MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS

УПРАВЛІННЯ КАДРОВИМИ РИЗИКАМИ В СИСТЕМІ АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА

2026-08-04T11:41:36+03:00

Обґрунтовано актуальність управління кадровими ризиками як критично важливого складника антикризового менеджменту підприємства в умовах воєнного стану та економічної нестабільності. Встановлено, що кадрові ризики охоплюють імовірність втрат через професійне вигорання, дефіцит кваліфікованих фахівців та плинність кадрів, що безпосередньо впливає на стійкість бізнес-процесів. Систематизовано основні види ризиків за групами, зокрема стратегічно-інституційні, безпекові, соціально-психологічні, технологічні та операційно-економічні загрози. Виявлено на прикладі ПрАТ «Хмельницька маслосирбаза» суттєві недоліки в системі професійного розвитку персоналу, що проявляються у відсутності регулярного оцінювання компетенцій та пасивній ролі керівництва. Запропоновано трансформацію управлінської моделі через перехід від жорсткого контролю до антикризового лідерства, наставництва та впровадження гнучких Agile HR-технологій.

КРЕАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ У СИСТЕМІ ОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА

2026-08-04T12:00:52+03:00

У статті досліджено роль креативного управління як важливого інструменту підвищення якості бізнес-процесів у системі операційного менеджменту підприємства. Обґрунтовано актуальність використання креативних підходів в умовах цифрової трансформації економіки, посилення конкурентної боротьби та необхідності забезпечення сталого розвитку суб’єктів господарювання. Встановлено, що сучасні підприємства потребують нових управлінських рішень, які дозволяють швидко адаптуватися до змін зовнішнього середовища, підвищувати ефективність використання ресурсів та забезпечувати високий рівень якості операційної діяльності. Розглянуто сутність креативного управління та визначено його місце в системі операційного менеджменту підприємства. Доведено, що використання творчих підходів до управління сприяє генеруванню інноваційних ідей, удосконаленню бізнес-процесів, оптимізації операційної діяльності та підвищенню результативності функціонування підприємства. Проаналізовано основні напрями впливу креативного управління на якість бізнес-процесів, серед яких стандартизація та оптимізація процесів, підвищення їх стабільності, зменшення кількості помилок, скорочення тривалості виконання операцій і підвищення рівня задоволеності споживачів. Особливу увагу приділено дослідженню взаємозв’язку між креативним управлінням та основними функціями операційного менеджменту, зокрема плануванням, організацією, мотивацією, контролем і безперервним удосконаленням діяльності підприємства. Визначено, що інтеграція креативних методів управління в операційні процеси створює передумови для зростання продуктивності праці, підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу, зміцнення конкурентних переваг та забезпечення довгострокового розвитку підприємства. У результаті дослідження сформовано узагальнену схему впливу креативного управління на якість бізнес-процесів та результати діяльності підприємства. Зроблено висновок, що креативне управління є важливим фактором підвищення ефективності операційного менеджменту та забезпечення конкурентоспроможності підприємств у сучасних умовах господарювання.

АНАЛІЗ СТАНУ І РОЛІ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У ФУНКЦІОНУВАННІ ЗЕЛЕНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА УКРАЇНИ

2026-08-04T12:19:06+03:00

У статті здійснено комплексний аналіз сучасного стану та ролі фінансового забезпечення у функціонуванні зеленого підприємництва України з урахуванням найсвіжіших статистичних даних і регуляторних змін 2024–2026 років. Обґрунтовано трактування зеленого підприємництва як форми господарської діяльності, у якій екологічний результат інтегрований у бізнес-модель на рівні створення цінності. Доведено, що фінансове забезпечення зеленого підприємництва є багаторівневою системою, яка охоплює державні, банківські, ринкові та міжнародні джерела капіталу, причому її ефективність визначається узгодженістю джерел, інструментів та інституційно-регуляторного середовища. Систематизовано нормативно-інституційні рамки сталого фінансування в Україні – Політику Національного банку України, Дорожню карту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на 2025–2030 роки, оновлене Положення про емісію облігацій – та показано їхню конвергенцію зі стандартами Європейського Союзу (EU Taxonomy, EuGB). Виявлено суттєвий розрив між оціненим потенціалом кліматичних інвестицій в Україні (73 млрд дол. США) і фактично незначними обсягами національного ринку зелених інструментів. Зафіксовано наукові дискусії щодо обсягів зеленого кредитування та суверенних зелених облігаційних залучень, зумовлені відсутністю уніфікованої таксономії та стандартизованої звітності. Проаналізовано банківське зелене кредитування, ринкові інструменти, державні фіскальні стимули, а також вирішальну роль міжнародних фінансових організацій в умовах потреб відбудови обсягом 524 млрд дол. США. Окреслено бар'єри фінансування зеленого малого і середнього бізнесу та запропоновано напрями вдосконалення системи фінансового забезпечення, серед яких – завершення національної таксономії, масштабування механізмів змішаного фінансування під гарантії та запровадження принципу пропорційності вимог сталої звітності.

ГІБРИДНА НЕЙРОМЕРЕЖЕВА АРХІТЕКТУРА МОДЕЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ В УМОВАХ ЕКЗОГЕННИХ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ШОКІВ

2026-08-04T12:24:12+03:00

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні та детальному описі концептуальної гібридної нейромережевої архітектури, що інтегрує аналіз великих мовних моделей (LLM), довгої короткочасної пам’яті (LSTM) та агентно-орієнтованого моделювання (ABM) для підвищення точності ідентифікації фазових переходів у складних соціально-економічних системах (ССЕС) в умовах воєнної агресії та економічної нестабільності.

Методологія дослідження ґрунтується на синтезі методів нелінійної динаміки, теорії складних систем та сучасного машинного навчання. Застосовано теоретичний аналіз наукових концепцій (від стилізованих фактів Б. Мандельброта та С. Тейлора до сучасних архітектур Transformer), методи математичної формалізації та архітектурного проєктування нейромережевих систем. Для опису поведінки суб'єктів ринку використано апарат агентно-орієнтованого моделювання із функцією формування очікувань на основі когнітивних сигналів LLM.

Результати. Запропоновано тривимірну концепцію моделювання ССЕС, що охоплює: (1) перцептивний рівень — когнітивну екстракцію геополітичних наративів через LLM з механізмом Chain-of-Thought; (2) аналітичний рівень — виявлення рекурентних закономірностей у часових рядах через LSTM із функціями вентилів забування та запам'ятовування; (3) поведінковий рівень — моделювання емерджентної взаємодії гетерогенних агентів. Ключовим внеском є авторська операторна функція синтезу Yₜ = f(TSₜ, Sentₜ, Behₜ; Θ), реалізована через Fusion-шар — повнозв'язну нейронну мережу, що динамічно зважує внески кількісних ринкових індикаторів (TSₜ), когнітивного сентименту (Sentₜ) та поведінкового вектору (Behₜ) у формування підсумкового прогнозу. Показано, що нелінійна агрегація цих компонентів дозволяє відтворювати ефект резонансу — ситуацію, коли геополітичний шок підсилюється паніки агентів на фоні вже існуючої волатильності, що принципово неможливо у традиційних адитивних економетричних моделях.

Наукова новизна полягає у розробці першої комплексної архітектури, яка, на відміну від наявних підходів (ML-ансамблі, ізольовані LLM, автономні ABM), поєднує всі три парадигми на рівні векторних представлень (embeddings), а не простого усереднення результатів. Це усуває ключову прогалину сучасної літератури: відсутність інтегрованого інструментарію для одночасного врахування «жорстких» (цінові ряди), «м’яких» (геополітичні наративи) та «мікроповедінкових» (емерджентність агентів) даних при ідентифікації точок біфуркації в ССЕС.

Практична значущість запропонованої архітектури полягає у можливості розроблення на її основі систем раннього попередження для фінансових регуляторів та інституційних інвесторів. Побудований «цифровий двійник» ССЕС дозволяє ідентифікувати критичні стани до настання кризової фази, що уможливлює формування превентивних стратегій управління системними ризиками в умовах геополітичної турбулентності, зокрема в контексті повномасштабного збройного конфлікту та пов’язаних з ним глобальних економічних трансформацій.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ У ФРАНЦУЗЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ

2026-08-04T12:38:33+03:00

Стаття присвячена дослідженню особливостей побудови та функціонування податкової системи Французької Республіки як однієї з держав, що має спільні риси з Україною – унітарний устрій, потужний аграрний сектор, домінування непрямих податків та високий рівень податкового навантаження. Обґрунтовано актуальність вивчення зарубіжного досвіду оподаткування, оскільки податкові надходження формують левову частину централізованих фінансових ресурсів держав з ринковою економікою, а ефективність податкової політики безпосередньо впливає на економічну ситуацію, зайнятість, інфляцію та рівень соціального захисту. У роботі охарактеризовано основні принципи, на яких базується податкова система Франції, – системність, гнучкість та соціальну спрямованість. Розкрито нормативно-правове підґрунтя оподаткування, зокрема роль Загального податкового кодексу (CGI), а також організаційну структуру та функції Генерального директорату державних фінансів (DGFiP) як головного органу податкового адміністрування. Проаналізовано структуру податкових платежів Франції у порівнянні з середніми показниками країн ОЕСР, виявлено переважання частки внесків на соціальне страхування та майнових податків за одночасно нижчої частки податку на прибуток підприємств. Розглянуто рівень податкового навантаження країни, яке протягом 2000–2024 рр. залишалося стабільним і становить понад 43% ВВП. Детально охарактеризовано механізм справляння основних видів податків: податку на прибуток підприємств (Impôt sur les Sociétés), податку на доходи фізичних осіб (Impôt sur le Revenu) із прогресивною шкалою ставок та особливим підходом до оподаткування сімейного доходу, податку на додану вартість (TVA) зі стандартною та кількома пільговими ставками, а також акцизів і мита. Окрему увагу приділено соціальним внескам, майновому оподаткуванню (податок на нерухомість, податок на житло, податок на спадщину і дарування) та системі місцевих податків і зборів. За результатами дослідження зроблено висновок, що податкова система Франції є складною, багаторівневою та соціально орієнтованою моделлю, яка поєднує фіскальну ефективність із регулюючим впливом на економіку.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЦИФРОВОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ В УМОВАХ ВОЄННОЇ КРИЗИ

2026-08-04T15:51:35+03:00

У статті представлено комплексне оцінювання економічної ефективності впровадження цифрової стратегії розвитку підприємства в практику функціонування компанії сфери інформаційних технологій в умовах воєнної кризи, спричиненої повномасштабним вторгненням Росії в Україну. Мета полягає в оцінюванні економічного ефекту стратегії через рентабельність інвестицій, строк окупності та чистий приведений ефект, у розгортанні сценарної оцінки очікуваного ефекту за різних варіантів розвитку кризи, у застосуванні прогнозування фінансових та операційних показників на основі машинного навчання, а також в узагальненні динаміки ключових показників діяльності до та після впровадження. Методологія поєднує фінансовий аналіз, імовірнісне сценарне моделювання та ансамбль моделей машинного навчання для прогнозування доходу; монетизоване зниження ризику подається окремо від грошового потоку задля уникнення подвійного врахування, а ризиковість середовища враховується через імовірності сценаріїв і ставку дисконтування. Сформовано три сценарії, а саме песимістичний, базовий та адаптивно-відновлювальний, з відповідними ймовірностями. Очікуваний економічний ефект становив 287,5 тисячі євро за інвестицій 96 тисяч євро, що відповідає очікуваній рентабельності інвестицій 299,5 відсотка, строку окупності близько трьох місяців і чистому приведеному ефекту 246,4 тисячі євро за ставки дисконтування дванадцять відсотків, який залишається додатним за перевірки чутливості на рівні вісімнадцять і двадцять п'ять відсотків. Продуктивність праці зросла на 28,1 відсотка, а частка операційних витрат у доході знизилася з 0,74 до 0,66, тоді як прогнозний ансамбль досяг середньої похибки близько одинадцяти відсотків. На відміну від детермінованої оцінки, запропонований підхід відокремлює реалізовані грошові ефекти від ризикової експозиції та показує, як імовірності сценаріїв, дисконтування і точність прогнозування можуть спільно підтримувати інвестиційні рішення в умовах війни. Практична цінність полягає у відтворюваному, чутливому до сценаріїв інструментарії обґрунтування цифрових інвестицій в умовах глибокої невизначеності. Підхід може бути відтворений із використанням тих самих груп вхідних даних, імовірностей сценаріїв, прогнозних метрик і фінансових показників, що робить оцінювання прозорим для менеджерів, інвесторів і рецензентів. Він також уточнює, як кризові вигоди, зокрема уникнення простоїв і збереження доходу, можуть бути перетворені на зіставні інвестиційні показники без завищення грошового ефекту.

ЗНАЧЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО КОНСАЛТИНГУ В НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ МЕНЕДЖМЕНТУ

2026-04-17T18:29:11+03:00

В роботі враховані актуальні виклики для ефективної трансформації моделей консалтингу – залежність від алгоритмів та помилок штучного інтелекту; прозорість рішень; конфіденційність даних; зменшення ролі людини. Проведено аналіз останніх досліджень з питань розвитку управлінського консалтингу – використання зовнішнього консалтингу в державному секторі; динамічна узгодженість як компетенція консалтингових фірм; підготовка консультантів у закладах вищої освіти; гібридні бізнес-моделі консалтингу; якість комунікаційного консалтингу; оцінка наукової результативності; управління продажами; структура наукових досліджень менеджменту; значення консалтингу у цифровій трансформації; виробництво знань у консалтингу; логіка сервісних компаній; критичний аналіз консалтингу; інноваційні екосистеми; трансфер знань; мережі консалтингу; політика відкритого доступу. В статті проведено систематизацію еволюції моделей консультування на основі домінуючого ресурсу та фундаментальних наукових поглядів у певний історичний період – адміністративного радника; проєктна модель в експертно-аналітичній формі; процесна модель внутрішнього управлінського консалтингу; проєктна бізнес-модель; процесна бізнес-модель для великих корпорацій; бізнес-модель орієнтована на результат; гібридні процесні бізнес-моделі на основі інтегрування організаційних та культурних трансформації; платформні, підписні (з використанням штучного інтелекту) бізнес-моделі управлінського консалтингу з цінністю в даних. Дослідження трансформації управлінського консалтингу під впливом цифрових технологій дозволяє визначити актуальні ролі консультанта – стратегічний архітектор цифрової трансформації бізнесу та довіри; інтегратор бізнес-процесів; дизайнер бізнес-моделей, рішень; фасилітатор організаційних змін; посередник трансферу знань; експерт з етики та управління ризиками; координатор екосистем; оцінка ефективності технологій. Впровадження штучного інтелекту автоматизує аналітичні процеси в консалтингу, забезпечує перехід від прогнозної аналітики до рекомендації оптимальних управлінських рішень. В роботі розроблено концептуальну модель для оцінки ефективності використання аналітики в управлінському консалтингу на основі економічного, стратегічного, процесного та поведінкового підходів. Модель оцінки ефективності аналітики дозволяє об’єктивно оцінити вагу кожного компоненту – даних для прийняття рішень, технології для аналітики та розробки рішень, методів оцінки сценаріїв, результатів клієнта консалтингової компанії, вплив на бізнес замовника з позиції консультанта та замовника. Впровадження моделі оцінки ефективності аналітики пов’язано з механізмом управління викликами – суб’єктивними оцінками, відкладеним ефектом попиту, якістю даних. Трансфер бізнес моделей компаній з управлінського консалтингу дозволить на основі технологічної системи створювати цінності сумісно з екосистемою наукових досліджень в менеджменті. Зазначено як напрям для подальшого дослідження – вплив цифрових інструментів на трансфер знань.

МОДЕЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ОПЕРАЦІЙ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

2026-08-04T18:41:49+03:00

В сучасних умовах ринкової економіки агробізнес потребує великої уваги щодо розвитку та можливостей покращення функціонування виробництва й невиробничих процесів, які його супроводжують. Якість продукції, яка виробляється, технологічність виробничих процесів, швидкість та інноваційність логістичних операцій прямо впливають на дохід аграрних компаній на мікрорівні, а на макрорівні – на економічну стабільність країни, країн-партнерів та контрагентів. Метою статті є побудова та дослідження оптимізаційної моделі операційних процесів підприємства сільськогосподарського сектору в цифровій ринковій економіці України. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи аналізу ринкових економічних систем, а саме методи аналізу та синтезу, логічного узагальнення, системного підходу та порівняльного аналізу наукових концепцій розвитку аграрного сектору. Для формалізації економічних процесів і побудови моделі оптимізації логістичних витрат підприємств аграрного сектора в умовах цифровізації використано інструментарій економіко-математичного моделювання, економіко-статистичні методи й сценарне моделювання для оцінки альтернативних траєкторій розвитку операцій аграрного підприємства в умовах ринку. Результатом дослідження є побудована та розв’язана економіко-математична модель оптимізації логістичних витрат підприємств аграрного сектора в умовах цифровізації, реалізований числовий приклад її застосування щодо пошуку кращих логістично-виробничих рішень. Побудова такої моделі допоможе визначити подальший розвиток підприємств аграрного сектору в умовах цифрової ринкової економіки. Запропонований підхід створює також підґрунтя для формування стратегій сталого розвитку агробізнесу, мінімізації ризиків та підвищення ефективності функціонування сільськогосподарського виробництва в динамічному ринковому середовищі. У цільовій функції побудованої моделі оптимізації логістичних витрат підприємств аграрного сектора в умовах цифровізації оригінально враховано витрати на впровадження цифрових рішень у логістичні процеси, що дозволяє більш точно оцінювати вплив інвестицій на економічні результати діяльності аграрних підприємств та підвищити економічну ефективність їх функціонування в умовах ринкової економіки.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТЕХНІКИ

2026-08-04T21:23:28+03:00

У статті проведено аналіз актуальної ситуації на ринку сільськогосподарської техніки в Україні, визначає основні проблеми та пропонує сучасні підходи до його модернізації, адаптовані до економічних реалій сьогодення. Ефективність функціонування ринку виявилася не тільки залежною від виробничих потужностей чи імпорту, але й значною мірою від стану фінансової, сервісної, логістичної, організаційної та цифрової інфраструктури. Аналіз показує, що ринок стикається з низкою серйозних викликів, серед яких виділяються критичний фізичний знос технічних засобів, залежність від імпорту обладнання, обмежений доступ аграріїв до кредитних і лізингових продуктів, слабка сервісна база, недостатнє впровадження технологій модернізації у вітчизняному машинобудуванні та негативні наслідки воєнних ризиків. Одним із ключових напрямів розвитку визначено необхідність використання цифрових технологій, зокрема електронних платформ, smart-логістики та інноваційних фінансових інструментів. Увага приділяється кластерним і кооперативним моделям виробництва, а також державній підтримці машинобудівного сектору країни. Проаналізувавши міжнародний досвід ЄС, США, Канади та Китаю, визначено адаптивні методики та стратегії для стимулювання прогресу в українській галузі. Запропоновані стратегічні напрями модернізації включають збільшення фінансування лізингових програм, розвиток локалізації виробництва, формування сучасної цифрової та сервісної інфраструктури, стимулювання кооперації підприємств і кластеризації, а також розширення міжнародного технологічного співробітництва. У висновках наголошується, що оновлення інфраструктури сільськогосподарського ринку є вирішальним параметром підвищення конкурентоспроможності українського аграрного сектора та його здатності адаптуватися до глобальних викликів.

УЗГОДЖЕННЯ ФІСКАЛЬНОЇ ТА КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ НА ЗАСАДАХ ПРОСТОРОВОГО АНАЛІЗУ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

2026-08-04T22:19:03+03:00

Стаття присвячена обґрунтуванню механізмів узгодження фіскальної та кредитної політики регіонального розвитку України на основі кількісної оцінки просторових мультиплікаторів капітальних інвестицій. На відміну від робіт, що зосереджуються на вимірюванні просторової залежності як такої, отримані просторово-економетричні оцінки використовуються як доказова база для проєктування диференційованих податково-кредитних стимулів. Предметом дослідження є просторові перетікання інвестиційної активності між суміжними регіонами та їх значення для дизайну податкових інструментів стимулювання інвестицій у територіях з дефіцитом банківського фінансування. Емпіричну основу становить збалансована панель 25 регіонів за 2016–2021 рр.; оцінено просторові панельні моделі (SAR, SEM) методом максимальної правдоподібності у середовищі R. Встановлено, що еластичність капітальних інвестицій за валовим регіональним продуктом стійко перевищує одиницю, а непрямий просторовий ефект формує близько 14 % сукупного впливу. На цій підставі обґрунтовано, що в умовах обмеженості банківського кредитування, яке в Україні демонструє виражену просторову концентрацію, фіскальні інструменти (інвестиційний податковий кредит, диференційовані ставки, прискорена амортизація) можуть виконувати компенсаційну функцію щодо слабкої кредитної пропозиції в периферійних та прифронтових регіонах. Запропоновано матрицю «рівень кредитного забезпечення × просторова позиція регіону» для таргетування стимулів та обґрунтовано принцип просторового калібрування податкових пільг з урахуванням ефекту «перетікання» стимулу до суміжних територій.

СТІЙКІСТЬ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ ТА МЕХАНІЗМИ АДАПТАЦІЇ В УМОВАХ НОВИХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ

2026-08-04T22:24:27+03:00

Метою дослідження є аналіз стійкості фінансових ринків в умовах нових глобальних викликів та обґрунтування комплексної системи адаптаційних механізмів, спрямованих на зміцнення ліквідності, прозорості, інституційної довіри та здатності фінансової системи поглинати шоки. У статті розглянуто вплив геополітичної фрагментації, інфляційного тиску, боргових ризиків, небанківського фінансового посередництва, приватного кредиту, цифрових активів, штучного інтелекту, кіберризиків і кліматичного переходу на функціонування фінансових ринків.

У дослідженні використано системний огляд літератури, порівняльний інституційний аналіз, картування макрофінансових ризиків, узагальнення офіційних статистичних звітів та концептуальне моделювання. Інформаційну базу становлять матеріали Міжнародного валютного фонду, Банку міжнародних розрахунків, Ради з фінансової стабільності, Федеральної резервної системи, Центрального банку Азербайджанської Республіки, а також наукові публікації та місцеві навчальні джерела.

Наукова новизна полягає у поєднанні класичних функцій фінансових ринків - розподілу капіталу, забезпечення ліквідності, перерозподілу ризиків та формування інформації - із сучасною моделлю стійкості, що ґрунтується на пруденційних буферах, ринковій інфраструктурі, цифровій операційній стійкості, прозорості даних, макропруденційній координації та розвитку локальних ринків капіталу.

Результати можуть бути використані регуляторами, банками, страховими компаніями, інвестиційними компаніями та органами економічної політики для вдосконалення системи раннього попередження, управління ліквідністю, кіберстійкості, захисту інвесторів, нагляду за небанківським сектором і розвитку ринку капіталу.

Доведено, що стійкість фінансових ринків означає не лише відсутність кризи, а й здатність системи адаптуватися до змін, своєчасно переоцінювати ризики, зберігати ліквідність, забезпечувати довіру інвесторів та підтримувати безперервність фінансових послуг. Для Азербайджану основними напрямами адаптації визначено ризик-орієнтований нагляд, поглиблення ринку капіталу, цифрові та сталі фінанси, розвиток інституційних інвесторів і посилення операційної стійкості.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

2026-07-16T22:49:03+03:00

У статті здійснено комплексний аналіз ролі зовнішньоекономічних відносин у забезпеченні конкурентоспроможності національної економіки. Обґрунтовано, що зовнішньоекономічні відносини виступають одним із ключових чинників економічного розвитку держави, забезпечуючи розширення міжнародного співробітництва, інтеграцію у світове господарство, формування конкурентних переваг та зміцнення позицій країни на міжнародних ринках. Узагальнено наукові підходи до трактування сутності зовнішньоекономічних відносин та встановлено, що їх зміст у більшості досліджень розкривається через сукупність зовнішньоекономічних зв'язків, форм міжнародної економічної взаємодії та видів зовнішньоекономічної діяльності.

