MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS

ВИЗНАЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ОРІЄНТИРІВ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА РЕГІОНУ

Руслан БОЙКО — 2025-02-27

У дослідженні актуалізовано увагу до проблематики формування та реалізації регіональної інвестиційної політики. Метою статті визначено ідентифікацію стратегічних орієнтирів регіональної політики вдосконалення інвестиційного середовища регіону. Аргументовано, що регіони України, у тому числі й тилові та Львівська область зокрема, в умовах воєнної агресії і тотальної дестабілізації економіки, відчувають гостру нестачу фінансових ресурсів для гарантування економічної безпеки та розвитку, що актуалізує питання удосконалення механізмів залучення іноземних інвестицій, пошуку нових джерел інвестиційних вливань, покращення фінансово-економічного середовища країни та її регіонів.

Доведено, що врахування потенціалу розвитку регіону є критично важливим при формуванні проактивної регіональної інвестиційної політики, адже це дозволяє визначити цілісну і послідовну стратегію, спрямовану на економічне та соціальне зростання, зміцнення безпекоспроможності і стійкості територій в умовах новітніх викликів. Вказано на стратегічні рішення, практична апробація яких дозволить покращити інвестиційне середовище регіону.

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНО ОРІЄНТОВАНИХ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Наталія ПРОКОПЕНКО — 2025-02-27

У статті аргументовано вивчення сутності механізму управління інноваційним розвитком, на основі фундаментальних принципів і закономірностей цього процесу. Воно сприяє вдосконаленню існуючих теорій інноваційного менеджменту та розробці нових концептуальних підходів, які враховують сучасні умови. З практичної точки зору, таке дослідження дозволяє створювати ефективні моделі управління інноваціями, які можуть бути використані для розробки стратегій розвитку підприємств і галузей, в тому числі фармацевтики, як високотехнологічної сфери.

З’ясовано, що в сучасній теорії менеджменту поняття «механізм» використовується для позначення системного комплексу елементів, взаємодія яких забезпечує досягнення поставлених цілей управління. Воно є фундаментальним у розумінні принципів і процесів організації та координації діяльності як окремих підрозділів, так і підприємства в цілому. У контексті менеджменту механізм є своєрідною архітектурою, яка інтегрує ресурси, інструменти, методи та управлінські рішення в єдину функціональну систему.

Деталізовано єдину функціональну систему управління у розрізі механізму функціонування інноваційно орієнтованих підприємств високотехнологічної сфери, в тому числі і фармації. Досягнення ефективної системи управління, як функціонального механізму із врахуванням її до внутрішніх та зовнішніх характеристик. Систематизовано та проаналізовано існуючі теоретичні та практичні способи визначення складових механізму управління інноваційно орієнтованих підприємств та встановлено необхідність дослідження механізму управління високотехнологічних підприємств.

Аргументовано, що інноваційний розвиток підприємств стає не лише фактором підвищення їхньої продуктивності, але й інструментом вирішення глобальних викликів, таких як зміна клімату, цифровізація, енергетична трансформація тощо. У зв’язку з цим механізм управління інноваційним розвитком повинен враховувати не лише економічні, але й соціальні, екологічні та технологічні аспекти, що потребує глибокого теоретичного обґрунтування та практичних рекомендацій.

Досліджено у практичному аспекті, що підприємства часто стикаються з проблемами під час реалізації інноваційних проєктів. Серед них можна виділити брак фінансових ресурсів, опір змінам з боку персоналу, недостатню інтеграцію інновацій у стратегічні плани, слабку взаємодію з зовнішніми партнерами тощо. Дослідження сутності механізму управління дозволить сформувати інструментарій, який допоможе підприємствам долати ці бар’єри та підвищувати ефективність інноваційної діяльності.

Крім того, механізм управління інноваційним розвитком є динамічною системою, яка постійно змінюється під впливом нових викликів і можливостей. Наприклад, у сучасному світі важливу роль відіграють цифрові технології, які змінюють характер інноваційної діяльності. Дослідження сутності цього механізму дозволить враховувати сучасні тенденції, такі як автоматизація, використання великих даних, штучного інтелекту та блокчейну, які відкривають нові можливості для підприємств.

СУСПІЛЬНИЙ ДОБРОБУТ: ПОВОЄННЕ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ

Ірина КРАВЕЦЬ — 2025-02-27

У статті розкрито сутність суспільного добробуту, його складові, чинники формування та шляхи забезпечення. Суспільний добробут, як позитивний фізичний, соціальний та ментальний стан населення в державі, неможливий без вирішення проблеми повоєнного відновлення України. Суспільний добробут є складним проявом соціально-економічної реальності, що вимагає застосування адекватних підходів до його забезпечення з урахуванням зовнішніх і внутрішніх викликів та загроз.

Зазначено, що важливу роль у сучасному глобалізованому світі відіграє посилення інтеграційних процесів, результатом яких є побудова нової цілісної системи, орієнтованої на суспільний добробут. Ситуація на політичному й воєнному фронтах в Україні суттєво вплинула на бачення громадян щодо розвитку інтеграційних процесів у нашій країні у напрямі членства країни в ЄС. Євроінтеграційні процеси передбачають орієнтацію на прогресивні цивілізаційні цінності та принципи, що стає особливо актуальним з огляду на необхідність повоєнної відбудови України, підвищення рівня та якості життя населення. Наголошено, що у повоєнній відбудові України основне завдання полягає у відновленні та розвитку економічних можливостей, які формуватимуть фундамент для соціального розвитку та зростання добробуту населення. Серед цілей України - підтримка реформ, які відповідають європейським стандартам у багатьох соціальних сферах.

Відмічено, що на шляху до євроінтеграції слід також зберегти та розвивати ті досягнення, які уже є в Україні і які сприяють формуванню сприятливого середовища проживання. Повоєнне відновлення України тісно пов’язане з створенням сприятливих умов для формування суспільного добробуту, людського розвитку та забезпечення сталого розвитку в цілому, на основі ефективного використання унікального національного потенціалу та соціальної відповідальності окремої людини, бізнесу, держави.

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАБІЛЬНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Ірина БІЛЕЦЬКА — 2025-02-27

У статті обґрунтовано важливість впровадження стратегічного управління на підприємствах з огляду на необхідність постійно вирішувати низку ключових завдань у забезпеченні стабільного розвитку. Наголошено на необхідності впровадження принципів аналізування, ініціювання, проєктування та інших, дотримання яких передбачає перехід системи управління підприємства від поточного і оперативного регулювання до стратегічного, включно з розробленням планів, прогнозів чи інших стратегічних документів. Визначено ключові елементи стратегічного управління забезпеченням стабільного розвитку підприємства – аналізування зовнішнього середовища, аналізування внутрішніх можливостей, стратегічне проєктування конкурентних позицій, аналізування впливу чинників на стратегічний розвиток, постійне оновлення системи стратегічного управління. Доведено, що стратегічне управління є ключовим інструментом забезпечення стабільного розвитку підприємства, оскільки дозволяє визначити довгострокові цілі та засоби для адаптації до змінюваного бізнес-середовища, ефективно використовувати свої ресурси та досягати конкурентних переваг. Обґрунтовано, що в умовах постійних змін у зовнішньому середовищі, стратегічне управління допомагає забезпечити стабільність і зростання навіть у складних та непередбачуваних умовах.

ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ПРОЄКТУВАННЯ В УМОВАХ ЗМІН

Леся САКУН — 2025-02-27

У статті досліджено вплив воєнного стану на організаційне проєктування та інноваційні стратегії українських підприємств, акцентується увага на адаптації традиційних підходів до нових змін. У ході дослідження було проведено аналіз різних методів перепроектування робіт, зокрема: розширення обов’язків, створення автономних робочих місць, запровадження гуртків якості та гнучкого графіку роботи. Встановлено, що ці методи можуть значно підвищити задоволеність працівників та їхню продуктивність, однак для досягнення оптимальних результатів вони повинні бути адаптовані до конкретного контексту організації, її цілей, культури та структури. Особливу увагу приділено впровадженню цифрових інструментів та інноваційних технологій, які полегшують процес організаційного проєктування. Зокрема, ERP-системи нового покоління (ERP II) дозволяють організаціям ефективніше управляти ресурсами, інтегруватися з контрагентами та координувати бізнес-процеси. Проєктування бізнес-процесів із застосуванням методологій SADT, IDEF та ABC сприяє покращенню ефективності управління, оптимізації ресурсів і підвищенню стійкості підприємств в умовах нестабільності. У статті також розглядається питання ефективності в ІТ-компаніях, де важливо поєднувати внутрішні та зовнішні показники. Для великих ІТ-корпорацій актуальним залишається використання соціального порівняння з конкурентами, що дозволяє оцінити ефективність за такими критеріями, як ринкова частка, відгуки клієнтів та здатність швидко адаптуватися до змін й доводить доцільність застосування комплексного методу.

