РЕСУРСНО-ТЕХНОЛОГІЧНА СКЛАДОВА НАРОЩУВАННЯ РИНКОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
DOI:
https://doi.org/10.31891/mdes/2024-14-27Ключові слова:
технологія, споживча цінність ринкової пропозиції, конкурентні переваги, технологічний ланцюг, організаційно-економічні рішення, маркетинг партнерської взаємодіїАнотація
Метою статті є визначення науково-методичних підходів до нарощування ринкового потенціалу промислового підприємства через технологічне оновлення його виробничої системи. Відправною точкою дослідження вибрали тезу про те, що ринковий потенціал підприємства доцільно розглядати як його можливості реалізовувати конкурентні переваги для створення ціннісних пропозицій на ринку, опираючись на власні та інші доступні за ціною ресурси, що можуть бути залучені у проєктування й реалізацію бізнес-процесів. Акцентовано увагу на тому, що для виробничих підприємств конкурентні переваги залежать від того, наскільки застосовані у виробництві технології можуть, з одного боку, поліпшити процеси ресурсовикористання, а з іншого – забезпечити кращу якість тих товарів (послуг, робіт), що будуть пропонуватися для реалізації. Для цього необхідно своєчасно оновлювати технологічну складову виробничих процесів, поєднуючи існуючі й нові елементи виробничих систем таким чином, щоб максимально реалізувати їх можливості створювати конкурентоспроможний продукт у тих сферах економічної діяльності, де підприємство функціонує як суб’єкт ринку. Охарактеризовано сучасні тенденції технологічного оновлення промислових підприємств в Україні та відзначено зумовлені війною проблеми фінансового забезпеченнях цих процесів. Сформульовано рекомендації щодо інтеграції зусиль підприємств – учасників технологічних ланцюжків, для здійснення взаємопов’язаних технологічних змін на принципово нових засадах використання ресурсів та їх переробки у готову продукцію. В їх основі – узгодження ресурсно-технологічних, маркетингових і організаційно-економічних рішень, які мають ухвалюватися в межах партнерської взаємодії. Алгоритмізовано процес такого узгодження для підприємств, що випускають технічно складну продукцію з виділенням в ньому функціональних завдань маркетингу. Запропонований підхід дає змогу досягати ефекту ресурсно-технологічної синергії, підвищуючи на основі узгоджених технологічних змін і маркетингових рішень ринковий потенціал усіх учасників технологічного партнерства. Визначено також організаційно-економічні умови, за яких таке партнерство в процесах створення споживчої цінності стає недоцільним з погляду власника ключової технології.