СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА: ГЕНЕЗИС ДЕФІНІЦІЇ, ПРИНЦИПИ ТА ФОРМИ РОЗВИТКУ

Анотація

У статті вивчено сутність, принципи та форми розвитку спеціалізації аграрного виробництва. Запропоновано тлумачення категорії «спеціалізація» стосовно виробничо-комерційної діяльності аграрних підприємств шляхом ідентифікації її як специфічного об’єкту управління, який характеризує обсяги та структуру виробництва та реалізації продукції підприємства, пропорції поєднання галузевих напрямів, а також повноту реалізації економічного потенціалу. Запропоновано класифікацію рівнів та форм розвитку спеціалізації аграрних підприємств. Встановлено, що досягнуті в конкретних умовах діяльності конкретного аграрного підприємства пропорції між тваринництвом і рослинництвом, між основним і підсобним виробництвом, між матеріальним виробництвом та інфраструктурою, між заданими обсягами робіт у виробничій підсистемі та елементами виробничого потенціалу дозволяють ідентифікувати рівень його спеціалізації, а виклики зовнішнього середовища зумовлюють напрями зміни вказаних пропорцій та, відповідно, зрушень в структурі виробництва. Визначено основні завдання, на яких повинна здійснюватися спеціалізація сільськогосподарських підприємств, серед яких: виробничий напрям підприємства повинен відповідати стратегії, місії та цілям, які ставить перед собою підприємство; відповідність структури виробництва ринковій кон’юнктурі та попереднім заключним договорам постачання; врахування природно-кліматичних умов за ради забезпечення найвищих показників продуктивності виробництва (урожайності культур, продуктивності тварин);забезпечення економічних переваг, максимізація прибутку та зниження рівня підприємницького ризику; відповідність виробничого напряму підприємства регіональним та загальнодержавним програмам економічного розвитку; забезпечення екологічної безпеки та раціонального природокористування.