MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

2025-12-01T13:24:21+02:00

У дослідженні головна увага приділяється проблемним аспектам управління економічним розвитком територіальних громад, її сучасним аспектам. В роботі зазначено, що на сучасному етапі формування інституту територіальних громад в Україні особливої актуальності набуває необхідність проведення міждисциплінарних досліджень, спрямованих на вивчення їхньої ролі у забезпеченні ефективного місцевого самоврядування, зміцненні економічної спроможності регіонів та посиленні соціальної інтеграції на місцевому рівні. Констатовано, що із початком повномасштабного вторгнення, територіальні громади опинилися в епіцентрі масштабної соціально-економічної, безпекової та гуманітарної кризи. Комплексний аналіз ситуації свідчить про низку ключових загроз, що мають критичний вплив на функціонування місцевого самоврядування, сталий розвиток і життєздатність громад. Тому, метою статті є узагальнення проблемних аспектів управління економічним розвитком територіальних громад та визначено основні перспективні напрямки їх розвитку

В роботі окреслено напрямки управління територіальними громадами, зокрема: виробничо-економічний, організаційний, соціальний, територіальний, галузевий. Окреслено основні проблеми управління економічним розвитком територіальних громад, та перспективи подальшого розвитку територіальних громад. Визначено деякі територіальні громади, які використовують сучасні методи управління економічним розвитком територіальних громад.

ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИК ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

2025-12-01T13:37:58+02:00

У статті здійснено компаративний аналіз сутності поняття «політика формування оборотних активів» з точки зору сучасних науковців. На основі сутнісних характеристик вчених та власних пропозицій сформульовано удосконалене поняття «політика формування оборотних активів підприємств торгівлі». Запропоновано модернізовану типологію політик формування оборотних активів підприємств торгівлі, зокрема помірну політику запропоновано поділити на три види: помірну стимулюючу, помірну стримуючу та помірну врівноважену залежно від здатності підприємств підтримувати певний рівень загальної ліквідності, а також виокремлення критеріїв вибору типу політики формування оборотних активів (загальна ліквідність, рентабельність оборотних активів, тривалість операційного циклу).

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ВІРТУАЛЬНОГО ПРОСТОРУ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2025-12-01T13:50:42+02:00

Актуальність дослідження зумовлена зростаючим впливом цифрової трансформації на сферу вищої освіти, де провідне місце посідає створення ефективного інформаційно-комунікаційного середовища віртуального простору. Таке середовище не лише забезпечує відкритий доступ до освітніх ресурсів, а й формує нову культуру взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу — студентами, викладачами, адміністрацією. Воно сприяє розвитку цифрових компетентностей, персоналізації навчання та підвищенню якості управління освітньою діяльністю. Проте сучасна практика впровадження цифрових технологій у закладах вищої освіти залишається переважно фрагментарною, що знижує ефективність їх функціонування. Актуальною науковою проблемою є відсутність інтегрованої моделі, яка б поєднувала технологічні, педагогічні та управлінські аспекти у єдину екосистему.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розроблення науково-практичного підходу до організації інформаційно-комунікаційного середовища віртуального простору закладу вищої освіти, що забезпечує його комплексність, системність та адаптивність відповідно до викликів цифрової епохи.

У дослідженні уточнено структуру інформаційно-комунікаційного середовища як багаторівневої системи, що включає технічну, інформаційну, комунікаційну, організаційну та аналітичну підсистеми. Визначено його ключові функції — інформаційну, освітню, управлінську, комунікаційну та мотивуючу. Обґрунтовано науково-практичний підхід до організації віртуального освітнього простору, який реалізується через п’ять етапів: підготовчий, методичний, аналітичний, дослідницький і рекомендаційний. Такий підхід сприяє ефективному поєднанню педагогічних технологій із цифровими інструментами, оптимізує комунікацію та управління освітнім процесом, забезпечує безперервність навчання та розвиток інноваційної культури університету.

У результаті сформовано цілісну модель інформаційно-комунікаційного середовища закладу вищої освіти, що відповідає стратегічним завданням цифрової трансформації. Її реалізація сприяє підвищенню якості освітніх послуг, гнучкості управлінських процесів, інноваційності педагогічних підходів і конкурентоспроможності університетів у глобальному освітньому просторі.

СТРАТЕГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ AGILE У ЦИФРОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЯХ: ДОСВІД МІЖНАРОДНОЇ ІТ-КОМПАНІЇ

2025-10-07T17:55:56+03:00

Стаття присвячена дослідженню стратегічних підходів до впровадження гнучких методологій управління у процесах цифрової трансформації міжнародної ІТ-компанії. Обґрунтовано необхідність розгляду Agile не лише як інструменту розробки програмного забезпечення, а як філософії організаційного управління, що забезпечує підвищення адаптивності, швидкості прийняття рішень і залучення команд до реалізації інноваційних стратегій. Авторами запропоновано багаторівневу концептуальну модель стратегічного впровадження Agile, яка охоплює стратегічний, організаційний та операційний рівні управління.

У межах емпіричного дослідження проведено аналіз впливу змін у стилях лідерства, системі прийняття рішень і механізмах зворотного зв’язку на ефективність гнучких команд. Оцінка результатів трансформації здійснювалася за кількісними та якісними показниками: швидкість виведення функціоналу на ринок, частка повторних дефектів, індекс задоволеності працівників, тривалість стратегічного прийняття рішень та рівень Agile-зрілості команд. Запропоновано авторську систему оцінювання Agile-зрілості, адаптовану до потреб великомасштабних організацій.

Результати дослідження дозволили виявити ключові організаційні умови, що сприяють успішному масштабуванню гнучких методологій: підтримка з боку вищого керівництва, формування культури довіри, делегування повноважень та управління на основі даних. Водночас окреслено бар’єри, які знижують ефективність трансформації: формалізм впровадження, відсутність стратегічного бачення, фрагментована комунікація між рівнями управління.

Практична цінність дослідження полягає в тому, що воно демонструє приклад узгодженого стратегічного підходу до впровадження Agile у реальних умовах високодинамічного ІТ-середовища. Запропонована модель може бути адаптована іншими компаніями у сфері цифрового бізнесу, які прагнуть підвищити свою інноваційну спроможність та гнучкість в умовах невизначеності.

ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ДАНИХ В КОНТЕКСТІ НЕЙРОННИХ МЕРЕЖ: БЕЗПЕКОЗНАВЧИЙ ПІДХІД В СИСТЕМІ ПРОПАГАНДИ

2025-12-01T14:04:59+02:00

У статті досліджується практичне застосування інтелектуального аналізу даних у контексті нейронних мереж із позицій безпекознавства. Акцент зроблено на зростаючій актуальності використання штучних нейронних мереж як інструменту оброблення великих обсягів інформації, що виникають унаслідок автоматизації технічних і управлінських процесів. Визначено основні методи інтелектуального аналізу даних, проаналізовано їх переваги та обмеження, а також розкрито потенціал їхнього використання для забезпечення інформаційної та економічної безпеки. Обґрунтовано доцільність застосування нейронних мереж для вирішення складноформалізованих завдань, що потребують глибокої обробки, узагальнення та прогнозування даних. Розроблено підхід до побудови нейронної мережі для відбору даних з поетапним виокремленням процесів попередньої обробки, навчання та класифікації. Запропоновано алгоритм побудови найпростішої рекурентної нейронної мережі та наведено схему її архітектури. Визначено практичні напрями реалізації систем інтелектуального аналізу даних у сфері безпеки, зокрема для виявлення аномалій, оцінки ризиків і прогнозування загроз у корпоративних системах. Підкреслено міждисциплінарний характер інтелектуального аналізу даних, що поєднує статистичні, кібернетичні та математичні методи з інноваційними інформаційними технологіями. Особливу увагу приділено питанням оптимізації архітектури нейронних мереж, мінімізації помилок і підвищення швидкодії процесів навчання. Визначено перспективні напрями подальших досліджень, пов’язані з використанням гібридних моделей, формуванням теоретичних основ для інтелектуального аналізу даних та розробленням алгоритмів виявлення причинно-наслідкових зв’язків у великих масивах інформації. Зроблено висновок, що застосування нейронних мереж у сфері безпеки сприяє підвищенню ефективності систем аналізу, моніторингу й протидії сучасним загрозам.

ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ ЯК ГОЛОВНИЙ ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

2025-12-01T22:20:55+02:00

У статті розглядається працездатність як ключовий чинник, що впливає на ефективність праці персоналу підприємства. Проаналізовано сутність поняття працездатності, її складові та етапи прояву в трудовому процесі. Особлива увага приділяється взаємозв’язку між рівнем працездатності працівників та продуктивністю їхньої діяльності. Наведено основні внутрішні й зовнішні фактори, що впливають на працездатність, а також методи її підтримки та стимулювання в умовах сучасного виробництва. Запропоновано практичні рекомендації щодо впровадження заходів, спрямованих на підвищення працездатності персоналу, з метою підвищення загальної ефективності функціонування підприємства.

ІНДЕКСИ ПОЛІТИК ЗАХИСТУ СПОЖИВАЧІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ: МЕТОДИКА ТА РЕЗУЛЬТАТИ ОЦІНЮВАННЯ

2025-12-01T22:31:34+02:00

У статті запропоновано методику побудови дев’яти індексів політик захисту споживачів фінансових послуг із фокусом на кредитуванні. Методика базується на порівнянні запитань і відповідей двох глобальних опитування Світового банку за 2017 та 2022 роки, що уможливлює оцінку рівня розвиненості практик захисту споживачів фінансових послуг по країнам та змін у часі. Індекси формуються на основі структурованих наборів запитань, узгоджених між двома хвилями опитувань, та відображають ключові напрями регулювання: фінансову інклюзію, фінансову грамотність, вимоги до розкриття інформації, регулювання вартості кредитів, справедливе ставлення, вирішення спорів, кредитне звітування і регуляторну спроможність.

Запропонована методика забезпечує порівнянність результатів між країнами та у часі, а також дозволяє інтегрувати отримані індекси у подальші кількісні оцінювання взаємозв’язків з макроекономічними показниками. Розрахунки проведено для вибірки з 84 країн, щодо яких доступні широкі набори макроекономічних даних. Отримані результати виявили суттєву варіацію в практиках між країнами та нерівномірність розвитку регуляторних практик в сфері захисту споживачів фінансових послуг.

ЗАСТОСУВАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ФІНАНСОВОМУ ОБЛІКУ

2025-11-07T08:39:39+02:00

У статті розглянуто сучасні тенденції впровадження штучного інтелекту у сферу фінансового обліку як ключового напряму цифрової трансформації економіки. Визначено сутність ШІ як технології, здатної автоматизувати обробку даних, підвищувати точність, достовірність і швидкість формування облікової інформації, а також забезпечувати аналітичну підтримку управлінських рішень. Проаналізовано основні напрями використання ШІ — автоматизацію бухгалтерських операцій, аудит, внутрішній контроль і прогнозування фінансових результатів. Наведено приклади інтеграції інтелектуальних систем у діяльність міжнародних компаній (KPMG, ERNST & YOUNG, PwC) та українських фінтех-проєктів (Finmap, Bookkeeper). Зазначено, що використання ШІ дозволяє знизити операційні витрати, підвищити точність звітності й ефективність управління. Водночас акцентовано на ризиках, пов’язаних із кібербезпекою, етичними аспектами та дефіцитом кваліфікованих кадрів. Зроблено висновок, що застосування ШІ у фінансовому обліку сприяє підвищенню ефективності, прозорості та конкурентоспроможності підприємств у цифрову епоху.

