MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS

КОНТРОЛІНГ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ПРАЦІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Леся САКУН , Катерина МАЖАРЕНКО , Катерина ШИПКО — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті проведено комплексне дослідження контролінгу результативності праці як ключового інструмента операційного менеджменту на підприємствах харчової промисловості, зокрема на прикладі ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен». Обґрунтовано, що ефективне управління трудовими процесами є важливою передумовою підвищення продуктивності, оптимізації операційних витрат та забезпечення стабільності виробничого циклу. У зв’язку зі зростанням вимог до ритмічності виробництва та необхідністю підвищення операційної ефективності, підприємства активно впроваджують сучасні інструменти контролінгу, які дозволяють системно відстежувати показники результативності праці, аналізувати відхилення та формувати управлінські рішення на основі точних даних. Особливу увагу у статті приділено застосуванню системи KPI, методам нормування праці, цифровим ERP-платформам та елементам lean-менеджменту як інструментам підтримки операційного менеджменту.

Проаналізовано практику ПАТ «Рошен», де контролінг результативності праці інтегрований у загальну операційну модель підприємства та сприяє зменшенню простоїв, підвищенню технологічної дисципліни, оптимальному завантаженню персоналу й покращенню якості виробничого планування. Окремо розглянуто роль сучасних цифрових рішень – зокрема, прогнозної аналітики, систем моніторингу на основі штучного інтелекту та автоматизованого збору даних – у підвищенні точності контролю та прискоренні прийняття управлінських рішень. Наведені результати підтверджують, що контролінг результативності праці є невід’ємним елементом операційного менеджменту, який забезпечує підприємствам конкурентні переваги та підсилює їхню здатність адаптуватися до змін у виробничому середовищі.

РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КАПІТАЛУ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ХЕДЖУВАННЯ

Світлана КОВАЛЬЧУК , Віталій ФЕДОРИШЕН — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти ризик-менеджменту інвестиційного капіталу на фондовому ринку з акцентом на використання хеджувальних стратегій. Інвестиційний капітал розглядається як обмежений економічний ресурс, функціонування якого відбувається в умовах невизначеності, волатильності фінансових ринків і впливу поведінкових факторів. Обґрунтовано, що в сучасних умовах ключовим завданням управління інвестиційною діяльністю є не максимізація короткострокової дохідності, а забезпечення збереження капіталу та контроль допустимого рівня ризику. У роботі систематизовано сутність, принципи та функції ризик-менеджменту інвестиційного капіталу, здійснено класифікацію основних ризиків, зокрема ринкових, процентних, валютних, ліквідності, операційних і психологічних. Доведено, що хеджування виступає важливим тактичним інструментом у межах стратегічної системи ризик-менеджменту, забезпечуючи трансформацію неконтрольованої ринкової невизначеності у керований фінансовий параметр. Особливу увагу приділено опціонам як інструментам асиметричного управління ризиком та формуванню опціонних конструкцій типу Collar. Емпіричну частину дослідження побудовано на аналізі реальних інвестиційних кейсів хеджування позицій у біржовому фонді з криптовалютною експозицією (IBIT) та акціях промислової компанії Caterpillar Inc. (CAT). На основі фінансових розрахунків, payoff-таблиць і профілів прибутку та збитків доведено, що застосування стратегії Collar дозволяє суттєво обмежити downside-ризик, забезпечити прогнозованість фінансових результатів і зберегти позитивний інвестиційний результат навіть за умов високої ринкової турбулентності. Отримані результати підтверджують доцільність інтеграції опціонних стратегій у систему ризик-менеджменту інвестиційного капіталу та можуть бути використані у практиці приватних і інституційних інвесторів для підвищення стійкості та керованості інвестиційних рішень.

ПРАКТИКО-ЗОРІЄНТОВАНИЙ МЕХАНІЗМ ІНТЕГРОВАНОЇ NLP МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В БУДІВЕЛЬНИХ ПРОЕКТАХ

Дмитро МАКАТЬОРА , Руслан КУБАНОВ , Микола Клименко — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

Будівельні проєкти належать до найбільш складних і ризикованих сфер управлінської діяльності, де конфлікти виникають практично на всіх етапах реалізації – від планування та узгодження технічних рішень до виконання робіт і здачі об’єкта. Високий рівень невизначеності, багатостороння взаємодія учасників, залежність від постачальників та жорсткі строки створюють умови для постійної напруги й емоційного навантаження. Традиційні методи конфліктології, що спираються на адміністративні чи юридичні інструменти, часто виявляються недостатніми, оскільки не враховують психологічні та комунікативні аспекти взаємодії. У цьому контексті актуальним стає використання нейролінгвістичного програмування (NLP), яке дозволяє працювати з поведінковими, емоційними та когнітивними чинниками конфліктів. Метою дослідження є розробка практико‑зорієнтованого механізму інтегрованої NLP‑моделі управління конфліктами в будівельних проєктах. Методологічна основа ґрунтується на системному, комунікативному та психологічному підходах, що поєднують аналіз наукових джерел, порівняльний аналіз традиційних і сучасних методів, кейс‑стаді та моделювання управлінських ситуацій. Запропонована модель складається з трьох взаємопов’язаних блоків: попередження конфліктів, управління конфліктами та вирішення конфліктів. На першому рівні застосовуються техніки рапорту, калібрування та аналізу комунікативних патернів, що забезпечують стабільність комунікації та раннє виявлення ризиків. Другий рівень включає рефреймінг, моделювання поведінки та роботу з емоційними станами, що дозволяє зупинити ескалацію й перевести взаємодію у конструктивне русло. Третій рівень спрямований на досягнення узгоджених рішень і відновлення співпраці завдяки використанню сенсорної мови (VAK‑адаптації), трьох позицій сприйняття, Milton‑моделі, Interest Mapping, win‑win підходу та техніки Future Pacing. Результати дослідження підтверджують, що інтеграція NLP‑технік у практику менеджменту будівельних проєктів дозволяє знизити кількість конфліктів, скоротити час їх вирішення, підвищити рівень довіри між учасниками та забезпечити стабільність реалізації проєктів. Практичне значення роботи полягає у формуванні рекомендацій для менеджерів і керівників будівельних компаній щодо впровадження NLP‑методик у щоденну управлінську діяльність. Таким чином, запропонована модель є інноваційним інструментом, що поєднує психологічні та комунікативні аспекти управління конфліктами, сприяє розвитку культури довіри й відкритості та підвищує ефективність будівельних проєктів у сучасних умовах.