ПОТЕНЦІАЛ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ: ВПЛИВ МІГРАЦІЙНИХ ВТРАТ

Ольга МУЛЬСКА — 2025-02-27

У статті представлено авторську методологію оцінювання потенціалу соціально-економічного відновлення України на основі Big Data, яка ґрунтується на моделі економічного зростання, що охоплює чотири ключові фактори-ресурси: капітал, працю, інновації та підприємництво. Виявлено комплементарний вплив міграційних втрат молоді на ресурсний потенціал країни (фінансовий, виробничий, демографічний, трудовий, інтелектуально-інноваційний, підприємницький) та подальше економічне зростання. Проаналізовано зміни демографічного і трудового потенціалів у періоди криз (2008, 2014, 2020 рр.) та війни (2022-2023 рр.), часовий лаг їх впливу на соціально-економічне відновлення (2-3 роки). Ідентифіковано перманентний вплив фінансово-виробничого потенціалу на економічне зростання та стабільність бізнес-середовища. Доведено, що нарощення інноваційного потенціалу сприятиме підвищенню ресурсної спроможності країни та її стійкості до макроекономічних і фінансових шоків; підприємницький капітал має динамічний вплив на соціально-економічне відновлення з лагом 2-3 роки та сприяє капіталізації інших ресурсних компонентів. Результати дослідження можуть бути використані для розробки стратегій відновлення України та її регіонів, спрямованих на ефективне управління ресурсним потенціалом у посткризовий період.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Валерій БОНДАРЕНКО — 2025-02-27

В Україні практично немає науково обґрунтованих підходів до розробки маркетингової стратегії аграрних підприємств, формування і практичного використання її в умовах ринкового середовища. В роботі наведений перелік основних типів маркетингових стратегій, які формують стратегічний рівень аграрного підприємства. Формування стратегії є основним етапом у процесі стратегічного управління аграрного підприємства.

В статті визначено, що основу для розроблення маркетингової стратегії розвитку повинні становити стратегічний аналіз, планування та прогнозування ринкового потенціалу галузі як динамічної характеристики, що поєднує виробничо-технологічні та маркетингові можливості, з врахуванням можливих змін у зовнішньому середовищі, в якому функціонує аграрне підприємство

Знаючи, що для кожного аграрного підприємства важливо обрати таку стратегію маркетингу, за якої виробник отримував би максимальний прибуток, у процесі розроблення маркетингових стратегій, залежно від типу розвитку аграрних підприємств, визначені для вирішення три взаємопов'язані завдання.

Досить широко в статті охарактеризована інвестиційна стратегія, яка потребує періодичного коригування з урахуванням зміни зовнішніх умов і нових можливостей. Правильний вибір інвестиційної стратегії дозволить сконцентрувати зусилля і ресурси на реалізації інвестиційного потенціалу та ефективному розвитку підприємства в ринкових умовах.

При розробці інвестиційної стратегії необхідно враховувати фактори, що впливають на її формування, це насамперед наявність фінансових ресурсів, можливості підприємств регіону залучати фінансування ззовні, інвестиційний потенціал підприємств регіону та соціально-економічний розвиток регіону, нами виділені фактори формування інвестиційної стратегії підприємства. А так як інвестиційна стратегія повинна базуватися на принципах в статті було їх запропоновано. Також для реалізації інвестиційної стратегії на підприємствах регіону представлено алгоритм її здійснення на, що включає п'ять етапів.

Виокремлено, що інвестиційна стратегія для підприємств регіону є ефективним і сучасним інструментом управління інвестиційною діяльністю, яка враховує регіональні особливості розвитку і дозволяє скоординувати дії органів федеральної та регіональної влади, інвесторів і представників ділових кіл.

ДОВГОСТРОКОВІ РІВНОВАЖНІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ МІЖ КРИПТОВАЛЮТАМИ ТА РИНКОМ ЕНЕРГОНОСІЇВ

Кирило ТРОЯН — 2025-02-27

У даному дослідженні аналізуються довгострокові рівноважні взаємозв’язки між цінами криптовалют та ф’ючерсами на енергоносії за допомогою коінтеграційного аналізу. На основі щоденних даних про ціни закриття торгів 401 криптовалют та 10 ф’ючерсних контрактів на енергоносії здійснено систематичну оцінку довгострокових взаємозв’язків між цими класами активів. Попередньо стаціонарність часових рядів перевірено за допомогою розширеного тесту Дікі-Фуллера, що забезпечило відбір лише рядів, інтегрованих першого порядку.

Було проведено серію парних коінтеграційних тестів, результати яких збережено у реляційній базі даних для подальшого аналізу. Крім того, застосовано коінтеграційний аналіз Йохансена — багатовимірний метод, здатний виявляти множинні коінтеграційні зв’язки. Під час аналізу динаміку цін активів змодельовано у вигляді моделі корекції помилок, а кількість коінтеграційних зв’язків визначено за допомогою декомпозиції за власними значеннями. Розраховано дві тестові статистики — статистику сліду та статистику максимального власного значення, які порівнювалися з критичними значеннями на рівні значущості 5%.

Результати свідчать про виявлення 1965 статистично значущих коінтегрованих пар, що становить 49% від загальної кількості досліджуваних пар. Зокрема, ф’ючерсні контракти на бензин RBOB демонстрували коінтеграційний зв’язок майже з усіма криптовалютними серіями (100%), тоді як ступінь коінтеграції серед категорій криптовалют варіювався наступним чином: метаверсійні токени — 100%, NFT/Gaming токени — 65,52%, стейблкоіни — 63,46%, утилітарні токени — 58,06% та платіжні токени — 55,45%.

Отримані результати надають емпіричні свідчення того, що, незважаючи на високу короткострокову волатильність, ціни криптовалют тісно пов’язані з динамікою енергетичних ринків. Варіації в ступені коінтеграції між категоріями криптовалют підкреслюють неоднорідність ринків цифрових активів. Таким чином, результати дослідження ставлять під сумнів загальноприйняте уявлення про криптовалюти як ізольовані спекулятивні інструменти та висвітлюють вплив фундаментальних економічних чинників, зокрема вартості енергоносіїв, на довгострокову динаміку цін.

Практичне значення результатів дослідження полягає у його внеску до розвитку методів управління ризиками, оптимізації розподілу активів та створення прогнозних моделей, що сприяє комплекснішому аналізу як цифрових, так і традиційних ринків активів.

ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ФІНАНСОВИХ РИНКІВ

Інеса ВЕРБІЦЬКА — 2025-02-27

У статті досліджено поняття фінансового менеджменту як ключового інструмента забезпечення ефективності міжнародних інвестиційних проєктів у контексті глобалізаційних процесів міжнародної економіки та фінансових ринків. Визначено, що глобалізація економіки призводить до зростання інтеграції національних ринків та активізації міжнародних потоків капіталу. З’ясовано, що фінансовий менеджмент має враховувати глобальні потоки прямих іноземних інвестицій, що є індикаторами економічної стабільності та структурних змін на світових ринках. Проаналізовано глобальні показники прибутковості прямих іноземних інвестицій, що є важливими для оцінки ефективності міжнародних інвестиційних проєктів. З’ясовано, що фінансовий менеджмент в Україні, як країні, що значною мірою залежить від зовнішніх інвестицій, потребує оптимізації для зменшення ризиків відпливу капіталу та підвищення інвестиційної привабливості.

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Іванна СИДОРЧУК — 2025-02-27

У статті досліджено зміст та уточнено сутність «фінансової стійкості підприємства» як комплексного поняття. Представлено механізм управління фінансовою стійкістю підприємства у розрізі п’яти взаємопов'язаних блоків. Розглянуто фактори, що впивають на результативність діяльності та фінансову стійкість підприємства. Запропоновано напрями удосконалення управління фінансовою стійкістю на основі покращення фінансової політики підприємства.

РОЛЬ КРЕДИТУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ У РОЗВИТКУ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ ТА ДОСЯГНЕННІ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Катерина ЛАРІОНОВА — 2025-02-27

В статті викладено сутність, проблеми управління сталим розвитком України крізь призму умов війни. Зазначено, що в рамках сьогоднішніх подій в Україні, світовій спільноті доводиться переосмислити глобальні цілі сталого розвитку, а саме сконцентрувати свою увагу на соціально-економічній складовій процесу розвитку. У контексті забезпечення сталого економічного розвитку України, розвиток аграрного бізнесу та диверсифікація джерел його фінансування через механізми кредитування набувають особливого стратегічного значення. Обґрунтована важливість державної підтримки пільгового кредитування для економіки країни та забезпечення продовольчої безпеки в регіоні. Визначені основні програми підтримки сільськогосподарських виробників. Розглянуто фактори, які пояснюють важливість розвитку системи кредитування аграрного бізнесу для забезпечення сталого економічного розвитку України. В статті зазначається, що ефективність кредитного забезпечення аграрного сектору безпосередньо впливає на темпи його технологічної модернізації, рівень продуктивності та експортний потенціал. Це, в свою чергу, визначає стратегічні перспективи розвитку всього агропромислового комплексу України як одного з провідних гравців на глобальному продовольчому ринку. Розроблені основні заходи для покращення системи кредитування вітчизняних сільськогосподарських підприємств.

