ІНФРАСТРУКТУРНА МЕДІАЦІЯ В СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ СПІЛЬНОТ

Анотація

Статтю присвячено аналізу інфраструктурної медіації як інструменту стратегічного управління соціально-економічним розвитком територіальних спільнот. Обґрунтовано, що інфраструктурні проєкти, виступаючи каталізаторами економічного зростання та соціальних трансформацій, водночас породжують багаторівневі конфлікти між органами місцевого самоврядування, бізнесом, фінансовими інституціями, громадськими організаціями та жителями громад. Такі конфлікти мають складну структуру інтересів, часто включають приховані політичні та економічні мотиви, а їх затягування створює суттєві ризики для сталого розвитку територій.

У статті розкрито специфіку інфраструктурних медіацій як багатосторонніх процесів, що характеризуються асиметрією ресурсів і впливу сторін, невизначеністю повноважень представників та поєднанням публічних і конфіденційних форматів взаємодії. Особливу увагу приділено аналізу конфліктів інтересів у контексті стратегічного розвитку громад, зокрема рольовим конфліктам місцевих жителів, суперечності між короткостроковими та довгостроковими цілями розвитку, а також впливу індивідуальних інтересів лідерів груп на процес ухвалення рішень.

Запропоновано підхід до інтеграції інфраструктурної медіації у систему стратегічного управління, який передбачає ідентифікацію ключових стейкхолдерів, картування та пріоритизацію інтересів, виявлення спільних довгострокових цілей і використання гібридних форматів врегулювання. Наголошено, що медіаційні механізми можуть бути ефективними не лише на етапі врегулювання вже наявних конфліктів, а й у процесі формування та реалізації стратегій розвитку громад. Застосування інфраструктурної медіації сприяє зниженню конфліктності управлінських рішень, підвищенню рівня довіри між стейкхолдерами та мінімізації соціально-економічних ризиків реалізації інфраструктурних проєктів. Зроблено висновок, що інфраструктурна медіація формує підґрунтя для інституційного розвитку громад та забезпечує більш стійку і збалансовану модель соціально-економічного розвитку в довгостроковій перспективі.