MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS

ВПЛИВ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ НА РІВЕНЬ ПЛИННОСТІ КАДРІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ

Тетяна СКЛЯРУК — 2025-05-15

У статті досліджено взаємозв’язок між корпоративною культурою та рівнем плинності кадрів у сучасних організаціях. Акцент зроблено на ролі корпоративної культури як одного з ключових нематеріальних інструментів управління персоналом, що має безпосередній вплив на утримання працівників, їхню мотивацію, залученість і лояльність. У процесі аналізування окреслено основні складові корпоративної культури (цінності, стиль управління, система комунікацій, місія організації), які здатні суттєво впливати на стабільність кадрового складу.

Проаналізувавши сучасні теоретичні підходи та практичний досвід українських і зарубіжних компаній встановлено, що організації, які приділяють належну увагу формуванню позитивного внутрішнього клімату, забезпечують нижчий рівень плинності кадрів. Розглянуто приклади ефективного застосування програм розвитку персоналу, наставництва, нематеріальної мотивації та корпоративної соціальної відповідальності. Особливу увагу приділено галузевим особливостям плинності кадрів та специфіці викликів, з якими стикаються компанії в ІТ-сфері, торгівлі, сфері обслуговування та державному секторі.

Результати дослідження підтверджують, що формування сильної корпоративної культури сприяє підвищенню задоволеності працівників та зниженню рівня звільнень.

КОУЧИНГ ЯК ЕФЕКТИВНА СТРАТЕГІЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

Валентина ЛУК’ЯНОВА — 2025-05-15

Стаття присвячена дослідженню коучингу як інноваційної та ефективної стратегії підготовки фахівців в умовах сучасних викликів бізнес-середовища. У роботі розкрито сутність коучингу як методу, спрямованого на стимулювання особистісного зростання та професійного становлення фахівців через розвиток практичних навичок, трансформацію мислення та розкриття внутрішнього потенціалу. Проаналізовано ключові аспекти роботи з коучем, висвітлено мотиваційну дію коучингу та охарактеризовано основні його види: лайф-коучинг, управлінський, виконавчий, індивідуальний, командний, бізнес-коучинг та перфоманс-коучинг. Детально розглянуто популярні моделі коучингу - G.R.O.W. та SUCCESS, що підтверджують практичну значущість цього підходу в досягненні професійних і особистих цілей. Обґрунтовано основні принципи коучингу в командній роботі та запропоновано послідовні кроки впровадження коучингу в програми навчання та розвитку персоналу. Доведено, що коучинг сприяє розвитку компанії та бізнесу через ефективну взаємодію з персоналом, підвищення робочого ентузіазму, вдосконалення організації командної роботи та покращення міжколегіальних відносин.

ПОЄДНАННЯ МЕТОДІВ МОДЕЛЮВАННЯ В АНАЛІЗІ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ КИТАЮ

Тетяна БІТКОВА — 2025-05-15

Стаття демонструє приклад ефективного поєднання методів математичного та комп’ютерного моделювання для аналізу динаміки макропоказників і оцінки впливу демографічних процесів на економічне зростанням у сучасному Китаї. Основними проблемами, які розглядались, є старіння населення Китаю, зміна структури населення, робочої сили та динаміки основних фондів, що впливають на економічне зростання Китаю. В роботі проаналізовано відповідні статистичні дані, оцінено тенденції макроекономічних процесів, на основі реальних даних Китаю побудовано динамізовану виробничу функцію Кобба-Дугласа і оцінено її якість. Виробнича функція та формули трендів основних показників використано у комп’ютерній системно-динамічній моделі для прогнозування тенденцій ключових індикаторів до 2030 року. Відповідні оператори імітаційної моделі включають реальні дані (у вигляді табличних функцій до 2023 року), і формули трендів ендогенних змінних моделі. Значення ВВП та ВВП на душу населення обчислюються з використанням побудованої ВФ. Таким чином, запропонована композиція методів і моделей є ефективним інструментом прогнозування, який можна використовувати для проведення комп’ютерних експериментів з метою обґрунтування прийняття рішень щодо регулюванні макропроцесів.