СУЧАСНІ ПРІОРИТЕТИ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

Руслан ЗУБКОВ — 2025-02-28

Встановлено, що покращення інвестиційної привабливості агропродовольчої сфери України вимагає комплексного підходу зокрема через реформування законодавства, впровадження нових фінансових механізмів, захисту прав інвесторів. Лише за таких умов агропродовольча сфера зможе реалізувати свій інвестиційний та природо-ресурсний потенціал і стати важливим драйвером економічного зростання країни. Успіх цих реформ залежить від взаємодії влади, бізнесу та суспільства, як базису створення стабільних та сприятливих умов для активізації інвестиційних процесів. Доведено, що одним із ключових інструментів підтримки агропродовольчої сфери є державні інвестиційні програми (субсидії, податкові пільги, доступні кредити тощо), метою яких є модернізація агропродовольчого виробництва, підвищення його продуктивності та забезпечення продовольчої безпеки. Разом з тим, активна промоція української аграрної продукції на міжнародному рівні є важливим чинником для залучення інвестицій та розширення експортних можливостей. Де, конкурентні переваги української агропродукції (висока якість, безпека, сталий розвиток та цінова доступність) створюють передумови для її успішного просування на світових ринках продовольства та агросировини. Визначено основні напрямки інвестування у новітні технології та модернізацію виробництв агропродовольчої сфери, а також основні стратегічні пріоритети її сталого розвитку. Агропродовольча сфера в сучасних умовах розвитку є фундаментальною складовою національної економіки України, яка забезпечує продовольчу безпеку, формує значну частку експорту та створює масштабні робочі місця. Однак в умовах воєнного стану країни та глобальних викликів, даний сектор економіки потребує системного інвестиційного забезпечення за для збереження своєї конкурентоспроможності та сталості розвитку. При цьому, підвищення інвестиційної привабливості агропродовольчої сфери вимагає реформування законодавства, впровадження нових фінансових механізмів реалізації агропродовольчих програм та забезпечення захисту прав інвесторів.

ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ТА СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

Тетяна БЛИЗНЮК — 2025-02-28

У статті проаналізовано теоретичні та практичні аспекти фінансової безпеки підприємств у контексті антикризового управління та стратегічного управління ризиками. Визначено сутність фінансової безпеки, її вплив на конкурентоспроможність і стійкість підприємства до кризових явищ. Розглянуто внутрішні та зовнішні фактори, що її визначають. Особливу увагу приділено структурно-логічній схемі взаємодії антикризового управління та стратегічного управління ризиками. Обґрунтовано три основні підходи: превентивний адаптивний та реактивний. Запропоновано інтегровану модель фінансової безпеки, яка поєднує короткострокові антикризові та довгострокові стратегічні заходи. Результати дослідження підтверджують, що комплексний підхід до управління ризиками підвищує фінансову стійкість підприємств. Запропоновані рекомендації можуть бути використані для вдосконалення фінансового менеджменту та розробки державної політики фінансової безпеки бізнесу.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТАЛУРГІЙНИХ КЛАСТЕРІВ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ПРОМИСЛОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ НА ОСНОВІ РОЗВИТКУ

Володимир КУХАР — 2025-03-01

Стаття присвячена обґрунтуванню напрямів відновлення промислового потенціалу України та підвищення конкурентоспроможності металургійного сектору через впровадження водневих технологій. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку водневої економіки, зокрема створення водневих кластерів та їх роль у зниженні собівартості водню завдяки ефекту масштабу та централізованій логістиці. Визначено ключові переваги кластерного підходу для металургії, включаючи скорочення викидів СО₂, підвищення енергоефективності та відповідність міжнародним екологічним стандартам. На основі аналізу технічного стану підприємств запропоновано оптимальні локації для створення водневого кластеру на базі активів Групи Метінвест, що мають необхідну інфраструктуру для інтеграції водневих технологій. Запропоновано три сценарії впровадження водневого кластеру: базовий (мінімальні інвестиції), оптимальний (середній рівень модернізації) та інноваційний (повна трансформація виробництва). Розраховано економічну ефективність проєкту, зокрема очікуваний обсяг інвестицій (2,0–2,5 млрд євро), прогнозовані терміни окупності (8–10 років) та основні фактори, що впливають на фінансову стійкість. Розглянуто питання логістики та транспортування водню, запропоновано використання спеціалізованих трубопроводів для зниження витрат. Окрему увагу приділено воєнним ризикам та необхідності додаткових заходів із безпеки для забезпечення стабільної роботи металургійних підприємств в умовах військової агресії. Розроблено організаційні засади створення металургійних кластерів, представлені у вигляді десятирічної програми. Результати дослідження можуть бути використані для розробки стратегічних програм модернізації української металургії, залучення іноземних інвестицій та формування державної політики підтримки водневої економіки.

ОЗНАКИ І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТРАНСФЕРНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Ярослава МОСКВЯК — 2025-03-01

У статті досліджено особливості трансферу інноваційного технології. Було визначено, що стратегічне співробітництво у фінансовій та виробничих сфер підприємства недостатньо для забезпечення його конкурентоспроможності на світовий ринок та інтеграція у світовий економічний простір. Звертається увага на питання розвитку трансферного потенціалу. Міжнародний трансферний потенціал забезпечує максимальну віддачу від їх реалізації та забезпечує компаніям такі стратегічні можливості: розвиток внутрішнього ринку; розвиток нових виробництв; адаптація та передача досягнень розвинених країни; входження в транснаціональну інфраструктуру.

Напрямки представлено в розвиток трансферу технологій для різних сфер, а також важливо, що дотримання принципів прозорості та законності передача технологій та обладнання, сумлінна поведінка учасників. Ринок трансферу технологій є важливим фактором подальшого цивілізаційного розвитку розвитку України.

Актуальність дослідження полягає в тому, що транснаціональні корпорації (ТНК) слід розглядати не лише як підприємства, організовані в будь-якій правовій формі, які складаються з материнських компаній та контрольованих іноземних підприємств, розташованих у країні базування та інших країнах, а також як міжнародні компанії, що мають господарські підрозділи принаймні в двох країнах і управляють ними з одного або кількох центрів. Ці центри приймають рішення, що забезпечують узгоджену політику та загальну стратегію, включаючи розподіл ресурсів, технологій та відповідальності для досягнення прибутку.

СВІТОВИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Ярослав БЕРЕЗІВСЬКИЙ — 2025-03-01

У фокусі дослідження перебуває проблематика формування й реалізації публічної політики регулювання інноваційно-технологічної активності, розвитку та забезпечення технологічної конкурентоспроможності національної економіки. Метою статті визначено узагальнення світового досвіду державної політики покращення інституційного забезпечення технологічної конкурентоспроможності національного господарства. Узагальнено світовий досвід державної політики формування інституційного забезпечення інноваційно-технологічного розвитку та конкурентоспроможності національної економіки. На його основі доведено, що лише системний комплексний підхід здатен критично якісно змінити ситуацію з ефективністю державного управління розвитком інноваційно-технологічної діяльності та посиленням технологічної конкурентоспроможності національного господарства України.

МЕХАНІЗМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВО-РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЄКТІВ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Олександр ГЛАЗОВ — 2025-03-04

У статті визначено ключові аспекти побудови політики фінансово-ресурсного забезпечення реалізації проєктів розвитку економіки країни, з огляду на низку викликів та загроз, адаптація до яких потребує застосування нового підходу в управлінні ресурсними джерелами та потребами. В умовах постійних потрясінь і шоків, які не піддаються регулюванню та не можуть бути достовірно передбачені, дотримання комплексного підходу до фінансово-ресурсного забезпечення дозволяє сформувати необхідний набір механізмів, здатних ефективно та результативно модернізувати державну регуляторну систему управління ресурсними потоками. Обґрунтовано значення, зміст, основні завдання та очікувані результати від впровадження механізмів модернізації системи формування фінансово-ресурсного забезпечення реалізації проєктів розвитку національної економіки, що передбачають інституційно-організаційні, фінансово-економічні, інноваційно-технологічні, інтеграційні та інформаційно-аналітичні зміни.