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Павло ГРИГОРУК, Віктор СПІВАК — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

Стаття відображає результати комплексного аналізу показників аграрного сектору економіки України в контексті забезпечення економічної безпеки. Для підвищення об’єктивності оцінок динаміки показників та обґрунтованості висновків обраний період з 2019 року по 2024 рік, який включає допандемійний період, період пандемії Covid-19 і постпандемійне відновлення, та період воєнного стану. Статистичною базою дослідження виступили дані Державної служби статистики України, Світового банку та інших міжнародних порталів даних. Метою дослідження є проведення комплексного аналізу показників аграрного сектору економіки за функціональними складовими економічної безпеки, у тому числі в період воєнного стану, виявлення ключових тенденцій зміни показників і факторів, що визначають рівень економічної стійкості суб’єктів господарювання, для формування цілісного уявлення про стан економічної безпеки підприємств галузі в умовах сучасних викликів. Встановлено, що за результатами аналізу макроекономічних показників виробничої діяльності функціонування аграрного сектору економіки України впродовж досліджуваного періоду мало двоїсту природу: при демонстрації здатності адаптації до кризових умов господарювання мала місце обмежена здатність до зростання внаслідок високої чутливості до зовнішніх збурень. Показники землекористування та ресурсного забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції мали негативну динаміку, що свідчить про глибоку деградації та перехід аграрного сектору до режиму виживання. Динаміка викидів парникових газів внаслідок діяльності аграрних підприємств має чітко виражений перелом у 2022 році, який відобразив зниження викидів. Встановлено, що такий ефект після цього періоду зумовлений насамперед зниженням масштабів виробництва, а не впровадженням кліматично ефективних технологій. Визначено, що стратегічним завданням є трансформація тимчасового екологічного ефекту, зумовленого спадом виробництва, у сталий результат модернізації аграрного сектору в руслі європейських кліматичних та аграрних політик. Динаміка імпорту та експорту сировини свідчить про поступову структурну переорієнтацію аграрного сектору України під впливом зовнішніх шоків, воєнних дій та коливань внутрішніх ринків. Зростання експорту у період воєнного стану відображає стратегічну орієнтацію на валютну виручку та підвищення ролі аграрного сектору у зовнішній торгівлі, тоді як імпортні потоки обмежені воєнними та логістичними бар’єрами. В сукупності результати проведеного аналізу дозволяють сформувати цілісне уявлення про тенденції розвитку аграрного сектору та стан забезпечення економічної безпеки.

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

Сергій КОЧЕГАРОВ — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

Повномасштабна війна та процеси повоєнного відновлення України докорінно змінили умови функціонування будівельних підприємств. Поряд із масштабними руйнуваннями виробничих і інфраструктурних об’єктів, порушенням логістичних ланцюгів та дефіцитом ресурсів сформувався безпрецедентний попит на відбудову житла, об’єктів критичної інфраструктури та економіки загалом. За таких умов будівельна галузь одночасно виступає ключовим чинником економічного відновлення та сферою підвищених фінансових, інституційних і проєктних ризиків.

Реалізація довгострокових інвестиційних проєктів у будівництві відбувається в умовах нестабільного нормативно-правового середовища, обмеженого доступу до фінансових ресурсів, високої вартості матеріалів і невизначеності строків виконання робіт. У зв’язку з цим зростає роль економічної безпеки як чинника забезпечення фінансової стійкості, інвестиційної надійності та керованості проєктів у середньо- та довгостроковій перспективі.

Актуальність дослідження посилюється необхідністю узгодження інтересів держави, бізнесу та міжнародних партнерів у межах реалізації відбудовчих програм, що потребує прозорих управлінських механізмів, системного підходу до ідентифікації загроз і ризиків, а також адаптації систем управління економічною безпекою до динамічних змін зовнішнього середовища.

У статті узагальнено наукові підходи до трактування економічної безпеки підприємства та обґрунтовано її розгляд як динамічної системної характеристики, що відображає здатність підприємства адаптуватися до змін, протидіяти загрозам, ефективно використовувати ресурси та забезпечувати стійкий розвиток. В умовах повоєнної трансформації економічна безпека виходить за межі суто захисної функції та набуває стратегічного управлінського характеру.

Метою дослідження є наукове обґрунтування стратегічних напрямів удосконалення системи управління економічною безпекою будівельних підприємств з урахуванням галузевої специфіки, довгострокового характеру інвестиційних проєктів та динамічних змін зовнішнього середовища. Запропонований підхід поєднує оцінювання рівня економічної безпеки, аналіз зовнішніх факторів і систематизацію загроз як основу формування адаптивної системи управління, спрямованої на підвищення стійкості та інвестиційної привабливості будівельних підприємств у процесі відбудови.

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ ЗАСТОСУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ЗА УМОВ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ

Оксана Проскурович — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено трансформацію методології економічного аналізу під впливом цифрових технологій. Визначено, що діджиталізація змінює парадигму аналізу з ретроспективної на предиктивну. Виокремлено ключові пріоритети розвитку економічного аналізу: використання Big Data, аналіз цифрових екосистем, оцінка кіберризиків та моніторинг показників сталого розвитку (ESG) за допомогою автоматизованих систем. Окреслено провідні напрямки застосування економічного аналізу суб’єкта підприємництва в епоху діджиталізації. Охарактеризовано основні засади передиктивної аналітики, включаючи ключові принципи та методи передиктивної аналітики та різні типи даних, які можуть бути використані для створення прогнозних моделей, а також інструменти та технології, що підтримують цей процес. Зважаючи на існування цифрових ризиків та кіберзагроз пропонується розглядати економічний аналіз з позицій поєднання організаційного (технічного), фінансового та стратегічного процесу. Встановлено, що діджиталізація покращує результативність бізнес-процесів та забезпечує сталі конкурентні переваги суб’єктів підприємництва в довгостроковій перспективі.

ІНКЛЮЗИВНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК СОЦІАЛЬНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІЧНОГО ВІДНОВЛЕННЯ ТА СТАЛОГО ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Катерина КРАУС, Наталія КРАУС, Інна ІЩЕНКО — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

Розвиток інклюзивного підприємництва в частині напрацювання якісних і працюючих правил ведення бізнесу, має надважливе значення в умовах воєнного часу для зайнятості ветеранів війни, жінок, людей з інвалідністю, малозахищених та людей похилого віку. У статті обґрунтовано важливість метанавичок та компетенцій для інклюзивного підприємництва і соціальних інновацій, які є необхідними передумовами відбудови повоєнної економіки України та відновлення її інноваційного потенціалу. Автори запропонували на практиці не лише впроваджувати соціальні інновацій, а й змінювати бізнес-процеси, в частинні їх доступності для соціально незахищених громадян, людей з інвалідністю, формувати інклюзивну е-інфраструктуру, розвивати корпоративну цифрову інклюзію. Розвиток екосистеми інклюзивного підприємництва у повоєнній економіці проходитиме в єдиному “мультиманевреному полі” на інклюзивному підприємстві в інформаційному, інтелектуальному і матеріальному виробництві дотримуючись етики ШІ й цифрової гігієни. Дослідженням зазначено, що на функціонування інклюзивного підприємництва впливають інституціонально-структурні зміни, запити суспільства, процес так званого “біоцифрового соціального оновлення”, що відбувається в результаті використання проривних і технологічних інновацій. Головна ідея активізація інклюзивного підприємництва в повоєнній Україні в умовах віртуальної реальності бізнес-середовища полягає в націленості функціонування даного підприємництва для відбудови національної економіки на основі розвитку таких економік як “чиста нульова”, “зелена”, “синя”, гіг-економіка, шерингова, циркулярна, економіка відновлювальної енергії, економіка вражень, економіка добробуту.