Запропоновано систематизацію основних напрямів зовнішньоекономічних відносин, до яких віднесено міжнародну торгівлю, інвестиційне співробітництво, виробничу кооперацію, фінансово-кредитні відносини та науково-технологічне співробітництво. Визначено їх внесок у забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, обґрунтовано економічні результати їх реалізації та встановлено взаємозв'язок між окремими напрямами, економічними результатами і формуванням конкурентних переваг держави. Доведено, що комплексний розвиток зазначених напрямів створює передумови для поглиблення міжнародної економічної інтеграції, розширення доступу до світових ринків, інвестиційних ресурсів, сучасних технологій та глобальних виробничих мереж.

На основі проведеного дослідження запропоновано напрями вдосконалення державної політики у сфері розвитку зовнішньоекономічних відносин, спрямовані на підтримку експорту продукції з високою доданою вартістю, активізацію інвестиційного співробітництва, розвиток міжнародної виробничої кооперації, розширення фінансових механізмів підтримки зовнішньоекономічної діяльності та стимулювання науково-технологічного співробітництва.

Зроблено висновок, що підвищення конкурентоспроможності національної економіки потребує комплексного розвитку основних напрямів зовнішньоекономічних відносин і вдосконалення державної політики відповідно до сучасних викликів глобального економічного середовища, що сприятиме зміцненню міжнародних економічних позицій України та забезпеченню її сталого економічного розвитку.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ГОЛОВНИХ ФАКТОРІВ ЗРОСТАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОРУШЕНЬ У ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ ТА НАПРЯМИ ЇХ МІНІМІЗАЦІЇ

2026-08-04T23:08:03+03:00

Органи державного фінансового контролю України з року в рік фіксують достатньо високі обсяги фінансових порушень. В умовах відчутного дефіциту коштів для ведення військового супротиву агресору та здійснення інших важливих соціальних видатків суттєве зростання обсягу фінансових порушень та недоліків під час управління публічними фінансами на суму 258,7 млрд грн, встановлених Рахунковою палатою України та Державною аудиторською службою України за 2024 рік, актуалізує дослідження причин ситуації, що склалась. За результатами проведеного дослідження встановлено що: діяльність органів державного фінансового контролю в цілому можна визнати ефективною, проте такою, що не приводить до зменшення фінансових порушень у майбутньому; основною причиною існування великого обсягу фінансових порушень, а в окремих випадках їх суттєвого зростання є недоліки кадрової політики в державному секторі економіки, неналежне реагування на неефективну діяльність керівників суб’єктів державного сектору, а також на рекомендації за результатами проведених заходів контролю. З метою усунення описаних екзогенних та ендогенних причин незадовільного стану управління державним майном та державними ресурсами запропоновано: удосконалити загальну методику заходу контролю та впровадити процедури застосування гіпотез порушень та версій їх вчинення, що дозволить: оптимізувати процес контролю, встановити причино-наслідкові зв’язки встановлених порушень, розробити рекомендації з їх усунення та недопущення у майбутньому, сформувати необхідну доказову базу для подальшого відшкодування завданої шкоди у судовому порядку. Також визначена необхідність: завершення модернізації державного фінансового контролю, системи державного управління з дотриманням вимог ЄС, реформи управління державними фінансами; удосконалення процедур обрання на посади керівників суб’єктів державного сектору та проведення оцінки ефективності їх діяльності на посаді. Реалізація викладених пропозицій дозволить вплинути на зниження обсягу фінансових порушень та удосконалення як операційного управління на мікрорівні, так і стратегічного планування процесів управління державним майном та державними фінансами на макрорівні. Перспективи подальших досліджень полягають у проведенні міждисциплінарних досліджень та визначення методологічних основ та розробки практичних заходів, спрямованих на завершення модернізації державного управління та державного фінансового контролю.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА ТА СУЧАСНИХ ВОЄННИХ ЗАГРОЗ

2026-08-04T23:14:19+03:00

У статті досліджено теоретико-методологічні та практичні засади державного регулювання інформаційної безпеки в умовах розвитку інформаційного суспільства та сучасних воєнних загроз. Обґрунтовано, що повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України засвідчила необхідність переосмислення традиційних механізмів державного управління інформаційною сферою та формування комплексної моделі забезпечення інформаційної стійкості держави. Запропоновано концептуальні напрями модернізації системи державного регулювання інформаційної безпеки, які передбачають формування інтегрованої моделі управління інформаційними ризиками, розвиток цифрової стійкості держави, удосконалення механізмів стратегічних комунікацій, впровадження сучасних технологій штучного інтелекту для аналізу інформаційного середовища, посилення захисту державних інформаційних ресурсів, критичної цифрової інфраструктури та підвищення ефективності міжвідомчого інформаційного обміну.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ РАЦІОНАЛЬНОСТІ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

2026-08-04T23:22:04+03:00

У статті досліджено теоретико-методологічні та концептуальні засади прогнозування й оцінювання раціональності фінансових рішень суб’єктів господарювання в умовах економічної невизначеності. Актуальність дослідження обумовлена посиленням нестабільності зовнішнього економічного середовища, зростанням впливу макроекономічних, геополітичних, валютних, інфляційних і фінансових чинників на результати діяльності підприємств, що суттєво ускладнює процес прийняття обґрунтованих фінансових рішень. Доведено, що використання виключно детермінованих моделей прогнозування та історичних даних не забезпечує належного рівня достовірності управлінських рішень, що зумовлює необхідність застосування інтегрованого прогнозно-аналітичного підходу, заснованого на сценарному моделюванні, оцінюванні ризиків і багатокритеріальному аналізі.

Уточнено економічну сутність поняття «раціональність фінансового рішення», яке запропоновано трактувати як комплексну характеристику обґрунтованості вибору фінансової альтернативи, що відображає ступінь її відповідності стратегічним і поточним фінансовим цілям підприємства з урахуванням оптимального співвідношення між очікуваною дохідністю, ризиком, ліквідністю, вартістю фінансових ресурсів, часовими параметрами, фінансовою стійкістю та адаптивністю до змін економічного середовища. Обґрунтовано, що максимізація прибутковості не може розглядатися як єдиний критерій раціональності, оскільки високий очікуваний фінансовий результат може супроводжуватися критичним рівнем ризику або погіршенням фінансової стійкості підприємства.

Систематизовано сучасні підходи до прогнозування фінансових параметрів та обґрунтовано доцільність комплексного використання кількісних, якісних, сценарних, експертних і ризик-орієнтованих методів. Запропоновано концептуальну модель прогнозування та оцінювання раціональності фінансових рішень, яка охоплює формування інформаційно-аналітичної бази, діагностику фінансового стану підприємства, ідентифікацію факторів невизначеності, розроблення альтернатив, прогнозування їх результатів, сценарне моделювання, оцінювання ризиків, аналіз чутливості, багатокритеріальне порівняння альтернатив, вибір, реалізацію, моніторинг і коригування фінансових рішень. Визначено систему критеріїв оцінювання раціональності, що включає економічну ефективність, рівень ризику, ліквідність, фінансову стійкість, стратегічну відповідність, часову ефективність та адаптивність. Наукова новизна дослідження полягає у розвитку концептуальних засад прогнозування та оцінювання раціональності фінансових рішень шляхом інтеграції прогнозного, сценарного, ризик-орієнтованого й багатокритеріального підходів у межах єдиної адаптивної прогнозно-аналітичної моделі, практичне застосування якої сприятиме підвищенню обґрунтованості фінансових рішень, зміцненню фінансової стійкості та своєчасній адаптації підприємств до змін економічного середовища.

РОЛЬ КРИПТОВАЛЮТ ТА БЛОКЧЕЙН ТЕХНОЛОГІЇ У ТРАНСФОРМАЦІЇ РОЗРАХУНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ СВІТОВОГО ФІНАНСОВОГО РИНКУ

2026-08-04T23:27:11+03:00

Метою статті є теоретико-методологічне обґрунтування та практичний аналіз ролі криптовалют у процесах модернізації розрахункової інфраструктури світового фінансового ринку, а також визначення ключових трендів, ризиків та стратегічних перспектив їх інтеграції у глобальний платіжний простір.

Досліджено еволюцію та класифікацію криптоактивів відповідно до міжнародних стандартів, зокрема європейського регламенту MiCA. Виявлено критичні деструктивні обмеження традиційної кореспондентської системи та мережі SWIFT, включаючи низьку швидкість, високу вартість трансакцій та операційну непрозорість. З позицій неоінституційної теорії обґрунтовано методологічні підходи до оптимізації трансакційних витрат через механізми смарт-контрактів та атомарних розрахунків. На основі аналізу практичного інституційного досвіду лідерів ринку (J.P. Morgan, Ripple, Stripe, SWIFT) доведено масштабний перехід блокчейн-технологій від експериментальних моделей до промислового використання. Систематизовано ключові виклики безпеки (вразливості смарт-контрактів, хакерські атаки) та макроекономічні канали передачі системних ризиків (ризики забезпечення стейблкоїнів, «криптоїзація» економік). Обґрунтовано та деталізовано прогнозний сценарій формування до 2030р. трикомпонентної гібридної платіжної архітектури світового ринку.

Сформульовані концептуальні положення, аналітичні узагальнення та прогнозні моделі можуть бути використані центральними банками (зокрема Національним банком України) при розробці регуляторних нормативно-правових актів для ринку віртуальних активів, проектуванні архітектури національних цифрових валют (CBDC), а також комерційними банками та фінансовими інституціями для оптимізації транскордонних розрахункових шлюзів та інтеграції програмованих платіжних протоколів.

УПРАВЛІННЯ ПРОЄКТНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

2026-08-04T23:34:45+03:00

В статті доведено перспективність здійснення проєктної діяльності для забезпечення розвитку підприємництва і обґрунтовано необхідність більш ретельного дослідження проблем бізнес-структур, що виникають в сфері управління проєктною діяльністю.

Метою статті є обґрунтування теоретичних рекомендацій в сфері управління проєктною діяльністю бізнес-структур в контексті забезпечення розвитку підприємництва. Теоретичною базою дослідження є наукові та методичні роботи, де аналізуються теоретичні та прикладні аспекти управління проєктною діяльністю суб’єктів підприємництва. У дослідженні використано методи системного аналізу, структурного моделювання та теоретичного узагальнення.

Проаналізовано основні поняття дослідження. Встановлено, що основною відмінністю між видом підприємницької діяльності та бізнес-проєктом є часова обмеженість виконання бізнес-проєкту, на основі чого сформоване уявлення щодо значення проєктної діяльності як складової підприємницької діяльності бізнес-структур та їх часової узгодженості у разі одночасного здійснення. Запропоновано співвідношення для аналізу проєктної діяльності суб’єктів підприємництва, у разі її здійснення одночасно із основною підприємницькою діяльністю бізнес-структур. Сформульовано основні завдання управління проєктною діяльністю залежно від її етапів. Наведено переваги проєктної діяльності в контексті забезпечення розвитку підприємництва. Практична цінність дослідження полягає у тому, що у статті обґрунтовано показники проєктної орієнтованості суб’єкта підприємницької діяльності та загальної інвестиційної ефективності такої діяльності, які являють собою індикатори впливу проєктної діяльності на загальні результати бізнес-структур та доцільності такої діяльності, а тому можуть використовуватися як критерії якості управління проєктною діяльністю суб’єктів підприємництва. Крім того, систематизація завдань управління проєктною діяльністю сприяє більш раціональному розподілу повноважень та обов’язків менеджерів на кожному її етапі, що у свою чергу обумовлює підвищення якості управління.

МОДЕЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ СТЕЙКХОЛДЕРІВ У РЕАЛІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ НА ЗАСАДАХ БЕЗПЕКООРІЄНТОВАНОГО УПРАВЛІННЯ

2026-08-23T20:22:18+03:00

У статті обґрунтовано актуальність упровадження безпекоорієнтованого управління комунальними підприємствами сфери охорони здоров’я в умовах повномасштабної війни, інституційних змін і трансформації підходів до функціонування лікарень. Наголошено, що набуття закладами охорони здоров’я статусу комунальних підприємств і права надавати платні послуги посилює потребу в підвищенні їх фінансової автономії, удосконаленні управлінських процесів та врахуванні безпекових викликів. Метою дослідження визначено моделювання взаємодії різних груп стейкхолдерів при реалізації спільних проєктів у сфері охорони здоров’я. Розглянуто сім альтернатив реалізації регіональної програми реабілітації населення Хмельниччини за участю Хмельницької міської лікарні, Хмельницького національного університету та приватної клініки: окреме виконання кожним суб’єктом, парну співпрацю та спільну участь трьох установ. Для оцінювання доцільності й вигідності альтернатив сформовано анкету-опитувальник, що охоплює 41 сполучення станів збитків. До експертного оцінювання залучено 30 фахівців — представників міської лікарні, університету та приватної клініки. На основі отриманих оцінок побудовано матрицю рішень, а прийнятність розбіжностей між відповідями експертів перевірено методами k-середніх. За критеріями максиміну, Байєса - Лапласа, Севіджа, Ходжеса - Лемана та добутків найдоцільнішою визначено реалізацію програми за спільної участі всіх трьох суб’єктів. Обґрунтовано, що участь комунального медичного та державного освітнього закладів має бути рівноцінною, тоді як частка приватного медичного сектору на 26,5 % більшою. Оптимальним для соціально-економічної безпеки Хмельниччини визначено балансування джерел фінансування та розподіл навантаження у пропорції 1:1:1,265. Зазначено, що реалізація програми сприятиме підвищенню економічної безпеки лікарень, ефективному розподілу ресурсів, створенню робочих місць, додатковим надходженням і зниженню ризиків неефективного управління цільовими коштами.

АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЄС

2026-08-23T21:31:47+03:00

Враховуючи зростання запиту на вищу освіту (ВО) та розширення її ролі у сучасній економіці, а також численні перешкоди, стратегічно важливим для всіх країн є підвищення рівня результативності функціонування цього сектору. Особливу увагу розвитку ВО приділяє ЄС, що необхідно для забезпечення соціально-економічних трансформацій та утримання світового економічного, наукового, культурного лідерства. Важливою проблемою для ЄС є забезпечення ефективного функціонування ВО у контексті сучасної економічної проблематики. Метою роботи є здійснення загального аналізу показників результативності функціонування сектору ВО на рівні ЄС. Це є важливим для України з точки зору євроінтеграційного курсу та реформування ВО. Враховано загальне спрямування європейського курсу розвитку ВО, наростання активності освітньої політики ЄС, що зумовлено спільними перешкодами і проблемами для всіх країн-членів (демографічний спад, безробіття, нерівний доступ до навчання тощо). Аналізом результативності функціонування сектору ВО на рівні ЄС охоплено: чисельність населення з ВО за статусом зайнятості; динаміку частки населення з ВО за віковими групами; динаміку чисельності випускників ВО, у тому числі на 1000 жителів; динаміку чисельності випускників за рівнями ВО; динаміку рівня зайнятості робочої сили з ВО у високотехнологічному секторі ЄС; динаміку частки випускників ВО за напрямами науки, математики, інформатики, інженерії, виробництва та будівництва на 1000 осіб населення віком 20-29 років з розподілом за рівнями ВО, а також показники економічної активності населення. Наголошено на зростанні попиту на висококваліфікованих фахівців і значущості ВО з точки зору працевлаштування. Зроблено висновки щодо розширення компетенцій ЄС щодо забезпечення результативності ВО, що проявляється у ряді заходів його освітньої політики.

БІЗНЕС-АНАЛІТИКА ІНСТИТУЦІЙНИХ ЗАГРОЗ: ДІАГНОСТИКА МАКРОСЕРЕДОВИЩА В СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ

2026-08-23T21:44:29+03:00

У статті здійснено комплексне дослідження інституційних загроз та проведено діагностику макросередовища в системі забезпечення економічної безпеки вітчизняного бізнесу в умовах повномасштабної збройної агресії проти України. Автори зазначають, що сучасній системі державного управління притаманний глибокий конфлікт між потребами воєнного часу та адміністративно-регуляторними підходами, що створює середовище підвищеної невизначеності для суб'єктів господарювання. Використовуючи інституційно-емпіричний підхід, у дослідженні проаналізовано ключові індикатори макроекономічної та правової нестабільності, зокрема дані щорічних звітів The Heritage Foundation (Індекс економічної свободи) та Transparency International (Індекс сприйняття корупції), які виявляють значні вразливості в інституціях захисту прав власності та судової ефективності. Особливу увагу в дослідженні приділено аналізу фіскальних інституційних ризиків на основі матеріалів Рахункової палати та Ради бізнес-омбудсмена. Зокрема, досліджено статистику судового розгляду податкових спорів, яка демонструє критично високу частку скасування судами рішень Державної податкової служби України. Доведено, що це є прямим наслідком системної необґрунтованості дій фіскальних органів та низької ефективності адміністративного оскарження. Визначено, що ці інституційні бар'єри в поєднанні з надмірним регуляторним навантаженням та недостатнім забезпеченням верховенства права є ключовими детермінантами збереження великої тіньової економіки. У роботі наголошується, що в умовах тривалого воєнного стану стабілізація безпеки підприємництва можлива лише через переформатування регуляторної політики в напрямку детінізації та зменшення фіскального тиску на легальний бізнес. У статті критично оцінено розрив між міжнародними оцінками тіньового сектору (зокрема звітами EY) та оцінками вітчизняних експертів. Як стратегічний вихід із кризового стану в статті обґрунтовано необхідність переходу до нової моделі інституційного партнерства між державою та бізнесом, що передбачає гарантування захисту прав власності, забезпечення передбачуваності податкової політики, підвищення якості досудового врегулювання спорів та створення надійного інституційного фундаменту для сталого повоєнного відновлення економіки.

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ПІДПРИЄМСТВ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

2026-08-23T21:48:03+03:00

У статті досліджено особливості цифрової трансформації бізнес-процесів підприємств у контексті забезпечення їх економічної безпеки в умовах воєнної нестабільності та зростання рівня невизначеності зовнішнього середовища. Обґрунтовано, що цифровізація виступає ключовим чинником підвищення ефективності функціонування підприємств, їх адаптивності до кризових змін і конкурентоспроможності, водночас формуючи нові ризики та загрози для економічної безпеки. Запропоновано підходи до підвищення стійкості та адаптивності підприємств в умовах цифровізації, які передбачають впровадження комплексних заходів кіберзахисту, розвиток цифрових компетентностей персоналу, диверсифікацію ІТ-рішень та удосконалення управління бізнес-процесами. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення системи економічної безпеки підприємств і формування ефективних стратегій їх розвитку в умовах цифрової економіки.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ТИПІВ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

2026-08-23T22:02:23+03:00

У статті наведено характеристику основних типів електронної комерції, визначено їх особливості, переваги та сфери застосування. Встановлено, що найбільш поширеними моделями взаємодії є B2B, B2C, C2C, C2B, а також B2G, G2B і G2C, кожна з яких має специфічні механізми організації комерційних відносин та задовольняє потреби різних груп учасників онлайн ринку. Наведено переваги та проблемні аспекти застосування зазначених видів електронної комерції.

Проаналізовано типи електронної комерції відповідно до предмету продажу, зокрема: уречевлених товарів, що мають фізичні характеристики через застосування електронних інструментів продажу, діджитал - товарів, послуг.

Наведено характеристику типізації електронної комерції за способом реалізації продукції, відповідно до якої виділяють наступні її різновиди: дропшиппінг, аffiliate marketing, warehousing, white labeling, підписка.

Акцентовано увагу на дослідженні сучасного розвитку цифрових технологій, що зумовлює активне поширення нових форм електронної комерції, зокрема мобільної комерції (m-commerce), комерції через маркетплейси, омніканальної торгівлі та комерції, що використовує технології штучного інтелекту. Особливої популярності набуває соціальна електронна комерція (s- commerce), яка дає змогу вигідно презентувати товар або послугу в соціальних мережах і тим самим досягти значного охоплення потенційних споживачів. Залучення інфлуенсерів та блогерів дають досить позитивні результати в контексті розвитку цього типу електронної комерції.

Проведений аналіз засвідчив, що ефективність функціонування електронної комерції залежить від рівня розвитку цифрової інфраструктури, надійності електронних платіжних систем, логістичного забезпечення, кібербезпеки, нормативно-правового регулювання та рівня цифрових компетентностей учасників ринку. В умовах цифрової трансформації економіки саме інтеграція інноваційних технологій, автоматизація бізнес-процесів стають визначальними чинниками підвищення ефективності електронної комерції.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОДУКЦІЇ

2026-08-23T22:17:50+03:00

У статті здійснено теоретико-методичне обґрунтування засад формування механізму управління конкурентоспроможністю агропродовольчої продукції в умовах динамічної трансформації ринкового середовища та посилення воєнних, економічних і логістичних викликів. Досліджено еволюцію наукових поглядів щодо змісту категорії «механізм управління» та аргументовано доцільність концептуального розмежування управління конкурентоспроможністю підприємства як суб’єкта господарювання та безпосередньо агропродовольчої продукції. Зроблено акцент на перенесенні центру управлінського впливу на характеристики продукції, що формують її споживчу цінність на цільових ринках.

Уточнено сутність механізму управління конкурентоспроможністю продукції як цілісної, відкритої, структурно впорядкованої та адаптивної системи взаємопов’язаних суб’єктів, цілей, принципів, функцій, методів, ресурсів, важелів, інструментів та інформаційно-аналітичного забезпечення, спрямованої на створення, реалізацію, підтримання й розвиток конкурентних переваг. Систематизовано базові структурні складові механізму (цільову, суб’єктно-об’єктну, методологічну, функціональну, ресурсну, організаційну, інструментальну, інформаційно-аналітичну та результативно-оціночну) і визначено їх функціональне призначення.

Запропоновано структурно-функціональну модель механізму, що відображає архітектоніку взаємодії керуючої та керованої підсистем, ресурсного і аналітичного блоків, процесів трансформації факторів у конкурентні переваги продукції, оцінки результативності та циклічного зворотного зв’язку. Науково обґрунтовано концептуальний підхід до побудови механізму на основі інтеграції відносно стійкого структурно-функціонального ядра та змінних контурів сучасних складових (цифрової, інноваційної, екологічної, логістичної, інституційної, резильєнтної, інклюзивної, інтеграційної та соціальної). Практична цінність запропонованого підходу полягає у забезпеченні гнучкості налаштування механізму під специфіку продукції, умови цільового ринку та актуальні виклики середовища.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА ЯКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АДАПТАЦІЇ Й РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННИХ ШОКІВ ТА НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

2026-08-24T15:18:33+03:00

У статті досліджено та систематизовано теоретико-методологічні засади, якісні характеристики й формати адаптації та забезпечення резильєнтності національної економіки України в умовах повномасштабного воєнного конфлікту та високого рівня зовнішньо-внутрішньої невизначеності. Обґрунтовано, що наслідки війни мають безпрецедентний і руйнівний характер, а процес повоєнного відновлення потребує комплексного переосмислення системних механізмів управління на всіх рівнях господарювання. Систематизовано основні теоретико-методичні підходи до дослідження впливу воєнних конфліктів на соціально-економічні системи (кейнсіанський, неокласичний, інституційний, політико-економічний, модель конфліктної економіки, структурно-трансформаційний підхід та підхід економічної стійкості). Розкрито сутність дефініцій «адаптація» та «адаптивність» макроекономічної системи. Запропоновано авторське бачення ключових якісних характеристик адаптації економіки до масштабних шоків (динамічність, гнучкість, варіативність, стійкість, системність, комплексість, еластичність, ресурсна релокативність, інституційна комплаєнтність, інноваційність, проактивність і резильєнтність). Доведено, що резильєнтність є фундаментальною властивістю системи, яка забезпечує абсорбцію наслідків шоків і стратегічне відновлення за принципом «Build Back Better» («будувати краще, ніж було»). Проаналізовано сучасні форми та способи адаптації національної економіки до безпекових та економічних викликів, зокрема асиміляцію, акомодацію, реформування й реструктуризацію, просторову релокацію виробничих потужностей, збереження та стагнацію. Доведено, що успішна адаптивна трансформація є підґрунтям для збереження макроекономічної стабільності, підтримання експортного потенціалу та відновлення суб'єктності України в глобальному економічному просторі.

ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК ДОМІНУЮЧИЙ ВЕКТОР РОЗВИТКУ ТА ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СФЕРИ ГОСТИННОСТІ

2026-08-24T15:34:39+03:00

Статтю присвячено обґрунтуванню ролі підприємництва як напряму розвитку та підвищення конкурентоспроможності сфери гостинності в умовах цифрової трансформації економіки, посилення глобальної конкуренції та зростання вимог до забезпечення сталого розвитку. Актуальність тематики дослідження зумовлена необхідністю пошуку ефективних механізмів адаптації підприємств готельно-ресторанного та туристичного бізнесу до динамічних змін зовнішнього середовища, трансформації споживчих потреб, активного впровадження цифрових технологій і поширення ESG-підходів у практиці сучасного управління. Дослідження має на меті розвинути теоретико-методичні положення щодо підприємницько-орієнтованого розвитку сфери гостинності для забезпечення конкурентоспроможності в умовах цифрової трансформації та посилення вимог сталого розвитку.

Для досягнення поставленої мети в статті вивчено наявні підходи до розуміння сутності підприємництва та його ролі у формуванні конкурентних переваг підприємств сфери гостинності. Узагальнено погляди класиків економічної думки та сучасних дослідників щодо значення підприємницької діяльності як джерела інновацій, економічного розвитку та стратегічної адаптації суб’єктів господарювання. Обґрунтовано авторське визначення поняття підприємництва у сфері гостинності як системи створення, розвитку та комерціалізації інноваційних сервісних рішень, спрямованих на формування стійких конкурентних переваг шляхом ефективного використання людського, цифрового, інтелектуального та соціального капіталу. Виявлено, що в сучасних умовах конкурентоспроможність підприємств сфери гостинності дедалі більше залежить від здатності інтегрувати інноваційні технології, цифрові рішення, принципи сталого розвитку та підприємницькі інструменти управління в єдину систему забезпечення розвитку. Запропоновано механізм підприємницько-орієнтованого розвитку сфери гостинності, який поєднує інституційне, ресурсне, маркетингове, цифрово-інноваційне та ESG-забезпечення. Обґрунтовано принципи підприємницького розвитку сфери гостинності, зокрема: клієнтоорієнтованості, інноваційності, цифрової адаптивності, сервісної унікальності, економічної ефективності, сталого розвитку, партнерської взаємодії, соціальної відповідальності, безперервного навчання персоналу та стратегічної гнучкості. Практична цінність результатів дослідження полягає в можливості використання запропонованого механізму підприємствами сфери гостинності, органами державного управління та місцевого самоврядування під час формування стратегій розвитку, програм підтримки підприємництва та підвищення конкурентоспроможності туристичних дестинацій.

ТАКСОНОМІЯ СТАЛИХ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ІНСТИТУЦІЙНА ОСНОВА РОЗВИТКУ ЗЕЛЕНОГО ФІНАНСУВАННЯ В УКРАЇНІ

2026-08-24T15:39:47+03:00

У статті досліджено теоретичні та прикладні засади розвитку зеленого фінансування в Україні в умовах трансформації фінансової системи та необхідності забезпечення ресурсами процесів сталого й повоєнного відновлення економіки. Обґрунтовано, що одним із ключових інституційних механізмів формування сучасної системи зеленого фінансування є таксономія сталих видів економічної діяльності, яка забезпечує стандартизацію критеріїв ідентифікації екологічно сталих видів діяльності та створює передумови для підвищення прозорості фінансового ринку. Метою дослідження є удосконалення теоретико-методичних засад організації зеленого фінансування шляхом визначення ролі таксономії у трансформації екологічних характеристик інвестиційних проєктів у фінансові рішення та розроблення концептуальної моделі диференційованого вибору інструментів зеленого фінансування в Україні. У роботі систематизовано основні інструменти зеленого фінансування, зокрема зелені кредити, зелені облігації, пільгове кредитування, кредити та облігації, пов’язані зі сталим розвитком, механізми змішаного фінансування, гарантійні інструменти держави та міжнародних фінансових організацій, зелене лізингове фінансування, інвестиційні фонди та інші механізми мобілізації капіталу. Визначено їхнє функціональне призначення, переваги, обмеження та потенціал застосування в умовах України. На основі узагальнення наукових підходів і сучасної практики сталого фінансування запропоновано авторську модель трансформації таксономічної відповідності економічного проєкту в фінансове рішення. Особливістю запропонованого підходу є поєднання таксономічної оцінки, формування фінансового профілю проєкту, визначення рівня інвестиційного ризику та диференційованого вибору фінансового інструменту.

Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні підходу до визначення ролі таксономії сталих видів економічної діяльності у механізмі зеленого фінансування. На відміну від підходів, у яких таксономія розглядається переважно як інструмент класифікації економічної діяльності та розкриття нефінансової інформації, у запропонованій моделі вона визначається як інституційна основа формування стандартизованого фінансового профілю зеленого проєкту. Такий підхід дозволяє пов’язати екологічну відповідність проєкту з оцінюванням фінансового ризику, вибором оптимального джерела фінансування та механізмами залучення приватного капіталу. Обґрунтовано доцільність застосування диференційованого підходу до вибору фінансових інструментів залежно від масштабу проєкту, його капіталомісткості, рівня ризику, типу суб’єкта господарювання та ступеня таксономічної відповідності.

ПРОСТОРОВА АСИМЕТРІЯ РОЗВИТКУ РИНКІВ ПРОДУКЦІЇ ТА ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ ТВАРИННИЦТВА В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ

2026-08-24T15:46:10+03:00

У статті здійснено комплексне дослідження просторової асиметрії розвитку ринків продукції та виробничих ресурсів тваринництва в Сумській області в умовах воєнного стану. На основі системного поєднання статистичного, порівняльного, просторового та картографічного аналізу оцінено територіальний розподіл поголів'я великої рогатої худоби, а також динаміку виробництва основних видів продукції (молока і м'яса) у розрізі адміністративних районів за період 2021–2025 років. Для кількісного оцінювання глибини територіальної концентрації ресурсів застосовано індекс Герфіндаля–Гіршмана (HHI), розраховане значення якого для поголів'я ВРХ склало 2312,11 пункту, що відповідає помірному рівню концентрації та вказує на наявність передумов для підтримання стійкості регіонального агропродовольчого ринку.

Встановлено, що загальне скорочення виробничого потенціалу галузі відбувалося нерівномірно, що зумовлено різним рівнем впливу воєнних ризиків, безпекових загроз, мінування угідь і руйнування логістичних ланцюгів у прикордонних районах. Виявлено ключові просторові осередки: Конотопський і Роменський райони сформували ядро ресурсного забезпечення та виробництва молока (акумулюючи понад 55 % валового надою), тоді як Сумський район зберіг домінуючі позиції у виробництві м'яса (понад 52 % у 2025 році). Картографічна візуалізація підтвердила наявність локальних центрів та відставання периферійних прикордонних територій (зокрема, Шосткинського району).

Обґрунтовано науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення просторової організації тваринництва шляхом застосування диференційованої регіональної політики та державної підтримки: розбудови переробно-логістичної інфраструктури для районів-лідерів і відновлення матеріально-технічної бази підприємств у постраждалих районах.

МАРКЕТИНГОВА СТРАТЕГІЯ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ: «АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ І НАКАЧУВАННЯ ШИН ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ»

2026-08-24T16:01:21+03:00

Метою статті є розроблення концептуального підходу до формування адаптивної маркетингової стратегії комерціалізації інноваційних систем моніторингу та підтримання тиску в шинах і механізму її практичної реалізації, що на засадах теорії опору інноваціям (IRT) та ESG-принципів дозволяє мінімізувати ринкові ризики й подолати бар'єри споживчого спротиву.

Розроблено матрицю бар'єрів сприйняття автоматизованої системи моніторингу і накачування шин транспортних засобів (АСМНШ) на основі теорії опору інноваціям із визначенням векторів превентивного маркетингового впливу для B2B та B2С сегментів, що дозволило диференціювати інструменти маркетингового міксу 4Р залежно від природи споживчого опору, трансформувати виявлені бар'єри із чинників стримування у стратегічні орієнтири ціннісної пропозиції та забезпечити юридично коректне та психологічно обґрунтоване виведення високотехнологічної розробки на ринок. Розроблено матрицю трансформації технічних параметрів АСМНШ в індикатори ESG-ефективності маркетингової стратегії, що дозволило конвертувати суто інженерні характеристики інновації у верифіковані нефінансові метрики сталого розвитку логістичного підприємства та сформувати доказове підґрунтя для протидії грінвошингу. Розроблено матрицю диференціації маркетингового міксу (4P) стратегії комерціалізації АСМНШ, що дозволило сформувати гнучку архітектуру ринкового позиціонування інновації, синхронізувати її внутрішній технологічний потенціал із мінливим ринковим середовищем та розробити прикладний інструментарій для точкового подолання споживчого опору. Запропоновано структурно-функціональну модель механізму маркетингового забезпечення реалізації стратегії комерціалізації інноваційної технології АСМНШ на засадах ESG, що дозволило візуалізувати архітектуру взаємозв'язків між аналітичними, технологічними, комплаєнс-маркетинговими та ризиковими компонентами цього процесу, а також сформувати постійно діючий антикризовий бар'єр (систему превентивних дій) виведення розробки на ринок.

Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є емпірична апробація розробленого механізму на підприємствах транспортно-логістичного сектору та цифровізація інструментів превентивного маркетингу.

ІНТЕГРОВАНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ СПОЖИВЧОЇ ПОВЕДІНКИ ТА МАРКЕТИНГОВИХ СТРАТЕГІЙ

2026-08-24T16:05:54+03:00

У статті досліджено теоретико-методологічні та прикладні засади формування інтегрованого підходу до управління споживчою поведінкою та розроблення маркетингових стратегій в умовах динамічного й нестабільного ринкового середовища. Проаналізовано еволюцію наукових поглядів на природу споживчого вибору — від соціокультурних і гедоністичних концепцій до сучасних положень поведінкової економіки, психоаналізу та нейромаркетингу.

Систематизовано комплекс внутрішніх (мотиваційні, психологічні, когнітивні, особистісні, демографічні) та зовнішніх (соціальні, культурні, економічні, маркетингові, ситуаційні чинники, а також інформаційне середовище) факторів, що визначають прийняття рішень покупцями. Особливу увагу приділено концепції двосистемного мислення Д. Канемана, яка диференціює процеси прийняття рішень на швидкі підсвідомі/інтуїтивні (Система 1) та повільні раціонально-аналітичні (Система 2). Доведено, що в умовах інформаційного перевантаження, дефіциту часу та кризових явищ спостерігається зміщення споживчого вибору в бік евристичних і емоційно зумовлених реакцій.

Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні багаторівневого механізму формування споживчих рішень, який інтегрує зовнішній нестабільний контекст, когнітивні особливості обробки інформації, 12-етапний алгоритм здійснення покупки та дію циклічного зворотного зв’язку через посткупівельний досвід.