РОБОТА ІЗ ЗАПЕРЕЧЕННЯМИ В ПРОДАЖАХ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ДЛЯ МЕНЕДЖЕРА АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНОЇ КОМПАНІЇ

Анастасія МИХАЛКО — 2025-03-04

У дослідженні розглядаються теоретичні та практичні аспекти роботи менеджерів архітектурно-будівельних компаній із запереченнями клієнтів. Обґрунтовано важливість вміння сучасного менеджера ефективно працювати з запереченнями клієнтів для підвищення конкурентоспроможності компаній на ринку архітектурно-будівельних послуг. Розглянуто особливості комунікативної компетентності сучасного менеджера, яка є основою його професіоналізму та включає здатність ефективно взаємодіяти з клієнтами, розуміти їхні потреби та мотиви, а також знаходити оптимальні рішення для вирішення заперечень. У роботі проаналізовано різновиди заперечень клієнтів, зокрема, справжні, хибні та умовно-об'єктивні, та запропоновано підходи до ефективної роботи з ними. Розглянуто низку ефективних технік роботи з запереченнями, таких як активне слухання, емпатія, уточнювальні запитання, перетворення заперечень на запитання, використання доказів та статистики, переформулювання заперечень своїми словами, пропозиція альтернатив тощо. Наведено приклади типових заперечень клієнтів архітектурно-будівельних компаній (фінансові, стильові, пов'язані з термінами, технічні, законодавчі) та запропоновано підходи до їх ефективного вирішення. Особлива увага приділена створенню позитивного комунікаційного контексту, коли заперечення клієнтів сприймаються не як перешкода, а як можливість запропонувати додаткові переваги та альтернативні рішення. Підкреслено важливість інвестицій у навчання та підвищення кваліфікації менеджерів у сфері ефективної роботи з запереченнями клієнтів, розвитку їхніх комунікативних навичок та маркетингових стратегій. Це дозволить підвищити рівень задоволеності клієнтів, збільшити обсяги продажів та зміцнити репутацію компанії на ринку. У статті сформульовано низку практичних рекомендацій для менеджерів архітектурно-будівельних компаній щодо ефективної роботи з запереченнями клієнтів. Реалізація цих рекомендацій сприятиме встановленню довірливих відносин з клієнтами, підвищенню ефективності продажів та зміцненню конкурентоспроможності компанії на ринку.

СУСПІЛЬНИЙ ДОБРОБУТ: ПОВОЄННЕ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ

Ірина КРАВЕЦЬ — 2025-03-04

АНТИСТРЕСОВА ПІДГОТОВКА ПЕРСОНАЛУ В СИСТЕМІ САМОМЕНЕДЖМЕНТУ ТА АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Лариса ФЕДОРИШИНА — 2025-03-04

Стаття присвячена обґрунтуванню ролі і значення антистресової підготовки персоналу в системі самоменеджменту та антикризового управління підприємством. Визначено мету, завдання і функції (адаптаційну, превентивну, компенсаторну, мотиваційну, освітню, соціальну, коригуючу, продуктивну) антистресової підготовки персоналу. Встановлено, що антистресова підготовка здійснюється через організаційні, психологічні, фізіологічні та соціальні методи. Доведено, що антистресова підготовка персоналу є важливим елементом антикризового управління підприємством, тому окреслено її місце в системі антикризового управління. Обґрунтовано переваги антистресової підготовки для окремого працівника (як напряму самоменеджменту) та підприємства (як складової антикризового управління).

ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ЗАСАД ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В КОНТЕКСТІ ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ ВІЙНИ

Роман ЄРЬОМЕНКО — 2025-03-04

У статті досліджується еволюція наукових поглядів на роль і функції фінансів місцевого самоврядування в контексті подолання наслідків війни. Ідея статті полягає у проведенні ґрунтовного теоретичного аналізу розвитку концептуальних підходів до цієї проблематики протягом останніх 200 років з метою поглиблення теоретичного розуміння функціонування місцевих фінансів в умовах воєнних загроз та повоєнного відновлення. Мета статті – поглибити теоретичне розуміння ролі фінансів місцевого самоврядування в подоланні наслідків війни. Відповідно до мету, у статті вирішено три завдання: провести ретроспективний аналіз еволюції наукових поглядів на роль місцевих фінансів під час війни; систематизувати теоретичні підходи до визначення функцій фінансів територіальних громад у воєнний період; уточнити ключові особливості сучасного науково-методологічного і фінансового контексту на реальному прикладі сучасної повоєнної України для дослідження фінансів місцевого самоврядування в контексті воєнного часу і значної невизначеності. На основі ретроспективного аналізу еволюції наукової думки та узагальнення сучасних викликів автором запропоновано власну систематизацію функцій фінансів територіальних громад у воєнний період, що включає фіскально-забезпечувальну, стабілізаційно-регуляторну, відновлювально-розбудовчу, соціально-захисну та демократично-консолідуючу функції. Обґрунтовано, що виділення саме таких функцій дозволяє сформувати цілісне уявлення про багатогранну роль місцевого самоврядування у адаптації до викликів конфлікту та забезпеченні повоєнного відновлення. Наукова новизна дослідження полягає у подальшому розвитку теоретичних засад функціонування місцевих фінансів шляхом розробки оновленої функціональної класифікації, що ґрунтується на комплексному врахуванні безпекових, економічних, соціальних та інституційних критеріїв.

КАДРОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА: ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ

Анатолій ГАЦЬКО — 2025-03-04

В роботі розглядаються стратегічні напрями вдосконалення системи управління персоналом, підвищення професійної компетентності працівників та розробка ефективних механізмів залучення й утримання висококваліфікованих фахівців. У сучасних умовах нестабільного економічного середовища та жорсткої конкуренції кадровий потенціал підприємства стає одним із ключових факторів його ефективного функціонування та довгострокового розвитку. Ринок праці потребує від підприємств забезпечення балансу між професійним розвитком працівників та створенням умов для добробуту та задоволеності роботою. Високий рівень професійної підготовки, компетентність і мотивація працівників забезпечують підприємству конкурентні переваги, сприяють впровадженню інновацій та підвищенню продуктивності. Однак в умовах динамічних змін на ринку праці, цифрової трансформації та глобалізації економіки постає необхідність пошуку нових шляхів вдосконалення та ефективного використання кадрового потенціалу. Розвиток кадрового потенціалу підприємства є одним із ключових чинників забезпечення його конкурентоспроможності, ефективності та стійкості. Важливо, в умовах глобалізації, цифровізації та швидких технологічних змін, впроваджувати стратегічні підходи до управління людськими ресурсами. Розвиток кадрового потенціалу організації є комплексною функцією в системі управління персоналом, що передбачає прямі інвестиції у працівників для підсилення їх, а отже, і конкурентоспроможності. Актуальність дослідження шляхів вдосконалення кадрового потенціалу зумовлена рядом чинників: сучасний бізнес дедалі більше потребує кваліфікованих працівників, які здатні ефективно використовувати цифрові технології, адаптуватися до інноваційних змін і швидко приймати стратегічні рішення; проблема плинності кадрів та недостатній рівень залученості персоналу негативно впливають на ефективність діяльності підприємства, що робить необхідним впровадження нових моделей управління людськими ресурсами; розвиток економіки знань вимагає від компаній створення умов для безперервного навчання персоналу, підвищення кваліфікації та формування корпоративної культури, орієнтованої на саморозвиток та інноваційність.

ТРАНСФОРМАЦІЯ СТРУКТУРИ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Андрій ПАККІ — 2025-03-04

Метою статті є дослідження особливостей трансформації структури бізнес-процесів в умовах динамічних змін зовнішнього середовища з використанням сучасних інструментів трансформації, таких як цифровізація, автоматизація, бізнес-аналіз та реінжиніринг процесів. У статті досліджуються основні тенденції, що впливають на формування бізнес-процесів в умовах сучасних економічних викликів. Показано, що однією з ключових тенденцій є цифровізація, яка включає впровадження інноваційних технологій, таких як штучний інтелект, великі дані, блокчейн та Інтернет речей - ці технології дозволяють автоматизувати процеси, підвищити точність прогнозування та зменшити залежність від людського фактору, що сприяє значному покращенню ефективності бізнесу.

Визначено, що другої значущої тенденцією, є стійкий розвиток, який передбачає інтеграцію екологічних, соціальних та управлінських аспектів у систему бізнес-процесів. Сталий розвиток сприяє підвищенню довіри як інвесторів, так і споживачів, і включає принципи ESG, що важливо для забезпечення екологічної відповідальності та ефективного використання ресурсів.