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ В ТЕОРІЇ РЕГІОНАЛЬНОГОРОЗВИТКУ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ ТРАНСФОРМАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ

Світлана БОГУСЛАВСЬКА , Олександр ЯЦЕНКО — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

Метою наукової статті є теоретичне обґрунтування ролі децентралізації в теорії регіонального розвитку як концептуальної основи формування економічних механізмів управління трансформаційними процесами. У статті досліджено децентралізацію як ключовий концепт теорії регіонального розвитку в умовах сучасних трансформаційних процесів національних економік. Обґрунтовано, що глобалізаційні виклики, структурні зрушення, технологічні зміни та інституційні реформи зумовлюють необхідність переосмислення традиційних підходів до управління регіональним розвитком і посилюють роль регіонів як активних суб’єктів соціально-економічних перетворень. Узагальнено теоретичні підходи до трактування трансформації економічних систем, представлено еволюцію наукових поглядів українських і зарубіжних дослідників на зміст і характер трансформаційних процесів, а також їх зв’язок із децентралізацією. Показано, що децентралізація у сучасних теоріях регіонального розвитку розглядається не лише як адміністративно-управлінська реформа, а як фундаментальний інституційно-економічний механізм активізації ендогенного потенціалу територій, підвищення їх адаптивності та спроможності до саморозвитку. Проаналізовано внесок вітчизняних науковців у дослідження фінансових, інституційних та стратегічних аспектів децентралізації, зокрема її вплив на формування ефективних економічних механізмів управління регіональними трансформаційними процесами. Наголошено на важливості багаторівневого врядування, бюджетної автономії та розвитку локальних інститутів для забезпечення сталого розвитку регіонів. Зроблено висновок, що децентралізація виступає необхідною умовою модернізації системи управління регіональним розвитком і формування нової моделі економічної політики, орієнтованої на довгострокове зростання та підвищення конкурентоспроможності територій.

ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ТА КОМПЕТЕНТНОСТІ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ЦИФРОВОЮ ТРАНСФОРМАЦІЄЮ ЛОГІСТИКИ

Тарас МУХА, Надія ПОПОВА — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

Стаття присвячена комплексному дослідженню моделі компетенцій персоналу для забезпечення ефективного управління цифровою трансформацією логістичних підприємств в умовах динамічного бізнес-середовища. Актуальність дослідження зумовлена критичною роллю людського капіталу у процесах діджиталізації ланцюгів постачання, де технологічні інвестиції не трансформуються в результативність без відповідного рівня компетенцій працівників. Статистичні дані свідчать, що близько семидесяти відсотків проектів цифрової трансформації не досягають поставлених цілей саме через недостатній рівень підготовки персоналу. Метою дослідження є розробка комплексної інтегрованої моделі компетенцій, що охоплює три ключові домени: аналітичну грамотність, яка включає здатність розуміти, інтерпретувати та використовувати дані для прийняття управлінських рішень; цифрове лідерство, що передбачає формування стратегічного бачення, організаційної культури та здатності до управління змінами; аналітику ланцюгів постачання, яка охоплює спеціалізовані навички прогнозування попиту, оптимізації запасів та мережевого аналізу. Методологічну основу дослідження становлять методи системного аналізу для структуризації проблемного поля, структурного моделювання для побудови концептуальної моделі компетенцій, а також множинної лінійної регресії для кількісного оцінювання впливу компетенцій на результативність цифрової трансформації. Наукова новизна полягає у розробці інтегрованої трирівневої моделі компетенцій для цифрової трансформації логістики з кількісним обґрунтуванням вагових коефіцієнтів кожного домену на основі експертних оцінок та емпіричних даних, а також у побудові математичної прогнозної моделі, яка демонструє статистично значущий позитивний вплив індексу компетенцій на результативність трансформаційних процесів із коефіцієнтом детермінації понад сімдесят відсотків. Систематизовано діагностичний інструментарій оцінювання компетенцій, що включає валідовані психометричні шкали із прийнятними показниками надійності та конструктної валідності. Практичне значення результатів полягає у можливості використання розробленого інструментарію для комплексного оцінювання готовності персоналу логістичних підприємств до цифрової трансформації, формування індивідуальних траєкторій розвитку компетенцій та обґрунтування інвестицій у програми навчання персоналу

КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Марія ІОРГАЧОВА , Olena КОВАЛЬОВА , Вікторія КІРСАНОВА — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

Проблема планування фінансового стану підприємства є безперечно актуальною, оскільки його вдале здійснення є передумовою фінансової стійкості та ефективної діяльності будь-якого підприємства.

Метою цього дослідження є формування універсальних практичних рекомендацій для покращення процесу планування фінансового стану підприємств на прикладі функціонуючого українського підприємства шляхом узагальнення методичних основ фінансового планування, оцінки поточного його стану та розробки комплексного підходу до планування фінансового стану.

В процесі дослідження проведена оцінка фінансового стану підприємства для зіставлення фактичних даних поточного періоду з даними попередніх років, а також планування основних фінансових показників підприємства. Під час оцінки фінансового стану підприємства були розраховані наступні основні показники: рентабельності, показники ліквідності та фінансової стійкості аналізованого підприємства. Також, з урахуванням поставленої мети в дослідженні було проаналізовано поточний фінансовий стан та виявлено можливості для удосконалення процесу планування фінансового стану обраного для прикладу підприємства, що дозволило розробити відповідні рекомендації для покращення цього процесу, які мали б універсальний характер і могли б бути корисними для інших подібних підприємств.

У статті пропонується впровадження комплексного підходу до планування фінансового стану на аналізованому підприємстві, який, на відміну від існуючих, спирається на поєднанні коефіцієнтного аналізу, прогнозуванні та сценарному підході, що дозволить врахувати ключові фінансові показники діяльності підприємства. Практична цінність проведеного дослідження полягає в тому, що надані рекомендації та пропозиції щодо удосконаленні планування фінансового стану підприємства можуть бути ефективно впроваджені іншими подібними підприємствами задля покращення їх фінансової діяльності.

УПРАВЛІННЯ ПРОБЛЕМНОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ У КРЕДИТУВАННІ В БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

Ніла ХРУЩ , Тетяна ГОРДЄЄВА , Дмитро ЖЕРЛІЦИН — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено теоретико-методичні засади та практичні аспекти управління проблемною заборгованістю в банківському кредитуванні в умовах воєнного стану та структурної трансформації банківської системи України. Актуальність дослідження зумовлена зростанням частки непрацюючих кредитів (non-performing loans, NPL) під впливом макроекономічної нестабільності, безпекових ризиків, зниження ділової активності та обмеження платоспроможності позичальників. Проаналізовано наукові підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників до трактування понять «проблемна заборгованість» і «непрацюючий кредит», а також нормативно-правове регулювання процесів управління проблемними активами в Україні. Систематизовано основні причини виникнення проблемної кредитної заборгованості з боку позичальників, банківських установ і зовнішнього середовища.

На основі аналізу статистичних даних Національного банку України визначено динаміку, структуру та рівень покриття резервами проблемних кредитів у банківській системі, а також ідентифіковано найбільш проблемні банківські установи за обсягами NPL. Доведено, що значна концентрація проблемних кредитів негативно впливає на ліквідність, прибутковість і стійкість банків, обмежує їх кредитну активність та підвищує ризики фінансової нестабільності. Узагальнено внутрішні та зовнішні методи управління проблемною заборгованістю, визначено їх переваги та недоліки з позицій впливу на фінансові результати й баланс банку.

