ПОЗИТИВНИЙ НАСТРІЙ ЯК ФАКТОР ПРОДУКТИВНОСТІ: МЕТОДИКА ДЛЯ МЕНЕДЖЕРА ПРОЄКТІВ ПОЛІГРАФІЧНОЇ КОМПАНІЇ ТА ЇЇ ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ

Автор(и)

  • Альона МАКАТЬОРА Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» https://orcid.org/0000-0001-9373-5169
  • Дмитро МАКАТЬОРА Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» https://orcid.org/0000-0002-1909-900X
  • Руслан КУБАНОВ Відокремлений структурний підрозділ «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури» https://orcid.org/0000-0002-0121-4858

DOI:

https://doi.org/10.31891/mdes/2026-20-3

Ключові слова:

позитивний настрій, продуктивність працівників, поліграфічна компанія, мікрохобі, тайм менеджмент, само мотивування, когнітивно поведінкова психологія, саморегуляція внутрішня мотивація, емоційне благополуччя персоналу, економічна ефективність, конкурентоспроможність підприємства, управління проектами

Анотація

У статті розглядається проблема забезпечення позитивного настрою працівників поліграфічної компанії як стратегічного ресурсу, що поєднує психологічне благополуччя персоналу з економічною ефективністю підприємства. У сучасних умовах високої конкуренції, цифрової трансформації та постійного стресового навантаження емоційний стан працівників стає визначальним чинником продуктивності, точності виконання завдань та стабільності виробничих процесів. Позитивний настрій дедалі частіше розглядається не як побічний ефект комфортного середовища, а як ключовий фактор конкурентоспроможності компанії. Метою дослідження є наукове обґрунтування та практичне моделювання методики забезпечення позитивного настрою працівників поліграфічної компанії, яка базується на інтеграції трьох напрямів: адаптації до негативних емоцій за допомогою теорії мікрохобі, застосування технік тайм‑менеджменту та розвитку самомотивування. Теоретично методика спирається на когнітивно‑поведінкову психологію, концепції саморегуляції та внутрішньої мотивації, а практично трансформується у зростання продуктивності на 10–15%, зниження плинності кадрів на 15–20% та економію ресурсів на 20–25%. Методологічна основа дослідження визначається міждисциплінарним підходом, що поєднує психологічні, педагогічні та економічні концепції. Використано аналіз і синтез наукових джерел, порівняльний аналіз практик глобальних та українських компаній, систематизацію кейсів із поліграфічної сфери та економічне моделювання ефективності. Практичні інструменти дослідження включають таблиці, чек‑листи та покрокові плани для менеджерів проєктів. Результати дослідження показують, що впровадження методики забезпечує подвійний ефект: підтримку емоційного балансу працівників та економічну вигоду для компанії. Зокрема, адаптація через мікрохобі дозволяє швидко відновлювати внутрішній стан і знижує кількість конфліктів; тайм‑менеджмент забезпечує структурованість робочого дня та своєчасне виконання замовлень; самомотивування активує внутрішні ресурси працівників, підтримує їхню енергію та впевненість у власних силах. Особливе значення методика має для управління проєктами поліграфічної компанії, де точність, своєчасність і командна взаємодія є критично важливими. Вона допомагає менеджеру проєктів забезпечити стабільність процесів, уникнути зривів дедлайнів та підвищити рівень креативності команди. У довгостроковій перспективі методика сприяє формуванню корпоративної культури, орієнтованої на підтримку емоційного благополуччя, взаємної довіри та інноваційності. Таким чином, дослідження доводить, що позитивний настрій працівників є не лише психологічним чинником, а й стратегічним ресурсом, який забезпечує стійкий розвиток поліграфічної компанії, її економічну ефективність та конкурентоспроможність на ринку.

##submission.downloads##

Опубліковано

30.04.2026

Як цитувати

МАКАТЬОРА A., МАКАТЬОРА D., & КУБАНОВ R. (2026). ПОЗИТИВНИЙ НАСТРІЙ ЯК ФАКТОР ПРОДУКТИВНОСТІ: МЕТОДИКА ДЛЯ МЕНЕДЖЕРА ПРОЄКТІВ ПОЛІГРАФІЧНОЇ КОМПАНІЇ ТА ЇЇ ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ. MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, (2), 25–36. https://doi.org/10.31891/mdes/2026-20-3