АРХІТЕКТУРНО-БУДІВНІ ПРАКТИКИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ СТРАТЕГІЙ У РІЗНІ ІСТОРИЧНІ ПЕРІОДИ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз ролі архітектурно-будівних практик в Україні як інструменту реалізації управлінських стратегій у різні історичні періоди з акцентом на їх вплив на формування та організацію містобудівного середовища. Актуальність дослідження зумовлена трансформаціями системи управлінського аспекту, посиленням нормативного регулювання просторового розвитку та необхідністю інтеграції архітектурно-будівної діяльності у сучасні управлінські моделі. Методологічну основу роботи становлять історико-логічний, системно-структурний і нормативно-правовий аналіз, що дозволило простежити трансформацію управлінських підходів у сфері містобудування від централізованих моделей до інтегрованих, соціально орієнтованих і безпекових стратегій. У ході дослідження встановлено, що з моменту проголошення незалежності України архітектурно-будівні практики набули функцій інституційного механізму впровадження державної політики просторового розвитку. Обґрунтовано визначальну роль нормативно-правових актів, зокрема законів у сфері містобудування, охорони культурної спадщини та будівельного нормування, у формуванні управлінської рамки архітектурно-будівної діяльності. Показано, що практики відбудови, реставрації та нового будівництва виконували утилітарну, символічну та соціокультурну функції, сприяючи утвердженню національної ідентичності та реалізації державних стратегій. Окрему увагу приділено аналізу механізмів державного архітектурно-будівельного контролю, стратегічного та інтегрованого планування територій, а також впровадженню сучасних управлінських інструментів, орієнтованих на безпеку, інклюзію та сталий розвиток. Доведено, що архітектурно-будівні практики виступають завершальною ланкою управлінського циклу, у якій нормативні та стратегічні рішення матеріалізуються у конкретних просторових формах. Отримані результати можуть бути використані в наукових дослідженнях менеджменту територіального розвитку та архітектури, а також у практиці формування державної та місцевої містобудівної політики.