Запропоновано послідовність етапів управління проблемною кредитною заборгованістю з акцентом на впровадження системи моніторингу та раннього реагування вже на початкових стадіях кредитного процесу. Обґрунтовано доцільність відокремлення функцій моніторингу від безпосереднього управління NPL та використання фінансових, макроекономічних, операційних і поведінкових індикаторів для своєчасної ідентифікації потенційно проблемних кредитів. Реалізація запропонованих підходів сприятиме зменшенню накопичення непрацюючих кредитів, підвищенню ефективності кредитного ризик-менеджменту та зміцненню фінансової стабільності банківської системи України.

ПРИНЦИПИ СТРУКТУРНОГО РЕФОРМУВАННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА РЕГІОНУ

Тарас ВАСИЛЬЦІВ , Денис МАГАС — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджуються аспекти та особливості структурного реформування в секторі малого підприємництва регіону. Визначено та охарактеризовано принципи, дотримання яких регіональними органами влади дозволить підтримувати розвиток і модернізацію суб’єктів сектора малого бізнесу регіону. Метою статті є визначення та надання характеристики принципів структурного реформування в контексті посилення економічної безпеки сектора малого підприємництва регіону. У статті досліджено трансформації сектору малого підприємництва в регіонах України в умовах війни та нестабільності зовнішнього середовища, що проявилися у скороченні кількості активних підприємств, зміні профілю їхньої діяльності, перебудові логістичних ланцюгів та переході на дистанційні та онлайн-формати роботи. Встановлено, що ці зміни супроводжуються зростанням економічних, операційних і фінансових ризиків, що потребує адаптації підприємств та оптимізації внутрішніх процесів. Підкреслено нагальну потребу формування проактивної регіональної політики, спрямованої на підтримку та розвиток малого бізнесу, яка поєднує стимулювання відновлення діяльності підприємств, розвиток нових форм бізнесу, підтримку підприємницької ініціативи та одночасне забезпечення стабільності й захисту активів. Визначено, що ефективність такої політики значною мірою залежить від дотримання ключових принципів: відповідності до специфіки малого бізнесу та умов зовнішнього середовища, гнучкості та адаптивності, цілеспрямованості, комплексності та системності, прозорості та передбачуваності, а також ефективного використання ресурсів. Анотація підкреслює, що реалізація цих принципів створює умови для довгострокового розвитку малого підприємництва, підвищення його стійкості та конкурентоспроможності, а також зміцнення економічної безпеки підприємств на регіональному рівні.

ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РИНКУ ПРАЦІ РЕГІОНУ

Богдан ГРЕСЬ — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У дослідженні у фокусі уваги перебуває проблематика формування і реалізації ефективної політики розвитку ринку праці регіону. Концепційною основою та базисним вектором такої політики визначено формування структурно збалансованого розвитку ринку праці. Саме тому, метою дослідження визначено розробка методико-прикладних положень, які стосуються формування інституційного забезпечення розвитку ринку праці регіону. Надано авторську характеристику поняття інституційного забезпечення ринку праці регіону як сукупності формальних і неформальних інститутів, наявність, взаємодія та співпраця яких формують соціально-економічні інструменти та інституційні механізми, які впливають на характер, інтенсивність і якість розвитку регіонального ринку праці, регулюють і підтримують дію його елементів, видозмінюють структуру, задовольняють інтереси його суб’єктів, скеровують процеси впливу соціально-трудових відносин на розвиток економіки регіонів і громад. Визначено структуру інституційного забезпечення утворюють такі елементи, як інституційно-правові, регулюючі, інституційно-організаційні, інфраструктурні, формальні (нормативно-правові), неформальні (сім'я, релігія, культура, традиції). Обґрунтовано ключові стратегічні та операційні завдання інституційного забезпечення розвитку ринку праці регіону, які стосуються збалансування попиту і пропозиції; створення ефективної системи регулювання соціально-трудових відносин на різних рівнях управління; стимулювання зайнятості та зниження рівня безробіття; підвищення якості і продуктивності праці; ефективного використання та розподілу ресурсів; координації взаємодії учасників ринку праці; залучення інвестицій; модернізації освітніх програм; залучення формальних та неформальних інститутів до процесів збалансування ринку праці регіону та його внеску в соціально-економічний розвиток.

АНАЛІТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІТ-СЕКТОРУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ

Віталій БУДНЯК, Руслан АВГУСТИН, Ірина ДЕМКІВ — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

Стаття присвячена проведенню аналітичного дослідження показників функціонування ІТ-сектору в Україні в умовах цифровізації. Встановлено, що впровадження інформаційних технологій в життя людей та економіку країни обумовлює підвищену цікавість до сектору ІТ як важливої складової національної економіки. Поставлено та вирішено важливе дослідницьке завдання щодо оцінки функціонування ІТ-сектору України та встановлення чинників, які здатні позитивно вплинути на його розвиток. Для вирішення поставленого завдання застосовано динамічний та структурний аналіз, метод систематизації. Представлено результати аналізу динаміки кількості діючих суб’єктів господарювання в ІТ-секторі, згідно з якими базуючись на значеннях коефіцієнтів приросту, середньорічного приросту та середньорічного темпу приросту зроблено висновок щодо переваги кількості суб’єктів господарювання, які працюють в сфері послуг над кількістю тих, що працюють у сфері виробництва. На підставі аналізу статистичних даних за 2010-2024 роки доведено, що ІТ-сектор України демонструє протягом останніх років досить стабільні результати, незважаючи на виклики, які висувають перед ним вітчизняні реалії. Розраховано індикатори значущості ІТ-сектору в національній економіці та проаналізовано рівень рентабельності діяльності підприємств видів економічної діяльності, які відносяться до сектору ІТ. На підставі отриманих результатів сформовано висновки щодо помітних коливань значень показників рентабельності по підприємствам ІТ-сектору різних видів діяльності та доведено, що більшість видів діяльності ІТ-сектору мали додатну рентабельність діяльності, яка, в більшості випадків перевищувала загальний середній рівень рентабельності по країні в цілому. Встановлено чинники, що сприяють розвитку ІТ-сектору в Україні, до яких віднесено велику кількість висококваліфікованих ІТ фахівців, пріоритет знань та професійного розвитку, використання ІТ-компаніями гнучких методологій управління проектами та корпоративну культуру вітчизняних ІТ-компаній. Виокремлено ті чинники, які пов’язані саме з впливом на розвиток ІТ-сектору процесів цифровізації. Окреслено перспективи подальших досліджень в обраному напрямку.

АЛГОРИТМ ТА КОМПОНЕНТИ АНАЛІЗУВАННЯ Й ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРУКТУРНИХ РЕФОРМ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Арсен ГРЕСЬ — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У дослідженні у фокусі уваги перебуває проблематика формування й реалізації ефективної регіональної політики, орієнтованої на сталий збалансований розвиток регіону як соціально-економічної системи. Метою статті є визначення алгоритму та компонент аналізування й забезпечення структурних реформ на регіональному рівні. Вказано на те, що під час аналізування структурних змін та інституційних реформ на регіональному рівні не тільки інституційне середовище стає предметом діагностики й оцінювання. Тут також йдеться і про можливості та стабільність у бюджетній, фінансовій та на загал економічній системах регіону. Визначено методи аналізування, застосування яких дозволить врахувати непрямі нелінійні зв’язки між тими чи іншими даними, та їх результуючою ознакою – структурою регіональної економіки. Вказано, що аналіз структурних реформ не може зводитися лише до аспектів інтенсивності відтворювальних процесів, які мають перебіг у регіональній соціально-економічній системі. Сюди додано і аналізування передумов структурних змін, їх інвестиційних та інноваційних чинників, характеристика інституційного середовища структурного реформування регіональної економіки. Визначено та охарактеризовано алгоритм та компоненти аналізування структурних реформ на регіональному рівні.

МОДЕЛЮВАННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ЯК ІНСТРУМЕНТ ТРАНСФОРМАЦІЇ БІЗНЕС-МОДЕЛЕЙ ПРИВАТНИХ МЕДИЧНИХ КЛІНІК УКРАЇНИ

Дмитро ВОЗНИЙ, Оксана ШВИДКА — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті обґрунтовано концептуальну та методичну модель трансформації бізнес-моделей приватних медичних клінік України на основі моделювання бізнес-процесів в умовах цифровізації охорони здоров’я, зростання конкуренції та підвищення вимог пацієнтів до якості й доступності медичних послуг. Трансформація бізнес-моделі розглядається не як разове управлінське рішення, а як безперервний процес формалізації, аналізу та вдосконалення бізнес-процесів, що забезпечує адаптацію клініки до змін зовнішнього та внутрішнього середовища.

Запропонована модель інтегрує процесний підхід до управління діяльністю медичних закладів, інструменти моделювання та аналізу бізнес-процесів, а також механізми оцінювання їх впливу на ключові елементи бізнес-моделі, зокрема ціннісну пропозицію, структуру витрат, джерела доходів і взаємовідносини з пацієнтами. Особливу увагу приділено можливостям використання процесного моделювання для підвищення економічної ефективності, результативності управлінських рішень та формування передумов для впровадження цифрових рішень у діяльність приватних медичних клінік. Запропоновано методичний інструментарій для оцінювання результатів трансформації бізнес-моделі та поетапний підхід до її реалізації з урахуванням специфіки українського ринку медичних послуг.

Практичний внесок дослідження полягає у формуванні системного підходу до використання моделювання бізнес-процесів як інструменту трансформації бізнес-моделей приватних медичних клінік, що створює можливості для підвищення їх економічної стійкості, інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності в умовах динамічних змін ринку охорони здоров’я.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ СОЦІАЛЬНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТА БІЗНЕС-ПОТРЕБАМИ СУБ’ЄКТІВ СФЕРИ СПОЖИВЧИХ ПОСЛУГ

Юрій ГАЛЮЛЬКО — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

Стаття присвячена актуальним питанням дослідження сутності соціальної відповідальності суб’єктів сфери споживчих послуг, уточнення її складових та ступенів прояву. Головною метою дослідження стало встановлення взаємної залежності соціальної відповідальності із бізнес-потребами сучасних суб’єктів сфери споживчих послуг. Встановлено, що актуальність дослідження даного питання набуває особливої актуальності, враховуючи потенційну можливість суб’єктів господарювання впливу на розв’язання суспільно-значущих проблем.

В статті систематизовано дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців, присвячені проблемам соціальної відповідальності, впорядковано відомості про соціальну відповідальність підприємств. Сформовано соціальні та благодійні ініціативи суб’єктів господарювання, розглянуто інструменти репутаційного менеджменту та управління впливом. Виокремлено ступені прояву соціальної відповідальності, такі як базова, первинна та розвинена соціальні відповідальності. Значну увагу присвячено дослідженню можливостей застосування теорії ієрархії потреб по відношенню до бізнес-потреб суб’єктів сфери споживчих послуг. Для ідентифікації потреб суб'єктів сфери споживчих послуг уточнено назви окремих рівнів потреб і орієнтовний перелік потреб кожного рівня. Побудована логічна модель взаємозв’язку між соціальною відповідальністю та рівнями бізнес-потреб суб’єкта сфери споживчих послуг, в якій представлено ступінь прояву соціальної відповідальності, складові соціальної відповідальності та умови для переходу до соціальної відповідальності кожного ступеня. Також встановлено який ступінь соціальної відповідальності є прийнятним для кожного окремого суб’єкта господарювання залежно від рівня задоволення його бізнес-потреб.

Визначено, якими чином співвідносяться між собою потреби сучасних суб’єктів сфери споживчих послуг з різними ступенями прояву в них соціальної відповідальності. Окреслено перспективи подальших досліджень, які запропоновано спрямувати на вивчення інструментів ефективної розробки та реалізації суб’єктами споживчих послуг соціальних та благодійних ініціатив на основі управління впливом.

РОЗВИТОК ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ САМОЗАЙНЯТИХ ОСІБ В УМОВАХ ТРАНСЦЕНДЕНТНОЇ ЕКОНОМІКИ

Ольга ГАРАФОНОВА, Роман ЯНКОВОЙ, Юлія ЛАЗАРЕНКО, Юрій КРАВЧИК — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті обґрунтовано концептуальні засади розвитку лідерських якостей самозайнятих осіб в умовах трансцендентної економіки, що формується під впливом транснаціоналізації, економіки вражень, цифровізації та поширення платформних форм зайнятості. Лідерство самозайнятих осіб розглядається не як формальна управлінська функція, а як внутрішній механізм самокерування, стратегічної автономії та професійної стійкості в умовах підвищеної невизначеності та нестабільності економічного середовища.

Запропоновано концептуальну модель розвитку лідерських якостей самозайнятих осіб, яка поєднує вплив середовищних чинників трансцендентної економіки з внутрішніми механізмами self-leadership, самомотивації, саморегуляції та стратегічного мислення. У межах дослідження систематизовано ключові чинники і прояви розвитку лідерських якостей на макро-, мезо- та мікрорівнях, а також обґрунтовано роль управління символічним і репутаційним капіталом у формуванні конкурентоспроможності самозайнятих осіб.

Практичне значення дослідження полягає у формуванні теоретичного підґрунтя для розроблення управлінських інструментів підтримки розвитку лідерського потенціалу самозайнятих осіб у сучасному економічному середовищі. Запропоновані положення можуть бути використані в процесі формування програм професійного розвитку, політик підтримки самозайнятості та подальших прикладних досліджень у сфері лідерства й управління людським капіталом.

СТРАХОВІ ПОСЛУГИ: ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Іванна СИДОРЧУК — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено сутність, структуру та основні особливості надання страхових послуг в Україні в умовах воєнного стану. Розкрито вплив воєнних дій на функціонування страхового ринку, фінансову стійкість страхових компаній та рівень довіри споживачів. Проаналізовано правові, економічні й організаційні аспекти діяльності страховиків у період підвищених ризиків, а також механізми адаптації до нових умов – зокрема впровадження цифрових сервісів, розвиток страхування життя, здоров’я, майна та військових ризиків. Особливу увагу приділено ролі державного регулювання, міжнародного перестрахування та інноваційних інструментів страхового захисту. Визначено основні проблеми та окреслено напрями підвищення ефективності надання страхових послуг у післявоєнний період.

