MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

2025-12-01T13:24:21+02:00

У дослідженні головна увага приділяється проблемним аспектам управління економічним розвитком територіальних громад, її сучасним аспектам. В роботі зазначено, що на сучасному етапі формування інституту територіальних громад в Україні особливої актуальності набуває необхідність проведення міждисциплінарних досліджень, спрямованих на вивчення їхньої ролі у забезпеченні ефективного місцевого самоврядування, зміцненні економічної спроможності регіонів та посиленні соціальної інтеграції на місцевому рівні. Констатовано, що із початком повномасштабного вторгнення, територіальні громади опинилися в епіцентрі масштабної соціально-економічної, безпекової та гуманітарної кризи. Комплексний аналіз ситуації свідчить про низку ключових загроз, що мають критичний вплив на функціонування місцевого самоврядування, сталий розвиток і життєздатність громад. Тому, метою статті є узагальнення проблемних аспектів управління економічним розвитком територіальних громад та визначено основні перспективні напрямки їх розвитку

В роботі окреслено напрямки управління територіальними громадами, зокрема: виробничо-економічний, організаційний, соціальний, територіальний, галузевий. Окреслено основні проблеми управління економічним розвитком територіальних громад, та перспективи подальшого розвитку територіальних громад. Визначено деякі територіальні громади, які використовують сучасні методи управління економічним розвитком територіальних громад.

ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИК ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

2025-12-01T13:37:58+02:00

У статті здійснено компаративний аналіз сутності поняття «політика формування оборотних активів» з точки зору сучасних науковців. На основі сутнісних характеристик вчених та власних пропозицій сформульовано удосконалене поняття «політика формування оборотних активів підприємств торгівлі». Запропоновано модернізовану типологію політик формування оборотних активів підприємств торгівлі, зокрема помірну політику запропоновано поділити на три види: помірну стимулюючу, помірну стримуючу та помірну врівноважену залежно від здатності підприємств підтримувати певний рівень загальної ліквідності, а також виокремлення критеріїв вибору типу політики формування оборотних активів (загальна ліквідність, рентабельність оборотних активів, тривалість операційного циклу).

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ВІРТУАЛЬНОГО ПРОСТОРУ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2025-12-01T13:50:42+02:00

Актуальність дослідження зумовлена зростаючим впливом цифрової трансформації на сферу вищої освіти, де провідне місце посідає створення ефективного інформаційно-комунікаційного середовища віртуального простору. Таке середовище не лише забезпечує відкритий доступ до освітніх ресурсів, а й формує нову культуру взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу — студентами, викладачами, адміністрацією. Воно сприяє розвитку цифрових компетентностей, персоналізації навчання та підвищенню якості управління освітньою діяльністю. Проте сучасна практика впровадження цифрових технологій у закладах вищої освіти залишається переважно фрагментарною, що знижує ефективність їх функціонування. Актуальною науковою проблемою є відсутність інтегрованої моделі, яка б поєднувала технологічні, педагогічні та управлінські аспекти у єдину екосистему.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розроблення науково-практичного підходу до організації інформаційно-комунікаційного середовища віртуального простору закладу вищої освіти, що забезпечує його комплексність, системність та адаптивність відповідно до викликів цифрової епохи.

У дослідженні уточнено структуру інформаційно-комунікаційного середовища як багаторівневої системи, що включає технічну, інформаційну, комунікаційну, організаційну та аналітичну підсистеми. Визначено його ключові функції — інформаційну, освітню, управлінську, комунікаційну та мотивуючу. Обґрунтовано науково-практичний підхід до організації віртуального освітнього простору, який реалізується через п’ять етапів: підготовчий, методичний, аналітичний, дослідницький і рекомендаційний. Такий підхід сприяє ефективному поєднанню педагогічних технологій із цифровими інструментами, оптимізує комунікацію та управління освітнім процесом, забезпечує безперервність навчання та розвиток інноваційної культури університету.

У результаті сформовано цілісну модель інформаційно-комунікаційного середовища закладу вищої освіти, що відповідає стратегічним завданням цифрової трансформації. Її реалізація сприяє підвищенню якості освітніх послуг, гнучкості управлінських процесів, інноваційності педагогічних підходів і конкурентоспроможності університетів у глобальному освітньому просторі.

СТРАТЕГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ AGILE У ЦИФРОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЯХ: ДОСВІД МІЖНАРОДНОЇ ІТ-КОМПАНІЇ

2025-10-07T17:55:56+03:00

Стаття присвячена дослідженню стратегічних підходів до впровадження гнучких методологій управління у процесах цифрової трансформації міжнародної ІТ-компанії. Обґрунтовано необхідність розгляду Agile не лише як інструменту розробки програмного забезпечення, а як філософії організаційного управління, що забезпечує підвищення адаптивності, швидкості прийняття рішень і залучення команд до реалізації інноваційних стратегій. Авторами запропоновано багаторівневу концептуальну модель стратегічного впровадження Agile, яка охоплює стратегічний, організаційний та операційний рівні управління.

У межах емпіричного дослідження проведено аналіз впливу змін у стилях лідерства, системі прийняття рішень і механізмах зворотного зв’язку на ефективність гнучких команд. Оцінка результатів трансформації здійснювалася за кількісними та якісними показниками: швидкість виведення функціоналу на ринок, частка повторних дефектів, індекс задоволеності працівників, тривалість стратегічного прийняття рішень та рівень Agile-зрілості команд. Запропоновано авторську систему оцінювання Agile-зрілості, адаптовану до потреб великомасштабних організацій.

Результати дослідження дозволили виявити ключові організаційні умови, що сприяють успішному масштабуванню гнучких методологій: підтримка з боку вищого керівництва, формування культури довіри, делегування повноважень та управління на основі даних. Водночас окреслено бар’єри, які знижують ефективність трансформації: формалізм впровадження, відсутність стратегічного бачення, фрагментована комунікація між рівнями управління.

Практична цінність дослідження полягає в тому, що воно демонструє приклад узгодженого стратегічного підходу до впровадження Agile у реальних умовах високодинамічного ІТ-середовища. Запропонована модель може бути адаптована іншими компаніями у сфері цифрового бізнесу, які прагнуть підвищити свою інноваційну спроможність та гнучкість в умовах невизначеності.

ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ДАНИХ В КОНТЕКСТІ НЕЙРОННИХ МЕРЕЖ: БЕЗПЕКОЗНАВЧИЙ ПІДХІД В СИСТЕМІ ПРОПАГАНДИ

2025-12-01T14:04:59+02:00

У статті досліджується практичне застосування інтелектуального аналізу даних у контексті нейронних мереж із позицій безпекознавства. Акцент зроблено на зростаючій актуальності використання штучних нейронних мереж як інструменту оброблення великих обсягів інформації, що виникають унаслідок автоматизації технічних і управлінських процесів. Визначено основні методи інтелектуального аналізу даних, проаналізовано їх переваги та обмеження, а також розкрито потенціал їхнього використання для забезпечення інформаційної та економічної безпеки. Обґрунтовано доцільність застосування нейронних мереж для вирішення складноформалізованих завдань, що потребують глибокої обробки, узагальнення та прогнозування даних. Розроблено підхід до побудови нейронної мережі для відбору даних з поетапним виокремленням процесів попередньої обробки, навчання та класифікації. Запропоновано алгоритм побудови найпростішої рекурентної нейронної мережі та наведено схему її архітектури. Визначено практичні напрями реалізації систем інтелектуального аналізу даних у сфері безпеки, зокрема для виявлення аномалій, оцінки ризиків і прогнозування загроз у корпоративних системах. Підкреслено міждисциплінарний характер інтелектуального аналізу даних, що поєднує статистичні, кібернетичні та математичні методи з інноваційними інформаційними технологіями. Особливу увагу приділено питанням оптимізації архітектури нейронних мереж, мінімізації помилок і підвищення швидкодії процесів навчання. Визначено перспективні напрями подальших досліджень, пов’язані з використанням гібридних моделей, формуванням теоретичних основ для інтелектуального аналізу даних та розробленням алгоритмів виявлення причинно-наслідкових зв’язків у великих масивах інформації. Зроблено висновок, що застосування нейронних мереж у сфері безпеки сприяє підвищенню ефективності систем аналізу, моніторингу й протидії сучасним загрозам.

ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ ЯК ГОЛОВНИЙ ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

2025-12-01T22:20:55+02:00

У статті розглядається працездатність як ключовий чинник, що впливає на ефективність праці персоналу підприємства. Проаналізовано сутність поняття працездатності, її складові та етапи прояву в трудовому процесі. Особлива увага приділяється взаємозв’язку між рівнем працездатності працівників та продуктивністю їхньої діяльності. Наведено основні внутрішні й зовнішні фактори, що впливають на працездатність, а також методи її підтримки та стимулювання в умовах сучасного виробництва. Запропоновано практичні рекомендації щодо впровадження заходів, спрямованих на підвищення працездатності персоналу, з метою підвищення загальної ефективності функціонування підприємства.

ІНДЕКСИ ПОЛІТИК ЗАХИСТУ СПОЖИВАЧІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ: МЕТОДИКА ТА РЕЗУЛЬТАТИ ОЦІНЮВАННЯ

2025-12-01T22:31:34+02:00

У статті запропоновано методику побудови дев’яти індексів політик захисту споживачів фінансових послуг із фокусом на кредитуванні. Методика базується на порівнянні запитань і відповідей двох глобальних опитування Світового банку за 2017 та 2022 роки, що уможливлює оцінку рівня розвиненості практик захисту споживачів фінансових послуг по країнам та змін у часі. Індекси формуються на основі структурованих наборів запитань, узгоджених між двома хвилями опитувань, та відображають ключові напрями регулювання: фінансову інклюзію, фінансову грамотність, вимоги до розкриття інформації, регулювання вартості кредитів, справедливе ставлення, вирішення спорів, кредитне звітування і регуляторну спроможність.

Запропонована методика забезпечує порівнянність результатів між країнами та у часі, а також дозволяє інтегрувати отримані індекси у подальші кількісні оцінювання взаємозв’язків з макроекономічними показниками. Розрахунки проведено для вибірки з 84 країн, щодо яких доступні широкі набори макроекономічних даних. Отримані результати виявили суттєву варіацію в практиках між країнами та нерівномірність розвитку регуляторних практик в сфері захисту споживачів фінансових послуг.

ЗАСТОСУВАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ФІНАНСОВОМУ ОБЛІКУ

2025-11-07T08:39:39+02:00

У статті розглянуто сучасні тенденції впровадження штучного інтелекту у сферу фінансового обліку як ключового напряму цифрової трансформації економіки. Визначено сутність ШІ як технології, здатної автоматизувати обробку даних, підвищувати точність, достовірність і швидкість формування облікової інформації, а також забезпечувати аналітичну підтримку управлінських рішень. Проаналізовано основні напрями використання ШІ — автоматизацію бухгалтерських операцій, аудит, внутрішній контроль і прогнозування фінансових результатів. Наведено приклади інтеграції інтелектуальних систем у діяльність міжнародних компаній (KPMG, ERNST & YOUNG, PwC) та українських фінтех-проєктів (Finmap, Bookkeeper). Зазначено, що використання ШІ дозволяє знизити операційні витрати, підвищити точність звітності й ефективність управління. Водночас акцентовано на ризиках, пов’язаних із кібербезпекою, етичними аспектами та дефіцитом кваліфікованих кадрів. Зроблено висновок, що застосування ШІ у фінансовому обліку сприяє підвищенню ефективності, прозорості та конкурентоспроможності підприємств у цифрову епоху.

Ключові слова: штучний інтелект, цифрова трансформація, бухгалтерський облік, автоматизація облікових процесів, фінансовий аудит, внутрішній контроль, прогнозування фінансових результатів, фінтех, аналітична підтримка управлінських рішень, кібербезпека.