Встановлено, що сьогодні бізнеси стикаються з новими викликами, такими як зміни в демографічній структурі, урбанізація та зростання соціальної нерівності, що потребує адаптації до нових умов ринку. Серед основних тенденцій економічного розвитку виокремлюються діджиталізація, глобалізація, екологічні ініціативи, зміни у структурі зайнятості та інноваційність у фінансовому секторі. Ці процеси значно змінюють структуру бізнес-процесів, змушуючи компанії переглядати свої стратегії управління та оптимізувати діяльність для забезпечення стабільного розвитку. Особливу увагу приділено класифікації бізнес-процесів, яка включає основні, допоміжні та управлінські процеси. Це дозволяє краще зрозуміти взаємозв'язки в межах підприємства та оптимізувати використання ресурсів, підвищуючи ефективність управлінських рішень. Інтеграція передових технологій у бізнес-процеси є невід'ємною частиною розвитку сучасних підприємств, адже дозволяє швидко адаптуватися до змін на ринку, підвищити конкурентоспроможність та забезпечити довгострокову стійкість. Визначено необхідність постійного вдосконалення бізнес-процесів в умовах глобалізації, технологічних інновацій та економічної нестабільності для підтримки економічного розвитку та забезпечення високої ефективності підприємств у конкурентному середовищі.

ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Тетяна ВЛАСЕНКО — 2025-03-04

У статті досліджується недостатньо вивчена проблема сутності, структури та соціально-економічного значення використання енергії з відновлюваних джерел (ВДЕ). На основі аналізу широкого спектру фундаментальних і прикладних наукових праць, а також вивчення досвіду розвинених країн, обґрунтовується актуальність розвитку ВДЕ в контексті обмеженості викопних паливних ресурсів, необхідності дотримання міжнародних зобов'язань щодо скорочення викидів парникових газів (Кіотський протокол) та забезпечення енергетичної безпеки. Проведено систематизацію специфічних характеристик та видів відновлюваних енергоресурсів з урахуванням рівня їх інтеграції в господарську діяльність регіональних систем. Оцінено енергетичний потенціал регіонів України щодо впровадження інноваційних технологій використання ВДЕ. Підкреслюється, що незадовільний стан довкілля та енергодефіцитність регіональних енергосистем України обумовлюють необхідність теоретичного обґрунтування та практичної реалізації заходів, спрямованих на подолання проблем енергозабезпечення населення та промисловості за рахунок використання ВДЕ. Аргументовано, що ефективне впровадження ВДЕ в Україні потребує формування власної національної моделі, яка включає створення окремої енергетичної галузі з ефективними нормативно-правовими інструментами для кожного виду ВДЕ, розробку стимулюючої державної політики (включаючи пільгові умови для виробників та споживачів енергії), а також пошук джерел фінансування. Досягнення збалансованості ключових техніко-економічних показників традиційної та відновлюваної енергетики розглядається як можливе за умови реформування системи ціноутворення в традиційній енергетиці, враховуючи, що ціна є одним з визначальних факторів інтерналізації світових енергетичних ринків. Визначено пріоритетні напрями впровадження відновлюваної енергетики, серед яких: інтенсифікація наукових (фундаментальних і прикладних) досліджень, а також науково-дослідних і конструкторсько-розвідувальних робіт; створення освітньої бази для підготовки висококваліфікованих фахівців у галузі ВДЕ; модернізація існуючої виробничої та професійної інфраструктури для забезпечення теоретичної та практичної діяльності у сфері ВДЕ; спрощення доступу об'єктів ВДЕ до електричних і теплових мереж енергетичних компаній на основі відповідних нормативно-правових актів; створення систем моніторингу, сертифікації та метрологічного забезпечення для комплексного дослідження ВДЕ; розвиток інституцій, що займаються розробкою, виробництвом, монтажем, введенням в експлуатацію, ремонтом і сервісним обслуговуванням обладнання для ВДЕ; забезпечення інвестиційної підтримки державних програм з розвитку ВДЕ, включаючи популяризацію на регіональному, національному та міжнародному рівнях; сприяння діяльності громадських організацій, що працюють у сфері ВДЕ.

РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Віктор ЗАМЛИНСЬКИЙ — 2025-03-04

У статті розглянуто сутність і тенденції розвитку людського потенціалу аграрного підприємств в умовах підвищеного ризику воєнного стану. Метою статті є формування дієвих інструментів для утримання наявного стану і посилення ресурсозабезпечення, напрацювання стратегії протидії ризикам та перебудови наявної HR моделі аграрного підприємства. Людські ресурси є кадровим потенціалом існування економіки країни і стратегічним пріоритетом успіху агропромислових підприємств в критичних умовах, без якої вона втрачає життєздатність. В аграрній сфері існує нагальна потреба в радикальних змінах кадрової політики на всіх рівнях, особливо в умовах воєнного стану і повоєнного відновлення, коли зростає значення оперативності та ефективності управління трудовими ресурсами. Інтеграція стійких технологій у практику кадрового розвитку істотно змінює стратегії, але їх вплив на ефективність використання і доступність ресурсів залишається спірною. Сучасна професійна діяльність характерна здатністю адаптуватися до реалій поточних соціально-економічних, технологічних і цифрових вимог глобального і регіонального характеру, є високоризиковою, гнучкою і часом безальтернативною, але за дієвих механізмів підвищує продуктивність співробітників і ефективність підприємства, забезпечуючи ритмічне функціонування. Без організаційної культури та репутаційної взаємодії, різноманітності та інклюзивності істотно зменшується вплив на утримання кадрів шляхом пошуку ними більш сприятливих трудових і кар’єрних умов.

ОБҐРУНТУВАННЯ РИЗИКІВ ЗЕМЛЕРОБСТВА В КОНТЕКСТІ УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ

Наталія ЛАГОДІЄНКО — 2025-03-04

Статтю присвячено дослідженню ризиків землеробства та водокористування за сучасних умов господарювання агропідприємств. Метою дослідження є комплексний аналіз ризиків у сфері землеробства та управління водними ресурсами в умовах війни, оцінка їх впливу на аграрний сектор та обґрунтування підходів до мінімізації їх негативних наслідків.

В статті розглянуто еволюцію систем землеробства та водокористування, що відображає поступовий перехід від емпіричних методів до науково обґрунтованих систем, від екстенсивного до інтенсивного використання ресурсів, а в сучасних умовах - до їх раціонального використання із залученням інноваційних технологій та сталих практик аграрного виробництва. Визначено, що сучасні системи землеробства та водокористування характеризуються раціональним використанням водних та земельних ресурсів, впровадженням точного землеробства, моніторингу водних ресурсів, цифрових технологій, екологічно безпечних методів ведення сільського господарства та використання одних ресурсів. Проаналізовано існуючі підходи до класифікації ризиків землеробства та водокористування. На основі аналізу представлено систематизацію ризиків землеробства та водокористування в Україні, включаючи природні, економічні, соціальні, екологічні, політичні та військові загрози. Обґрунтовано ключові виклики, що постають перед агросектором внаслідок військових дій, включаючи мінування сільськогосподарських угідь, забруднення водойм, руйнування аграрної та зрошувальної інфраструктури, зниження продуктивності земель, дефіцит ресурсів та робочої сили.

В дослідженні обґрунтовано необхідність застосування сучасних підходів до управління ризиками у землеробстві та водокористуванні, що ґрунтуються на засадах точного землеробства, цифрових технологій та інтегрованих систем агроекологічного менеджменту. Ґрунтуючись на вищевикладеному, в статті запропоновано напрями зниження ризиків, зокрема: впровадження адаптивних технологій землеробства, моніторинг та управління станом ґрунтів та вод, застосування систем дистанційного зондування та цифрового аналізу даних, розширення програм державної підтримки та міжнародної допомоги для відновлення аграрного сектору.

Результати дослідження можуть бути використані для розробки стратегій відновлення аграрного виробництва, удосконалення політики управління земельними ресурсами та формування механізмів адаптації агросектору до сучасних викликів.

ІНСТИТУЦІЙНИЙ БАЗИС РЕФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ РИНКІВ ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ З МЕТОЮ СТИМУЛЮВАННЯ ЗБІЛЬШЕННЯ ОБСЯГІВ ЕНЕРГОГЕНЕРАЦІЇ З ВИКОРИСТАННЯМ ВІДНОВЛЮВАЛЬНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ: СТРАТЕГІЯ, МЕХАНІЗМИ, РИЗИКИ

Світлана БОРТНІК — 2025-03-05

Конкурентоспроможність у сфері електроенергетики згенерованої з використанням відновлювальних джерел ґрунтується на принципах вільного вибору постачальника споживачами та відсутності адміністративних та економічних перешкод для входу на ринок постачання та реалізації енергії. Сучасна європейська модель відновлювального (альтернативного) електроенергетичного ринку, що характеризується інтеграцією та глобалізацією, ставить нові завдання та створює потенційні загрози для суб'єктів господарювання в цій галузі, особливо для новостворених підприємств. Це, зокрема, стосується забезпечення прозорості та об'єктивності умов доступу до споживання та експлуатації енергетичних мереж, а також неупередженого та прискореного розвитку ринку відповідно до динамічних потреб економічної системи та зростаючих вимог споживачів. Важливим аспектом є також відповідність європейським стандартам та нормам.