Ключові слова: штучний інтелект, цифрова трансформація, бухгалтерський облік, автоматизація облікових процесів, фінансовий аудит, внутрішній контроль, прогнозування фінансових результатів, фінтех, аналітична підтримка управлінських рішень, кібербезпека.

AI-РИЗИКИ У БАНКІВСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПІДХОДИ ДО ЇХ ОЦІНЮВАННЯ

2025-12-01T22:44:38+02:00

У статті систематизовано ризики, що виникають у процесі впровадження технологій штучного інтелекту (AI) у банківську діяльність, та обґрунтовано методичні підходи до їх оцінювання. Уточнено зміст поняття «AI-ризики у банківській діяльності», запропоновано класифікацію AI-ризиків (модельні, даних, кібербезпекові, операційні, етичні та регуляторні) й окреслено їх місце в загальній системі ризиків банку. На основі узагальнення міжнародних стандартів і наукових праць розроблено інтегровану методику оцінювання AI-ризиків, що поєднує кількісні (матриці «ймовірність–вплив», ключові індикатори ризику, стрес-тестування) та якісні (алгоритмічний аудит, оцінка упередженості, зрозумілий AI, управління модельним ризиком) інструменти. Показано, що ефективне управління AI-ризиками потребує інституціоналізації управління модельним ризиком, розвитку політик управління даними та адаптації регуляторних вимог до специфіки AI у банківському секторі.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ЦИФРОВІЗАЦІЇ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ТРАНСПОРТУ

2025-12-01T22:52:35+02:00

Стаття присвячена аналізу міжнародного досвіду цифровізації бізнес-процесів на підприємствах транспортної галузі та виявленню практик, які забезпечують підвищення ефективності, безпеки й технологічної стійкості транспортних систем. На основі дослідження діяльності провідних світових компаній розкрито зміст основних цифрових рішень, зокрема систем прогнозного обслуговування, телематичних платформ, цифрових двійників, аналітичних комплексів оптимізації маршрутів та інтегрованих систем управління транспортними потоками. Показано, що цифровізація сприяє зменшенню операційних витрат, покращенню логістичних процесів, підвищенню рівня сервісу та екологічності перевезень. Обґрунтовано можливості адаптації успішних міжнародних практик до українських реалій та визначено перспективні напрями подальших досліджень, пов’язані з розвитком цифрової інфраструктури, удосконаленням нормативного забезпечення та впровадженням інтелектуальних транспортних систем.

ІНДУСТРІЯ 4.0 ТА ЦІЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: СИНЕРГІЯ ІННОВАЦІЙ ТА ЕКОЛОГІЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

2025-12-02T17:15:40+02:00

У статті досліджено взаємозв’язок між процесами цифрової трансформації, що визначають розвиток Індустрії 4.0, та реалізацією Цілей сталого розвитку (ЦСР). Обґрунтовано, що інтеграція цифрових технологій — штучного інтелекту, Інтернету речей, великих даних, блокчейну — сприяє підвищенню ефективності використання ресурсів, мінімізації екологічного навантаження та зміцненню соціально-економічної стійкості промислових підприємств. На основі узагальнення сучасних наукових підходів визначено ключові напрями поєднання інновацій і цілей сталого розвитку: впровадження «зелених» виробництв та екологічно орієнтоване управління, перехід до відновлюваних джерел енергії, циркулярної економіки (або економіки замкненого циклу). Показано, що Індустрія 4.0 є пріоритетним інструментарієм реалізації цілей сталого розвитку та процесів збереження навколишнього середовища через створення нових моделей управління промисловими підприємствами та формуванням їх цифрової відповідальності.

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ БАНКІВ НА РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ

2025-12-02T17:29:47+02:00

У статті досліджено особливості функціонування державних банків України в умовах воєнного стану, зростання макроекономічних дисбалансів та глобальної фінансової нестабільності. Акцентується увага на стратегічній ролі державних банків як ключових інституцій забезпечення фінансової безпеки, стійкості банківської системи та підтримки економіки у період глибоких кризових трансформацій. Підкреслюється, що їхня роль значно розширилася: від класичних посередницьких функцій до виконання комплексних завдань антикризового управління, підтримки пріоритетних секторів економіки та стабілізації національної фінансової інфраструктури.

Проаналізовано структурні зміни у банківському секторі, включно з націоналізацією системно важливих фінансових установ і формуванням високої концентрації активів у державному секторі. Визначено як позитивні аспекти такого перерозподілу — зростання стійкості банківської системи та зменшення системних ризиків, — так і потенційні загрози, серед яких ризик зниження конкуренції, можлива монополізація ринку та небезпека політичного впливу на управлінські рішення й кредитну діяльність.

Особливу увагу приділено здатності державних банків виконувати контрциклічну функцію в умовах економічних шоків: продовжувати кредитування бізнесу та населення, забезпечувати доступність фінансових ресурсів, підтримувати критично важливі галузі навіть за умов підвищених ризиків. Проаналізовано динаміку непрацюючих кредитів (NPL), тенденції їх поступового зниження, а також вплив процесів очищення балансів на загальну якість кредитного портфеля та інвестиційну привабливість сектору.

У статті обґрунтовано необхідність подальшої модернізації діяльності державних банків з урахуванням кращих міжнародних практик управління, вимог сучасного ризик-менеджменту та підвищення прозорості корпоративного управління. Запропоновано напрями удосконалення їхньої роботи в умовах війни: посилення операційної стійкості, розширення цифрових сервісів, оптимізація кредитної політики, удосконалення моделей взаємодії з урядом та регуляторами. Зроблено висновок, що за умови ефективних реформ державні банки можуть стати ключовими драйверами післявоєнного відновлення економіки України, сприяти залученню інвестицій та формуванню міцної фінансової основи для сталого розвитку країни.

ЕКОНОМЕТРИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ ПОДАТКОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ ПАНЕЛЬНИХ ДАНИХ

2025-12-02T17:57:46+02:00

У статті здійснено комплексне економетричне дослідження впливу податкового навантаження та інноваційної активності на ефективність діяльності промислових підприємств із використанням панельних даних. Актуальність роботи зумовлена необхідністю кількісного оцінювання взаємодії фіскальних та інноваційних чинників у промисловому секторі, де податкове середовище та технологічний розвиток значною мірою визначають конкурентоспроможність підприємств. Теоретичні дослідження підтверджують вагому роль інновацій у зростанні продуктивності, водночас високий рівень податкового навантаження здатний обмежувати фінансові ресурси та стримувати модернізацію виробництва. Саме тому панельне моделювання дає змогу врахувати часову та міжфірмову варіативність і забезпечити точніше вимірювання впливу ключових факторів на результативність підприємств.

У роботі застосовано моделі фіксованих та випадкових ефектів, адаптовані до структури панельних даних. Проведені статистичні тести дали змогу обґрунтовано вибрати модель та підтвердили наявність автокореляції залишків за відсутності гетероскедастичності. Для підвищення надійності оцінок використано робастні кластерні стандартні похибки. Сформована економетрична модель із включенням interaction-терміну (податки × інновації) дозволила проаналізувати можливу модифікацію впливу R&D залежно від рівня податкового навантаження. Отримані результати свідчать про статистично значущий негативний вплив податкового навантаження та позитивний ефект інноваційної активності на ефективність промислових підприємств, тоді як взаємодія цих чинників виявилася статистично незначущою.

Практичне значення дослідження полягає у формуванні інформативної аналітичної основи для вдосконалення податкової та інноваційної політики, зокрема щодо визначення порогових значень податкового навантаження, що впливають на ефективність інновацій. Результати можуть бути використані органами державної влади та менеджментом підприємств для стратегічного планування, оцінювання інноваційних проєктів та розроблення системи моніторингу ефективності промислового сектору.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ HR ЗА ЦІЛЯМИ ТА ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК З БІЗНЕС-ІНЖИНІРИНГОМ

2025-12-02T18:21:01+02:00

У статті досліджується зв'язок між сучасними підходами до управління HR за цілями та управління бізнес-інжинірингом. Встановлено необхідність управління HR за цілями. Оскільки бізнес-середовище стало більш конкурентним і динамічним, визначено основні принципи та етапи управління HR за цілями. Представлено переваги та виклики управління HR за цілями. Зазначено, що сучасні організації все більше зосереджуються на інтеграції всіх аспектів своєї діяльності з метою досягнення конкурентних переваг, а тому використовують цифрові технології та аналітику для вдосконалення всіх аспектів своєї діяльності, включаючи управління HR за цілями. З’ясовано, що впровадження SMART-цілей у повсюдну практику, покращення ефективного управління, підтримує зростання та розвиток бізнесу. У сучасному бізнес-середовищі, де організації стикаються з необхідністю підвищення продуктивності при одночасному зниженні витрат, бізнес-інжиніринг відіграє ключову роль, дозволяючи їм досягати значних результатів за рахунок підвищення ефективності як бізнес-процесів, так і використання людських ресурсів. Наголошено, що сучасне бізнес-середовище характеризується швидкими змінами, включаючи технологічні інновації, глобалізацію, економічні зміни та конкуренцію, що підкреслює той факт, що управління HR за цілями та бізнес-інжиніринг мають спільну мету - забезпечити організаційну гнучкість та адаптивність до цих змін. Визначено інноваційні підходи до управління HR за цілями та їхній зв'язок з бізнес-інжинірингом

ОГЛЯД СВІТОВОЇ АКВАКУЛЬТУРИ

2025-12-02T11:27:43+02:00

У статті здійснено всебічний аналіз сучасного етапу розвитку світової аквакультури як ключового напряму глобального рибного господарства. На основі статистичних матеріалів FAO розкрито динаміку та структуру виробництва аквакультурної продукції у 2000–2022 рр., простежено перехід від традиційного рибальства до контрольованих систем культивування водних організмів. Визначено масштаби зростання галузі (понад утричі за два десятиліття), з’ясовано домінування Азії, на частку якої припадає понад 91 % світового випуску, а також роль Африки та Латинської Америки як регіонів із найвищими темпами розвитку. Деталізовано показники виробництва у секторах вирощування водних тварин і водоростей, охарактеризовано видовий та регіональний розподіл обсягів і темпів зростання.

Особливу увагу приділено аналізу структурних відмінностей між внутрішньоводною та морською (прибережною) аквакультурами, видовій композиції та географічній концентрації виробництва. Показано, що внутрішньоводна аквакультура забезпечує близько 62 % світового випуску, тоді як морська — 38 %, із провідною роллю риб у першій та молюсків у другій. Висвітлено зростання стратегічного значення водоростей як ресурсу продовольчої та екологічної безпеки. Здійснено регіональне порівняння часток і темпів приросту продукції, наведено візуальні матеріали, що підтверджують азійський центр світового виробництва.

Узагальнено, що сучасна аквакультура є висококонцентрованою, технологічно орієнтованою і стратегічно важливою галуззю, яка визначає структуру глобальної продовольчої системи XXI століття, забезпечуючи перехід від вилову до сталого виробництва на основі інновацій, державної підтримки та міжнародної кооперації.