AI-РИЗИКИ У БАНКІВСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПІДХОДИ ДО ЇХ ОЦІНЮВАННЯ

2025-12-01T22:44:38+02:00

У статті систематизовано ризики, що виникають у процесі впровадження технологій штучного інтелекту (AI) у банківську діяльність, та обґрунтовано методичні підходи до їх оцінювання. Уточнено зміст поняття «AI-ризики у банківській діяльності», запропоновано класифікацію AI-ризиків (модельні, даних, кібербезпекові, операційні, етичні та регуляторні) й окреслено їх місце в загальній системі ризиків банку. На основі узагальнення міжнародних стандартів і наукових праць розроблено інтегровану методику оцінювання AI-ризиків, що поєднує кількісні (матриці «ймовірність–вплив», ключові індикатори ризику, стрес-тестування) та якісні (алгоритмічний аудит, оцінка упередженості, зрозумілий AI, управління модельним ризиком) інструменти. Показано, що ефективне управління AI-ризиками потребує інституціоналізації управління модельним ризиком, розвитку політик управління даними та адаптації регуляторних вимог до специфіки AI у банківському секторі.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ЦИФРОВІЗАЦІЇ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ТРАНСПОРТУ

2025-12-01T22:52:35+02:00

Стаття присвячена аналізу міжнародного досвіду цифровізації бізнес-процесів на підприємствах транспортної галузі та виявленню практик, які забезпечують підвищення ефективності, безпеки й технологічної стійкості транспортних систем. На основі дослідження діяльності провідних світових компаній розкрито зміст основних цифрових рішень, зокрема систем прогнозного обслуговування, телематичних платформ, цифрових двійників, аналітичних комплексів оптимізації маршрутів та інтегрованих систем управління транспортними потоками. Показано, що цифровізація сприяє зменшенню операційних витрат, покращенню логістичних процесів, підвищенню рівня сервісу та екологічності перевезень. Обґрунтовано можливості адаптації успішних міжнародних практик до українських реалій та визначено перспективні напрями подальших досліджень, пов’язані з розвитком цифрової інфраструктури, удосконаленням нормативного забезпечення та впровадженням інтелектуальних транспортних систем.

ІНДУСТРІЯ 4.0 ТА ЦІЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: СИНЕРГІЯ ІННОВАЦІЙ ТА ЕКОЛОГІЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

2025-12-02T17:15:40+02:00

У статті досліджено взаємозв’язок між процесами цифрової трансформації, що визначають розвиток Індустрії 4.0, та реалізацією Цілей сталого розвитку (ЦСР). Обґрунтовано, що інтеграція цифрових технологій — штучного інтелекту, Інтернету речей, великих даних, блокчейну — сприяє підвищенню ефективності використання ресурсів, мінімізації екологічного навантаження та зміцненню соціально-економічної стійкості промислових підприємств. На основі узагальнення сучасних наукових підходів визначено ключові напрями поєднання інновацій і цілей сталого розвитку: впровадження «зелених» виробництв та екологічно орієнтоване управління, перехід до відновлюваних джерел енергії, циркулярної економіки (або економіки замкненого циклу). Показано, що Індустрія 4.0 є пріоритетним інструментарієм реалізації цілей сталого розвитку та процесів збереження навколишнього середовища через створення нових моделей управління промисловими підприємствами та формуванням їх цифрової відповідальності.

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ БАНКІВ НА РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ

2025-12-02T17:29:47+02:00

У статті досліджено особливості функціонування державних банків України в умовах воєнного стану, зростання макроекономічних дисбалансів та глобальної фінансової нестабільності. Акцентується увага на стратегічній ролі державних банків як ключових інституцій забезпечення фінансової безпеки, стійкості банківської системи та підтримки економіки у період глибоких кризових трансформацій. Підкреслюється, що їхня роль значно розширилася: від класичних посередницьких функцій до виконання комплексних завдань антикризового управління, підтримки пріоритетних секторів економіки та стабілізації національної фінансової інфраструктури.

Проаналізовано структурні зміни у банківському секторі, включно з націоналізацією системно важливих фінансових установ і формуванням високої концентрації активів у державному секторі. Визначено як позитивні аспекти такого перерозподілу — зростання стійкості банківської системи та зменшення системних ризиків, — так і потенційні загрози, серед яких ризик зниження конкуренції, можлива монополізація ринку та небезпека політичного впливу на управлінські рішення й кредитну діяльність.

Особливу увагу приділено здатності державних банків виконувати контрциклічну функцію в умовах економічних шоків: продовжувати кредитування бізнесу та населення, забезпечувати доступність фінансових ресурсів, підтримувати критично важливі галузі навіть за умов підвищених ризиків. Проаналізовано динаміку непрацюючих кредитів (NPL), тенденції їх поступового зниження, а також вплив процесів очищення балансів на загальну якість кредитного портфеля та інвестиційну привабливість сектору.

У статті обґрунтовано необхідність подальшої модернізації діяльності державних банків з урахуванням кращих міжнародних практик управління, вимог сучасного ризик-менеджменту та підвищення прозорості корпоративного управління. Запропоновано напрями удосконалення їхньої роботи в умовах війни: посилення операційної стійкості, розширення цифрових сервісів, оптимізація кредитної політики, удосконалення моделей взаємодії з урядом та регуляторами. Зроблено висновок, що за умови ефективних реформ державні банки можуть стати ключовими драйверами післявоєнного відновлення економіки України, сприяти залученню інвестицій та формуванню міцної фінансової основи для сталого розвитку країни.

ЕКОНОМЕТРИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ ПОДАТКОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ ПАНЕЛЬНИХ ДАНИХ

2025-12-02T17:57:46+02:00

У статті здійснено комплексне економетричне дослідження впливу податкового навантаження та інноваційної активності на ефективність діяльності промислових підприємств із використанням панельних даних. Актуальність роботи зумовлена необхідністю кількісного оцінювання взаємодії фіскальних та інноваційних чинників у промисловому секторі, де податкове середовище та технологічний розвиток значною мірою визначають конкурентоспроможність підприємств. Теоретичні дослідження підтверджують вагому роль інновацій у зростанні продуктивності, водночас високий рівень податкового навантаження здатний обмежувати фінансові ресурси та стримувати модернізацію виробництва. Саме тому панельне моделювання дає змогу врахувати часову та міжфірмову варіативність і забезпечити точніше вимірювання впливу ключових факторів на результативність підприємств.

У роботі застосовано моделі фіксованих та випадкових ефектів, адаптовані до структури панельних даних. Проведені статистичні тести дали змогу обґрунтовано вибрати модель та підтвердили наявність автокореляції залишків за відсутності гетероскедастичності. Для підвищення надійності оцінок використано робастні кластерні стандартні похибки. Сформована економетрична модель із включенням interaction-терміну (податки × інновації) дозволила проаналізувати можливу модифікацію впливу R&D залежно від рівня податкового навантаження. Отримані результати свідчать про статистично значущий негативний вплив податкового навантаження та позитивний ефект інноваційної активності на ефективність промислових підприємств, тоді як взаємодія цих чинників виявилася статистично незначущою.

