РЕЗИЛЬЄНТНІСТЬ ЯК ОСНОВА ІНКЛЮЗИВНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

Анотація

У статті досліджується резильєнтність територіальних громад як основа забезпечення їх інклюзивного розвитку в умовах війни та післявоєнного відновлення. Проаналізовано наукові підходи до трактування резильєнтності та визначено її роль у збереженні життєдіяльності територіальних громад, адаптації до кризових викликів і формуванні передумов інклюзивного розвитку. Виокремлено п’ять взаємопов’язаних вимірів резильєнтності територіальних громад: економічний, соціальний, інституційний, інфраструктурний та безпековий. На основі аналізу сучасних викликів і наслідків повномасштабної війни обґрунтовано механізми забезпечення резильєнтності за кожним із визначених вимірів. Запропоновано авторську концептуальну модель, яка відображає взаємозв’язок вимірів і механізмів резильєнтності з інклюзивним розвитком територіальних громад. Доведено, що резильєнтність створює необхідні передумови для інклюзивного розвитку територіальних громад, однак не забезпечує його автоматичного досягнення. Визначено, що реалізація відповідних механізмів має ґрунтуватися на наскрізних принципах безбар’єрності, гендерної рівності та екологічної сталості. Застосування запропонованої моделі створює основу для формування стратегій відновлення та інклюзивного розвитку територіальних громад з урахуванням потреб і можливостей різних груп населення.