ВПЛИВ ВІДДАЛЕНОЇ ТА ГІБРИДНОЇ ФОРМ ЗАЙНЯТОСТІ (REMOTE & HYBRID WORK) НА ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПЕРСОНАЛУ

Ольга ГАРАФОНОВА; Ірина ДВОРНИК; Ярослав ШЕВЕЛЬ

doi:10.31891/mdes/2025-17-11

Автор(и)

Ольга ГАРАФОНОВА Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана https://orcid.org/0000-0002-4740-7057
Ірина ДВОРНИК Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана https://orcid.org/0000-0002-2558-9654
Ярослав ШЕВЕЛЬ Національний університет «Києво-Могилянська академія» https://orcid.org/0009-0004-9549-2868

DOI:

https://doi.org/10.31891/mdes/2025-17-11

Ключові слова:

дистанційна зайнятість, гібридна форма зайнятості, організаційний менеджмент, продуктивність праці, цифрова трансформація, оцінювання результативності

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз впливу гібридних та дистанційних форм зайнятості на організаційний менеджмент та продуктивність персоналу в умовах цифрової трансформації, глобалізації та сучасних викликів, зумовлених воєнним станом в Україні. Визначено переваги новітніх моделей організації праці, зокрема оптимізацію витрат, підвищення гнучкості робочого процесу, забезпечення балансу між професійним та особистим життям працівників, а також розширення доступу до глобального ринку праці. Одночасно акцентовано на ключових ризиках та викликах, серед яких – проблеми комунікації, підтримання корпоративної культури, забезпечення кібербезпеки, психологічна стійкість працівників та труднощі в оцінюванні результативності.

Особливу увагу приділено аналізу існуючих підходів до вимірювання продуктивності персоналу в умовах дистанційної та гібридної зайнятості. Обґрунтовано доцільність переходу від традиційних форм контролю, заснованих на фізичній присутності та кількості відпрацьованих годин, до результатоорієнтованих моделей оцінювання. Розглянуто та систематизовано методи, релевантні для сучасних умов праці: OKR, KPI, оцінка завершених проєктів, система зворотного зв’язку 360° та самооцінювання із регулярним звітуванням. Доведено, що їх комплексне застосування сприяє зменшенню суб’єктивності, підвищує прозорість управлінських рішень та забезпечує ефективність роботи віддалених і гібридних команд.

Узагальнені результати свідчать, що гібридні та дистанційні форми зайнятості виступають не лише інструментом адаптації бізнесу до кризових умов, але й чинником підвищення організаційної ефективності за умови впровадження інноваційних методів управління продуктивністю. Перспективи подальших досліджень убачаються у вивченні довгострокового впливу новітніх моделей праці на стратегічні показники розвитку підприємств, а також у пошуку механізмів мінімізації соціальних ризиків, зумовлених асиметрією у трудових відносинах.