Практичне значення дослідження полягає у формуванні інформативної аналітичної основи для вдосконалення податкової та інноваційної політики, зокрема щодо визначення порогових значень податкового навантаження, що впливають на ефективність інновацій. Результати можуть бути використані органами державної влади та менеджментом підприємств для стратегічного планування, оцінювання інноваційних проєктів та розроблення системи моніторингу ефективності промислового сектору.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ HR ЗА ЦІЛЯМИ ТА ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК З БІЗНЕС-ІНЖИНІРИНГОМ

2025-12-02T18:21:01+02:00

У статті досліджується зв'язок між сучасними підходами до управління HR за цілями та управління бізнес-інжинірингом. Встановлено необхідність управління HR за цілями. Оскільки бізнес-середовище стало більш конкурентним і динамічним, визначено основні принципи та етапи управління HR за цілями. Представлено переваги та виклики управління HR за цілями. Зазначено, що сучасні організації все більше зосереджуються на інтеграції всіх аспектів своєї діяльності з метою досягнення конкурентних переваг, а тому використовують цифрові технології та аналітику для вдосконалення всіх аспектів своєї діяльності, включаючи управління HR за цілями. З’ясовано, що впровадження SMART-цілей у повсюдну практику, покращення ефективного управління, підтримує зростання та розвиток бізнесу. У сучасному бізнес-середовищі, де організації стикаються з необхідністю підвищення продуктивності при одночасному зниженні витрат, бізнес-інжиніринг відіграє ключову роль, дозволяючи їм досягати значних результатів за рахунок підвищення ефективності як бізнес-процесів, так і використання людських ресурсів. Наголошено, що сучасне бізнес-середовище характеризується швидкими змінами, включаючи технологічні інновації, глобалізацію, економічні зміни та конкуренцію, що підкреслює той факт, що управління HR за цілями та бізнес-інжиніринг мають спільну мету - забезпечити організаційну гнучкість та адаптивність до цих змін. Визначено інноваційні підходи до управління HR за цілями та їхній зв'язок з бізнес-інжинірингом

ОГЛЯД СВІТОВОЇ АКВАКУЛЬТУРИ

2025-12-02T11:27:43+02:00

У статті здійснено всебічний аналіз сучасного етапу розвитку світової аквакультури як ключового напряму глобального рибного господарства. На основі статистичних матеріалів FAO розкрито динаміку та структуру виробництва аквакультурної продукції у 2000–2022 рр., простежено перехід від традиційного рибальства до контрольованих систем культивування водних організмів. Визначено масштаби зростання галузі (понад утричі за два десятиліття), з’ясовано домінування Азії, на частку якої припадає понад 91 % світового випуску, а також роль Африки та Латинської Америки як регіонів із найвищими темпами розвитку. Деталізовано показники виробництва у секторах вирощування водних тварин і водоростей, охарактеризовано видовий та регіональний розподіл обсягів і темпів зростання.

Особливу увагу приділено аналізу структурних відмінностей між внутрішньоводною та морською (прибережною) аквакультурами, видовій композиції та географічній концентрації виробництва. Показано, що внутрішньоводна аквакультура забезпечує близько 62 % світового випуску, тоді як морська — 38 %, із провідною роллю риб у першій та молюсків у другій. Висвітлено зростання стратегічного значення водоростей як ресурсу продовольчої та екологічної безпеки. Здійснено регіональне порівняння часток і темпів приросту продукції, наведено візуальні матеріали, що підтверджують азійський центр світового виробництва.

Узагальнено, що сучасна аквакультура є висококонцентрованою, технологічно орієнтованою і стратегічно важливою галуззю, яка визначає структуру глобальної продовольчої системи XXI століття, забезпечуючи перехід від вилову до сталого виробництва на основі інновацій, державної підтримки та міжнародної кооперації.

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ЗА ЙОГО МЕХАНІЗМАМИ, ІНСТРУМЕНТАМИ ТА ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

2025-12-02T18:50:06+02:00

В статті розглянуті ключові підходи щодо управління витратами, оскільки її статті є основоположними і чітко визначають успішність діяльності не лише за рахунок отримання грошових надходжень, але і від того, як підприємство зуміє здійснювати внески, а також ступінь їх цільового призначення. Таким чином, високою результативністю управління витратами, а також врахування шляхів поліпшення цього процесу, є не лише здатність підприємства у досягненні прибуткових показників, як збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції, але і підбір із існуючих переліків методів найбільш підходячого, що здатне надавати суттєві досягнення. Оскільки управління витратами для кожного підприємства мають головне значення, від чого залежить його подальша здатність продовжувати власну діяльність взагалі, так і визначення напрямів подальшого розвитоку зокрема, то призначені для цього механізми та інструменти мають комплексний характер.

ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСІБ, ЗВІЛЬНЕНИХ З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ТА ДЕЯКИХ ІНШИХ ОСІБ: СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

2025-12-02T18:56:30+02:00

У статті досліджено сучасний стан пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, як одного з ключових елементів соціального захисту в умовах воєнного стану. Розкрито нормативно-правові засади, що регулюють призначення пенсій особам звільненим з військової служби та деяких інших осіб. Вивчено особливості нарахування та виплати основних видів пенсії – за вислугу років, по інвалідності внаслідок війни та у разі втрати годувальника. Визначено умови призначення, порядок розрахунку та особливості нарахування додаткових надбавок і підвищень до пенсій особам звільнених з військової служби. Акцентовано, що бойові виплати не впливають на розмір пенсій, оскільки мають тимчасовий характер і призначаються лише на період дії воєнного стану. Окрему увагу приділено питанням пільгового обчислення вислуги років для військовослужбовців, які брали участь у заходах із забезпечення оборони держави, а також соціальним гарантіям учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни. Визначено, що чинна система пенсійного забезпечення є багаторівневою та виконує не лише соціальну, а й мотиваційну функцію, сприяючи залученню громадян до служби у Збройних Силах України. У статті обґрунтовано необхідність удосконалення механізмів нарахування пенсій, запровадження автоматизованого перерахунку виплат, забезпечення справедливого врахування пільгового стажу, підвищення розмірів пенсій з урахуванням інфляції. Зроблено висновок, що реформування пенсійного забезпечення військовослужбовців має бути спрямоване на забезпечення його стабільності, прозорості та соціальної справедливості, що підвищить довіру громадян до державних інституцій та сприятиме зміцненню соціальної безпеки в Україні.

ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА ЯК СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

2025-12-02T19:21:28+02:00

В статті проведено структуризацію елементів забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства. На основі цього було розроблено механізм забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства як системи його економічної безпеки, який включає вирішення широкого спектру завдань, серед яких першочерговими є забезпечення стабільності і захищеності діяльності підприємства, впровадження інноваційних продуктів і новітніх технологій виробництва, а також залучення інвестиційних ресурсів і максимально ефективне використання власного інвестиційного потенціалу. Це дозволяє йому не лише зміцнити свою позицію на ринку, а й підвищити конкурентоспроможність, адаптуючись до економічних умов. Зважаючи на складність процесу, механізм забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства як елемент системи його економічної безпеки потребує системного підходу та гнучкої адаптації до конкретних умов і потреб підприємства.

ВПЛИВ ЦИФРОВІЗАЦІЇ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ У МІЖНАРОДНОМУ ТОВАРНОМУ РИНКУ

2025-12-02T19:33:58+02:00

У статті розкрито роль цифровізації як важливого чинника підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств України на міжнародному товарному ринку. Встановлено, що впровадження інноваційних технологій і цифрових інструментів дозволяє оптимізувати виробничі процеси, підвищити продуктивність та забезпечити ефективне управління ресурсами. З’ясовано, що державні стратегічні ініціативи спрямовані на створення системи трансферу технологій і активізацію комерціалізації наукових розробок, що сприяє комплексній модернізації аграрного виробництва. Наголошено, що Стратегія розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 року визначає пріоритет цифрової трансформації аграрного сектору та передбачає модернізацію виробничих процесів через впровадження інноваційних технологій і розширення механізмів обміну знаннями. Підкреслено, що практичне застосування цифрових технологій у провідних аграрних компаніях, таких як Kernel Digital та IMC у партнерстві з OneSoil, демонструє підвищення конкурентоспроможності завдяки оптимізації виробничих, логістичних і управлінських процесів. Констатовано, що розвиток цифрових платформ і систем точного землеробства забезпечує ефективне використання ресурсів, зниження виробничих витрат та дотримання сучасних екологічних стандартів. Визначено, що інтеграція цифрових дорадчих сервісів, аналітичних платформ і CRM-систем сприяє формуванню цілісної моделі управління підприємствами та покращенню взаємодії з міжнародними партнерами. Зауважено, що цифровізація тваринництва, використання супутникових даних, дронів, GPS-моніторингу та IoT-пристроїв дозволяє підвищити точність прийняття управлінських рішень і забезпечує простежуваність продукції для міжнародних ринків. Підкреслено, що цифрові ринки та електронні торгові платформи забезпечують підвищення прозорості та конкурентоспроможності агропідприємств. Встановлено, що аналіз макроекономічних показників та динаміки агроекспорту України за 2015-2024 рр. демонструє структурні трансформації та збільшення частки аграрної продукції у зовнішньоторговельному обороті.

ЗЕЛЕНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ СТАЛОГО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ: ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ

2025-12-05T13:02:56+02:00

Сучасні умови соціально-економічного розвитку України вимагають переорієнтації регіональної політики на засадах сталості, ресурсоефективності та екологічної відповідальності. Особливо актуальним це стає для Харківського регіону, який одночасно стикається з викликами воєнного відновлення та потребою формування нової моделі економічного зростання. У цьому контексті зелене підприємництво розглядається як важливий інструмент інтеграції екологічних інновацій, циркулярних рішень та соціально відповідальних практик у регіональний економічний розвиток. Незважаючи на зростання інтересу до зеленої економіки, механізми підтримки екологічно орієнтованого бізнесу на регіональному рівні залишаються фрагментарними, що зумовлює необхідність наукового аналізу їх потенціалу в умовах трансформації економіки Харківської області.

Метою статті є обґрунтування теоретичних засад і практичних напрямів розвитку зеленого підприємництва як чинника забезпечення сталого регіонального розвитку, а також аналіз досвіду та перспектив впровадження екологічно орієнтованих бізнес-моделей у Харківському регіоні в умовах відновлення економіки під час війни.

Теоретичною основою дослідження стали наукові публікації українських і зарубіжних авторів із проблематики зеленої економіки, регіонального розвитку та екологічних інновацій. Інформаційну базу становлять стратегічні документи Харківської області, зокрема Стратегія розвитку регіону на 2021–2027 роки, Програма економічного і соціального розвитку на 2025 рік, а також інвестиційні програми комунальних підприємств, зокрема КП «Харківводоканал». Для аналізу використано методи системного підходу, структурно-функціонального аналізу, порівняльних досліджень, контент-аналізу стратегічних документів та елементів кейс-стаді. У статті визначено концептуальні ознаки зеленого підприємництва та його роль у формуванні сталого економічного середовища на регіональному рівні. Проаналізовано наявні напрями екологічної модернізації в Харківському регіоні, зокрема проєкти інвестиційної програми КП «Харківводоканал», які сприяють розвитку ринку екологічних інновацій та створюють можливості для участі малого і середнього бізнесу у проєктах модернізації критичної інфраструктури. Виявлено, що регіональні стратегії вже містять передумови для формування «зеленої» економічної моделі, проте відсутня система інструментів стимулювання зеленого підприємництва та цільові механізми його масштабування. Подальші дослідження мають бути спрямовані на розроблення регіональної моделі підтримки зелених підприємств, оцінку потенціалу створення «зелених» робочих місць, а також удосконалення інституційного середовища для впровадження екологічних інновацій у процесах відбудови Харківського регіону. Практична значущість роботи полягає у формуванні рекомендацій для органів місцевої влади, бізнесу та інституцій розвитку щодо стратегічного включення зеленого підприємництва до економічної моделі регіонального зростання.

АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

2025-12-05T13:17:45+02:00

Стаття присвячена дослідженню аналізу зовнішньоекономічної діяльності України в умовах невизначеності та воєнного стану. Висвітлено сучасні тенденції розвитку зовнішньоекономічних відносин України, визначено чинники, що впливають на їх ефективність у період воєнних дій, а також розглянуто зміни у структурі експорту та імпорту товарів. Проведено аналіз динаміки показників зовнішньоекономічної діяльності на основі даних Державної служби статистики України та Державної митної служби України. У статті акцентовано увагу на трансформації напрямів зовнішньоекономічної політики України, зокрема на поступовій переорієнтації торгівлі на країни Європейського Союзу, що відповідає стратегічним євроінтеграційним прагненням країни. Розглянуто наслідки воєнної агресії для експорту, імпорту, торговельного балансу та відкритості національної економіки.

Результати дослідження свідчать, що попри воєнні виклики, українська економіка демонструє поступову адаптацію до нових умов і формує передумови для подальшої інтеграції у світову економічну систему.

ФОРМУВАННЯ ЛОЯЛЬНОСТІ СПОЖИВАЧІВ У ПОВЕДІНКОВОМУ МАРКЕТИНГУ

2025-12-05T13:28:25+02:00

У сучасних умовах високої конкуренції та перенасичення ринку споживач має широкий вибір товарів і брендів, що суттєво ускладнює завдання підприємств щодо утримання клієнтів. Традиційні методи маркетингового впливу поступово втрачають ефективність, адже споживачі дедалі частіше приймають рішення, ґрунтуючись на індивідуальних поведінкових патернах, емоціях, попередньому досвіді та цифрових взаємодіях із брендом. У цих умовах формування споживчої лояльності стає ключовим чинником довгострокового розвитку компаній.

Попри те, що більшість компаній активно впроваджують програми лояльності та використовують різноманітні маркетингові інструменти, рівень утримання споживачів залишається нестабільним. Значна частина клієнтів швидко переключається на конкурентів, що свідчить про недостатню ефективність традиційних підходів до формування лояльності. Сучасний споживач демонструє складну поведінку, яка формується під впливом психологічних, соціальних, цифрових та емоційних факторів. У результаті підприємствам складно прогнозувати реакції клієнтів та адаптувати маркетингові стратегії до їхніх реальних потреб.

Основною метою дослідження є визначення особливостей формування лояльності споживачів у контексті поведінкового маркетингу та обґрунтування ефективних підходів до її посилення. Для досягнення цієї мети необхідно проаналізувати теоретичні засади поведінкового маркетингу, дослідити сутність та структуру споживчої лояльності, виявити ключові поведінкові мотиви і фактори, що впливають на сталість вибору бренду, а також оцінити сучасні інструменти, за допомогою яких маркетингові дослідження дозволяють ідентифікувати ці мотиви. В межах дослідження важливо визначити проблемні аспекти існуючих програм лояльності та розробити пропозиції щодо їх удосконалення з урахуванням поведінкових закономірностей споживачів.

Стрімкий розвиток цифрових технологій, підвищення мобільності споживачів та зростання конкуренції формують нові вимоги до маркетингової діяльності підприємств. У цих умовах утримання клієнтів стає пріоритетним завданням, оскільки залучення нового покупця потребує значно більших витрат, ніж збереження вже існуючого. Саме тому формування споживчої лояльності розглядається як один з основних стратегічних ресурсів компанії. Сучасний споживач часто демонструє нестійкість у поведінці: його вибір формується не лише раціональними міркуваннями, але й емоціями, попереднім досвідом, соціальним впливом та рекомендаціями з цифрових платформ. Поведінковий маркетинг дозволяє глибше зрозуміти ці фактори та трансформувати знання про поведінку покупців у реальні конкурентні переваги.

Формування лояльності споживачів у поведінковому маркетингу набуває особливої значущості в умовах цифрової трансформації, коли конкуренція між брендами зростає, а очікування клієнтів стають більш вимогливими. Лояльність перестає бути лише результатом якісного продукту — вона формується на основі комплексної взаємодії, що включає емоційні, психологічні, соціальні та поведінкові аспекти. Поведінковий маркетинг дозволяє брендам глибше розуміти своїх споживачів, використовуючи дані про їхні дії, уподобання, реакції та досвід. На основі цих інсайтів створюються персоналізовані пропозиції, релевантні комунікації та індивідуальні сценарії взаємодії, що підсилюють відчуття цінності й уваги до клієнта.

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В КОНТЕКСТІ ПОЛІТИКИ ІНГІБУВАННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ПОСИЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНУ

2025-12-02T18:28:45+02:00

У статті увага прикута до проблематики формування й реалізації регіональної політики розвитку малого бізнесу як вагомого чинника впливу на низку основоположних процесів гарантування стійкості соціально-економічної системи регіону. Показано, що ефективна регіональна політика підтримки суб’єктів малого бізнесу здатна в значній мірі активувати процеси розвитку цього сектора регіональної соціально-економічної системи. Своєю чергою, від цього залежить якість життя населення, а, відтак, збереження людського потенціалу в критично складних умовах війни і обумовленої нею соціально-економічної нестабільності, подолання депресивності сільських і віддалених територій регіону, стримування міграційної активності населення. З іншого боку, мале підприємництво вносить і вагомий вклад в зміцнення економічної безпеки регіональної економіки, адже формує значну частку ВРП (макроекономічна складова безпеки), генерує інноваційну активність (інноваційна компонента), забезпечує населення зайнятістю (соціальна безпека), забезпечує податкові поступлення до місцевих бюджетів (фінансова безпека), сприяє нарощенню експортного потенціалу (зовнішньоекономічна безпека) і т. д. На таких засадах метою дослідження визначено обґрунтування інструментів та засобів регіональної економічної політики стимулювання розвитку малого бізнесу в системі політики інгібування міграційних процесів та посилення економічної безпеки регіональної економіки.

