ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Анотація

У статті здійснено комплексне теоретико-методологічне обґрунтування та сценарне моделювання перспективних напрямів розвитку організаційно-правової безпеки держави в умовах інтенсифікації процесів глобалізації та європейської інтеграції. Визначено сутність організаційно-правової безпеки як динамічного системного конструкту, що поєднує нормативно-правове регулювання суспільних відносин та інституційну спроможність органів публічної влади. Досліджено трансформацію традиційної моделі безпеки у сучасну (кооперативно-інтеграційну), яка характеризується гнучким, мережевим і екстратериторіальним характером правового регулювання. Особливу увагу приділено специфіці правової адаптації України до стандартів acquis communautaire до кінця 2027 року в унікальних умовах подвійного навантаження — мобілізаційних вимог воєнного стану та системних євроінтеграційних реформ (децентралізації, цифровізації, концепції good governance). Проаналізовано ключові галузеві виміри безпеки: міграційну (функціонування інструментів Frontex, SIS, VIS), інформаційну (імплементація GDPR, директив NIS та ePrivacy, правове регулювання штучного інтелекту за «триступеневим тестом»), енергетичну (Третій енергетичний пакет, інтеграція з ENTSO-E) та корпоративну (впровадження ESG-інструментів і «ефекту Брюсселя»). На основі сценарного підходу розроблено три альтернативні траєкторії інституційного розвитку правової системи до 2030 року: конвергентно-інтеграційний (оптимістичний), фрагментарна інтеграція (помірний) та мобілізаційний суверенітет (песимістичний). Обґрунтовано, що наріжним каменем стійкості правопорядку за будь-яких умов є перехід від реактивного адміністрування до проактивного моделювання на засадах Нового публічного менеджменту (NPM).