ЕВОЛЮЦІЯ МЕХАНІЗМІВ ФІСКАЛЬНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ЄС ТА ЇХ КВАЗІНОРМАТИВНИЙ ВПЛИВ НА НАЦІОНАЛЬНУ БЮДЖЕТНУ ПОЛІТИКУ

Андрій ТИМОШЕНКО — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню еволюції механізмів фіскального регулювання в Європейському Союзі та виявленню їхнього квазінормативного впливу на формування бюджетної політики держав-членів і країн, що рухаються шляхом європейської інтеграції. У роботі проаналізовано інституційні засади бюджетного нагляду, включно з процедурою надмірного дефіциту, середньостроковими бюджетними цілями, витратними правилами та механізмами моніторингу макроекономічних дисбалансів. Показано, що рекомендації Європейської Комісії та Ради Європейського Союзу, попри відсутність формально обов’язкової сили, дедалі частіше виконують функцію фактичних фіскальних орієнтирів, а їх невиконання може бути пов’язане з обмеженням доступу до інструментів фінансової підтримки. Охарактеризовано ключові напрями впливу цих механізмів на бюджетну політику України, зокрема у контексті виконання структурних умов у межах Ukraine Facility та модернізації адміністрування податків за участі EU4PFM. Значну увагу приділено аналізу гармонізації українського податкового законодавства з нормами Європейського Союзу, впровадженню правил протидії розмиванню податкової бази та цифрових рішень у сфері фіскального нагляду.

ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУЦІЙНО-СТРАТЕГІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДІЯЛЬНОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Сергій КОЧЕГАРОВ — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено еволюцію механізмів фіскального регулювання в Європейському Союзі та проаналізовано їх квазінормативний вплив на формування і реалізацію національної бюджетної політики держав-членів. Обґрунтовано, що розвиток фіскальних інструментів ЄС відбувався в умовах поглиблення економічної інтеграції, фінансових криз, пандемічних викликів і воєнно-політичної нестабільності, що зумовило трансформацію підходів до бюджетної дисципліни, координації фіскальної політики та управління державним боргом. Розглянуто ключові етапи становлення фіскальної архітектури ЄС, зокрема запровадження Пакту стабільності та зростання, Європейського семестру, фіскальних правил і наднаціональних механізмів моніторингу. Особливу увагу приділено аналізу квазінормативного характеру рекомендацій, директивних орієнтирів і рамкових правил ЄС, які формально не мають прямої юридичної обов’язковості, проте суттєво впливають на бюджетні рішення на національному рівні. Показано, що такі інструменти формують інституційні обмеження та стимулюючі умови для держав-членів, спрямовані на забезпечення макрофінансової стабільності, зниження дефіциту бюджету та контроль боргового навантаження. У статті доведено, що квазінормативний вплив фіскальних механізмів ЄС проявляється через узгодження бюджетних стратегій, адаптацію національного законодавства, посилення прозорості бюджетного процесу та підвищення відповідальності органів публічних фінансів. Визначено основні ризики та переваги такого впливу для національної бюджетної політики, зокрема обмеження фіскального суверенітету та водночас зростання стійкості публічних фінансів. Зроблено висновок про доцільність урахування європейського досвіду фіскального регулювання в процесі модернізації бюджетної політики країн, що перебувають на етапі євроінтеграції.

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ МАРКЕТИНГОВО-ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Віктор ЛОПАТОВСЬКИЙ, Ірина ЗАКРИЖЕВСЬКА — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті обґрунтовано концептуальні засади формування системи управління змінами на промислових підприємствах, що базується на інтегрованому використанні маркетингово-облікової інформації. Визначено, що в умовах BANI-середовища управління змінами трансформується у безперервну функцію адаптації, де маркетинговий інструментарій виконує роль «сенсора» для ідентифікації ринкових коливань, а облікова система слугує «економічним фільтром» для верифікації фінансової доцільності трансформацій. Досліджено синергію цих даних як основної рушійної сили організаційної гнучкості. Класифіковано основні показники маркетингово-облікового моніторингу, що дозволяють перетворити управління змінами на проактивний процес. Доведено, що використання цифрових інструментів автоматизації (ERP, CRM, BI) забезпечує створення єдиного інформаційного простору для обґрунтованого прийняття стратегічних рішень та підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств у нестабільному середовищі.

ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ

Лариса ФЕДОРИШИНА, Дарина АРТЕМЧУК — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню сутності фінансового стану підприємства та з’ясуванню його значення в системі управління. Подано трактування поняття «фінансовий стан підприємства» різними авторами, що дало змогу виділити декілька ключових підходів у розумінні його змісту та уточнити поняття в авторському баченні. Наведено основні характеристики фінансового стану підприємства та фактори, що впливають на його формування. Окреслено вагомість фінансового стану в системі управління підприємством (як інформаційної основи управлінських рішень, інструменту оцінювання ефективності менеджменту, критерія фінансової безпеки та стійкості, основи взаємодії із стейкхолдерами).

ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

Тетяна РУДА — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті систематизовано міжнародний досвід оцінювання ефективності діяльності митних адміністрацій на прикладі таких країн, як: Франція, Польща, США, Литви. Акцентовано увагу на критеріях ефективності митних органів та порядку їх використання. Окреслено основні завдання Директорату митниці та акцизів Франції й наведено перелік показників оцінювання ефективності митних органів цієї країни. Окрім того, здійснено аналіз оцінювання митного адміністрування США за результатами якого встановлено, що на практиці воно здійснюється з використанням критеріїв ефективності діяльності митних органів та цільових показників для зіставлення з фактичними результатами, що дає можливість врахувати динаміку під час ухвалення стратегічних та управлінських рішень у сфері митної справи. Узагальнено досвід оцінювання ефективності митних органів Польщі. Проаналізовано систему ключових показників ефективності, що розроблено на національному рівні. Досліджено показники оцінювання ефективності митних органів Литви. Визначено відмінності у підходах до оцінювання ефективності митних органів європейських країн, серед яких найбільш вагомими є: значна варіація у кількості використовуваних для оцінювання показників; істотна різниця на рівні національних митних політик, ризиків, особливості організації митної служби та інші фактори; різні підходи до планування роботи та визначення цілей, напрямів і функцій митних органів.

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЛОГІСТИЧНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ РИНКУ ЛОГІСТИЧНИХ ПОСЛУГ

Лариса ЛЮБОХИНЕЦЬ, Сергій ЯДУХА, Вадим ТАНАСІЄНКО — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

В статті висвітлено теоретичні засади формування системи управління логістичним потенціалом підприємства, визначено , що управління логістичним потенціалом підприємства є поетапним, системним процесом, який охоплює сукупність взаємопов’язаних управлінських дій, спрямованих на формування, розвиток і ефективне використання логістичних ресурсів та можливостей підприємства. Система управління логістичним потенціалом підприємства має багаторівневу структуру, що забезпечує узгодженість довгострокових цілей розвитку з поточними логістичними рішеннями та щоденним виконанням логістичних операцій. Важливою складовою системи управління логістичного потенціалу підприємства є його інформаційне забезпечення, яке ґрунтується на використанні цифрових логістичних платформ, програмного забезпечення для управління ланцюгами постачання (SCM), ERP-, WMS-, TMS-систем, що забезпечують інтеграцію та синхронізацію логістичних процесів. Впровадження ERP-, WMS-, TMS-систем, цифрових платформ, інструментів аналітики та автоматизації процесів сприяє підвищенню прозорості логістичних операцій, оптимізації витрат і підвищенню рівня логістичного сервісу. Особливу увагу приділено екологізації логістики та принципам сталого розвитку, які стають важливим чинником формування логістичного потенціалу підприємств. Урахування екологічних аспектів у логістичному управлінні дозволяє не лише знизити негативний вплив на довкілля, а й сформувати додаткові конкурентні переваги та підвищити репутаційну привабливість підприємств на ринку.

