ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ПРАКТИК СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Анотація

У цій статті досліджується взаємозв’язок між енергетичною безпекою України та практиками сталого розвитку Європейського Союзу, які визначають стратегічні напрями енергетичного переходу в умовах набуття статусу члена ЄС. Визнаючи важливість узгодження національних енергетичних пріоритетів із європейськими стандартами, стаття має на меті надати практичні рекомендації щодо формування стійкої моделі енергетичного сектору, здатної забезпечувати довгострокову стабільність та відповідність критеріям членства. Аналізуються ключові напрями розвитку, такі як розширення використання відновлюваних джерел енергії, підвищення енергоефективності та впровадження інноваційних технологій, які демонструють свою важливу роль у зміцненні енергетичної безпеки. Обґрунтовано структурні рамки визначення стратегічних пріоритетів у сфері енергетики та параметри методичної інтеграції сталих практик у національну політику, що відповідає вимогам Європейського Союзу для країн-членів. Поміж іншого публікація містить розгляд впливу енергетичного переходу на економічну стійкість та ілюструє, як поєднання відновлюваних технологій із міжнародною співпрацею може забезпечити захист економіки, населення та навколишнього середовища. Додатково стаття досліджує комбінований ефект енергоефективних заходів та процесу набуття членства в ЄС на показники стійкості, такі як продуктивність, рентабельність та відповідність екологічним нормам. Оцінюючи сучасні стратегії управління енергетичною безпекою, дослідження підкреслює, як Україна може використовувати інструменти сталого розвитку та практики ЄС для підвищення ефективності, адаптивності та довгострокової стабільності енергетичної системи.