Реформування електроенергетичного сектору передбачає досягнення комплексу взаємопов'язаних цілей: організаційних, економічних, техніко-технологічних, соціальних та екологічних. Проте, інтеграція цих цілей може призводити до неоднозначних наслідків та ризиків, особливо в контексті оптимізації витрат та забезпечення фінансової стабільності підприємств. Необхідно враховувати потенційні конфлікти інтересів між різними групами стейкхолдерів.

Визначення стратегічних цілей та завдань вимагає системного аналізу енергетичного ринку за такими основними напрямами: ідентифікація пріоритетів реформування з урахуванням національних особливостей, детальний аналіз потенційних переваг та ризиків для всіх учасників ринку, а також оцінка вірогідних загроз, зумовлених зовнішніми факторами, такими як коливання цін на енергоносії, альтернативні енергогенеруючі установки (відновлювальні джерела енергії) та зміни у регуляторній політиці.

Посилення ролі системного оператора, хоча і є важливим кроком, не гарантує його повної незалежності від зовнішніх ризиків, а також від впливу великих гравців ринку. Лібералізація ринку електричної енергії передбачає можливість доступу до оптового ринку для інших учасників, зокрема незалежних постачальників, які мають можливість укладати прямі договори з генеруючими компаніями та здійснювати продаж електроенергії згенерованої з використанням відновлювальних джерел на роздрібному ринку кінцевим споживачам. Такими учасниками, зазвичай, є великі промислові споживачі, а також об'єднання менших споживачів. На роздрібному ринку, з боку пропозиції, формується конкурентне середовище, що є альтернативою існуючим регіональним енергопостачальним та енергогенеруючим компаніям та стимулює їх до підвищення ефективності. Формування споживчого вибору, в кінцевому результаті, визначатиме цінові параметри, якість послуг, надійність постачання та прозорість конкурентних взаємовідносин на ринку.

ВПЛИВ СКЛАДОВИХ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ АГРАРНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Сергій КАЛІНІЧЕНКО — 2025-03-05

Вирішення питання забезпечення продовольчої безпеки країни на основі сталого зростання обсягів виробництва продукції сільського господарства передбачає підвищення ефективності економічного потенціалу підприємств аграрного сектору економіки. Потенціал підприємства та його конкурентоспроможність є важливими аспектами в сучасному бізнес-середовищі. Потенціал підприємства описує його можливості для досягнення мети, розвитку та успіху в майбутньому. Цей потенціал може включати різноманітні ресурси, такі як фінансові, людські, технічні, матеріальні та інтелектуальні, а також здатність ефективно їх використовувати. Конкурентоспроможність підприємства визначає його здатність конкурувати на ринку успішно, привертати клієнтів і забезпечувати стійкий прибуток. Це означає, що підприємство вміло використовує свій потенціал для створення інноваційних продуктів або послуг, ефективної маркетингової стратегії, оптимізації виробничих процесів та управління ресурсами, а також реагує на зміни у конкурентному середовищі. Успішне підприємство здатне максимізувати свій потенціал, щоб забезпечити високий рівень конкурентоспроможності, що в свою чергу дозволяє йому вести успішну діяльність у довгостроковій перспективі. Ефективне застосування економічного потенціалу організацій передбачає максимально стійке становище господарюючого суб'єкта, відзначається найефективнішим застосуванням всіх видів ресурсів Складові економічного потенціалу підприємства мають значний вплив на його успішність та конкурентоспроможність. Економічний потенціал формується та функціонує під впливом різноманітних факторів, включаючи економічні, соціальні, технологічні та політичні чинники. Керування цим потенціалом вимагає розуміння та управління всіма цими аспектами, а також врахування їх взаємодії та впливу на діяльність організації.

РОЗВИТОК КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В КОНТЕКСТІ ЕВОЛЮЦІЇ HR-МЕНЕДЖМЕНТУ

Наталя МОСКАЛЕНКО — 2025-03-05

Стаття досліджує еволюцію управління людськими ресурсами (HRM) та його трансформацію від суто адміністративної функції до стратегічного активу компанії. Аналізуючи класичні праці Майкла Армстронга та Гарі Десслера, в статті розглянуті основні концепції HRM, а також зміни в об’єкті, сфері відповідальності та стратегічному фокусі HR. У дослідженні представлено модель чотирьох хвиль HRM, запропоновану Дейвом Ульріхом, що демонструє перехід HR від традиційного кадрового адміністрування до ролі бізнес-партнера. Окрему увагу приділено внеску провідних теоретиків – Дейва Ульріха та Джона В. Будро, які розширили концептуальні межі HRM, інтегруючи його з бізнес-стратегією та підкреслюючи важливість аналітики у прийнятті рішень щодо людського капіталу. Стаття також розглядає сучасні тенденції у HRM, зокрема зміщення фокусу з управління персоналом на створення умов для розвитку потенціалу співробітників. Ключовим аспектом сучасного HR є створення екосистеми, в якій працівники можуть розкривати свої сильні сторони, впроваджувати інновації та сприяти конкурентоспроможності компанії. У підсумку наголошено, що сучасний HR виходить за межі внутрішньої функції управління персоналом і стає рушієм бізнес-трансформацій. Його роль полягає не лише в управлінні кадрами, а й у формуванні людяної, стійкої та адаптивної організації, здатної ефективно реагувати на виклики майбутнього.

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ: МОТИВАЦІЙНІ АСПЕКТИ

Ольга ОСТАПЧУК — 2025-02-27

Статтю присвячено вивченню інноваційних технологій управління при забезпеченні економічної безпеки та аналіз мотиваційні аспекти, які супроводжують цей процес. Метою статті виступає аналіз, систематизація та удосконалення теоретико-методичних засад забезпечення економічної безпеки шляхом впровадження інноваційних технологій управління та побудова мотиваційної політики для подолання бар’єрів при їх залученні.
В статті під економічною безпекою підприємства розуміється його здатність ефективно функціонувати в умовах динамічного зовнішнього середовища, мінімізуючи ризики та загрози, що можуть негативно впливати на його діяльність. В дослідженні представлено аналіз сучасних цифрових інструментів, що сприяють підвищенню стійкості компаній до зовнішніх загроз та мінімізації ризиків. Визначено, що технології Big Data та прогнозна аналітика сприяють ефективному збору, обробці та аналізу великих масивів даних у реальному часі. Автоматизовані системи бюджетування та фінансового контролю підвищують прозорість фінансових операцій, зменшують ризики шахрайства та забезпечують ефективний контроль за витратами. Блокчейн-технології забезпечують безпечне зберігання конфіденційних даних та зменшують ризики несанкціонованого втручання. CRM-системи та автоматизовані маркетингові платформи сприяють підвищенню рівня лояльності клієнтів і конкурентоспроможності підприємств. Інтернет речей та хмарні технології дозволяють оптимізувати управління ресурсами та зменшити операційні ризики. Системи раннього попередження ризиків дозволяють завчасно виявляти загрози та розробляти ефективні стратегії реагування. Інформаційна безпека підприємств забезпечується застосуванням штучного інтелекту в кіберзахисті, багаторівневої аутентифікації, шифрування даних та блокчейн-технологій.
Дослідження дозволило виявити ключові перепони на шляху до цифрової трансформації підприємств, зокрема опір персоналу змінам, недостатня матеріальна та нематеріальна мотивація, брак ефективної комунікації між керівництвом та працівниками та відсутність культури інновацій у компаніях. Дослідження показало, що ефективне впровадження інноваційних управлінських технологій можливо лише за умови комплексу мотиваційних заходів, що направлені на подолання виділених бар’єрів. Зокрема, застосування фінансових і нематеріальних стимулів, розвиток культури інновацій, залучення персоналу до прийняття рішень та створення корпоративних інноваційних хабів сприятимуть подоланню перепон при впровадженні інноваційних технологій управління в забезпеченні економічної безпеки підприємства.