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА КОМПОНЕНТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ МЕДИЧНИХ УСТАНОВ: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ТА ПРАКТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ

Ігор ПОПЕРЕЧННИЙ — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У даній статті досліджуються теоретичні та прикладні аспекти інформаційно-аналітичної компоненти забезпечення економічної безпеки медичних установ у сучасних умовах. Також побудовано структурно-логічну схему інформаційно-аналітичної компоненти забезпечення економічної безпеки медичних установ. Крім того ідентифіковано умови, які необхідно враховувати під час формування системи інформаційно-аналітичної компоненти забезпечення економічної безпеки медичних установ та запропоновано механізм інформаційно-аналітичної складової та заходи безпеки. Як наслідок у статті також представлено практичні аспекти щодо економічної ефективності від впровадження системи інформаційно-аналітичної компоненти забезпечення економічної безпеки медичних установ.

ЧИННИКИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КОРПОРАТИВНИХ БІЗНЕС-СТРУКТУР

Олена БОЧКО, Александра КУЗЬОР — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено теоретико-методологічні та прикладні аспекти формування конкурентоспроможності корпоративних бізнес-структур в умовах нестабільного зовнішнього середовища. Обґрунтовано, що конкурентоспроможність бізнес-структур є багатовимірним явищем, яке формується на галузевому, ресурсному та інноваційному рівнях і реалізується через синергетичну взаємодію підприємств у межах корпоративних об’єднань. З позицій галузевого підходу М. Портера акцентовано увагу на ролі стратегічного позиціонування, диверсифікації діяльності та балансування портфеля бізнесів. Ресурсний підхід дозволив визначити ключове значення унікальних матеріальних, фінансових, людських і нематеріальних ресурсів, централізоване управління якими підвищує загальну ефективність корпоративних структур. Інноваційний рівень конкурентоспроможності розкрито через здатність до генерації та комерціалізації інновацій, зокрема шляхом цифрової трансформації та впровадження сучасних управлінських технологій. У роботі проаналізовано динаміку кількості діючих підприємств в Україні за 2012–2024 роки, що засвідчило хвилеподібний характер розвитку підприємницького сектору під впливом економічних криз і воєнних подій. Встановлено домінування малих і мікропідприємств, водночас виявлено тенденції до концентрації та укрупнення бізнесу. Узагальнено причини пожвавлення підприємницької активності у 2025 році, пов’язані зі стабілізацією бізнес-середовища, державною підтримкою, цифровізацією реєстраційних процедур та демографічними зрушеннями. Систематизовано стимулюючі та стримуючі чинники підвищення конкурентоспроможності бізнес-структур. Доведено, що ключовими драйверами виступають інновації, цифрова трансформація, стратегічне управління, розвиток людського капіталу та модернізація ресурсів, тоді як зовнішні кризи, внутрішні управлінські неефективності, регуляторні бар’єри й посилення глобальної конкуренції істотно її обмежують. Доведено, що цифрові та інноваційні інструменти є найбільш перспективним напрямом забезпечення стійкої конкурентоспроможності корпоративних бізнес-структур в Україні та визначено напрями подальших наукових досліджень у цій сфері.

ІНФРАСТРУКТУРНА МЕДІАЦІЯ В СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ СПІЛЬНОТ

Олександр САВРУК, Олена МАЛЬЦЕВА, Галина ЄРЬОМЕНКО, Валерій ОМЕЛЬЧУК — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

Статтю присвячено аналізу інфраструктурної медіації як інструменту стратегічного управління соціально-економічним розвитком територіальних спільнот. Обґрунтовано, що інфраструктурні проєкти, виступаючи каталізаторами економічного зростання та соціальних трансформацій, водночас породжують багаторівневі конфлікти між органами місцевого самоврядування, бізнесом, фінансовими інституціями, громадськими організаціями та жителями громад. Такі конфлікти мають складну структуру інтересів, часто включають приховані політичні та економічні мотиви, а їх затягування створює суттєві ризики для сталого розвитку територій.

У статті розкрито специфіку інфраструктурних медіацій як багатосторонніх процесів, що характеризуються асиметрією ресурсів і впливу сторін, невизначеністю повноважень представників та поєднанням публічних і конфіденційних форматів взаємодії. Особливу увагу приділено аналізу конфліктів інтересів у контексті стратегічного розвитку громад, зокрема рольовим конфліктам місцевих жителів, суперечності між короткостроковими та довгостроковими цілями розвитку, а також впливу індивідуальних інтересів лідерів груп на процес ухвалення рішень.

Запропоновано підхід до інтеграції інфраструктурної медіації у систему стратегічного управління, який передбачає ідентифікацію ключових стейкхолдерів, картування та пріоритизацію інтересів, виявлення спільних довгострокових цілей і використання гібридних форматів врегулювання. Наголошено, що медіаційні механізми можуть бути ефективними не лише на етапі врегулювання вже наявних конфліктів, а й у процесі формування та реалізації стратегій розвитку громад. Застосування інфраструктурної медіації сприяє зниженню конфліктності управлінських рішень, підвищенню рівня довіри між стейкхолдерами та мінімізації соціально-економічних ризиків реалізації інфраструктурних проєктів. Зроблено висновок, що інфраструктурна медіація формує підґрунтя для інституційного розвитку громад та забезпечує більш стійку і збалансовану модель соціально-економічного розвитку в довгостроковій перспективі.

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Владислава ТРОЯН, Сергій ПОЛОКА — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено теоретико-методичні засади формування системи управління сталим розвитком промислових підприємств у регіонах України в умовах структурних трансформацій економіки, посилення глобальної конкуренції та зростання ролі регіонального чинника у забезпеченні економічної безпеки держави. Для досягнення поставленої мети використано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема: аналіз і синтез – для узагальнення теоретичних підходів до управління сталим розвитком; системний та процесний підходи – для обґрунтування структури системи управління; економіко-статистичні методи – для оцінювання тенденцій розвитку промислових підприємств регіонів; метод експертних оцінок та групування – для формування системи показників сталого розвитку.

Обґрунтовано доцільність застосування системного та процесного підходів до управління сталим розвитком підприємств з урахуванням економічних, соціальних та екологічних складових. Запропоновано концептуальну модель методичного забезпечення системи управління сталим розвитком промислових підприємств, що базується на інтеграції інструментів стратегічного аналізу, прогнозування, оцінювання ризиків і результативності управлінських рішень.

Особливу увагу приділено формуванню комплексу показників для оцінювання рівня сталого розвитку промислових підприємств регіонів, який охоплює фінансово-економічні, виробничо-технологічні, інноваційні, соціальні та екологічні індикатори. Запропоновано алгоритм упровадження методичного забезпечення в практику діяльності підприємств, що передбачає етапи діагностики, планування, реалізації, моніторингу та коригування управлінських впливів.