Розроблено комплексну систему узгодження моделей поведінки споживачів із диференційованими маркетинговими стратегіями для чотирьох ключових сегментів: «цифрових адаптантів» (стратегія цифрового залучення), «раціональних оптимізаторів» (інформаційно-аналітична стратегія), «обережних прагматиків» (стратегія довіри) та «вразливих консерваторів» (стратегія безпеки). Запропоновано рекомендації щодо адаптації інструментарію просування та специфіки креативних елементів для кожного поведінкового типу.

ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНА ІНФРАСТРУКТУРА У СИСТЕМІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА

2026-08-24T16:10:28+03:00

У статті досліджено теоретичні засади формування та розвитку транспортно-логістичної інфраструктури як ключового елемента системи регіональної організації господарства. Обґрунтовано економічну сутність транспортно-логістичної інфраструктури, визначено її функціональне призначення, структурні складові та роль у забезпеченні ефективної взаємодії суб'єктів господарювання на регіональному та міжрегіональному рівнях. Систематизовано основні функції транспортно-логістичної інфраструктури щодо забезпечення безперервності матеріальних, інформаційних та сервісних потоків, підвищення конкурентоспроможності регіонів і формування інтегрованого економічного простору. Визначено сучасні чинники розвитку транспортно-логістичної інфраструктури в умовах цифрової трансформації економіки, європейської інтеграції, розвитку мультимодальних перевезень та післявоєнного відновлення транспортної системи України. Зроблено аналіз концептуальних підходів до розвитку транспортно-логістичної інфраструктури. Обґрунтовано необхідність комплексного розвитку транспортної, складської, інформаційно-комунікаційної, інституційної та сервісної інфраструктури як основи підвищення ефективності регіональної організації господарства та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку територій.

ІНВЕСТИЦІЙНО-БЕЗПЕКОВІ ПРІОРИТЕТИ ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ

2026-08-24T16:13:54+03:00

У статті досліджено інвестиційно-безпекові пріоритети післявоєнного відновлення житлової нерухомості України. Обґрунтовано, що відновлення житлового фонду не може розглядатися лише як процес фізичної реконструкції зруйнованих або пошкоджених об’єктів, оскільки житло виконує ширшу соціально-економічну, інфраструктурну та безпекову функцію. Доведено, що в умовах післявоєнного відновлення житлова нерухомість постає як елемент національної стійкості, який поєднує соціальну безпеку домогосподарств, енергетичну ефективність, доступність базових послуг, просторову цілісність громад і здатність територій до повернення населення.

Методичною основою дослідження є мережевий аналіз наукового дискурсу, у межах якого житлова нерухомість розглядається через взаємозв’язки з інвестиціями, енергоефективністю, критичною інфраструктурою, соціальною безпекою та громадською стійкістю. Виокремлено ключові напрями формування інвестиційно-безпекових пріоритетів: розвиток енергоефективної реконструкції, модернізація інженерної інфраструктури, забезпечення доступності житла, підтримка соціального й орендного житлового фонду, застосування ризик-орієнтованого планування та залучення змішаних фінансових механізмів.

Встановлено, що ефективна інвестиційна політика післявоєнного відновлення житлової нерухомості має ґрунтуватися на інтеграції економічної ефективності, енергетичної стійкості, соціальної доступності та інфраструктурної безпеки. Запропоновано розглядати житлову відбудову не як відновлення окремих будівель, а як формування стійкого, енергоефективного й соціально орієнтованого житлового середовища, здатного підтримувати повернення населення, розвиток громад і довгострокову безпеку України.

ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

2026-08-24T18:27:46+03:00

У статті здійснено комплексне теоретико-методологічне обґрунтування та сценарне моделювання перспективних напрямів розвитку організаційно-правової безпеки держави в умовах інтенсифікації процесів глобалізації та європейської інтеграції. Визначено сутність організаційно-правової безпеки як динамічного системного конструкту, що поєднує нормативно-правове регулювання суспільних відносин та інституційну спроможність органів публічної влади. Досліджено трансформацію традиційної моделі безпеки у сучасну (кооперативно-інтеграційну), яка характеризується гнучким, мережевим і екстратериторіальним характером правового регулювання. Особливу увагу приділено специфіці правової адаптації України до стандартів acquis communautaire до кінця 2027 року в унікальних умовах подвійного навантаження — мобілізаційних вимог воєнного стану та системних євроінтеграційних реформ (децентралізації, цифровізації, концепції good governance). Проаналізовано ключові галузеві виміри безпеки: міграційну (функціонування інструментів Frontex, SIS, VIS), інформаційну (імплементація GDPR, директив NIS та ePrivacy, правове регулювання штучного інтелекту за «триступеневим тестом»), енергетичну (Третій енергетичний пакет, інтеграція з ENTSO-E) та корпоративну (впровадження ESG-інструментів і «ефекту Брюсселя»). На основі сценарного підходу розроблено три альтернативні траєкторії інституційного розвитку правової системи до 2030 року: конвергентно-інтеграційний (оптимістичний), фрагментарна інтеграція (помірний) та мобілізаційний суверенітет (песимістичний). Обґрунтовано, що наріжним каменем стійкості правопорядку за будь-яких умов є перехід від реактивного адміністрування до проактивного моделювання на засадах Нового публічного менеджменту (NPM).

ІНТЕГРАЦІЯ ПРИНЦИПІВ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ В УМОВАХ ПОВОЄННОГО РОЗВИТКУ

2026-08-24T18:31:31+03:00

Статтю присвячено розвитку аспектів забезпечення соціальної відповідальності в контексті стратегічного управління підприємствами в умовах повоєнного розвитку України. Актуальність тематики дослідження зумовлена тим, що в сучасних умовах соціальна відповідальність поступово вийшла за межі корпоративної благодійності, репутаційної діяльності та окремих соціальних проєктів і набуває значення важливого чинника стратегічної життєздатності та довгострокової конкурентоспроможності підприємства. Дослідження має на меті проаналізувати, систематизувати та удосконалити теоретико-методичні засади інтеграції принципів соціальної відповідальності у систему стратегічного управління підприємствами в умовах повоєнного розвитку України.

Для досягнення визначеної мети в статті розглянуто становлення наукових поглядів на соціальну відповідальність підприємств, зокрема положення стейкхолдерського підходу, концепції корпоративної соціальної відповідальності, потрійної результативності бізнесу та створення спільної цінності. На основі систематизації зазначених підходів, обґрунтовано авторське визначення соціально відповідального стратегічного управління як системи довгострокового формування та реалізації управлінських рішень підприємства, у межах якої економічні цілі узгоджуються з інтересами ключових стейкхолдерів, соціальними потребами суспільства, екологічними обмеженнями та завданнями повоєнного відновлення, а результати оцінюються за економічними, соціальними, екологічними та управлінськими критеріями. На цій основі побудовано архітектуру системи соціально відповідального стратегічного управління підприємством, яка охоплює стратегічну діагностику, ідентифікацію стейкхолдерів, визначення стратегічних орієнтирів, інтеграцію соціальної відповідальності у функціональні стратегії, ресурсне забезпечення, реалізацію відповідних управлінських рішень, оцінювання результатів та адаптивне коригування стратегії. З метою повноцінного функціонування системи соціально відповідального стратегічного управління обґрунтовано систему принципів адаптованих до українського контексту. До визначених принципів віднесено стратегічну інтегрованість, людиноцентричність, стейкхолдерський баланс, економічну життєздатність, створення додаткової суспільної цінності, інклюзивність, відновлювальну спрямованість, прозорість і підзвітність, вимірюваність і результативність, довгостроковість, партнерство та адаптивність. Обґрунтовані в дослідженні підходи формують теоретико-методичне підґрунтя для подальшої розробки системи показників оцінювання рівня соціально відповідального стратегічного управління та методики вибору стратегічних альтернатив з урахуванням економічних, соціальних, екологічних і відновлювальних пріоритетів.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ АГРОСЕКТОРУ УКРАЇНИ: ДІАГНОСТИКА СЕРЕДОВИЩА ТА СТРУКТУРНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ

2026-08-24T18:36:22+03:00

У статті здійснено теоретичне обґрунтування сутності та розроблено методологічний підхід до діагностики середовища розвитку інтелектуального капіталу в аграрному секторі України. Систематизовано наукові підходи до трактування інтелектуального капіталу, на основі чого доведено доцільність застосування синтетичного підходу, що поєднує ресурсний, процесний та екосистемний виміри. Проведено емпіричний аналіз динаміки показників розвитку інтелектуального капіталу агросектору за 2005–2024 рр. Виявлено структурні зрушення, що характеризуються одночасним зростанням технологічно-цифрових можливостей і звуженням інноваційно-демографічної бази. Обґрунтовано, що сучасна конкурентоспроможність агропродовольчих підприємств дедалі більше залежить не лише від наявних ресурсів, а й від якості управління даними, організаційної пам'яті та здатності інтегруватися у глобальні мережі взаємодії. Запропоновано систему показників для моніторингу та діагностики середовища розвитку інтелектуального капіталу, яка може слугувати інструментом стратегічного планування в аграрній сфері.

ВПЛИВ ВІЙНИ НА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ АГРОПІДПРИЄМСТВА: ПРОБЛЕМИ ТА МОЖЛИВІ РІШЕННЯ

2026-08-24T18:43:00+03:00

Агропромисловий комплекс України традиційно відіграє важливу роль у світовому продовольчому забезпеченні. До початку повномасштабного вторгнення Україна була одним із провідних експортерів зернових, соняшникової олії та інших сільськогосподарських товарів. Однак війна суттєво вплинула на цю сферу, створивши нові виклики для аграрного бізнесу та держави загалом. Значна частина продукції експортувалася через чорноморські порти, але їхня тимчасова блокада та військові дії на морських торговельних шляхах змусили українських виробників шукати нові логістичні рішення. Руйнування інфраструктури, зростання собівартості перевезень, проблеми з фінансуванням та страхуванням вантажів призвели до зменшення обсягів експорту і, відповідно, до втрат для економіки країни. Водночас криза створила передумови для розвитку альтернативних маршрутів експорту, переорієнтації ринків збуту та посилення міжнародної співпраці.

Актуальність дослідження полягає в необхідності детального аналізу проблем, з якими стикається український аграрний експорт у період війни, оцінки їхнього впливу на економіку країни та розробки можливих рішень для збереження й розширення експортного потенціалу.

Війна суттєво вплинула на експорт української агропродукції, спричинивши зниження його обсягів через блокаду портів, руйнування інфраструктури та зростання логістичних витрат. Втрата доступу до морських шляхів змусила переорієнтувати експорт на залізничні та автомобільні маршрути через західний кордон, що значно вплинуло на швидкість і собівартість постачання. Також виникла потреба у пошуку нових ринків збуту замість традиційних напрямків.

Серед основних проблем аграрного сектору в умовах війни слід відзначити руйнування інфраструктури, зокрема зерносховищ, транспортних вузлів і виробничих потужностей, що ускладнює ефективний збут продукції. Логістичні труднощі, пов’язані зі змінами маршрутів та обмеженими пропускними можливостями залізниці й автомобільних переходів, спричинили зростання вартості експорту. Додатковими викликами стали зниження інвестиційної привабливості галузі, зменшення доступу до кредитних ресурсів, проблеми із забезпеченням паливом та високі ризики страхування агропродукції під час транспортування.

Попри всі труднощі, що переживає Україна, у нинішніх умовах відкриваються і нові можливості. Зокрема, міжнародні партнери, такі як ЄС та ООН, активно підтримують створення альтернативних логістичних коридорів, зокрема “Дунайського коридору” та “Солідарних шляхів”. Розвиток залізничних і річкових перевезень, розширення потужностей портів Дунаю та покращення транскордонної інфраструктури відкривають перспективи для подальшої адаптації українського експорту. Крім того, спостерігається активне стимулювання експорту продукції з доданою вартістю, що може сприяти зростанню доходів аграрного сектору.

ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ВИБОРУ ПАРТНЕРІВ У БУДІВЕЛЬНИХ ПРОЄКТАХ

2026-08-24T18:55:36+03:00

У статті розроблено економіко-математичний підхід до обґрунтування вибору партнерів для спільної реалізації будівельних проєктів, основу якого становить поєднання декомпозиції проєктних витрат та інструментарію теорії кооперативних ігор. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю підвищення економічної результативності будівельних підприємств за умов ресурсних обмежень, високої вартості будівельних матеріалів, техніки та логістики, а також потребою в обґрунтованому формуванні партнерських об’єднань. Виокремлено три сценарії реалізації проєктів: індивідуальний, частково коопераційний і повністю коопераційний. Для оцінювання результативності співпраці введено систему коефіцієнтів, що характеризують потенційну економію окремих складових витрат унаслідок кооперації. Формалізовано характеристичну функцію кооперативної гри, яка відображає максимальний сукупний прибуток учасників від реалізації визначеної множини будівельних проєктів. Для визначення економічно справедливого розподілу коаліційного результату запропоновано використання значення Шеплі, що враховує граничний внесок кожного підприємства у формування спільного результату. Обґрунтовано, що сам факт виникнення додаткового коаліційного прибутку не є достатньою умовою доцільності партнерства. Вибір партнерів повинен одночасно враховувати ефективність розподілу, індивідуальну та коаліційну раціональність і стабільність сформованої коаліції. Сформовано універсальну умову стабільності, яка дає можливість перевіряти як повну коаліцію підприємств, так і будь-які її підмножини. Практичне значення моделі полягає у можливості порівняння альтернативних конфігурацій партнерства та визначення такого складу учасників, за якого спільна реалізація будівельних проєктів забезпечує економічно доцільний, справедливий і стабільний результат.

ТИПОЛОГІЯ ЗАСТОСУВАНЬ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ОБОРОННИХ СИСТЕМАХ УКРАЇНИ: КІБЕРБЕЗПЕКОВИЙ ТА УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТИ

2026-08-24T19:03:54+03:00

Стаття присвячена систематизації застосувань штучного інтелекту в оборонних системах України за критерієм поєднання кібербезпекового та управлінського вимірів. Актуальність дослідження зумовлена тим, що практика впровадження ШІ в оборонну сферу випереджає теоретичне осмислення її типологічної структури, унеможливлюючи послідовну державну політику регулювання. Метою статті є розроблення типології застосувань штучного інтелекту в оборонних системах України, що поєднує кібербезпековий та управлінський аспекти кожного класу. Використано системний підхід, метод класифікації, контент-аналіз наукових і документальних джерел. Виокремлено чотири класи застосувань ШІ – розвідувально-аналітичний, кіберзахисний, автономно-операційний та логістично-управлінський, – для кожного з яких визначено характерний кібербезпековий ризик і відповідну управлінську імплікацію. Наукова новизна полягає в тому, що, на відміну від наявних класифікацій, які розглядають кібербезпекові й управлінські аспекти застосувань ШІ окремо, запропонована типологія поєднує обидва виміри в межах кожного класу, що дає змогу узгоджено визначати як технічні заходи захисту, так і управлінські рішення для кожного типу застосувань. Практичне значення результатів полягає в можливості їх використання для розроблення диференційованої державної політики регулювання ШІ в секторі безпеки і оборони України.

ЕФЕКТИВНЕ КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК ЧИННИК ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЛОГІСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ

2026-08-24T19:24:13+03:00

У статті запропоновано показники ефективності корпоративного управління для економічної безпеки логістичних підприємств. Ефективність корпоративного управління в системі економічної безпеки логістичних підприємств оцінюється через фінансову стійкість, оптимізацію логістичних витрат, прозорість прийняття рішень та якість управління ризиками. Система таких показників включає фінансові коефіцієнти, індикатори операційної стійкості та критерії захищеності корпоративних інтересів.

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління як ключового чинника забезпечення та зміцнення економічної безпеки логістичних підприємств у сучасних умовах. Методологічну основу дослідження взаємозв'язку корпоративного управління та економічної безпеки логістичних підприємств становлять загальнонаукові та спеціальні принципи, системний, синергетичний, процесний, ситуаційний і ризик-орієнтований підходи, які в сукупності дозволяють обґрунтувати механізми стабілізації бізнесу в умовах нестабільного середовища. Ефективне корпоративне управління логістичними підприємствами є ключовим чинником їхньої економічної безпеки. Воно забезпечує стабільність, захист від ризиків та адаптацію до змін ринку.

У статті запропоновано кількісні та якісні показники, які характеризують стан захищеності його ресурсів, транспортної інфраструктури, фінансів і ланцюгів постачання від внутрішніх та зовнішніх загроз. Вони дозволяють вчасно виявити кризові явища та оцінити рівень стійкості функціонування логістичних підприємств.

Наукова новизна цього дослідження полягає в розробці нових теоретичних підходів та практичних рекомендацій щодо зміцнення економічної безпеки логістичних підприємств через вдосконалення їх корпоративного управління, а саме за рахунок адаптації моделей контролю та оптимізації фінансово-господарських процесів до сучасних ринкових умов.

ОЦІНЮВАННЯ ВПЛИВУ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ НА ЕКОНОМІЧНУ БЕЗПЕКУ ПІДПРИЄМСТВА В СИСТЕМІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

2026-08-24T19:30:21+03:00

У статті досліджено теоретико-методичні засади оцінювання впливу фінансових ризиків на економічну безпеку підприємства в системі корпоративного управління. Обґрунтовано необхідність інтеграції ризик-менеджменту, стратегічного управління та механізмів корпоративного контролю з метою своєчасного виявлення та нейтралізації фінансових загроз. Визначено взаємозв’язок між фінансовими ризиками, рівнем фінансової стійкості та економічною безпекою підприємства. Узагальнено сучасні підходи до ідентифікації та оцінювання ризиків, зокрема положення ISO 31000:2018 та концепції COSO Enterprise Risk Management. Запропоновано послідовність оцінювання впливу фінансових ризиків на економічну безпеку підприємства, яка охоплює моніторинг середовища, виявлення фінансових ризиків, оцінювання їх впливу, визначення критичних зон, прийняття корпоративного управлінського рішення, реалізацію заходів реагування, контроль результатів та коригування управлінських заходів. Обґрунтовано доцільність використання системи фінансових індикаторів для визначення рівня ризикового впливу та своєчасного формування управлінських рішень. Доведено, що інтеграція оцінювання фінансових ризиків у систему корпоративного управління сприяє підвищенню фінансової стійкості, адаптивності та довгострокової економічної безпеки підприємства.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА: СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА ТА НАПРЯМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ

2026-08-24T19:36:59+03:00

У статті досліджено нормативно-правове забезпечення формування та реалізації облікової політики підприємства як багаторівневу систему регулювання, у межах якої поєднуються законодавчі приписи, положення національних і міжнародних стандартів фінансової звітності, методичні рекомендації та внутрішні регламенти суб’єкта господарювання. Обґрунтовано доцільність розгляду нормативного середовища облікової політики не як сукупності відокремлених правових актів, а як цілісної регуляторної архітектури, компоненти якої відрізняються за юридичною силою, сферою застосування, ступенем імперативності та характером впливу на професійне судження суб’єктів організації бухгалтерського обліку.

Систематизовано основні рівні нормативно-правового регулювання облікової політики підприємств в Україні та визначено функціональні взаємозв’язки між ними. Акцентовано увагу на особливому статусі внутрішнього розпорядчого документа про облікову політику, який забезпечує практичну конкретизацію нормативно допустимих альтернатив відповідно до організаційних, технологічних та економічних характеристик діяльності підприємства.

Встановлено, що сучасна трансформація нормативно-правового забезпечення облікової політики відбувається під впливом євроінтеграційних процесів, поширення міжнародних стандартів, цифровізації облікових процедур, автоматизації формування фінансової інформації та посилення вимог до її прозорості й порівнянності. Визначено проблемні аспекти чинної регуляторної моделі, пов’язані з багаторівневістю нормативного масиву, неоднорідністю термінологічного апарату, необхідністю узгодження окремих положень національного регулювання з міжнародними підходами та недостатньою адаптованістю внутрішніх регламентів підприємств до цифрового середовища.

Запропоновано концептуальні напрями трансформації нормативно-правової архітектури облікової політики, орієнтовані на її системність, адаптивність, цифрову сумісність та подальшу гармонізацію з європейською моделлю корпоративної звітності. Обґрунтовано, що за сучасних умов облікова політика поступово виходить за межі суто технічного інструменту організації бухгалтерського обліку та набуває значення внутрішнього регуляторного механізму, який забезпечує взаємозв’язок нормативних вимог, професійного судження і специфіки інформаційних потреб конкретного підприємства.

ОБОРОНОЗДАТНІСТЬ ДЕРЖАВИ ЯК ОБ’ЄКТ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ СТРІМКОГО РОЗВИТКУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

2026-08-24T19:43:40+03:00

Стаття присвячена концептуалізації обороноздатності держави як самостійного об’єкта публічного управління в умовах стрімкого розвитку штучного інтелекту (далі – ШІ). Актуальність дослідження зумовлена тим, що покоління великих генеративних моделей змінюються швидше, ніж законодавці й урядовці встигають на це реагувати, а поняття «обороноздатність держави», «оборона» та «національна безпека» в науковій літературі здебільшого вживаються як синоніми, що ускладнює формування чіткого предмета публічного управління в цій сфері та розмежування повноважень між суб’єктами сектору безпеки й оборони. Метою статті є концептуалізація обороноздатності держави як об’єкта публічного управління та визначення її співвідношення із суміжними категоріями в умовах поширення ШІ-технологій. Використано системний підхід, порівняльний метод, контент-аналіз наукових і нормативних джерел. Систематизовано наукові підходи до трактування обороноздатності, оборони та національної безпеки. Обґрунтовано критерії їх розмежування; визначено дуальну роль штучного інтелекту – як інструмента підвищення обороноздатності та як джерела нових асиметричних загроз. Охарактеризовано управлінські імплікації темпоральної асиметрії між циклом оновлення ШІ-технологій і циклом нормотворення. Зіставлено запропоновану концептуалізацію з альтернативними науковими позиціями. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні обороноздатності держави як самостійного, відмінного від оборони й національної безпеки, об’єкта публічного управління, предметна межа якого визначається сукупністю керованих (а не лише природних чи безумовних) чинників спроможності держави. Практичне значення результатів полягає в можливості їх використання для вдосконалення програмних документів у сфері оборонної політики та цифрової трансформації сектору безпеки і оборони України.

ОПТИМІЗАЦІЯ ПАРАМЕТРІВ НЕЙРОМЕРЕЖЕВИХ МОДЕЛЕЙ У ЗАДАЧАХ ПРОГНОЗУВАННЯ УСПІШНОСТІ ІТ-ПРОЄКТІВ

2026-08-24T19:55:44+03:00

Зростаюча роль ІТ-проєктів у сучасній економіці зумовлює необхідність застосування сучасних аналітичних інструментів для оцінювання їх потенційної успішності. Дане дослідження присвячене визначенню оптимальних параметрів нейромережевих моделей для прогнозування успішності ІТ-проєктів. Основною метою є підвищення якості, надійності та стабільності результатів класифікації шляхом обґрунтованого вибору архітектури нейронної мережі та її гіперпараметрів.

Дослідження базується на вибірці українських ІТ-проєктів, що забезпечує відносну стабільність економічного середовища та мінімізує вплив структурних зрушень. Було визначено сукупність ключових факторів, що впливають на успішність проєктів, зокрема фінансові показники, характеристики користувацької активності та параметри цифрової присутності. Успішність проєкту представлено у вигляді бінарної змінної, що дозволяє формалізувати задачу як задачу бінарної класифікації.