ПОНЯТТЯ, ВІДМІТНІ РИСИ ТА СТЕЙКХОЛДЕРИ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Олег АЛЕКСІЄНКО — 2025-05-15

Показано підходи до розуміння стратегічного розвитку підприємства. Природу стратегічного розвитку підприємства запропоновано розкривати через об’єднання понять, що його складають. Запропоновано відмітні риси стратегічного розвитку підприємства та описано зміст кожної з них. Розкрито склад стейкхолдерів стратегічного розвитку підприємства, у складі яких виділено групу стейкхолдерів прямої зацікавленості та групу стейкхолдерів опосередкованої зацікавленості. Описано інтереси кожного з виділених стейкхолдерів щодо стратегічного розвитку підприємства.

РОЗВИТОК КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ ДО РОЗУМІННЯ ЛІДЕРСТВА

Олександра ГАРБУЗЮК — 2025-05-15

У статті проаналізовано еволюцію концептуальних підходів до розуміння лідерства в історичній перспективі, визначено ключові елементи лідерства в працях зарубіжних учених. Авторами виділено основні елементи лідерства. Зокрема, лідерство як сукупність якостей особистості (вроджених та набутих), що відрізняють індивіда від натовпу і визначають його потенціал впливу на групу. Такий підхід до розуміння теорії лідерства, на думку авторів, міститься у героїчній теорії, психоаналізу, теорії рис, харизматичного лідерства, моделі рис великої п’ятірки, емоційного лідерства. Другим елементом є розуміння лідерства як результату взаємодії лідера та його послідовників; сприйняття цієї взаємодії, що виступає стимулом діяльності спрямованої на досягнення певних цілей групи. Такий аспект розкривається через поведінкову, ситуаційну теорії; транзакційне та трансформаційне лідерство; лідерство як служіння; атрибутивну теорію; теорію «опосередкованого лідерства»; концепцію «контактного лідерства». Третім елементом є мистецтво делегування і взаємодії задля досягнень спільних цілей, тобто лідерство як колективна співпраця. Це підкреслено у теоріях «розподіленого лідерства», «колективного лідерства», «спільного лідерства». Четвертим елементом визначено лідерство як саморозвиток, процес навчання та адаптації задля досягнення власних цілей, тобто майстерність керувати власним життям і розвитком (теорія «внутрішнього лідерства», «самолідерства», концепція «контактного лідерства»).

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОРТФЕЛЮ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНІ

Руслан ГАПОНЮК — 2025-05-15

Розглянуто Стратегію розвитку агропромислового комплексу, що була офіційно оприлюднена Міністерством аграрної політики та продовольства України у 2023 році. Проаналізовано основні інвестиційні портфелі розвитку АПК України, які націлені на збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та продукції її переробки. Встановлено, що основними інвестиційними напрямами є інвестиції в техніку та ресурси для виробництва аграрної продукції, інвестиції у збільшення самого аграрного виробництва, інвестування у глибоку переробку, логістику та зелену енергетику. Запропонований у стратегії інвестиційний портфель передбачає інвестиції у розмірі 56,61 млрд.дол. на розвиток зазначених стратегічних сегментів економіки. Крім цього, додатково було проаналізовано окремі стратегічні цілі та завдання Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 року та встановлено зв’язок цих стратегій. Автор звернув увагу на виконанні таких стратегічних цілей як «Забезпечення стійкості сільськогосподарського сектору, підтримка справедливого доходу виробників та підвищення їх конкурентоспроможності» та «Модернізація аграрного сектору: розвиток переробки, інновації, цифровізація та обмін знаннями» Стратегії-2030.

ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРОГНОЗУВАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

Олександр ДУДНИК — 2025-05-15

У статті розглядається роль економіко-математичного моделювання як інструменту прогнозування впровадження стратегій розвитку в аграрному секторі України. Проаналізовано особливості застосування моделей оптимізації, сценарного аналізу та стохастичних методів у сучасних умовах невизначеності, зумовленої війною, змінами клімату та трансформацією логістичних систем. На прикладі провідних агропідприємств досліджено динаміку ринкової капіталізації та виявлено зв’язок між ефективністю управлінських рішень і рівнем адаптації до зовнішніх ризиків. Результати підтверджують, що інтеграція моделювання у стратегічне управління сприяє підвищенню стійкості та конкурентоспроможності підприємств. Запропоновано напрями подальших наукових розвідок з урахуванням цифровізації аграрної економіки.

КОНСТРУЮВАННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Альона КЛИМЧУК — 2025-05-15

Досліджено сутнісні засади поняття «управління змінами» та спектр ключових невизначеностей в частині відмежування його цілей та процесів від інших підходів загальної системи управління підприємством. Обґрунтовано основні спільні та відмінні риси таких управлінських підходів, як: стратегічне управління, управління технологіями, менеджмент бізнес-процесів, проектний менеджмент та управління змінами. Запропоновано підхід до конструювання взаємозв’язків міжпроцесної взаємодії означених управлінських підходів в системі менеджменту на підприємстві.

РОЛЬ ІННОВАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ В ПРОЦЕСІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Ірина МАКОВЕЦЬКА — 2025-05-15

У статті досліджено значення інноваційних стратегій в процесі управління персоналом, як ключового фактору для підвищення ефективності роботи підприємств в умовах цифрової трансформації, глобалізації та підвищеної нестабільності бізнес-середовища. Окреслено ключові типи інноваційних стратегій, зокрема, технологічні, організаційні та соціальні, разом з конкретними інструментами для їх реалізації, серед яких цифрові HR-платформи, аналіз великих даних та системи управління знаннями. Особливу увагу зосереджено на практичних аспектах впровадження інноваційних підходів на українських підприємствах, беручи до уваги національні економічні, культурні та регуляторні особливості.

Ґрунтуючись на аналізі сучасних наукових праць, доведено, що впровадження інноваційних стратегій в управління персоналом сприяє не тільки підвищенню продуктивності праці, але й формуванню гнучкої організаційної структури, покращенню здатності адаптуватися до змін та укріпленню корпоративної культури. В умовах жорсткої конкуренції та швидких технологічних змін ефективне управління людським ресурсами виступає визначальним фактором для забезпечення довгострокової конкурентоспроможності підприємств. Використання інноваційних стратегій у сфері HR дозволяє не лише своєчасно реагувати на зовнішні виклики, але й формувати нові підходи до мотивації, професійного зростання та залучення персоналу, що забезпечує сталість функціонування та розвиток підприємства в бізнес-середовищі.

РОЛЬ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ДЕМОКРАТИЧНОГО ПОСТУПУ УКРАЇНИ

Лариса ЛЮБОХИНЕЦЬ — 2025-05-15

В статті визначено основні етапи формування громадянського суспільства та охарактеризовано особливості цифрової епохи як сучасного етапу його формування. Показано взаємозв’язок громадянського суспільства з розвитком демократичних засад, виділено основні принципи та напрями демократизації. Охарактеризовано ключові аспекти взаємозв’язку громадянського суспільства та демократії на сучасному етапі суспільно-економічних відносин України та виділено проблемні аспекти і значущі фактори у їхньому розвитку.

ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНОГО БРОКЕРА: ЗАКОНОДАВЧИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНИ, ЄС, США ТА КАНАДИ

Ганна КОЛОМІЄЦЬ — 2025-05-15

У статті представлено порівняльно-правовий аналіз регуляторних підходів до митного брокерства в Україні, Європейському Союзі, США та Канаді. Дослідження розкриває, як різні моделі доступу до професії митного брокера – ліцензування, авторизація та ліберальний режим – впливають на якість та правомірність митного оформлення. Особливу увагу приділено реформі в Україні, яка передбачає перехід від ліцензійної моделі до системи авторизації відповідно до Митного кодексу Союзу та стандартів WCO SAFE. У статті визначено ключові регуляторні тенденції: механізм поділу представництва в ЄС (пряме/непряме), суворі вимоги до ліцензування та безперервної освіти в Північній Америці (CBLE, CBSA), а також роль добровільної сертифікації AEO як форми пострегуляторного контролю. Надано порівняльну таблицю основних правових та інституційних вимог, яка може стати орієнтиром для законотворців і суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. У статті зроблено висновок, що професіоналізація та делегування митних формальностей авторизованим представникам сприяють підвищенню безпеки ланцюгів постачання та ефективності адміністративних процедур. Подальші дослідження доцільно спрямувати на емпіричну оцінку впливу авторизації на час митного оформлення та застосування ІТ-інструментів на основі штучного інтелекту для підтримки класифікації товарів і прогнозування ризиків.

ЕВОЛЮЦІЯ НАУКОВОЇ ДУМКИ ЩОДО ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНИХ ФІНАНСІВ: ПОГЛЯД КРІЗЬ ПРИЗМУ ВОЄННОГО СТАНУ І ЗМІН У СВІТОПОРЯДКУ

Віталій АНІСІМОВ — 2025-05-15

Стаття представляє комплексний аналіз трансформації класичних теорій фіскальної децентралізації в умовах сучасних безпекових викликів, зокрема гібридних загроз та масштабної збройної агресії проти України. Автор досліджує як історичні моделі, що базувалися на принципах економічної ефективності, так і сучасні концепції, спрямовані на забезпечення адаптивності публічних фінансів, мобілізації ресурсів для оборони та збереження національної цілісності. У статті проводиться критичний огляд наукової літератури, розкриваються переваги та недоліки традиційної теореми Оутса, а також аналізуються альтернативні підходи, зокрема концепції фіскальної стійкості, інклюзивного фіскального федералізму та інноваційної децентралізації. Автор відзначає, що надмірна фрагментація фінансових повноважень ускладнює оперативну мобілізацію ресурсів, тоді як централізація може загрожувати локальній ініціативі та здатності громад швидко реагувати на локальні виклики. Дослідження акцентує увагу на необхідності балансу між централізацією та децентралізацією у формуванні міжбюджетних відносин, що є важливим для забезпечення стійкості та адаптивності громад у кризових умовах. Окремо розглядаються інституційні механізми, що стимулюють прозорість, підзвітність та взаємодію між різними рівнями влади, а також вплив цифрової трансформації на модернізацію публічних фінансів. Автор демонструє, що інтеграція безпекових імперативів із традиційними економічними моделями є необхідною для побудови системи, здатної адаптуватися до змін глобального безпекового ландшафту та забезпечувати соціальну консолідацію. Отже, стаття підкреслює, що подальші реформи фіскальної децентралізації повинні враховувати як стратегічні потреби національної безпеки, так і локальні особливості, створюючи гнучкі, інклюзивні та стійкі (резильєнтні) моделі міжбюджетного врядування в умовах воєнного стану.