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ЗА ЙОГО МЕХАНІЗМАМИ, ІНСТРУМЕНТАМИ ТА ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

2025-12-02T18:50:06+02:00

В статті розглянуті ключові підходи щодо управління витратами, оскільки її статті є основоположними і чітко визначають успішність діяльності не лише за рахунок отримання грошових надходжень, але і від того, як підприємство зуміє здійснювати внески, а також ступінь їх цільового призначення. Таким чином, високою результативністю управління витратами, а також врахування шляхів поліпшення цього процесу, є не лише здатність підприємства у досягненні прибуткових показників, як збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції, але і підбір із існуючих переліків методів найбільш підходячого, що здатне надавати суттєві досягнення. Оскільки управління витратами для кожного підприємства мають головне значення, від чого залежить його подальша здатність продовжувати власну діяльність взагалі, так і визначення напрямів подальшого розвитоку зокрема, то призначені для цього механізми та інструменти мають комплексний характер.

ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСІБ, ЗВІЛЬНЕНИХ З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ТА ДЕЯКИХ ІНШИХ ОСІБ: СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

2025-12-02T18:56:30+02:00

У статті досліджено сучасний стан пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, як одного з ключових елементів соціального захисту в умовах воєнного стану. Розкрито нормативно-правові засади, що регулюють призначення пенсій особам звільненим з військової служби та деяких інших осіб. Вивчено особливості нарахування та виплати основних видів пенсії – за вислугу років, по інвалідності внаслідок війни та у разі втрати годувальника. Визначено умови призначення, порядок розрахунку та особливості нарахування додаткових надбавок і підвищень до пенсій особам звільнених з військової служби. Акцентовано, що бойові виплати не впливають на розмір пенсій, оскільки мають тимчасовий характер і призначаються лише на період дії воєнного стану. Окрему увагу приділено питанням пільгового обчислення вислуги років для військовослужбовців, які брали участь у заходах із забезпечення оборони держави, а також соціальним гарантіям учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни. Визначено, що чинна система пенсійного забезпечення є багаторівневою та виконує не лише соціальну, а й мотиваційну функцію, сприяючи залученню громадян до служби у Збройних Силах України. У статті обґрунтовано необхідність удосконалення механізмів нарахування пенсій, запровадження автоматизованого перерахунку виплат, забезпечення справедливого врахування пільгового стажу, підвищення розмірів пенсій з урахуванням інфляції. Зроблено висновок, що реформування пенсійного забезпечення військовослужбовців має бути спрямоване на забезпечення його стабільності, прозорості та соціальної справедливості, що підвищить довіру громадян до державних інституцій та сприятиме зміцненню соціальної безпеки в Україні.

ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА ЯК СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

2025-12-02T19:21:28+02:00

В статті проведено структуризацію елементів забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства. На основі цього було розроблено механізм забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства як системи його економічної безпеки, який включає вирішення широкого спектру завдань, серед яких першочерговими є забезпечення стабільності і захищеності діяльності підприємства, впровадження інноваційних продуктів і новітніх технологій виробництва, а також залучення інвестиційних ресурсів і максимально ефективне використання власного інвестиційного потенціалу. Це дозволяє йому не лише зміцнити свою позицію на ринку, а й підвищити конкурентоспроможність, адаптуючись до економічних умов. Зважаючи на складність процесу, механізм забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства як елемент системи його економічної безпеки потребує системного підходу та гнучкої адаптації до конкретних умов і потреб підприємства.

ВПЛИВ ЦИФРОВІЗАЦІЇ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ У МІЖНАРОДНОМУ ТОВАРНОМУ РИНКУ

2025-12-02T19:33:58+02:00

У статті розкрито роль цифровізації як важливого чинника підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств України на міжнародному товарному ринку. Встановлено, що впровадження інноваційних технологій і цифрових інструментів дозволяє оптимізувати виробничі процеси, підвищити продуктивність та забезпечити ефективне управління ресурсами. З’ясовано, що державні стратегічні ініціативи спрямовані на створення системи трансферу технологій і активізацію комерціалізації наукових розробок, що сприяє комплексній модернізації аграрного виробництва. Наголошено, що Стратегія розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 року визначає пріоритет цифрової трансформації аграрного сектору та передбачає модернізацію виробничих процесів через впровадження інноваційних технологій і розширення механізмів обміну знаннями. Підкреслено, що практичне застосування цифрових технологій у провідних аграрних компаніях, таких як Kernel Digital та IMC у партнерстві з OneSoil, демонструє підвищення конкурентоспроможності завдяки оптимізації виробничих, логістичних і управлінських процесів. Констатовано, що розвиток цифрових платформ і систем точного землеробства забезпечує ефективне використання ресурсів, зниження виробничих витрат та дотримання сучасних екологічних стандартів. Визначено, що інтеграція цифрових дорадчих сервісів, аналітичних платформ і CRM-систем сприяє формуванню цілісної моделі управління підприємствами та покращенню взаємодії з міжнародними партнерами. Зауважено, що цифровізація тваринництва, використання супутникових даних, дронів, GPS-моніторингу та IoT-пристроїв дозволяє підвищити точність прийняття управлінських рішень і забезпечує простежуваність продукції для міжнародних ринків. Підкреслено, що цифрові ринки та електронні торгові платформи забезпечують підвищення прозорості та конкурентоспроможності агропідприємств. Встановлено, що аналіз макроекономічних показників та динаміки агроекспорту України за 2015-2024 рр. демонструє структурні трансформації та збільшення частки аграрної продукції у зовнішньоторговельному обороті.

ЗЕЛЕНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ СТАЛОГО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ: ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ

2025-12-05T13:02:56+02:00

Сучасні умови соціально-економічного розвитку України вимагають переорієнтації регіональної політики на засадах сталості, ресурсоефективності та екологічної відповідальності. Особливо актуальним це стає для Харківського регіону, який одночасно стикається з викликами воєнного відновлення та потребою формування нової моделі економічного зростання. У цьому контексті зелене підприємництво розглядається як важливий інструмент інтеграції екологічних інновацій, циркулярних рішень та соціально відповідальних практик у регіональний економічний розвиток. Незважаючи на зростання інтересу до зеленої економіки, механізми підтримки екологічно орієнтованого бізнесу на регіональному рівні залишаються фрагментарними, що зумовлює необхідність наукового аналізу їх потенціалу в умовах трансформації економіки Харківської області.

Метою статті є обґрунтування теоретичних засад і практичних напрямів розвитку зеленого підприємництва як чинника забезпечення сталого регіонального розвитку, а також аналіз досвіду та перспектив впровадження екологічно орієнтованих бізнес-моделей у Харківському регіоні в умовах відновлення економіки під час війни.

Теоретичною основою дослідження стали наукові публікації українських і зарубіжних авторів із проблематики зеленої економіки, регіонального розвитку та екологічних інновацій. Інформаційну базу становлять стратегічні документи Харківської області, зокрема Стратегія розвитку регіону на 2021–2027 роки, Програма економічного і соціального розвитку на 2025 рік, а також інвестиційні програми комунальних підприємств, зокрема КП «Харківводоканал». Для аналізу використано методи системного підходу, структурно-функціонального аналізу, порівняльних досліджень, контент-аналізу стратегічних документів та елементів кейс-стаді. У статті визначено концептуальні ознаки зеленого підприємництва та його роль у формуванні сталого економічного середовища на регіональному рівні. Проаналізовано наявні напрями екологічної модернізації в Харківському регіоні, зокрема проєкти інвестиційної програми КП «Харківводоканал», які сприяють розвитку ринку екологічних інновацій та створюють можливості для участі малого і середнього бізнесу у проєктах модернізації критичної інфраструктури. Виявлено, що регіональні стратегії вже містять передумови для формування «зеленої» економічної моделі, проте відсутня система інструментів стимулювання зеленого підприємництва та цільові механізми його масштабування. Подальші дослідження мають бути спрямовані на розроблення регіональної моделі підтримки зелених підприємств, оцінку потенціалу створення «зелених» робочих місць, а також удосконалення інституційного середовища для впровадження екологічних інновацій у процесах відбудови Харківського регіону. Практична значущість роботи полягає у формуванні рекомендацій для органів місцевої влади, бізнесу та інституцій розвитку щодо стратегічного включення зеленого підприємництва до економічної моделі регіонального зростання.

АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

2025-12-05T13:17:45+02:00

Стаття присвячена дослідженню аналізу зовнішньоекономічної діяльності України в умовах невизначеності та воєнного стану. Висвітлено сучасні тенденції розвитку зовнішньоекономічних відносин України, визначено чинники, що впливають на їх ефективність у період воєнних дій, а також розглянуто зміни у структурі експорту та імпорту товарів. Проведено аналіз динаміки показників зовнішньоекономічної діяльності на основі даних Державної служби статистики України та Державної митної служби України. У статті акцентовано увагу на трансформації напрямів зовнішньоекономічної політики України, зокрема на поступовій переорієнтації торгівлі на країни Європейського Союзу, що відповідає стратегічним євроінтеграційним прагненням країни. Розглянуто наслідки воєнної агресії для експорту, імпорту, торговельного балансу та відкритості національної економіки.

Результати дослідження свідчать, що попри воєнні виклики, українська економіка демонструє поступову адаптацію до нових умов і формує передумови для подальшої інтеграції у світову економічну систему.

ФОРМУВАННЯ ЛОЯЛЬНОСТІ СПОЖИВАЧІВ У ПОВЕДІНКОВОМУ МАРКЕТИНГУ

2025-12-05T13:28:25+02:00

У сучасних умовах високої конкуренції та перенасичення ринку споживач має широкий вибір товарів і брендів, що суттєво ускладнює завдання підприємств щодо утримання клієнтів. Традиційні методи маркетингового впливу поступово втрачають ефективність, адже споживачі дедалі частіше приймають рішення, ґрунтуючись на індивідуальних поведінкових патернах, емоціях, попередньому досвіді та цифрових взаємодіях із брендом. У цих умовах формування споживчої лояльності стає ключовим чинником довгострокового розвитку компаній.

Попри те, що більшість компаній активно впроваджують програми лояльності та використовують різноманітні маркетингові інструменти, рівень утримання споживачів залишається нестабільним. Значна частина клієнтів швидко переключається на конкурентів, що свідчить про недостатню ефективність традиційних підходів до формування лояльності. Сучасний споживач демонструє складну поведінку, яка формується під впливом психологічних, соціальних, цифрових та емоційних факторів. У результаті підприємствам складно прогнозувати реакції клієнтів та адаптувати маркетингові стратегії до їхніх реальних потреб.

Основною метою дослідження є визначення особливостей формування лояльності споживачів у контексті поведінкового маркетингу та обґрунтування ефективних підходів до її посилення. Для досягнення цієї мети необхідно проаналізувати теоретичні засади поведінкового маркетингу, дослідити сутність та структуру споживчої лояльності, виявити ключові поведінкові мотиви і фактори, що впливають на сталість вибору бренду, а також оцінити сучасні інструменти, за допомогою яких маркетингові дослідження дозволяють ідентифікувати ці мотиви. В межах дослідження важливо визначити проблемні аспекти існуючих програм лояльності та розробити пропозиції щодо їх удосконалення з урахуванням поведінкових закономірностей споживачів.

