ТАКСОНОМІЯ СТАЛИХ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ІНСТИТУЦІЙНА ОСНОВА РОЗВИТКУ ЗЕЛЕНОГО ФІНАНСУВАННЯ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті досліджено теоретичні та прикладні засади розвитку зеленого фінансування в Україні в умовах трансформації фінансової системи та необхідності забезпечення ресурсами процесів сталого й повоєнного відновлення економіки. Обґрунтовано, що одним із ключових інституційних механізмів формування сучасної системи зеленого фінансування є таксономія сталих видів економічної діяльності, яка забезпечує стандартизацію критеріїв ідентифікації екологічно сталих видів діяльності та створює передумови для підвищення прозорості фінансового ринку. Метою дослідження є удосконалення теоретико-методичних засад організації зеленого фінансування шляхом визначення ролі таксономії у трансформації екологічних характеристик інвестиційних проєктів у фінансові рішення та розроблення концептуальної моделі диференційованого вибору інструментів зеленого фінансування в Україні. У роботі систематизовано основні інструменти зеленого фінансування, зокрема зелені кредити, зелені облігації, пільгове кредитування, кредити та облігації, пов’язані зі сталим розвитком, механізми змішаного фінансування, гарантійні інструменти держави та міжнародних фінансових організацій, зелене лізингове фінансування, інвестиційні фонди та інші механізми мобілізації капіталу. Визначено їхнє функціональне призначення, переваги, обмеження та потенціал застосування в умовах України. На основі узагальнення наукових підходів і сучасної практики сталого фінансування запропоновано авторську модель трансформації таксономічної відповідності економічного проєкту в фінансове рішення. Особливістю запропонованого підходу є поєднання таксономічної оцінки, формування фінансового профілю проєкту, визначення рівня інвестиційного ризику та диференційованого вибору фінансового інструменту.

Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні підходу до визначення ролі таксономії сталих видів економічної діяльності у механізмі зеленого фінансування. На відміну від підходів, у яких таксономія розглядається переважно як інструмент класифікації економічної діяльності та розкриття нефінансової інформації, у запропонованій моделі вона визначається як інституційна основа формування стандартизованого фінансового профілю зеленого проєкту. Такий підхід дозволяє пов’язати екологічну відповідність проєкту з оцінюванням фінансового ризику, вибором оптимального джерела фінансування та механізмами залучення приватного капіталу. Обґрунтовано доцільність застосування диференційованого підходу до вибору фінансових інструментів залежно від масштабу проєкту, його капіталомісткості, рівня ризику, типу суб’єкта господарювання та ступеня таксономічної відповідності.