РОЛЬ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ В ЕКОНОМІЧНІЙ СТАБІЛІЗАЦІЇ ТА ВІДБУДОВІ УКРАЇНИ ПІСЛЯ ВІЙНИ

Галина ЧЕКАЛОВСЬКА — 2025-02-27

У статті розкрито роль малого та середнього бізнесу в економічній стабілізації та відбудові України після війни. Зазначено, що післявоєнне відновлення економіки України неможливе без розвитку малого та середнього бізнесу, який є важливим чинником для відновлення виробничих потужностей, створення робочих місць і забезпечення економічної стабільності. Зауважено, що у складних умовах війни цей сектор здатний адаптуватися завдяки інноваційним підходам та гнучкості. Акцентовано на важливості державної підтримки через податкові пільги та гранти для стимулювання підприємницької активності. Водночас підкреслено необхідність вирішення проблем доступу до фінансування, підвищення кваліфікації кадрів та покращення ринкових умов. Відведено велике значення у відновленні економіки цифровій трансформації бізнесу, яка сприяє оптимізації його процесів. У статті наведено статистичні дані, що дозволяють оцінити ефективність роботи малого та середнього бізнесу в умовах війни та післявоєнного відновлення. Аналіз статистичних даних щодо діяльності підприємств показує значне скорочення чисельності суб’єктів господарювання в умовах війни, особливо у 2022 році, що пов’язано з руйнуванням інфраструктури та економічною кризою. Акцентовано увагу на капітальних інвестиціях, які підприємства малого та середнього бізнесу здійснюють для забезпечення відновлення. Зазначено, що для забезпечення стійкого розвитку малого та середнього бізнесу необхідно надати більшу увагу фінансовій підтримці підприємств, розвитку кваліфікації кадрів та впровадженню інноваційних підходів у бізнес-процеси.

РОЛЬ ДИВЕРСИФІКОВАНИХ ІНВЕСТИЦІЇ У БОРОТЬБІ З ІНФЛЯЦІЄЮ

Роман АНДРУШКІВ — 2025-02-27

У статті визначено зміст та особливості диверсифікованих інвестицій у боротьбі з інфляційними процесами, а також визначення основних пріоритетів щодо додавання реальних активів до інвестиційного портфеля, яке підвищує його ефективність порівняно з базовим портфелем, що складається виключно зі стандартних акцій та облігацій. У науковій статті застосовано наступні методи дослідження: індукції, дедукції, синтезу, порівняння, графічний, моделювання. Проаналізовано, що попри значні концептуальні відмінності, усі зазначені показники ефективності інвестиційних портфелів приводять до однакових висновків, саме тому, цей результат є важливим для інвесторів поза межами нашого конкретного дослідження, оскільки вибір певного показника серед великої кількості подібних метрик не має вирішального значення. Запропоновано при проведенні аналізу розглядаюти три найбільш часто рекомендовані ліквідні реальні активи, а саме: сировинні товари, нерухомість та інфраструктуру. Доведено, щоб оцінити, чи можуть інвестиції в ліквідні реальні активи покращити властивості диверсифікації традиційного портфеля акцій та облігацій, необхідно визначити традиційні класи активів, вже доступні інвесторам. Запропоновано розглянути індекси, що представляють попередньо перелічені реальні активи, оскільки всі вони базуються на ліквідних інвестиційних інструментах.

МЕТОДИ ОЦІНКИ ТА РОЗВИТКУ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В УМОВАХ КРИЗИ

Тетяна ЛАРІНА — 2025-03-11

У сучасних умовах нестабільності та економічних потрясінь питання оцінки та розвитку кадрового потенціалу набуває особливої актуальності. Кадровий потенціал є стратегічним ресурсом будь-якого підприємства, від якого залежить його конкурентоспроможність, стійкість до зовнішніх викликів та здатність до адаптації в кризових ситуаціях. В умовах кризи зростає потреба у швидкій реакції на зміни, оптимізації управління персоналом та ефективному використанні людських ресурсів. Значення кадрового потенціалу в кризовий період зумовлене тим, що саме людський фактор визначає здатність організації до подолання труднощів, відновлення та розвитку. Криза може супроводжуватися скороченням персоналу, зменшенням фінансування програм навчання та розвитку, підвищенням рівня психологічного стресу серед працівників. Водночас вона стимулює компанії до пошуку інноваційних методів управління персоналом, впровадження нових підходів до оцінки ефективності працівників та розробки стратегій підвищення їхнього професійного рівня. Методи оцінки кадрового потенціалу в умовах кризи спрямовані на виявлення сильних та слабких сторін персоналу, визначення рівня компетентності, оцінку продуктивності та адаптаційних можливостей співробітників. Серед основних методів оцінювання можна виділити атестацію персоналу, використання KPI (ключових показників ефективності), 360-градусний зворотний зв’язок, тестування професійних і психологічних якостей тощо. Щодо розвитку кадрового потенціалу, то в умовах кризи підприємства змушені використовувати гнучкі та економічно ефективні методи, такі як онлайн-навчання, менторство, ротація кадрів, впровадження нематеріальної мотивації та психологічна підтримка працівників. Особливо важливою є роль керівників у створенні сприятливого середовища для розвитку персоналу та формуванні культури адаптивності та інноваційності. Ефективна оцінка та розвиток кадрового потенціалу в кризовий період є ключовими факторами виживання та успіху підприємства. Грамотне управління персоналом дозволяє не лише мінімізувати негативні наслідки кризи, а й використовувати її як можливість для оновлення та стратегічного зростання.

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНИМ ІМІДЖЕМ ПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ І СЕРВІСНОГО ЛІДЕРСТВА

Тетяна ВОРОНЬКО-НЕВІДНИЧА — 2025-03-11

У статті обґрунтовано, що управління професійним іміджем суб’єктів господарювання є важливим для підвищення результативності діяльності та успішного впровадження інновацій, що підтримують сталий розвиток аграрного сектору. Визначено, що результативність управління професійним іміджем сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємств, покращенню репутації, а також залученню нових і висококваліфікованих кадрів, лідерів нової генерації. Розглянуто сучасне розуміння лідерства, що зазнало суттєвих змін. Встановлено, що традиційний підхід, який орієнтується на ієрархічність і командний контроль, поступається місцем концепції сервісного лідерства. У фокусі якої «служіння» лідера своїй команді, підтримці її розвитку та досягненні спільних корпоративних цілей. Досліджено ключові етапи та фактори, які вплинули на зміну професійного іміджу підприємств аграрного сектору економіки. Доведено, що одним із основних чинників соціально-економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності підприємства є формування кадрового потенціалу підприємства. Проаналізовано вплив управління професійним іміджем підприємств аграрного сектору економіки на адаптацію працівників до змін, підтримку сталого розвитку та створення нового інституту сучасного лідера, лідерського потенціалу.

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ІДЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АДАПТАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТІВ

Денис СОЛОВЙОВ — 2025-03-12

У статті досліджується інтеграція традиційних економічних моделей бюджетування – кейнсіанського, неокласичного та інституціонального – із сучасним аналізом ідеологічного дискурсу в умовах військових конфліктів. Основна ідея роботи полягає у визначенні можливості адаптації класичних підходів до бюджетної політики шляхом врахування державної ідеології, національних цінностей та політичних пріоритетів, що набувають особливої ваги у кризових ситуаціях. Дослідження базується на комплексному міждисциплінарному підході, який дозволяє всебічно проаналізувати взаємодію економічних, політичних та управлінських чинників при формуванні бюджетної системи в умовах збройної агресії. Автор показує, що кейнсіанська модель, орієнтована на активну фіскальну політику для стимулювання сукупного попиту, стикається з проблемами невизначеності та швидких зовнішніх шоків, які ускладнюють її застосування у воєнний час. Неокласичний підхід, який покладається на саморегуляцію ринку та оптимізацію ресурсів, втрачає релевантність через порушення ринкових механізмів під впливом надзвичайних потреб держави. Інституціональний підхід, що акцентує увагу на формальних механізмах регулювання, не враховує вплив неформальних норм і ідеологічних чинників, що визначають мобілізацію ресурсів та політичну легітимність у кризових умовах. Аналіз історичних прикладів – від бюджетної політики нацистської Німеччини до сучасних фіскальних трансформацій у Росії та Ірані – демонструє, що державна ідеологія та політичні пріоритети стають ключовими драйверами бюджетних рішень. Стаття підкреслює необхідність синтезу класичних економічних теорій із методами політекономічного аналізу, концепцією суспільного вибору та сценарним аналізом для розробки адаптивного бюджетного механізму, здатного гнучко реагувати на зовнішні шоки та забезпечувати ефективне розподілення ресурсів. Пропонований підхід дозволить сформувати практичні рекомендації щодо відновлення бюджетної системи після кризи, з урахуванням вимог національної безпеки, соціальної справедливості та прозорості державного управління. Дослідження має прикладний потенціал для розбудови стійкого економічного механізму в умовах воєнних конфліктів та подальшого повоєнного відновлення України.

УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Людмила КРИМЧАК — 2025-03-12

Стаття присвячена розгляду питання соціальної відповідальності університетів. На основі проведеного дослідження визначено основні напрямки соціальної відповідальності закладів вищої освіти. Досліджено еволюцію основних концепцій соціальної відповідальності в розрізі ключових комюніке конференцій міністерств освіти європейських країн. В статті висвітлено зміну вектору управління соціальною відповідальністю вітчизняних закладів вищої освіти в умовах воєнного стану. Обґрунтовано важливість ролі соціальної відповідальності в повоєнному відновлені країни.

ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ОСНОВНІ ІНСТРУМЕНТИ ТРАНСФОРМАЦІЇ БІЗНЕСУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Вікторія ЧОБІТОК — 2025-02-27

Сучасна світова економіка переживає цифрову трансформацію, де технології стають ключовим драйвером змін. Глобалізація вимагає від бізнесу адаптації, перегляду моделей та оптимізації процесів. Цифрові новації – основа функціонування підприємств. Змінюються системи управління, конкуренція, ланцюжки вартості. Інноваційні можливості інтегруються з існуючими підходами. Взаємодія суб'єктів господарювання та цифрові платформи – ефективні рішення. Вони впливають на світову та вітчизняну економіку, розширюючи ринки та сприяючи розвитку підприємств. Мета – обґрунтувати актуальність цифрових технологій як інструментів трансформації бізнесу в умовах глобалізації. Цифрові технології, такі як штучний інтелект, хмарні обчислення, великі дані та IoT, підвищують ефективність, знижують витрати та створюють нові можливості. Блокчейн забезпечує прозорість та безпеку транзакцій. Глобалізація прискорює цифрову трансформацію, створюючи єдине інформаційне середовище. Цифрові платформи забезпечують доступ до ринків та покращують взаємодію. Автоматизація бізнес-процесів підвищує продуктивність та мінімізує людський фактор. Цифрові технології – драйвери трансформації бізнесу. Вони сприяють конкурентоспроможності, інноваціям та адаптації до ринкових умов. Розвиток цифрових інструментів визначить майбутню еволюцію економіки. Цифрові технології – стратегічний фактор трансформації. Бізнес, який не адаптується, ризикує втратити конкурентоспроможність.

СТРАТЕГІЇ ЗАПОБІГАННЯ ТА МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ УХИЛЕННЮ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ У МІЖНАРОДНОМУ КОНТЕКСТІ

Тетяна МЕДИНСЬКА — 2025-02-27

Стаття присвячена дослідженню стратегій та механізмів протидії ухиленню від оподаткування в міжнародному контексті, з особливим акцентом на досвід країн ЄС, ОЕСР та України. Розглянуто основні елементи боротьби з податковими зловживаннями, включаючи законодавчі, адміністративні та технологічні аспекти. У роботі проаналізовано ключові механізми боротьби з ухиленням від оподаткування, що використовуються в країнах ЄС та ОЕСР. Особливу увагу приділено ініціативі BEPS (Base Erosion and Profit Shifting), яка є важливим інструментом міжнародної співпраці у цій сфері. Розглянуто основні елементи "колон BEPS" та засоби їх реалізації, що дозволяє виявити найбільш ефективні підходи до протидії податковим зловживанням. Проведено аналіз методів боротьби з ухиленням від оподаткування в країнах ЄС з розвиненою податковою системою. Виявлено ключові особливості та переваги міжнародного досвіду, що можуть бути використані Україні. Особлива увага приділяється проблемам ухилення від оподаткування, що є особливо актуальною в умовах сучасних викликів і загроз. Розглянуто основні виклики та можливості для України в контексті міжнародної співпраці та впровадження міжнародних стандартів. Виявлено та проаналізовано основні елементи боротьби із ухиленням від сплати податків в Україні. Стаття базується на аналізі широкого спектру літературних джерел, включаючи дані міжнародних організацій, наукові статті, законодавчі акти та аналітичні звіти. Використано порівняльний та системний аналіз, а також методи емпіричного дослідження.

ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА ДОВОЄННОГО СТАНУ СФЕРИ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ ТА ПЕРСОНАЛОМ НА МАКРО-, МЕЗО-, МІКРОРІВНЯХ

Інна ІРТИЩЕВА — 2025-03-21

Процеси мобілізації вносять корективи в системи управління персоналом суб’єктів господарювання та дефіцит кадрових ресурсів. Однак для формування комплексної системи управління людськими ресурсами необхідно здійснити аналіз довоєнного стану сфер управління, це дозволить глибше вивчити причини та недоліки. Дослідження управління людськими ресурсами перед початком військових дій дозволяє оцінити вихідні умови, сильні та слабкі сторони системи, а також визначити потенційні виклики та точки зростання. Саме тому, економічна діагностика довоєнного стану сфер управління людськими ресурсами та персоналом на макро-, мезо-, мікрорівнях є актуальним дослідженням в сучасних умовах.

Метою дослідження є економічна діагностика довоєнного стану сфер управління людськими ресурсами та персоналом на макро-, мезо-, мікрорівнях.

Аналіз довоєнного стану сфер управління людськими ресурсами та персоналом в Україні показав, що зростання рівня безробіття відбулось ще до початку війни. Це свідчить про проблеми в сфері соціального захисту, що потребує вдосконалення політики зайнятості, надання підтримки для робочого населення та розвиток ефективних цифрових програм працевлаштування. Проведений аналіз довоєнного стану управління людськими ресурсами та персоналом в Україні визначив значний потенціал для подальшого розвитку та модернізації цих сфер.

В процесі дослідження, визначено про необхідність проведення реформи системи державного управління (зменшити бюрократію, підвищити рівень прозорості, боротися з корупцією), інвестувати в освіту та охорону здоров’я (покращити доступ до освіти та охорони здоров’я, підвищити кваліфікацію робочої сили, створити надійного соціального захисту), розвивати ІТ-сектор (створити сприятливі умови для розвитку ІТ-сектору, підготувати кваліфіковані кадри, залучити інвестиції), боротися із тіньовою економікою (створити сприятливі умови для ведення бізнесу, знизити податкове навантаження на бізнес, посилити контроль за дотриманням податкового законодавства).

ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Олена УСЕНКО — 2025-03-21

Стаття присвячена аналізу ролі людського капіталу в забезпеченні сталого економічного розвитку. Вихідним положенням дослідження стало розуміння людського капіталу як ключового фактору, що визначає продуктивність праці, внутрішню інноваційну активність, а також здатність до впровадження технологічних інновацій через трансфер технологій. Розкрито роль людського капіталу через контури прямого економічного впливу, а також ширші соціальні та екологічні ефекти, які забезпечують підвищення якості життя та сталий розвиток суспільства. Виділено екстерналії розвитку людського капіталу. Серед них: поліпшення стану здоров’я, збільшення тривалості життя, зменшення злочинності та нерівності, громадянська активність та демократичність суспільства, зростання екологічної свідомості, трансформація відношення до раціонального використання природних ресурсів і підтримки екосистем. Одним із центральних аспектів дослідження став вплив людського капіталу на економічне зростання. У статті розглянуто теоретичні моделі, що описують вплив людського капіталу на економічне зростання, зокрема екзогенні та ендогенні моделі. Особлива увага в роботі приділяється модифікаціям класичних моделей, що включають людський капітал. Зокрема, модель Р. Солоу, модифікована для врахування людського капіталу, дозволила розглянути вплив інвестицій у освіту на продуктивність праці та економічне зростання. Розглянуто різні підходи до вимірювання людського капіталу через проксі-показники, такі як витрати на освіту, середній рівень освіти населення та інші індекси. Приділено увагу дослідженням, які показують, що людський капітал складає значну частину різниці в доходах на душу населення в різних країнах.

Важливою частиною статті є розгляд гендерного аспекту в контексті впливу освіти на економічне зростання. Дослідження показали, що інвестиції в освіту жінок сприяють зниженню народжуваності та демографічним змінам, що, в свою чергу, позитивно впливає на економічне зростання. Жінки з вищою освітою зазвичай відкладають народження дітей, мають меншу кількість дітей і забезпечують їм кращу освіту. Цей демографічний перехід сприяє зростанню економічно активного населення та знижує залежність від дитячої праці.

ЯКІСТЬ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ.

Наталія ШЕЛЄМІНА — 2025-02-27

Стаття присвячена дослідженню якості медичних послуг в Україні та її впливу на економічний розвиток. Метою є аналіз взаємозв’язку між витратами на охорону здоров’я, якістю медичних послуг та макроекономічними показниками, такими як ВВП, рівень витрат на охорону здоровя у % до ВВП, та очікувана тривалість життя. Дослідження охоплює динаміку витрат на медицину, фінансову доступність послуг та взаємний вплив економічних показників на якість медичних послуг.
Результати показали, що високий рівень витрат населення на медичні послуги обмежує фінансову доступність медицини та негативно впливає на стан здоров’я населення. Незважаючи на зростання державних витрат на охорону здоров’я у 2020-2022 роках, очікувана тривалість життя знизилася, що вказує на неефективність використання коштів.
Стаття пропонує рекомендації щодо оптимізації фінансування охорони здоров’я та покращення фінансової доступності медичних послуг в Україні. Отримані результати сприятимуть розробці ефективної державної політики у сфері охорони здоров’я та забезпеченню сталого економічного розвитку України.