ІСТОРИЧНА ЕВОЛЮЦІЯ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ УКРАЇНИ: ВІД РАДЯНСЬКОЇ СПАДЩИНИ ДО СУЧАСНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

Владислав СВІЧКАР — 2025-05-15

Стаття присвячена аналізу еволюційних змін у структурі, організації та функціонуванні системи державних фінансів України в контексті історичних трансформацій, що почалися ще за радянського періоду та набули особливої гостроти у сучасних умовах воєнного стану. Автор проводить ретроспективний огляд бюджетної системи, висвітлюючи особливості централізованої моделі управління фінансами, яка базувалася на директивному плануванні, жорсткому контролі та патерналістських підходах до розподілу ресурсів. Аналіз показує, як спадщина радянської фінансової політики створила основу для збереження надмірної централізації та інституційних рудиментів, що впливають на сучасні процеси бюджетного формування та управління. Особлива увага приділяється періоду реформування у 1990-х – на початку 2000-х років, коли впровадження принципів фіскальної децентралізації, програмно-цільового бюджетування та послідовного розширення повноважень місцевих бюджетів стало важливим кроком для модернізації системи. Однак традиційні моделі централізації, що закріпилися в радянській спадщині, досі створюють суперечності між потребою ефективного управління державними фінансами та імперативами демократизації та євроінтеграції. У статті розглядаються наслідки воєнного стану, що спричинив раптове переналаштування бюджетних пріоритетів: концентрацію фінансових ресурсів на обороноздатності та соціальному захисті, зниження автономії місцевих органів влади та зростання залежності регіонів від централізованого управління. За допомогою комплексного методологічного підходу, який поєднує історичний, інституційний та структурно-функціональний аналіз, дослідження виявляє основні чинники, що гальмують адаптацію фінансової системи до сучасних викликів, а також формує практичні рекомендації щодо подолання цих проблем. Отримані результати свідчать про необхідність розробки нової моделі державних фінансів, яка забезпечить баланс між централізацією та децентралізацією, підвищить прозорість і ефективність управління бюджетними коштами та сприятиме економічній стійкості як на державному, так і на місцевому рівнях. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його висновків для формування довгострокової стратегії фінансової політики, що враховує як історичні передумови, так і сучасні безпекові та економічні реалії України.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ: ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ У ПІДВИЩЕННІ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ

Віктор НИЖНИК — 2025-05-15

У статті досліджуються актуальні проблеми зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) вітчизняних промислових підприємств в умовах глобалізаційних викликів та військового стану. Автори наголошують на необхідності створення нових механізмів управління конкурентними перевагами та пошуку інноваційних підходів для підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішніх ринках. Зазначається, що вихід на зовнішні ринки ускладнюється значною кількістю зовнішніх факторів та вимагає дотримання міжнародних стандартів якості. Підкреслюється, що більшість промислових підприємств мають застарілу технічну базу та нестабільний фінансовий стан, що ускладнює їх конкурентоспроможність. Для вирішення цих проблем пропонується впровадження інноваційних стратегій з використанням зовнішніх інвестицій, технологічного оновлення, сертифікації продукції та нарощування кваліфікованого трудового потенціалу.

У статті розглядаються внутрішні (техніко-технологічні, виробничо-функціональні, кваліфікаційно-трудові, організаційно-управлінські) та зовнішні (комунікаційні, кон’юнктурно-ринкові, інституційно-законодавчі, логістично-інформаційні) конкурентні переваги. Пропонується кількісна оцінка конкурентних переваг за декілька етапів, включаючи визначення мети, конкурентів, параметрів порівняння, інтегрального показника та розробку заходів щодо підвищення рівня конкурентних переваг.

Основними інноваційними підходами до підвищення конкурентних переваг визначено: державну підтримку відтворювальних процесів, страхування інвестиційних ризиків, державні капіталовкладення у вигідні проекти, усунення галузевих диспропорцій, удосконалення нормативно-правової бази для стимулювання ЗЕД, розвиток лізингу обладнання, формування проектів з довшим періодом повернення коштів та проектів зі прискореною самоокупністю, а також зменшення імпортозалежності інноваційних підприємств. Реалізація цих підходів дозволить промисловим підприємствам ефективно здійснювати ЗЕД та конкурувати на зовнішніх ринках. Подальші дослідження мають бути спрямовані на детальнішу розробку та реалізацію запропонованих інноваційних підходів.