Стрімкий розвиток цифрових технологій, підвищення мобільності споживачів та зростання конкуренції формують нові вимоги до маркетингової діяльності підприємств. У цих умовах утримання клієнтів стає пріоритетним завданням, оскільки залучення нового покупця потребує значно більших витрат, ніж збереження вже існуючого. Саме тому формування споживчої лояльності розглядається як один з основних стратегічних ресурсів компанії. Сучасний споживач часто демонструє нестійкість у поведінці: його вибір формується не лише раціональними міркуваннями, але й емоціями, попереднім досвідом, соціальним впливом та рекомендаціями з цифрових платформ. Поведінковий маркетинг дозволяє глибше зрозуміти ці фактори та трансформувати знання про поведінку покупців у реальні конкурентні переваги.

Формування лояльності споживачів у поведінковому маркетингу набуває особливої значущості в умовах цифрової трансформації, коли конкуренція між брендами зростає, а очікування клієнтів стають більш вимогливими. Лояльність перестає бути лише результатом якісного продукту — вона формується на основі комплексної взаємодії, що включає емоційні, психологічні, соціальні та поведінкові аспекти. Поведінковий маркетинг дозволяє брендам глибше розуміти своїх споживачів, використовуючи дані про їхні дії, уподобання, реакції та досвід. На основі цих інсайтів створюються персоналізовані пропозиції, релевантні комунікації та індивідуальні сценарії взаємодії, що підсилюють відчуття цінності й уваги до клієнта.

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В КОНТЕКСТІ ПОЛІТИКИ ІНГІБУВАННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ПОСИЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНУ

2025-12-02T18:28:45+02:00

У статті увага прикута до проблематики формування й реалізації регіональної політики розвитку малого бізнесу як вагомого чинника впливу на низку основоположних процесів гарантування стійкості соціально-економічної системи регіону. Показано, що ефективна регіональна політика підтримки суб’єктів малого бізнесу здатна в значній мірі активувати процеси розвитку цього сектора регіональної соціально-економічної системи. Своєю чергою, від цього залежить якість життя населення, а, відтак, збереження людського потенціалу в критично складних умовах війни і обумовленої нею соціально-економічної нестабільності, подолання депресивності сільських і віддалених територій регіону, стримування міграційної активності населення. З іншого боку, мале підприємництво вносить і вагомий вклад в зміцнення економічної безпеки регіональної економіки, адже формує значну частку ВРП (макроекономічна складова безпеки), генерує інноваційну активність (інноваційна компонента), забезпечує населення зайнятістю (соціальна безпека), забезпечує податкові поступлення до місцевих бюджетів (фінансова безпека), сприяє нарощенню експортного потенціалу (зовнішньоекономічна безпека) і т. д. На таких засадах метою дослідження визначено обґрунтування інструментів та засобів регіональної економічної політики стимулювання розвитку малого бізнесу в системі політики інгібування міграційних процесів та посилення економічної безпеки регіональної економіки.

СИНЕРГЕТИЧНІ ЕФЕКТИ УПРАВЛІНСЬКИХ ІННОВАЦІЙ В ЕЛЕКТРОТЕХНІЦІ

2025-09-27T10:50:09+03:00

Стаття присвячена вивченню синергетичних ефектів управлінських інновацій в електротехніці. Зазначено, що ключовими факторами розвитку підприємства стають цифровізація, інновації та управлінські методи. Проведено аналіз особливостей електротехнічної галузі України за теорією еко системного менеджменту. Результати аналізу на глобальному рівні показують залежність підприємств від імпорту енергетичного обладнання та технологій, на кластерному – значний експортний потенціал галузі завдяки високій кваліфікації інженерних кадрів; на підприємницькому – розвиток виробничих технологій на основі цифровізації. Для створення синергетичних ефектів на електротехнічному підприємстві запропоновано впровадження програм крос навчання; об’єднання фінансових, маркетингових, інженерних даних в єдину систему; інтеграція виробництва, логістики, сервісу в замкнені цикли. Класифіковано синергетичні ефекти за критеріями: галузь впливу; термін реалізації ефекту; інтенсивність економічного ефекту. Запропоновано модель оцінки загального синергетичного ефекту за базовими напрямками підприємства. В статті обґрунтовано необхідність концепції подвійної логіки, як підґрунтя стратегічного менеджменту. З одного боку в електротехнічній галузі це удосконалення існуючих продуктів / процесів, а з іншого дослідження підривних технологій. Оцінка синергетичного ефекту та використання концепції подвійної логіки при управлінні інноваціями дозволить ефективно управляти ризиками, пов’язаними з технологічними змінами; нарощувати мета когнітивні здібності організації; створювати можливості для зростання прибутковості на основі екстерналізації знань і кооперації.

ПРОЦЕСНО-ОРІЄНТОВАНА БІЗНЕС-ДІАГНОСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

2025-11-10T12:30:29+02:00

У статті здійснено систематизацію та узагальнення концептуальних основ бізнес-процесів (БП) підприємства з метою формування інтегрованого визначення та комплексної моделі чинників їхньої результативності. Проаналізовано наукові підходи до трактування БП та виявлено їхню концептуальну єдність: більшість дослідників визначають процес як набір взаємопов'язаних дій, що трансформують вхідні ресурси у вихід, цінний для споживача. Сформовано інтегроване визначення, яке розглядає бізнес-процес як систему цілеспрямованих, структурованих і керованих дій, що забезпечують створення доданої вартості та досягнення стратегічних цілей. Обґрунтовано, що створення доданої вартості, дискретність, вимірність та керованість є критичними управлінськими ознаками.

Здійснено комплексну систематизацію чинників, що впливають на результативність БП (технологічні, організаційні, економічні, ринкові, людські, управлінські та суспільно-політичні). Доведено міждисциплінарний характер управління процесами, що вимагає одночасного врахування як внутрішнього функціонального середовища, так і зовнішніх макроекономічних та соціально-правових умов. Результати дослідження закладають основу для сталого та ефективного управління підприємством шляхом чіткого розуміння сутності, вимірності та керованості його бізнес-процесів.

Обґрунтовано засади процесно орієнтованої діагностики на засадах цілісності, відстеження потоку створення цінності, вимірюваності та порівнянності, з багаторівневою моделлю процесів і «паспортами» для кожного. Стисло окреслено етапи (структуризація, опис стану, аналіз вузьких місць, план змін) і панелі показників (час/надійність, якість/втрати, ресурсомісткість, грошові потоки, ризики), узгоджені з фінансовими висновками та управлінням ризиками.

ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ ДЕРИВАТИВНИМИ КОНТРАКТАМИ

2025-12-05T15:29:14+02:00

У статті досліджено інституційні механізми функціонування біржової торгівлі деривативними контрактами як стратегічного складника сучасної фінансової інфраструктури, що визначає рівень прозорості, ліквідності та інтегрованості національного ринку капіталу у світову фінансову систему. З’ясовано, що ефективне функціонування ринку деривативів ґрунтується на взаємодії формальних і неформальних інституцій, які забезпечують баланс між ринковою конкуренцією та державним регулюванням. Розкрито зміст і структуру інституційного середовища ринку деривативів, визначено його ключові елементи - нормативно-правову базу, інфраструктурні інституції, професійні об’єднання учасників ринку та систему нагляду. Особливу увагу приділено ролі центрального контрагента (CCP) як базового механізму клірингу, що гарантує виконання контрактів, знижує контрагентські ризики та забезпечує централізоване управління ліквідністю.

Узагальнено міжнародний досвід організації біржової торгівлі деривативами в провідних юрисдикціях - США, Європейському Союзі та Великій Британії, де центральні контрагенти функціонують відповідно до вимог директив EMIR і MiFID II. Показано, що європейська модель відзначається високим рівнем стандартизації, прозорості й уніфікації звітності, що створює сприятливі умови для контролю ризиків і підвищення довіри інвесторів. Проаналізовано механізми ризик-менеджменту, зокрема маржування, дефолтний фонд і процедури «водоспаду дефолтів», які слугують запорукою фінансової стійкості клірингових систем.

В українських реаліях встановлено наявність низки інституційних обмежень - фрагментарність нормативного регулювання, відсутність центрального контрагента, слабку інтеграцію між торговими, розрахунковими та депозитарними установами. Обґрунтовано необхідність удосконалення законодавства відповідно до європейських стандартів EMIR і MiFID II, створення національного центрального контрагента, підвищення ролі регуляторів у нагляді за кліринговими процесами та впровадження цифрових технологій (blockchain, smart contracts) у сферу посттрейдингу.

Запропоновано концептуальні напрями розвитку інституційного середовища ринку деривативів України: гармонізацію законодавства з європейськими нормами, цифровізацію розрахункових процесів, посилення інституційної спроможності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, створення єдиного інформаційного простору для клірингових операцій. Реалізація цих заходів сприятиме формуванню конкурентоспроможної біржової інфраструктури, зниженню системних ризиків, підвищенню довіри інвесторів та інтеграції України до європейського фінансового простору.

АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ У СТРАТЕГІЧНОМУ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

2025-12-05T16:08:49+02:00

У статті проведено аналіз концептуальних підходів до трактування розвитку підприємств. Досліджено підходи науковців до визначення стратегічного розвитку промислових підприємств із виокремленням відмінностей його засад від стратегічного управління. Визначені сучасні стратегічні напрями для забезпечення розвитку вітчизняних промислових підприємств за нинішніх умов ведення бізнесу. Охарактеризовано чинники, які впливають на фінансово-господарську діяльність промислових підприємств та забезпечення реалізації стратегічних орієнтирів розвитку. Обґрунтовано аспекти формування та реалізації стратегії розвитку підприємства для забезпечення сталих конкурентних позицій на внутрішньому та зовнішньому ринках. Виокремлено специфіку формування стратегії розвитку промислових підприємств за сучасних соціально-економічних змін в напрямі підвищення економічного потенціалу та активізації бізнесу в післявоєнний період. На основі системного підходу, визначені засади ефективного управління стратегічним розвитком, які враховують сучасне бізнес середовище функціонування.

СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ВПРОВАДЖЕННЯ КАМЕРНИХ СИСТЕМ МОНІТОРИНГУ (CMS) НА ТРАНСПОРТІ УКРАЇНИ (PEST ТА SWOT)

2025-12-09T14:31:34+02:00

Стаття присвячена стратегічному аналізу впровадження систем моніторингу за допомогою камер (CMS - Camera Monitoring System) на транспорті в Україні із застосуванням методів PEST- та SWOT-аналізів і розробці рекомендацій для ключових стейкхолдерів. Зазначено, що CMS має переваги перед фізичними дзеркалами: 1) покращений огляд; 2) чітке зображення на дисплеях, незалежно від умов освітлення; 3) зниження аеродинамічного опору; 4) наявність додаткових функцій; 5) покращення безпеки дорожнього руху. Визначено ключові чинники впливу на впровадження CMS з урахуванням особливостей українського контексту, які об’єднано в групи: 1) Техніко-технологічні; 2) Нормативно-правові; 3) Організаційні; 4) Соціальні. Зазначено, що ключовим аспектом у роботі технологій ADAS є людський чинник, детермінований: 1) належним усвідомленням водія можливостей систем, їх технологічних обмежень та правил користування ними; 2) надмірною довірою водія до автоматизації. Визначено зовнішні і внутрішні детермінанти широкомасштабного впровадження CMS на транспорті в Україні із застосуванням PEST-аналізу та SWOT-аналізу. За результатами стратегічного аналізу впровадження систем моніторингу за допомогою камер (CMS) на транспорті в Україні запропоновано ключові рекомендації для основних стейкхолдерів. Рекомендації для державних органів влади спрямовані на створення сприятливого та прогнозованого середовища для впровадження інноваційних технологій на транспорті. Мета рекомендацій для бізнесу (операторів транспортних послуг, перевізників) - підвищення ефективності застосування CMS для забезпечення конкурентоспроможності. Рекомендації для виробників та постачальників CMS передбачають адаптацію продукту до умов українського ринку та можливостей розвитку.