СИНЕРГЕТИЧНІ ЕФЕКТИ УПРАВЛІНСЬКИХ ІННОВАЦІЙ В ЕЛЕКТРОТЕХНІЦІ

2025-09-27T10:50:09+03:00

Стаття присвячена вивченню синергетичних ефектів управлінських інновацій в електротехніці. Зазначено, що ключовими факторами розвитку підприємства стають цифровізація, інновації та управлінські методи. Проведено аналіз особливостей електротехнічної галузі України за теорією еко системного менеджменту. Результати аналізу на глобальному рівні показують залежність підприємств від імпорту енергетичного обладнання та технологій, на кластерному – значний експортний потенціал галузі завдяки високій кваліфікації інженерних кадрів; на підприємницькому – розвиток виробничих технологій на основі цифровізації. Для створення синергетичних ефектів на електротехнічному підприємстві запропоновано впровадження програм крос навчання; об’єднання фінансових, маркетингових, інженерних даних в єдину систему; інтеграція виробництва, логістики, сервісу в замкнені цикли. Класифіковано синергетичні ефекти за критеріями: галузь впливу; термін реалізації ефекту; інтенсивність економічного ефекту. Запропоновано модель оцінки загального синергетичного ефекту за базовими напрямками підприємства. В статті обґрунтовано необхідність концепції подвійної логіки, як підґрунтя стратегічного менеджменту. З одного боку в електротехнічній галузі це удосконалення існуючих продуктів / процесів, а з іншого дослідження підривних технологій. Оцінка синергетичного ефекту та використання концепції подвійної логіки при управлінні інноваціями дозволить ефективно управляти ризиками, пов’язаними з технологічними змінами; нарощувати мета когнітивні здібності організації; створювати можливості для зростання прибутковості на основі екстерналізації знань і кооперації.

ПРОЦЕСНО-ОРІЄНТОВАНА БІЗНЕС-ДІАГНОСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

2025-11-10T12:30:29+02:00

У статті здійснено систематизацію та узагальнення концептуальних основ бізнес-процесів (БП) підприємства з метою формування інтегрованого визначення та комплексної моделі чинників їхньої результативності. Проаналізовано наукові підходи до трактування БП та виявлено їхню концептуальну єдність: більшість дослідників визначають процес як набір взаємопов'язаних дій, що трансформують вхідні ресурси у вихід, цінний для споживача. Сформовано інтегроване визначення, яке розглядає бізнес-процес як систему цілеспрямованих, структурованих і керованих дій, що забезпечують створення доданої вартості та досягнення стратегічних цілей. Обґрунтовано, що створення доданої вартості, дискретність, вимірність та керованість є критичними управлінськими ознаками.

Здійснено комплексну систематизацію чинників, що впливають на результативність БП (технологічні, організаційні, економічні, ринкові, людські, управлінські та суспільно-політичні). Доведено міждисциплінарний характер управління процесами, що вимагає одночасного врахування як внутрішнього функціонального середовища, так і зовнішніх макроекономічних та соціально-правових умов. Результати дослідження закладають основу для сталого та ефективного управління підприємством шляхом чіткого розуміння сутності, вимірності та керованості його бізнес-процесів.

Обґрунтовано засади процесно орієнтованої діагностики на засадах цілісності, відстеження потоку створення цінності, вимірюваності та порівнянності, з багаторівневою моделлю процесів і «паспортами» для кожного. Стисло окреслено етапи (структуризація, опис стану, аналіз вузьких місць, план змін) і панелі показників (час/надійність, якість/втрати, ресурсомісткість, грошові потоки, ризики), узгоджені з фінансовими висновками та управлінням ризиками.

ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ ДЕРИВАТИВНИМИ КОНТРАКТАМИ

2025-12-05T15:29:14+02:00

У статті досліджено інституційні механізми функціонування біржової торгівлі деривативними контрактами як стратегічного складника сучасної фінансової інфраструктури, що визначає рівень прозорості, ліквідності та інтегрованості національного ринку капіталу у світову фінансову систему. З’ясовано, що ефективне функціонування ринку деривативів ґрунтується на взаємодії формальних і неформальних інституцій, які забезпечують баланс між ринковою конкуренцією та державним регулюванням. Розкрито зміст і структуру інституційного середовища ринку деривативів, визначено його ключові елементи - нормативно-правову базу, інфраструктурні інституції, професійні об’єднання учасників ринку та систему нагляду. Особливу увагу приділено ролі центрального контрагента (CCP) як базового механізму клірингу, що гарантує виконання контрактів, знижує контрагентські ризики та забезпечує централізоване управління ліквідністю.

Узагальнено міжнародний досвід організації біржової торгівлі деривативами в провідних юрисдикціях - США, Європейському Союзі та Великій Британії, де центральні контрагенти функціонують відповідно до вимог директив EMIR і MiFID II. Показано, що європейська модель відзначається високим рівнем стандартизації, прозорості й уніфікації звітності, що створює сприятливі умови для контролю ризиків і підвищення довіри інвесторів. Проаналізовано механізми ризик-менеджменту, зокрема маржування, дефолтний фонд і процедури «водоспаду дефолтів», які слугують запорукою фінансової стійкості клірингових систем.

В українських реаліях встановлено наявність низки інституційних обмежень - фрагментарність нормативного регулювання, відсутність центрального контрагента, слабку інтеграцію між торговими, розрахунковими та депозитарними установами. Обґрунтовано необхідність удосконалення законодавства відповідно до європейських стандартів EMIR і MiFID II, створення національного центрального контрагента, підвищення ролі регуляторів у нагляді за кліринговими процесами та впровадження цифрових технологій (blockchain, smart contracts) у сферу посттрейдингу.

Запропоновано концептуальні напрями розвитку інституційного середовища ринку деривативів України: гармонізацію законодавства з європейськими нормами, цифровізацію розрахункових процесів, посилення інституційної спроможності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, створення єдиного інформаційного простору для клірингових операцій. Реалізація цих заходів сприятиме формуванню конкурентоспроможної біржової інфраструктури, зниженню системних ризиків, підвищенню довіри інвесторів та інтеграції України до європейського фінансового простору.

АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ У СТРАТЕГІЧНОМУ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

2025-12-05T16:08:49+02:00

У статті проведено аналіз концептуальних підходів до трактування розвитку підприємств. Досліджено підходи науковців до визначення стратегічного розвитку промислових підприємств із виокремленням відмінностей його засад від стратегічного управління. Визначені сучасні стратегічні напрями для забезпечення розвитку вітчизняних промислових підприємств за нинішніх умов ведення бізнесу. Охарактеризовано чинники, які впливають на фінансово-господарську діяльність промислових підприємств та забезпечення реалізації стратегічних орієнтирів розвитку. Обґрунтовано аспекти формування та реалізації стратегії розвитку підприємства для забезпечення сталих конкурентних позицій на внутрішньому та зовнішньому ринках. Виокремлено специфіку формування стратегії розвитку промислових підприємств за сучасних соціально-економічних змін в напрямі підвищення економічного потенціалу та активізації бізнесу в післявоєнний період. На основі системного підходу, визначені засади ефективного управління стратегічним розвитком, які враховують сучасне бізнес середовище функціонування.

СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ВПРОВАДЖЕННЯ КАМЕРНИХ СИСТЕМ МОНІТОРИНГУ (CMS) НА ТРАНСПОРТІ УКРАЇНИ (PEST ТА SWOT)

2025-12-09T14:31:34+02:00

Стаття присвячена стратегічному аналізу впровадження систем моніторингу за допомогою камер (CMS - Camera Monitoring System) на транспорті в Україні із застосуванням методів PEST- та SWOT-аналізів і розробці рекомендацій для ключових стейкхолдерів. Зазначено, що CMS має переваги перед фізичними дзеркалами: 1) покращений огляд; 2) чітке зображення на дисплеях, незалежно від умов освітлення; 3) зниження аеродинамічного опору; 4) наявність додаткових функцій; 5) покращення безпеки дорожнього руху. Визначено ключові чинники впливу на впровадження CMS з урахуванням особливостей українського контексту, які об’єднано в групи: 1) Техніко-технологічні; 2) Нормативно-правові; 3) Організаційні; 4) Соціальні. Зазначено, що ключовим аспектом у роботі технологій ADAS є людський чинник, детермінований: 1) належним усвідомленням водія можливостей систем, їх технологічних обмежень та правил користування ними; 2) надмірною довірою водія до автоматизації. Визначено зовнішні і внутрішні детермінанти широкомасштабного впровадження CMS на транспорті в Україні із застосуванням PEST-аналізу та SWOT-аналізу. За результатами стратегічного аналізу впровадження систем моніторингу за допомогою камер (CMS) на транспорті в Україні запропоновано ключові рекомендації для основних стейкхолдерів. Рекомендації для державних органів влади спрямовані на створення сприятливого та прогнозованого середовища для впровадження інноваційних технологій на транспорті. Мета рекомендацій для бізнесу (операторів транспортних послуг, перевізників) - підвищення ефективності застосування CMS для забезпечення конкурентоспроможності. Рекомендації для виробників та постачальників CMS передбачають адаптацію продукту до умов українського ринку та можливостей розвитку.

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВ ТА СТРАТЕГІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В УМОВАХ ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

2025-12-09T14:03:30+02:00

У статті проведено комплексне дослідження формування конкурентного середовища підприємств України в умовах економічного відновлення та глобалізаційних викликів. Проаналізовано сучасний стан наукових досліджень у сфері конкурентоспроможності підприємств, інноваційного розвитку та державного регулювання економіки, зокрема роботи вітчизняних та зарубіжних авторів. Виявлено недостатню розробленість питань інтеграції державної політики у процес створення сприятливого конкурентного середовища, що обґрунтовує актуальність дослідження.

У статті визначено мету дослідження, що полягає у виявленні ефективних механізмів державного регулювання та інструментів стратегічного управління підприємствами для підвищення їх конкурентоспроможності. Розроблено системний підхід до аналізу взаємодії державної політики та корпоративних стратегій, який охоплює законодавчі, фінансово-економічні, інституційні, адміністративні, соціальні та цифрові механізми.

На макрорівні проаналізовано інструменти державного впливу: регулювання конкуренції, фінансові стимули, розвиток інституцій підтримки бізнесу та інтеграцію у міжнародні економічні структури. На мікрорівні досліджено стратегічні підходи підприємств, серед яких інноваційний розвиток, диференціація продуктів і послуг, ефективне управління ресурсами та впровадження принципів корпоративної соціальної відповідальності.

Розглянуто досвід європейських і світових країн у регулюванні продовольчих ринків, виділено моделі державного втручання та визначено оптимальні практики для України. Запропоновано структурну та стратегічну модель формування сприятливого конкурентного середовища для підприємств, що включає розвиток інфраструктури, модернізацію виробничих потужностей, підготовку кадрового потенціалу, стимулювання інноваційної діяльності та підтримку виходу підприємств на зовнішні ринки.

Стаття підкреслює важливість комплексного та синергетичного підходу до державного регулювання і корпоративного управління, спрямованого на створення прозорого, стабільного та конкурентного економічного середовища, що забезпечує сталий розвиток національної економіки.

ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ПРАКТИК СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

2025-12-09T13:48:54+02:00

У цій статті досліджується взаємозв’язок між енергетичною безпекою України та практиками сталого розвитку Європейського Союзу, які визначають стратегічні напрями енергетичного переходу в умовах набуття статусу члена ЄС. Визнаючи важливість узгодження національних енергетичних пріоритетів із європейськими стандартами, стаття має на меті надати практичні рекомендації щодо формування стійкої моделі енергетичного сектору, здатної забезпечувати довгострокову стабільність та відповідність критеріям членства. Аналізуються ключові напрями розвитку, такі як розширення використання відновлюваних джерел енергії, підвищення енергоефективності та впровадження інноваційних технологій, які демонструють свою важливу роль у зміцненні енергетичної безпеки. Обґрунтовано структурні рамки визначення стратегічних пріоритетів у сфері енергетики та параметри методичної інтеграції сталих практик у національну політику, що відповідає вимогам Європейського Союзу для країн-членів. Поміж іншого публікація містить розгляд впливу енергетичного переходу на економічну стійкість та ілюструє, як поєднання відновлюваних технологій із міжнародною співпрацею може забезпечити захист економіки, населення та навколишнього середовища. Додатково стаття досліджує комбінований ефект енергоефективних заходів та процесу набуття членства в ЄС на показники стійкості, такі як продуктивність, рентабельність та відповідність екологічним нормам. Оцінюючи сучасні стратегії управління енергетичною безпекою, дослідження підкреслює, як Україна може використовувати інструменти сталого розвитку та практики ЄС для підвищення ефективності, адаптивності та довгострокової стабільності енергетичної системи.