ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ І ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ: ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТА ІНСТРУМЕНТИ ВПЛИВУ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

Анотація

У сучасних умовах розвитку аграрного сектору України, де ключову роль відіграє не лише матеріально-технічна база, а й людський, організаційний та соціальний капітал, особливої актуальності набуває вивчення інтелектуального капіталу як драйвера економічного зростання. Інтелектуальний капітал вважається найважливішим ресурсом підприємства для забезпечення фінансового здоров'я та цінності для ділових партнерів. У сучасній економіці знання підприємства є життєво важливим ресурсом для економічного зростання та створення цінності для ділових партнерів.. На відміну від традиційних ресурсів, інтелектуальні активи — знання, досвід, креативність персоналу, інформаційні системи, налагоджені комунікації — мають кумулятивну властивість та здатні формувати стійку конкурентну перевагу. Водночас, ефективне управління економічним потенціалом неможливе без урахування ролі нематеріальних факторів у забезпеченні інноваційної та інвестиційної привабливості аграрного бізнесу. Взаємозв’язок між інтелектуальним капіталом і економічним потенціалом проявляється через вплив знаннєвих і організаційних ресурсів на продуктивність праці, технологічну модернізацію та ефективність управлінських рішень. Робота спрямована на окреслення інструментів, які дають змогу підприємствам трансформувати наявні знання, досвід і комунікації в економічну вигоду. Зокрема, йдеться про застосування стратегічного картування, цифрових платформ для управління знаннями, внутрішнього навчання персоналу та розбудови корпоративної культури інновацій. Розгляд таких інструментів дозволяє перейти від використання людського потенціалу до системного формування інтелектуального капіталу як основи стійкого розвитку аграрних підприємств, що дає можливість гармонізувати цілі економічної ефективності з цілями інноваційного розвитку в умовах посткризової перебудови економіки. Визначено в умовах цифровізації та структурної перебудови економіки аграрного сектору постає необхідність перегляду традиційних підходів до оцінювання ресурсної бази підприємств. Інтелектуальний капітал, як складова нематеріального потенціалу, перетворюється на один із ключових чинників довгострокового зростання.