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВ ТА СТРАТЕГІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В УМОВАХ ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

2025-12-09T14:03:30+02:00

У статті проведено комплексне дослідження формування конкурентного середовища підприємств України в умовах економічного відновлення та глобалізаційних викликів. Проаналізовано сучасний стан наукових досліджень у сфері конкурентоспроможності підприємств, інноваційного розвитку та державного регулювання економіки, зокрема роботи вітчизняних та зарубіжних авторів. Виявлено недостатню розробленість питань інтеграції державної політики у процес створення сприятливого конкурентного середовища, що обґрунтовує актуальність дослідження.

У статті визначено мету дослідження, що полягає у виявленні ефективних механізмів державного регулювання та інструментів стратегічного управління підприємствами для підвищення їх конкурентоспроможності. Розроблено системний підхід до аналізу взаємодії державної політики та корпоративних стратегій, який охоплює законодавчі, фінансово-економічні, інституційні, адміністративні, соціальні та цифрові механізми.

На макрорівні проаналізовано інструменти державного впливу: регулювання конкуренції, фінансові стимули, розвиток інституцій підтримки бізнесу та інтеграцію у міжнародні економічні структури. На мікрорівні досліджено стратегічні підходи підприємств, серед яких інноваційний розвиток, диференціація продуктів і послуг, ефективне управління ресурсами та впровадження принципів корпоративної соціальної відповідальності.

Розглянуто досвід європейських і світових країн у регулюванні продовольчих ринків, виділено моделі державного втручання та визначено оптимальні практики для України. Запропоновано структурну та стратегічну модель формування сприятливого конкурентного середовища для підприємств, що включає розвиток інфраструктури, модернізацію виробничих потужностей, підготовку кадрового потенціалу, стимулювання інноваційної діяльності та підтримку виходу підприємств на зовнішні ринки.

Стаття підкреслює важливість комплексного та синергетичного підходу до державного регулювання і корпоративного управління, спрямованого на створення прозорого, стабільного та конкурентного економічного середовища, що забезпечує сталий розвиток національної економіки.

ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ПРАКТИК СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

2025-12-09T13:48:54+02:00

У цій статті досліджується взаємозв’язок між енергетичною безпекою України та практиками сталого розвитку Європейського Союзу, які визначають стратегічні напрями енергетичного переходу в умовах набуття статусу члена ЄС. Визнаючи важливість узгодження національних енергетичних пріоритетів із європейськими стандартами, стаття має на меті надати практичні рекомендації щодо формування стійкої моделі енергетичного сектору, здатної забезпечувати довгострокову стабільність та відповідність критеріям членства. Аналізуються ключові напрями розвитку, такі як розширення використання відновлюваних джерел енергії, підвищення енергоефективності та впровадження інноваційних технологій, які демонструють свою важливу роль у зміцненні енергетичної безпеки. Обґрунтовано структурні рамки визначення стратегічних пріоритетів у сфері енергетики та параметри методичної інтеграції сталих практик у національну політику, що відповідає вимогам Європейського Союзу для країн-членів. Поміж іншого публікація містить розгляд впливу енергетичного переходу на економічну стійкість та ілюструє, як поєднання відновлюваних технологій із міжнародною співпрацею може забезпечити захист економіки, населення та навколишнього середовища. Додатково стаття досліджує комбінований ефект енергоефективних заходів та процесу набуття членства в ЄС на показники стійкості, такі як продуктивність, рентабельність та відповідність екологічним нормам. Оцінюючи сучасні стратегії управління енергетичною безпекою, дослідження підкреслює, як Україна може використовувати інструменти сталого розвитку та практики ЄС для підвищення ефективності, адаптивності та довгострокової стабільності енергетичної системи.

НОВІ ЕЛЕМЕНТИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

2025-12-11T10:51:06+02:00

У статті предметом дослідження слугують аспекти забезпечення стабільного функціонування підприємств і організацій, інструментом чого є надійна система гарантування економічної безпеки бізнесу, особливо в реаліях сьогодення. Метою статті є визначення та узагальнення нових елементів системи управління забезпеченням економічної безпеки підприємств в умовах цифрової трансформації економіки. Розглядається актуальність управління економічною безпекою підприємств в Україні в умовах нестабільного економічного середовища та війни. Проаналізовано основні загрози, з якими стикаються підприємства, зокрема фінансові, операційні, ринкові, технологічні та кадрові ризики, а також вплив конкуренції, нестабільності нормативно-правового середовища та цифрової трансформації економіки. Обґрунтовано значення класичних елементів системи управління економічною безпекою, а саме цілей і політики, організаційної структури, процесів та процедур управління, системи збору й аналізу інформації, контролю ефективності, механізмів реагування на ризики, кадрового та документального забезпечення. Показано, що цифровізація приводить до появи й застосування нових або активізації існуючих елементів, таких як системи цифрового моніторингу й аналітики ризиків, підсистеми кібербезпеки, механізми раннього попередження, автоматизованого контролю та аудиту, інтегровані платформи управління ризиками і підсистеми цифрового навчання персоналу. Підкреслено, що інтеграція традиційних і цифрових компонентів формує проактивну, адаптивну та гнучку систему управління економічною безпекою, здатну забезпечити стабільність, мінімізувати ризики і підвищити конкурентоспроможність підприємств у сучасній мінливій економіці.

КРИТЕРІЇ ПОКРАЩЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РЕГІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

2025-12-12T20:28:50+02:00

У статті предметом дослідження слугують аспекти регіональної політики модернізації інституційного середовища інноваційної діяльності на мезо економічному рівні. Метою статті є обґрунтування критеріїв покращення інституційного середовища інноваційної діяльності в регіональній економіці. Зроблено висновок, що аналізування інституційного середовища інновацій може розглядатися і як похідна, і як первісна в системі методології діагностики регіонального інноваційного розвитку. Показано, що ці процеси взаємопов’язані й взаємообумовлювальні, відповідно, визначають такі напрями дослідження, як інноваційно-технологічний розвиток та інноваційна активність у регіональній економіці, внесок інновацій та передових технологій у поступ і зміцнення конкурентоспроможності регіональної економіки, покращення якості життя, повноцінність та якість інституційного середовища інноваційно-технологічної діяльності. Доведено, що при аналізуванні зазначених аспектів застосовується поєднання найбільш раціональних методів наукового аналізу, підібраних за класифікаційними ознаками: способу і мети аналізування, характеру інформаційної бази, форми представлення результатів, міри узагальнення, бази та рівня аналізування, горизонту висновків. Констатовано, що процес аналізування інституційного середовища інноваційного розвитку регіону передбачає перевірку його відповідності системі критеріїв: повноцінності, якості, спроможності, стійкості, ефективності зі застосуванням розлогого спектру кількісно-якісних індикаторів – характеристик його відповідності кожному зі критеріїв.

МЕХАНІЗМИ ІНТЕГРАЦІЇ ESG-ПРИНЦИПІВ В СИСТЕМУ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ МАЛИМИ ТА СЕРЕДНІМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

2025-12-12T20:38:06+02:00

Статтю присвячено вивченню аспектів функціонування малих та середніх підприємств в контексті інтеграції сталих практик. Дослідження має на меті визначити роль МСП в національній економіці України та обґрунтувати рекомендації щодо формування механізму інтеграції ESG-принципів в систему їх стратегічного управління.

В дослідженні визначено, що сектор МСП слугує фундаментом національної економіки країн, оскільки визначає її адаптивність, інноваційність та соціальну збалансованість. МСП формують конкурентне середовища, посилюють зайнятість та забезпечують стійке економічного зростання. Виявлено загальне зростання обсягів виробництва в секторі МСП, при цьому середнє підприємництво продемонструвало найвищу стабільність, тоді як внесок малого та мікропідприємництва був більш нестійким. Наразі трансформація МСП передбачає інтеграцію принципів ESG в систему стратегічного управління. В контексті євроінтеграції та посилення регуляторних стандартів ЄС, впровадження ESG стало необхідністю, оскільки нова директива передбачає обов’язкове охоплення компаній та вимоги до нефінансової звітності.

Дослідження існуючих механізмів інтеграції ESG-принципів дозволило обґрунтувати наступні напрями: по-перше, формалізація ESG-стратегії та політики підприємства, що забезпечує цілісність та системність впровадження відповідальних практик; по-друге, система ESG-звітності та моніторингу індикаторів, що дозволяє оцінювати ефективність реалізації ESG-стратегії, підвищує прозорість діяльності та довіру інвесторів; по-третє, врахування ESG-ризиків і можливостей у стратегічному плануванні, що сприяє підвищенню стійкості бізнес-моделі, запобігає екологічним, соціальним та регуляторним ризикам і відкриває нові перспективи розвитку; по-четверте, трансформація операційних процесів через впровадження ресурсоефективних та екологічно безпечних технологій, практик циркулярної економіки, повторного використання матеріалів та скорочення відходів; по-п’яте, ESG-орієнтоване управління персоналом, що забезпечує гідні умови праці, розвиток людського капіталу, формування корпоративної культури, мотивації та лояльності працівників; по-шосте, залучення «зелених» грантів, кредитів та інвестицій сталого фінансування, що підтримує модернізацію та екологізацію МСП; по-сьоме, розвиток системи комунікації та звітності з внутрішніми та зовнішніми стейкхолдерами, що забезпечить прозорість бізнесу.