Основним інструментом моделювання обрано багатошаровий персептрон, тоді як радіально-базисні нейронні мережі також були протестовані, але продемонстрували недостатню ефективність для наявних даних. Проведено серію обчислювальних експериментів для визначення оптимальної кількості нейронів у прихованому шарі. Отримані результати показали, що, хоча моделі з меншою кількістю нейронів забезпечують вищу середню точність, моделі з більшою кількістю нейронів характеризуються вищою стабільністю. З урахуванням як показників точності, так і варіативності результатів, оптимальною визначено конфігурацію нейромережі з 12 нейронами у прихованому шарі.

Крім того, у дослідженні розглянуто можливості застосування ансамблевих підходів, які передбачають поєднання кількох нейромережевих моделей із різними конфігураціями. Отримані результати підтверджують, що ансамблеві структури дозволяють підвищити як точність, так і стійкість результатів класифікації.

Отримані результати сприяють розвитку методичних підходів до оптимізації параметрів нейронних мереж у задачах прогнозування успішності ІТ-проєктів і можуть бути використані у процесах прийняття рішень інвесторами, венчурними фондами та менеджерами проєктів.

СИСТЕМА ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНСЬКИХ АГРОХОЛДИНГІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ: МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ ТА УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

2026-08-24T20:02:35+03:00

Повномасштабне збройне вторгнення на територію України у 2022 році суттєво трансформувало умови функціонування аграрного сектору, посиливши загрози фінансовій безпеці агрохолдингів та змінивши структуру фінансових ризиків. Метою дослідження є адаптація методики оцінки рівня фінансової безпеки акціонерних товариств до специфіки великих агрохолдингів в умовах воєнного часу та її апробація на прикладі публічних компаній аграрного сектору України. Використано системний підхід, методи фінансового аналізу, порівняння та інтегральної оцінки на основі системи зважених індикаторів. Розроблено адаптовану систему з 20 індикаторів фінансової безпеки агрохолдингів, згрупованих у чотири блоки: фінансова стійкість; ліквідність та платоспроможність; прибутковість та ефективність; доступ до фінансування і ринкова позиція. Апробацію здійснено на прикладі Kernel Holding S.A., MHP SE та Astarta Holding N.V. за 2019–2024 рр. У 2022 році всі компанії зазнали суттєвого погіршення інтегрального показника фінансової безпеки (FSI 1.9–2.7 – критичний та прийнятний рівні). У 2023–2024 роках зафіксовано поступове відновлення, яке для двох компаній наблизилося до довоєнного рівня, тоді як середньогалузевий FSI досяг 3.3 (рівень «високий»). Запропонована методика може використовуватися фінансовими директорами агрохолдингів, інвесторами та державними органами для моніторингу фінансової безпеки в умовах збройного конфлікту.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

2026-08-24T20:16:25+03:00

У статті обґрунтовано концептуальні засади забезпечення соціально-економічної стійкості територіальних громад України в умовах зростання соціально-економічної нестабільності, воєнних викликів та необхідності підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування. Сформовано структурні елементи концептуальних засад забезпечення соціально-економічної стійкості територіальних громад. Запропоновано архітектуру системи забезпечення соціально-економічної стійкості територіальних громад, яка включає концептуальний, методологічний, суб’єктно-об’єктний і аналітико-результативний рівні, що визначають логіку побудови та функціонування системи управління місцевим розвитком. Обґрунтовано зміст кожного структурного рівня, визначено їх функціональне призначення та особливості імплементації у практику управління територіальними громадами. Розроблено матрицю взаємовпливу складових системи забезпечення соціально-економічної стійкості територіальних громад, яка відображає характер (визначальний, прямий, опосередкований) взаємозалежності між економічною, соціальною, фінансовою, інституційною та безпековою складовими.

МЕХАНІЗМИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ БІЗНЕСУ В УМОВАХ ПІСЛЯВОЄННОГО ЕКОНОМІЧНОГО ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ

2026-08-24T20:25:29+03:00

Стаття присвячена аналізу особливостей формування комплексних механізмів реструктуризації бізнесу в умовах післявоєнного економічного відновлення України з урахуванням ролі бухгалтерського обліку, фінансово-аналітичного забезпечення та податкових інструментів у відновленні платоспроможності, фінансової стійкості та конкурентоспроможності суб’єктів підприємницької діяльності.

Встановлено, що реструктуризація бізнесу в умовах післявоєнного економічного відновлення України є не лише інструментом подолання фінансових труднощів окремих підприємств, а й важливим механізмом структурної трансформації національної економіки. Масштабні наслідки війни, зокрема руйнування активів, порушення логістичних зв’язків, зниження платоспроможного попиту, дефіцит фінансових ресурсів та зміна ринкового середовища, зумовлюють необхідність комплексного перегляду моделей функціонування суб’єктів підприємницької діяльності.

Обґрунтовано, що сучасний механізм реструктуризації бізнесу має формуватися як системна сукупність взаємопов’язаних організаційних, фінансових, майнових, управлінських, облікових та податкових інструментів. Його основним завданням є не лише відновлення поточної платоспроможності підприємства, а й забезпечення його довгострокової фінансової стійкості, адаптивності та конкурентоспроможності в умовах післявоєнної економіки.

Запропоновано розглядати процес реструктуризації бізнесу як послідовну систему взаємопов’язаних етапів: діагностику фінансового та майнового стану підприємства; визначення ключових проблем і ризиків; розроблення стратегії реструктуризації; вибір відповідних організаційних, фінансових, облікових і податкових інструментів; реалізацію запланованих заходів; подальший моніторинг та оцінювання результатів. Такий підхід дає змогу забезпечити комплексність управлінських рішень і зменшити ризик фрагментарного застосування окремих заходів.

Зроблено висновок, що ефективність реструктуризації бізнесу в післявоєнний період значною мірою залежатиме від здатності підприємств поєднувати внутрішні ресурси та управлінські можливості з інструментами державної підтримки, доступом до фінансування, міжнародною допомогою та можливостями інтеграції до європейського економічного простору. У таких умовах реструктуризація має бути орієнтована не лише на подолання наслідків кризових явищ, а й на технологічну модернізацію, цифровізацію, диверсифікацію діяльності та формування нових конкурентних переваг.

РОЗВИТОК СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

2026-08-26T16:40:15+03:00

В статті досліджено особливості розвитку системи економічної безпеки підприємств в умовах цифрової трансформації економіки. Проаналізовано вплив цифровізації, поширення інформаційно-комунікаційних технологій, цифрових платформ, великих даних, автоматизації бізнес-процесів на функціонування суб’єктів господарювання. Розкрито трансформацію підходів до забезпечення економічної безпеки підприємств у середовищі зростання технологічних ризиків, інформаційних витоків, залежності від цифрової інфраструктури та посилення конкуренції. Обґрунтовано необхідність формування комплексної системи економічної безпеки, що інтегрує організаційні, інформаційні, технологічні та управлінські механізми захисту. Визначено роль функціональних стратегій підприємства у протидії цифровим загрозам та окреслено інструменти зміцнення економічної безпеки в межах маркетингової, виробничої, фінансової, інноваційної та кадрової стратегій. Особливу увагу приділено розвитку цифрових компетентностей персоналу як ключового чинника мінімізації цифрових ризиків та підвищення стійкості підприємства.

ФІНАНСОВІ МЕХАНІЗМИ ЗМІЦНЕННЯ СТІЙКОСТІ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНІ: ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

2026-08-26T18:25:55+03:00

У статті обґрунтовано роль фінансових механізмів для зміцнення стійкості суб’єктів господарювання в Україні. Стійкість розглянуто як здатність суб’єктів господарювання продовжувати операційну діяльність на етапі поглинання шоку. У зв’язку з цим проведено аналіз діяльності підприємств в Україні за логікою «чистий дохід – операційні витрати – рентабельність – автономія». Результати аналізу засвідчили, що відновлення обсягів діяльності підприємств не супроводжується відновленням її ефективності, хоча позитивний рівень рентабельності зберігається. Зниження рентабельності може вказувати на обмежений запас фінансової стійкості підприємств в умовах невизначеної тривалості війни, нестабільності та зростаючої економічної рецесії. Аналіз частки власного капіталу в активах підтвердив вагомість зовнішніх джерел фінансування у забезпеченні діяльності підприємств навіть при стабільних умовах. Результати аналізу підтверджують високі потреби суб’єктів господарювання у зовнішніх ресурсах на етапах: поглинання шоку, коли зовнішня підтримка важлива для збереження операційної діяльності навіть при її збитковості чи мінімальній рентабельності; тривалого функціонування та відновлення, коли є важливою диверсифікація джерел залучення ресурсів для продовження діяльності та розвитку. Виходячи з досвіду та результатів застосування фінансових механізмів публічної політики у сфері зміцнення стійкості суб’єктів господарювання в Україні запропоновано основні напрями їх розвитку. Зокрема, потребують активізації механізми: стратегічного і середньострокового фінансового планування, планування пріоритетних публічних інвестицій; зниження воєнних ризиків для виробничих та логістичних об’єктів шляхом компенсації страхових премій і витрат, пов’язаних із релокацією підприємств; державних портфельних гарантій за кредитами; стимулювання фінансових технологій; правового врегулювання краудфандингу відповідно до стандартів ЄС; цифровізації фінансової підтримки та моніторингу її результативності.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ ВОЄННИХ ВИКЛИКІВ

2026-08-26T17:01:19+03:00

В умовах повномасштабної збройної агресії проти України питання забезпечення безперервності та результативності інноваційної діяльності суб’єктів підприємництва набуло особливої актуальності, оскільки традиційні моделі інноваційного менеджменту виявилися недостатньо пристосованими до реалій системної воєнної дестабілізації економіки. Метою дослідження є систематизація напрямів і чинників трансформації інноваційної діяльності підприємств в умовах воєнних викликів та обґрунтування практичних рекомендацій щодо адаптації інноваційного менеджменту до умов збройного конфлікту. Дослідження охоплює аналіз чинників впливу воєнного стану на інноваційні процеси за рівнями (макро-, мезо- та мікрорівень) із застосуванням адаптованої PESTLE-подібної рамки аналізу, доповненої безпековим виміром, а також систематизацію практичних моделей інноваційної адаптації бізнесу. Висувається гіпотеза про те, що воєнні виклики не лише пригнічують, а й вибірково стимулюють окремі напрями інноваційної активності підприємств, зумовлюючи тенденцію до посилення ролі процесних, організаційних і безпекових інновацій. Методологічну основу дослідження становлять аналіз і синтез вторинних статистичних та аналітичних даних, метод класифікації та групування, порівняльний галузевий аналіз і метод узагальнення. Систематизовано чинники дестабілізуючого та стимулюючого впливу воєнного стану на інноваційну діяльність підприємств; виокремлено шість основних напрямів трансформації інноваційної діяльності – продуктовий, процесний, організаційний, маркетинговий, соціальний та безпековий; охарактеризовано галузеві особливості інноваційної адаптації бізнесу в промисловості, торгівлі, логістиці та інформаційних технологіях; встановлено провідну роль релокації виробництва, цифровізації управлінських процесів та диверсифікації каналів постачання енергії як домінантних форм інноваційної відповіді бізнесу на воєнні виклики. Отримані результати мають теоретичне значення для розвитку концепції інноваційного менеджменту в умовах підвищеної невизначеності та безпекових ризиків. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання систематизованих напрямів трансформації для розроблення стратегій інноваційного розвитку підприємств та формування державної політики підтримки бізнесу в умовах війни і повоєнного відновлення. Наукова новизна та оригінальність дослідження полягає у комплексному поєднанні рівневого аналізу чинників впливу з класифікацією напрямів інноваційної трансформації бізнесу в умовах воєнного стану. Перспективи подальших досліджень пов’язані з emпіричною верифікацією запропонованої класифікації на основі опитувань підприємств різних галузей та розробленням кількісних індикаторів інноваційної стійкості бізнесу. Стаття має теоретико-прикладний характер.