РОЛЬ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ КЕРІВНИКІВ У ЗАПОБІГАННІ ПРОФЕСІЙНОМУ ВИГОРАННЮ КОМАНД У БІЗНЕС-ОРГАНІЗАЦІЯХ

Анотація

У статті досліджено сучасні наукові підходи до аналізу емоційної регуляції керівників у контексті запобігання професійному вигоранню персоналу в бізнес-організаціях. Професійне вигорання розглядається як системний організаційно-психологічний феномен, що формується під впливом як індивідуальних психологічних чинників, так і управлінських практик, емоційного клімату та стилю лідерської взаємодії. Обґрунтовано, що емоційна регуляція керівника виступає ключовим операційним компонентом емоційного інтелекту, через який здійснюється вплив на психологічну безпеку команд, рівень емоційного виснаження, деперсоналізації та професійної ефективності працівників.

На основі аналізу сучасних теоретичних і емпіричних досліджень систематизовано основні психологічні та організаційні механізми впливу емоційної регуляції керівників на професійне вигорання персоналу. Показано, що через механізми емоційного лідерства, емоційного зараження, соціального навчання та управлінського моделювання керівник формує домінуючі емоційні стани в команді, норми емоційної взаємодії та допустимі способи реагування на стресові й кризові ситуації. Доведено, що розвинена емоційна регуляція керівників сприяє зниженню інтенсивності негативних емоцій, підвищенню рівня довіри, відкритості та психологічної безпеки, що, у свою чергу, зменшує ризик розвитку професійного вигорання працівників.

У статті запропоновано причинно-наслідкову модель впливу емоційного інтелекту керівника на професійне вигорання та психологічне благополуччя персоналу, яка відображає трансформацію індивідуальних психологічних характеристик керівника у стабільні організаційні результати. Узагальнено інструменти реалізації емоційної регуляції в управлінській діяльності та визначено їхній вплив на ключові компоненти професійного вигорання. На основі проведеного аналізу сформульовано рекомендації щодо розвитку емоційної регуляції керівників на індивідуальному та організаційному рівнях як умови підвищення психологічної стійкості команд, збереження людського капіталу та забезпечення довгострокової конкурентоспроможності бізнес-організацій.