КЛЮЧОВІ ДЕТЕРМІНAНТИ ЛІДЕРСТВА БАГАТОНАЦІОНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

2025-12-17T11:56:50+02:00

На сучасному етапі глобалізації багатонаціональні підприємства відіграють ключову роль у формуванні світової економіки, визначаючи стандарти інновацій, корпоративної культури та конкурентних практик. Лідерство таких компанії на міжнародному ринку є комплексним явищем, що залежить від низки детермінант, які формують їхню здатність до стратегічного управління, інноваційного розвитку та адаптації до змінних глобальних умов. Метою даного дослідження є виявлення основних факторів, що визначають ефективність лідерства багатонаціональних підприємств у сучасній глобальній економіці. До основних детермінант лідерства багатонаціональних підприємств відносяться, організаційні, культурні та інноваційні чинники. Стратегічні детермінанти включають здатність компаній до формування довгострокових глобальних цілей, ефективного управління ресурсами, впровадження інноваційних технологій та диференціації продукції на міжнародних ринках. Організаційні чинники передбачають розвиток корпоративної культури, системи управління знаннями та мотиваційні механізми для працівників, що забезпечують внутрішню синергію і підтримку глобальної стратегії. Культурні та соціальні аспекти, такі як адаптація до різних регіональних традицій і норм, комунікаційна політика та репутаційне управління, є важливими для формування довіри стейкхолдерів та підтримки іміджу лідера. Особливе значення у сучасному контексті набуває інтеграція цифрових технологій, штучного інтелекту та аналітики даних у процеси стратегічного планування та прийняття рішень. Це дозволяє багатонаціональним підприємствам швидко реагувати на глобальні виклики, оптимізувати бізнес-процеси та забезпечувати гнучкість у міжнародних операціях. Лідерство багатонаціональних підприємств формується як результат комплексного поєднання інноваційної культури підприємств, їх патентної активності та здатності поєднувати глобальні стандарти з локальними особливостями та юрисдикціями. Успішне управління цими детермінантами забезпечує стійке конкурентне положення багатонаціональних підприємств на глобальному ринку та створює передумови для довгострокового розвитку в умовах глобалізаційних трансформацій.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПАРАДОСКСИ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВ

2025-12-18T20:59:56+02:00

У статті розглядаються процеси розвитку і навчання персоналу суб’єктів господарювання в сучасних умовах воєнного та економічного стану. Фундаментальним складником в системі управління персоналом є досягнення економічної ефективності підприємств на засадах мотиваційної моделі навчання працівників. Недостатність нових знань, навичок та досвіду застосування сучасних технологій призводить до зниження продуктивності підприємств та звужує конкурентні переваги. Дослідження навичок працівників та їхнього впливу на працевлаштування особи вказує на те, що працівники із багатьма навичками мають нижчий ризик бути заміненим у процесі автоматизації та цифрової економіки. Автори статті вважають, що для отримання конкурентних переваг необхідно витратити багато часу, енергії та інших ресурсів, а керівникам потрібно мати терпіння, бажання створювати середовище для навчання персоналу та бути готовими змінювати стратегічні пріорітети. У статті визначено, що суперечність між навчанням персоналу, якого вимагає технологічний прогрес, та результатами, яких справедливо вимагають власники підприємств, призводить до низки парадоксів. Проаналізовано, що в основі навчання персоналу є парадокс, якого неможливо уникнути – потреби знайти таланти особистостей та, як результат, приборкувати їх задля досягнення господарської мети підприємства. У статті доведено, що перед системою менеджменту персоналу постає виклик – допомогти підприємству балансувати між «знаходити і навчати таланти» та «об’єднувати» на кожній із шести стадій процесу постійної перевірки. Автори стверджують, що інвестування в навчання персоналу демонструє націленість на розвиток людського капіталу, сприяє конкурентоспроможності підприємств. Загалом, стаття робить акцент на важливості процесу навчання персоналу, який за своєю суттю є складним, а складнощами можна лише управляти, проте їх ніколи не можна цілковито усунути.

ПРІОРИТЕТИ ТА ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДЕРЕВООБРОБНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

2025-12-18T21:05:45+02:00

У статті досліджується стан та перспективи розвитку підприємницької діяльності у деревообробній промисловості України. Метою статті визначено обґрунтування пріоритетів та визначення інструментарію державної політики розвитку підприємницької діяльності у деревообробній промисловості України. Проаналізовано позитивні тенденції галузі, що свідчать про її вагомий внесок у національну економіку, зокрема зростання виробництва деревини та пиломатеріалів, нарощування експорту продукції, збільшення зайнятості у регіонах, а також впровадження інноваційних технологій і модернізацію виробничих потужностей. Виявлено ключові проблеми та перешкоди, які стримують активізацію підприємницької діяльності, зокрема недостатнє фінансування, обмежений доступ до інвестицій, логістичні труднощі, високі ризики експорту та нестача кваліфікованих кадрів. Обґрунтовано пріоритети державної політики, спрямованої на стимулювання розвитку галузі, серед яких підвищення інвестиційної привабливості, модернізація виробництва, підтримка малих і середніх підприємств, розвиток експортного потенціалу та інновацій. Запропоновано комплекс інструментів реалізації цих пріоритетів, включаючи гранти та субсидії, пільгове кредитування, створення кластерів, програми навчання, цифровізацію виробничих процесів та підтримку науково-дослідних проєктів. Реалізація запропонованих заходів дозволяє забезпечити стійкий розвиток деревообробної промисловості, підвищити її конкурентоспроможність, створити нові робочі місця та інтегрувати галузь у глобальні ланцюги створення доданої вартості.

СТРЕС-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК СТРАТЕГІЧНА ВИМОГА ОРГАНІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

2025-12-18T21:17:23+02:00

У статті узагальнено наукові підходи до трактування сутності поняття «стрес», який визначається як універсальна, неспецифічна відповідь організму, що мобілізує його адаптаційні ресурси, але за умови хронічного перевищення індивідуальної критичної межі призводить до виснаження та дезорганізації психофізіологічних функцій. Проаналізовано й класифіковано головні стрес-фактори (зовнішні, первинних потреб, робочого навантаження, соціальні, внутрішньо-особистісні) та їхній вплив на людину. Встановлено, що виникнення та успішність подолання стресу залежить не так від об’єктивних обставин (зовнішніх факторів), як переважно від суб’єктивної оцінки та готовності особистості протистояти викликам (внутрішніх особливостей людини). Досліджено еволюцію сучасного стрес-менеджменту як проактивної системи, спрямованої на прогнозування та контроль негативних станів. Запропоновано ключове стратегічне рішення для організаційного розвитку: інтеграцію Програм допомоги працівникам (EAP) та Wellbeing-програм. EAP спрямовані на корекцію існуючих проблем та підвищення продуктивності, а Wellbeing-програми виконують профілактичну роль, підвищуючи загальну стресостійкість, що забезпечує прямий позитивний вплив на бізнес-показники та конкурентоспроможність підприємства.

ПРІОРИТЕТИ ТА МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ГОСПОДАРЮВАННЯ

2025-12-18T21:29:30+02:00

У статті досліджується проблематика управління економічною безпекою підприємства, яка є надзвичайно актуальною для України в умовах нестабільності зовнішнього середовища та зростання впливу кризових чинників. Особливу увагу приділено необхідності формування дієвих механізмів захисту підприємств від фінансових, ринкових та інституційних загроз. Метою статті є визначення пріоритетів та механізмів забезпечення економічної безпеки підприємства в умовах трансформації зовнішнього середовища господарювання. За результатами аналізування базисних теоретико-методичних положень термінологічного інструментарію в менеджменті безпеки розроблено положення трансформації в системі управління економічною безпекою підприємства в залежності від характеру та міри агресивності його зовнішнього середовища. Визначено пріоритети політики, механізми / інструменти забезпечення, а також об’єкти / складові економічної безпеки у залежності від таких типів середовища, як здорова ринкова економіка з прозорим конкурентним середовищем, економіка перехідного типу з проявами монополізації ринків та адміністративного тиску на бізнес, критично висока соціально-економічна нестабільність обумовлена повномасштабною війною. Доведено, що як середовище господарювання, так і система управління економічною безпекою піддаються впливу властивих для них трансформацій, як внутрішніх (головно йдеться про проходження в процесі зростання бізнесу етапів життєвого циклу підприємства), так і зовнішніх (періоди макроекономічної стабілізації, інституційної недосконалості, шоків, кризи і т. п.).

МОДЕЛЮВАННЯ ІНТЕГРАЛЬНОГО ІНДЕКСУ E-КОМПОНЕНТИ НА ОСНОВІ БАГАТОРІВНЕВОЇ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ

2026-01-12T20:33:57+02:00

У статті розроблено науково обґрунтовану методологію моделювання інтегрального індексу екологічної ефективності (E-компоненти ESG-системи) для малих та середніх сільськогосподарських підприємств України. Проаналізовано ключові методологічні проблеми побудови інтегральних індексів, пов’язані із суб’єктивністю експертного оцінювання, різнорідністю показників та складністю їх агрегування у єдиний комплексний показник. На основі теорії інформації та методу ентропії Шеннона запропоновано об’єктивний підхід до визначення вагових коефіцієнтів, який базується виключно на структурі даних без залучення експертних суджень. Сформовано систему показників екологічної ефективності, де кожен показник класифіковано за типом впливу та пов’язано з відповідними Цілями сталого розвитку ООН. Особливу увагу приділено математичному апарату методології: нормалізації різнорідних показників, розрахунку ентропійних вагових коефіцієнтів та агрегуванню за методом зваженої лінійної суми. Апробовано методологію на вибірці чотирьох реальних сільськогосподарських підприємств та одного умовного еталонного підприємства, що дозволило продемонструвати високу дискримінантну здатність моделі. Запропоновано п’ятирівневу класифікаційну шкалу інтерпретації значень інтегрального індексу: критичний, низький, середній, високий та лідерський рівні екологічної ефективності. Результати дослідження можуть бути використані при формуванні ESG-стратегій аграрних підприємств, обґрунтуванні інвестицій у екологічну модернізацію, бенчмаркінгу та моніторингу прогресу у досягненні Цілей сталого розвитку.

ОРІЄНТИРИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНУ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА НА ЕТАПІ ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ

2025-12-28T17:49:50+02:00

У дослідженні аналізується проблематика управління економічною безпекою регіону. Метою статті є обґрунтування орієнтирів формування системи економічної безпеки регіону в умовах війни та на етапі повоєнної відбудови. Доведено, що формування системи економічної безпеки регіону в умовах війни та повоєнного відновлення передбачає доцільність її агрегації з таких структурних компонентів, як ресурсно-базисний блок, інституційно-управлінська підсистема, діагностично-аналітичний апарат та організаційно-функціональний інструментарій. Аргументовано на тому, що пріоритетним є формування ефективного організаційно-економічного інструментарію зміцнення економічної безпеки регіону в умовах війни та повоєнного відновлення, що передбачає орієнтацію на підвищення рівня цієї безпеки в розрізі її базових структурно-функціональних складових на засадах диверсифікація виробництва та масштабування виробничо-господарських комплексів регіону, підвищення рівня бюджетної спроможності регіону, покращення інвестиційної привабливості розвитку підприємницької діяльності, інноваційно-технологічної модернізації економіки регіону, підвищення рівня соціальної захищеності найбільш вразливих груп населення, стабілізації деструктивних демографічних процесів, забезпечення стабільності функціонування енергетичної інфраструктури регіону, покращення економічної та фізичної доступності продовольства для населення.

СТРАТЕГІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ІНТЕГРАЦІЇ КРЕАТИВНОГО БІЗНЕСУ УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ РИНКІВ

2025-12-28T18:14:32+02:00

У статті досліджено стратегічні можливості інтеграції креативного бізнесу України до європейських ринків у контексті євроінтеграційних процесів та трансформації національної економіки. Обґрунтовано, що креативні індустрії виступають важливим системоутворюючим елементом інноваційної моделі розвитку, здатним формувати високу додану вартість, стимулювати експортний потенціал і підвищувати конкурентоспроможність держави на міжнародному рівні. У роботі акцентовано увагу на багатовимірному характері інтеграції креативного бізнесу, яка охоплює економічні, інституційні, культурні та технологічні аспекти.

