СИСТЕМНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЛЯ ВРАЗЛИВИХ ГРУП

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз теоретичних засад і практичних підходів до формування фінансових інструментів соціальної політики з позицій системності, інноваційності та орієнтації на сталий соціальний розвиток. Обґрунтовано, що фінансові інструменти соціальної політики мають розглядатися не лише як механізм перерозподілу ресурсів і мінімізації соціальних ризиків, а як інструмент соціальних інвестицій, спрямованих на розвиток людського капіталу, підвищення рівня зайнятості та зменшення залежності вразливих груп від постійної державної підтримки. Такий підхід дозволяє переорієнтувати соціальну політику з короткострокового реагування на соціальні проблеми на досягнення довгострокових соціально-економічних результатів. Особливу увагу в статті приділено аналізу ролі держави у формуванні ефективної системи фінансових інструментів соціальної політики, а також можливостям використання міжнародного досвіду в цій сфері. Показано, що в країнах із розвиненими моделями соціальної держави домінують активні інструменти підтримки, які поєднують фінансову допомогу з програмами зайнятості, професійної адаптації, освіти, підприємництва та соціального підприємництва. Адаптація таких підходів до національних умов розглядається як важливий чинник підвищення ефективності соціальної політики в Україні. У статті також акцентовано увагу на інноваційних фінансових інструментах соціальної політики, зокрема розвитку соціального підприємництва, використанні грантових програм, механізмів державно-приватного партнерства та фінансування, орієнтованого на результат. Обґрунтовано, що поєднання бюджетних ресурсів із коштами бізнесу, громадського сектору та міжнародних донорів дозволяє диверсифікувати джерела фінансування соціальних програм, підвищити їх результативність і зменшити фіскальне навантаження на державний бюджет. Окремо розглянуто роль регіональних інноваційних підходів, які забезпечують адаптацію фінансових інструментів соціальної політики до специфіки розвитку територій і потреб місцевих громад. Результати дослідження свідчать, що системне вдосконалення фінансових інструментів соціальної політики для вразливих груп є необхідною умовою зміцнення соціальної стійкості, зниження рівня соціальної нерівності та забезпечення сталого соціального розвитку. Практична значущість статті полягає в можливості використання отриманих висновків і узагальнень у процесі формування та реалізації державних і регіональних програм соціальної політики, спрямованих на підтримку вразливих груп населення в умовах сучасних соціально-економічних викликів.