На основі узагальнення сучасних наукових підходів і практик Європейського Союзу систематизовано ключові стратегічні напрями інтеграції креативного бізнесу України до європейських ринків, зокрема участь у європейських ланцюгах створення доданої вартості, гармонізацію інституційного та правового середовища, залучення до програм ЄС підтримки креативних індустрій, цифровізацію бізнес-процесів і розвиток креативних кластерів. Доведено, що мережевий характер креативних ланцюгів вартості створює сприятливі умови для поступової інтеграції українських суб’єктів креативного бізнесу через міжнародні партнерства, копродукцію та використання цифрових платформ.

Обґрунтовано, що реалізація визначених стратегічних можливостей сприятиме модернізації креативного сектору, підвищенню його інноваційного потенціалу та формуванню позитивного міжнародного іміджу України. Зроблено висновок, що інтеграція креативного бізнесу до європейських ринків має не лише економічне, а й ширше соціально-інституційне значення, виступаючи каталізатором структурних реформ і сталого розвитку національної економіки.

ЗАГРОЗИ ТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУВАННЯ Й МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

2025-12-28T18:25:52+02:00

У статті актуалізується та аналізується проблематика управління економічною безпекою підприємств та організацій. Метою дослідження визначено ідентифікацію загроз та узагальнення науково-методичних засад аналізування й моделювання економічної безпеки сільськогосподарських підприємств. Запропонована авторська класифікація загроз економічній безпеці сільськогосподарського підприємства, яка декомпонована на дві складові: внутрішню та зовнішню. Враховано специфіку діяльності різних типів підприємств, зокрема малих фермерських господарств і великих агрохолдингів, оскільки це впливає на характер внутрішніх і зовнішніх загроз. Узагальнено сучасні підходи до аналізування економічної безпеки сільськогосподарських підприємств, що включають ресурсно-функціональний, індикаторний та комплексний методи та констатовано, що єдиної загальновизнаної методики на сьогодні все ще не напрацьовано. Запропоновано вдосконалений підхід, який поєднує ресурсно-функціональний аналіз з адаптивним оцінюванням ризиків, враховуючи кліматичні зміни, ринкові коливання, технологічні інновації та зовнішні загрози. Визначено основні компоненти аналізування економічної безпеки сільськогосподарських підприємств: ресурсно-функціональний аналіз за складовими, адаптивне оцінювання ризиків, процес реалізації аналізу, використання IT-технологій та інновацій для оперативного реагування. Розроблено модель, яка забезпечує комплексне аналізування стану підприємства та ефективне реагування на загрози. Запропоновано підхід, що формує цілісну систему аналізування економічної безпеки сільськогосподарських підприємств.

МІЖНАРОДНІ ПРИНЦИПИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА МЕТОДОЛОГІЧНА РАМКА ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНИХ КРЕДИТНИХ ПРОГРАМ

2025-12-28T18:34:16+02:00

У статті здійснено теоретико-методологічне узагальнення міжнародних принципів реалізації державних кредитних програм як інструментів корекції кредитних ринкових провалів із фокусом на концепції подвійної додатковості. На основі системного аналізу документів Світового банку, Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) і принципів G20/OECD сформовано інтегровану методологічну рамку проєктування, управління та оцінювання ефективності державних кредитно-гарантійних схем. Виокремлено дев’ять узагальнених принципів, що охоплюють таргетинг, розподіл ризиків, ризик-орієнтоване ціноутворення, корпоративне управління, управління фіскальними ризиками та системну оцінку впливу. Обґрунтовано, що дотримання цих принципів є ключовою умовою досягнення фінансової та економічної додатковості й запобігання витісненню приватного кредитування, що має особливе значення для України в умовах воєнної економіки.

ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ МАКРОСЕРЕДОВИЩА ТА ЇХ ВПЛИВ НА ВПРОВАДЖЕННЯ МАРКЕТИНГОВИХ ІННОВАЦІЙ: АНАЛІЗ НАЯВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

2026-01-06T10:56:04+02:00

У статті проаналізовано трансформаційні процеси макросередовища України та їхній вплив на передумови впровадження маркетингових інновацій у практику діяльності підприємств, як інструменту зміцнення економічної безпеки. Встановлено основні макроекономічні тенденції щодо формування платоспроможного попиту та інвестиційної активності бізнесу з потенційним оновленням маркетингових стратегій в умовах високої турбулентності. Досліджено номінальний і реальний ВВП. Обгрунтовано, що зростання ВВП на одну особу призводить до зростання потенціалу маркетингових інновацій. При цьому зростання номінального ВВП відображає не лише економічну активність в країні, а і рівень інфляції та девальвації, а спад у 2014 році та 2022 р. пов'язаний, у першу чергу, з початком війни і повномасштабним вторгненням. Виявлено високу чутливість інвестицій до кризових періодів, що значно сповільнює динаміку інноваційної активності підприємств. Доведено, що в умовах макроекономічної нестабільності маркетингові інновації еволюціонують від засобу стимулювання збуту до превентивного механізму раннього виявлення змін і своєчасного коригування стратегії у системі економічної безпеки. Узагальнено «інноваційний парадокс» України: поєднання високого рівня людського капіталу та цифрових компетенцій із інституційною слабкістю та недостатнім фінансуванням наукових досліджень та розробок. Маркетингова складова залишається недостатньо розвиненою особливо у традиційних галузях з великими інвестиціями і тривалим операційним циклом, до якого відноситься сфера будівництва. Однак динаміка процесів на сучасних ринках вимагає оперативної реакції виробників на актуальні потреби. Обґрунтовано доцільність розробки моделі вибору маркетингових інструментів відповідно до реалій макросередовища і потреб підприємства.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ СТРАТЕГІЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

2026-01-12T20:48:39+02:00

У статті розглянуто теоретико-методологічні засади формування концепції розвитку економічного потенціалу підприємства в умовах динамічного ринкового середовища та глобальної конкуренції. Визначено сутність економічного потенціалу як комплексної системи, що інтегрує виробничі, фінансові, кадрові, інноваційні та інформаційні складові. Здійснено узагальнення еволюції наукових шкіл управління, які вплинули на становлення сучасного розуміння потенціалу підприємства як цілісної адаптивної системи. Обґрунтовано значення системного, процесного та ситуаційного підходів для забезпечення ефективного розвитку потенціалу підприємства та формування стратегії його зростання. Запропоновано концептуальне бачення розвитку економічного потенціалу як безперервного процесу стратегічного оновлення, інноваційної трансформації та адаптації до зовнішніх змін, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності, ефективності й стійкості суб’єктів господарювання.

ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ШОКІВ: СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ

2026-01-12T20:57:50+02:00

У статті розкрито сутність та значення фінансової стійкості підприємств як системоутворювального елементу їх довгострокового функціонування в умовах зростаючої нестабільності та глобальних викликів. Обґрунтовано, що сучасне підприємницьке середовище все частіше стикається з масштабними глобальними шоками – пандемією COVID-19, геополітичними конфліктами, зокрема повномасштабною війною в Україні, інфляційними сплесками, розривами логістичних ланцюгів та коливаннями фінансових ринків, які суттєво знижують спроможність бізнесу підтримувати сталу діяльність. У таких умовах фінансова стійкість розглядається не лише як характеристика стабільності підприємства, а як здатність оперативно адаптуватися до змін середовища, уникати загроз та використовувати кризові умови для пошуку нових можливостей. У роботі акцентовано увагу на ролі стратегічного ризик-менеджменту як інструменту управління невизначеністю та забезпечення довгострокової фінансової рівноваги. Детально проаналізовано ключові напрями формування ефективної системи ризик-менеджменту, зокрема впровадження сценарного аналізу, створення фінансових резервів, використання похідних фінансових інструментів (деривативів), диверсифікацію активів і джерел капіталу, цифрову трансформацію фінансових процесів. Представлено модель комплексної оцінки фінансової стійкості, що враховує інтегровану систему коефіцієнтів платоспроможності, ліквідності, прибутковості та капітальної структури, які дозволяють оперативно ідентифікувати ризикові зони в діяльності підприємства. Особливу увагу приділено ролі інституційного середовища та державної політики, зокрема аналізу інструментів державної підтримки бізнесу в умовах воєнного стану, включаючи податкові стимули, програми пільгового кредитування, гарантійні механізми та фінансову реструктуризацію. Результати дослідження мають практичне значення для керівників підприємств, аналітиків, консультантів, державних органів та можуть бути використані як основа для формування стратегій адаптації бізнесу до високого рівня ризиків у періоди глобальних потрясінь.

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЛОГІСТИЧНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

2026-01-12T21:05:45+02:00

У статті обґрунтовано методичні основи управління логістичним потенціалом промислового підприємства в умовах глобальної економічної турбулентності та воєнних викликів. Розкрито еволюцію наукових підходів до трактування логістичного потенціалу від ресурсного до компетентнісного та потокового, що дозволило розглядати його як інтегровану динамічну здатність системи управління забезпечувати створення цінності. Запропоновано структурно-функціональну декомпозицію логістичного потенціалу та концептуальну модель системи управління з урахуванням законів синергії, самозбереження та інформаційної насиченості. Розроблено методичні положення щодо оцінювання логістичного потенціалу через співвідношення потенціалу розвитку та ентропії. Практичне значення результатів полягає у формуванні рекомендацій щодо підвищення стійкості та конкурентоспроможності промислових підприємств.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ У СИСТЕМІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

2026-01-12T21:12:48+02:00

У статті здійснено комплексне наукове дослідження інноваційних підходів до фінансування соціальних послуг для ветеранів у контексті реалізації концепції сталого розвитку в умовах післявоєнної трансформації України. Обґрунтовано, що традиційна модель бюджетного фінансування соціальної сфери в сучасних умовах не забезпечує належного рівня якості, доступності та адресності соціальних послуг для ветеранів, з огляду на зростання їх чисельності, багатовимірність соціальних потреб та суттєві обмеження фінансових ресурсів держави. У роботі акцентовано увагу на необхідності системного перегляду фінансових механізмів соціального захисту ветеранів із переходом від переважно компенсаційної моделі до інноваційної, результатоорієнтованої та інвестиційно спрямованої моделі фінансування. Проаналізовано сучасні теоретичні підходи до фінансування соціальних послуг, а також узагальнено міжнародний досвід застосування альтернативних фінансових інструментів, зокрема соціальних інвестицій, соціальних імпакт-облігацій, механізмів державно-приватного партнерства, програм співфінансування за участі громадського сектору та цифрових фінансових платформ. Доведено, що інтеграція інноваційних фінансових інструментів у систему соціального забезпечення ветеранів сприяє підвищенню ефективності використання коштів, зростанню прозорості фінансових потоків, посиленню відповідальності надавачів соціальних послуг та орієнтації на досягнення вимірюваних соціальних результатів. Особливу увагу приділено аналізу українського контексту фінансування соціальних послуг для ветеранів, виявлено ключові інституційні, нормативно-правові та організаційні бар’єри, що стримують упровадження інноваційних підходів. Обґрунтовано важливість посилення ролі держави як координатора та гаранта сталості фінансової системи соціальних послуг, водночас із розширенням участі приватного бізнесу, міжнародних донорів та громадських організацій. Запропоновано авторське бачення структурної моделі інноваційного фінансування соціальних послуг для ветеранів, яка базується на принципах міжсекторальної взаємодії, цифровізації фінансових процесів, орієнтації на соціальний ефект та інтеграції реінтеграційного потенціалу ветеранів у соціально-економічний розвиток громад.

УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ КРІЗЬ ПРИЗМУ HR: АДАПТАЦІЯ КОМАНДИ ДО НОВИХ РЕАЛІЙ

2026-01-12T21:19:07+02:00

У відповідь на безпрецедентні виклики, спричинені повномасштабною війною, українські організації опинилися в умовах високої невизначеності, постійних ризиків і необхідності оперативного прийняття управлінських рішень. Це зумовлює потребу у швидких, глибоких і водночас стійких організаційних змінах, що робить дослідження HR-підходів до адаптації персоналу та управління змінами особливо актуальним як для національного контексту, так і для міжнародної управлінської практики. У статті досліджується роль HR-практик у забезпеченні ефективного управління організаційними змінами в умовах кризових викликів, зокрема у контексті повномасштабної війни в Україні, коли людський капітал стає ключовим фактором збереження функціональності та відновлення організацій.

Теоретичною основою дослідження стали п’ять класичних і сучасних моделей управління змінами – Lewin, Kotter, ADKAR, Bridges і McKinsey 7-S, які охоплюють різні рівні трансформацій: від структурних і процесних до індивідуальних, психологічних та культурних аспектів. Проаналізовано сучасні наукові публікації та прикладні дослідження, що акцентують на проактивній ролі HR як стратегічного партнера керівництва, драйвера змін, комунікатора та фасилітатора адаптаційних процесів у кризових умовах.

Емпіричну частину дослідження становлять кейси з міжнародного досвіду та практики українських організацій у воєнний період, зокрема у сферах інформаційних технологій, державного управління та охорони здоров’я. Виокремлено ключові виклики HR-реалізації змін, серед яких опір працівників, зниження рівня довіри, нестача необхідних компетенцій, культурні бар’єри, психологічне виснаження персоналу та фінансові обмеження. На основі узагальнення теоретичних і практичних результатів запропоновано авторську модель HR-циклу адаптації до змін, що включає п’ять послідовних етапів: визначення викликів, швидке реагування, стабілізація, перенавчання та підготовка до майбутнього. Запропонована модель ілюструє циклічний характер адаптації та підкреслює необхідність гнучкого й системного реагування на динамічні умови зовнішнього середовища. Зроблено висновок, що HR-функція є не лише підтримувальним, а й стратегічним елементом управління змінами, здатним інтегрувати людський потенціал, цифрові ресурси та організаційну культуру в цілісний механізм організаційної стійкості та сталого розвитку.

БІХЕВІОРИСТИЧНІ АСПЕКТИ АНТИКРИЗОВОГО ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ СУБ’ЄКТАМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ РИЗИКІВ

2026-01-20T13:40:22+02:00

У статті досліджено біхевіористичні аспекти антикризового фінансового управління суб’єктами господарювання в умовах посилення глобальних ризиків і невизначеності. Обґрунтовано, що геополітична нестабільність, військові конфлікти, енергетичні та економічні виклики суттєво змінюють середовище прийняття рішень, посилюючи вплив когнітивних та емоційних факторів на фінансову поведінку менеджерів та власників бізнесу. Традиційні підходи до антикризового фінансового управління, які ґрунтуються на раціональності економічних агентів, дедалі частіше демонструють обмежену ефективність. Поведінкові упередження, включаючи ефект втрат, надмірну впевненість, ефект якоря, евристику доступності та стадну поведінку, є важливими детермінантами якості антикризових фінансових рішень та рівня фінансової безпеки суб’єктів господарювання. Метою статті є визначення основних поведінкових факторів, що впливають на антикризове фінансове управління суб’єктами господарювання в умовах глобальних ризиків, та розробка концептуальної моделі їх інтеграції у систему забезпечення фінансової безпеки. Методологія дослідження спирається на системні та поведінкові підходи, методи структурного та логічного аналізу, причинно-наслідковий аналіз, контент-аналіз наукових джерел, а також логічне та структурне моделювання. У статті досліджено, як поведінкові упередження трансформують фінансову поведінку підприємств у кризових ситуаціях і як ці ефекти позначаються на рівні фінансової безпеки. У межах дослідження сформовано концептуальну модель впливу глобальних ризиків і поведінкових чинників на фінансову безпеку підприємств та запропоновано матрицю «поведінкове упередження – управлінська поведінка – параметри фінансової безпеки», яка може використовуватися як аналітичний інструмент внутрішнього аудиту поведінкових ризиків. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості інтеграції поведінкових фінансів у систему антикризового фінансового управління та підвищенні ефективності механізмів забезпечення фінансової безпеки суб’єктів господарювання в умовах глобальної нестабільності.

АРХІТЕКТУРА ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОСИСТЕМИ АГРОТРЕЙДИНГУ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ

2026-01-20T20:45:21+02:00

У статті проаналізовано застосування цифрових екосистем в аграрному сегменті як одного з ключових інструментів забезпечення сталого розвитку. Встановлено, що в Україні екосистемний підхід задекларовано на нормативному рівні, зокрема в постанові Кабінету Міністрів України «Про Єдину екологічну платформу “ЕкоСистема”» № 1065 від 11 жовтня 2021 р., де екосистема визначається як мережа організацій, сформована навколо цифрової платформи та орієнтована на створення цінності для користувачів. Обґрунтовано, що впровадження крипторішень в агропромисловий сектор сприяє формуванню інтегрованих платформ, спрямованих на оптимізацію ланцюгів постачання та розширення доступу фермерів до фінансових послуг. Показано, що такі рішення базуються на цифровій архітектурі, яка поєднує дані, алгоритми агрономічного управління, аналітичні інструменти та користувацькі сервіси. Функціонування цифрових агроекосистем забезпечується розвитком цифрової інфраструктури, ефективного державного регулювання, сільськогосподарських ринків та наявних і потенційних ресурсів людського капіталу.

ЕКОНОМЕТРИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ФАКТОРІВ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ НА ОСНОВІ ПАНЕЛЬНИХ ДАНИХ

2026-01-20T20:58:51+02:00

Економічне зростання є ключовим показником розвитку країни та предметом досліджень у макроекономіці. Вивчення факторів, що впливають на рівень ВВП на душу населення, дозволяє розробити ефективні стратегії економічної політики та підвищити добробут населення. Сучасні методи економетричного аналізу, зокрема панельні, дають змогу отримати дані як часові тенденції, так і індивідуальні особливості окремих країн. Це особливо важливо при порівнянні держав із дуже соціально-економічними та політичними умовами. У статті досліджуються фактори економічного зростання на основі економетричного моделювання панельних даних для 18 країн за період 2002–2020 рр. Результативним показником обрано ВВП на душу населення, а основними пояснювальними змінними є індикатори зовнішньоекономічної діяльності (частка експорту у ВВП та торгове сальдо на душу населення) та якість інститутів державного управління (Worldwide Governance Indicators). Для врахування індивідуальних особливостей країн застосовано панельні моделі з фіксованими та випадковими ефектами. Вибір найбільш адекватної специфікації моделі здійснювався за допомогою тестів Вальда, Бреуша–Пагана та Хаусмана.

Результати показують, що показники якості державного управління та ефективності зовнішньоекономічної діяльності є статистично значущими детермінантами ВВП на душу населення, однак їх вплив різниться у різних групах країн. Дослідження підкреслює важливість поєднання економічних і інституційних факторів для забезпечення сталого економічного зростання. Застосовані методи демонструють переваги аналізу панельних даних для підвищення точності оцінок та врахування латентних, специфічних для кожної країни чинників.

АРХІТЕКТУРНО-БУДІВНІ ПРАКТИКИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ СТРАТЕГІЙ У РІЗНІ ІСТОРИЧНІ ПЕРІОДИ

2026-01-20T20:36:25+02:00

У статті здійснено комплексний аналіз ролі архітектурно-будівних практик в Україні як інструменту реалізації управлінських стратегій у різні історичні періоди з акцентом на їх вплив на формування та організацію містобудівного середовища. Актуальність дослідження зумовлена трансформаціями системи управлінського аспекту, посиленням нормативного регулювання просторового розвитку та необхідністю інтеграції архітектурно-будівної діяльності у сучасні управлінські моделі. Методологічну основу роботи становлять історико-логічний, системно-структурний і нормативно-правовий аналіз, що дозволило простежити трансформацію управлінських підходів у сфері містобудування від централізованих моделей до інтегрованих, соціально орієнтованих і безпекових стратегій. У ході дослідження встановлено, що з моменту проголошення незалежності України архітектурно-будівні практики набули функцій інституційного механізму впровадження державної політики просторового розвитку. Обґрунтовано визначальну роль нормативно-правових актів, зокрема законів у сфері містобудування, охорони культурної спадщини та будівельного нормування, у формуванні управлінської рамки архітектурно-будівної діяльності. Показано, що практики відбудови, реставрації та нового будівництва виконували утилітарну, символічну та соціокультурну функції, сприяючи утвердженню національної ідентичності та реалізації державних стратегій. Окрему увагу приділено аналізу механізмів державного архітектурно-будівельного контролю, стратегічного та інтегрованого планування територій, а також впровадженню сучасних управлінських інструментів, орієнтованих на безпеку, інклюзію та сталий розвиток. Доведено, що архітектурно-будівні практики виступають завершальною ланкою управлінського циклу, у якій нормативні та стратегічні рішення матеріалізуються у конкретних просторових формах. Отримані результати можуть бути використані в наукових дослідженнях менеджменту територіального розвитку та архітектури, а також у практиці формування державної та місцевої містобудівної політики.

ФОРМУВАННЯ HR-СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2026-01-22T14:00:32+02:00

У статті досліджено теоретико-методичні засади формування HR-стратегії розвитку персоналу як ключового чинника підвищення конкурентоспроможності підприємства в умовах нестабільного та динамічного зовнішнього середовища. Обґрунтовано, що в сучасних умовах цифровізації, глобалізації та трансформації ринку праці людський капітал набуває визначального значення у формуванні стійких конкурентних переваг. Наголошено, що ефективна HR-стратегія забезпечує узгодження цілей розвитку персоналу з корпоративною та бізнес-стратегіями підприємства, сприяє зростанню продуктивності праці, інноваційної активності та адаптивності організації.

Проаналізовано сучасні наукові підходи до формування HR-стратегії, які розглядають її як комплексну систему управлінських рішень, що охоплює планування кадрового потенціалу, розвиток і навчання персоналу, мотивацію, оцінювання результативності, формування корпоративної культури та HR-бренду. Визначено основні етапи формування HR-стратегії розвитку персоналу, зокрема аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища, постановку стратегічних HR-цілей, планування кадрових ресурсів, реалізацію програм розвитку та оцінювання ефективності HR-заходів.

Особливу увагу приділено ролі HR-аналітики та системи ключових показників ефективності (KPI) у процесі оцінювання результативності HR-стратегії та визначення її впливу на фінансові результати, продуктивність праці й конкурентоспроможність підприємства. Обґрунтовано доцільність використання цифрових HR-технологій, аналітики великих даних, персоналізованих програм розвитку, наставництва та гейміфікації як інструментів підвищення залученості та лояльності персоналу.

Зроблено висновок, що формування HR-стратегії розвитку персоналу є безперервним, багаторівневим процесом, який забезпечує інтеграцію людського капіталу в систему стратегічного управління підприємством і сприяє формуванню довгострокових конкурентних переваг.