Доведено, що застосування запропонованого методичного забезпечення сприятиме підвищенню адаптивності промислових підприємств до змін зовнішнього середовища, зростанню їх конкурентоспроможності та формуванню передумов для сталого соціально-економічного розвитку регіонів України. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання органами регіонального управління та керівниками промислових підприємств при розробленні стратегій і програм сталого розвитку.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В УПРАВЛІННІ ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНІВ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

Максим МЕЛЬНИЧЕНКО — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено сучасні тенденції трансформаційних перетворень в управлінні економічним розвитком регіонів в умовах децентралізації. Обґрунтовано, що децентралізаційні реформи істотно змінюють інституційну архітектуру регіонального управління, перерозподіляючи повноваження, ресурси та відповідальність між рівнями влади, що безпосередньо впливає на ефективність реалізації регіональної економічної політики. Акцентовано увагу на зростанні ролі регіонів як активних суб’єктів соціально-економічного розвитку в умовах глобалізаційних викликів, структурних зрушень та посилення територіальної конкуренції.

Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методичних засад формування сучасних тенденцій трансформаційних перетворень в управлінні економічним розвитком регіонів у контексті децентралізації. У процесі дослідження застосовано інституційний підхід, теорію багаторівневого управління та концепцію сталого розвитку, що дозволило комплексно проаналізувати взаємозв’язок між інституційними змінами, управлінськими механізмами та економічними результатами регіонального розвитку.

Встановлено, що ефективність трансформаційних перетворень значною мірою залежить від інституційної спроможності органів місцевого самоврядування, якості координації між рівнями влади, а також здатності регіонів використовувати власний ендогенний потенціал розвитку. Виявлено ключові проблеми сучасного етапу децентралізації, зокрема асиметрію соціально-економічного розвитку регіонів, нерівномірність фінансових і ресурсних можливостей та обмежені управлінські компетенції на місцевому рівні.

Доведено, що формування ефективних моделей управління економічним розвитком регіонів потребує інтеграції принципів багаторівневого управління, інституційного розвитку та сталого розвитку, орієнтованих на довгострокову економічну стійкість і конкурентоспроможність територій. Результати дослідження можуть бути використані у процесі розробки та реалізації регіональних стратегій розвитку в умовах децентралізації.

МУНІЦИПАЛЬНІ ОБЛІГАЦІЇ В СИСТЕМІ ФІНАНСУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ

Ольга ЛЮТА, Ольга ДЕЙНЕКА — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено роль муніципальних облігацій у системі фінансування територіальних громад у зарубіжних країнах. Проаналізовано основні підходи до організації місцевих запозичень у розвинутих економіках. Особливу увагу зосереджено на інвестиційних муніципальних облігаціях як інструменті залучення довгострокового капіталу. Розкрито економічну сутність муніципальних облігацій та їх значення для розвитку місцевої інфраструктури. Узагальнено практики використання цільових інфраструктурних облігацій у фінансуванні соціально важливих проєктів. Визначено ключові переваги застосування муніципальних облігацій для громад з точки зору диверсифікації джерел фінансування. Обґрунтовано доцільність активізації ринку муніципальних облігацій в умовах обмеженості бюджетних ресурсів. Доведено, що інвестиційні муніципальні облігації можуть ефективно використовуватися для реалізації довгострокових інфраструктурних проєктів. Акцентовано увагу на можливостях застосування зарубіжного досвіду в національній практиці. Визначено перспективи використання муніципальних облігацій у процесі повоєнного відновлення територій. Зроблено висновок, що інвестиційні муніципальні облігації можуть стати важливим джерелом фінансування відновлення пошкодженої інфраструктури територіальних громад.

КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ІТ-СЕКТОРУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Юлія ТУНІЦЬКА , Софія ОСИПОВА , Андрій КОВАЛЬЧУК — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті здійснено поглиблений аналіз особливостей формування, збереження та реалізації конкурентних переваг ІТ-сектору України в умовах повномасштабної війни та тривалої соціально-економічної нестабільності. Обґрунтовано, що ІТ-галузь залишається одним із найбільш стійких і стратегічно важливих секторів національної економіки, який, попри воєнні ризики, забезпечує стабільні валютні надходження, збереження зайнятості, високий рівень інтеграції у глобальні цифрові ланцюги створення вартості та підтримку міжнародної конкурентоспроможності України.

Проаналізовано динаміку та структуру експорту ІТ-послуг, що дало змогу виявити стійку тенденцію до зростання їх частки у загальному обсязі експорту послуг та визначити ключові ринки збуту, зокрема Сполучені Штати Америки та країни Європейського Союзу. Доведено, що визначальною конкурентною перевагою ІТ-сектору в умовах воєнної нестабільності є наявність висококваліфікованого людського капіталу, який характеризується значним рівнем технічних компетенцій, високою адаптивністю, досвідом роботи в міжнародних проєктах та достатнім рівнем володіння іноземними мовами, поєднаними з відносно нижчим рівнем оплати праці порівняно з провідними світовими та європейськими економіками.

Виявлено унікальну здатність українського ІТ-бізнесу до прискореної капіталізації, операційної стійкості та швидкої трансформації бізнес-моделей в умовах постійного впливу деструктивних наслідків військової агресії, збоїв логістики, інфраструктурних обмежень і макроекономічної невизначеності. Особливу увагу приділено ролі стартап-екосистеми, аутсорсингових і змішаних моделей діяльності, які забезпечують гнучкість, інноваційність і здатність швидко реагувати на зміни глобального ринку.

Окремо розглянуто питання дотримання міжнародних стандартів регуляторного комплаєнсу у сфері інформаційної безпеки як важливого чинника формування конкурентних переваг на світовому цифровому ринку. Узагальнено досвід українських ІТ-компаній щодо впровадження міжнародних вимог і стандартів захисту даних та кібербезпеки, зокрема GDPR, ISO/IEC 27001, PCI DSS, SOC 2 та інших. Обґрунтовано, що комплаєнс у сфері інформаційної безпеки слід розглядати не лише як інструмент формального дотримання норм, а як стратегічний елемент управління, що підвищує довіру міжнародних партнерів, знижує регуляторні та репутаційні ризики й сприяє довгостроковому сталому розвитку ІТ-сектору України в умовах війни та післявоєнного відновлення.

СИСТЕМНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЛЯ ВРАЗЛИВИХ ГРУП

Олександра КАЗАРЯН — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті здійснено комплексний аналіз теоретичних засад і практичних підходів до формування фінансових інструментів соціальної політики з позицій системності, інноваційності та орієнтації на сталий соціальний розвиток. Обґрунтовано, що фінансові інструменти соціальної політики мають розглядатися не лише як механізм перерозподілу ресурсів і мінімізації соціальних ризиків, а як інструмент соціальних інвестицій, спрямованих на розвиток людського капіталу, підвищення рівня зайнятості та зменшення залежності вразливих груп від постійної державної підтримки. Такий підхід дозволяє переорієнтувати соціальну політику з короткострокового реагування на соціальні проблеми на досягнення довгострокових соціально-економічних результатів. Особливу увагу в статті приділено аналізу ролі держави у формуванні ефективної системи фінансових інструментів соціальної політики, а також можливостям використання міжнародного досвіду в цій сфері. Показано, що в країнах із розвиненими моделями соціальної держави домінують активні інструменти підтримки, які поєднують фінансову допомогу з програмами зайнятості, професійної адаптації, освіти, підприємництва та соціального підприємництва. Адаптація таких підходів до національних умов розглядається як важливий чинник підвищення ефективності соціальної політики в Україні. У статті також акцентовано увагу на інноваційних фінансових інструментах соціальної політики, зокрема розвитку соціального підприємництва, використанні грантових програм, механізмів державно-приватного партнерства та фінансування, орієнтованого на результат. Обґрунтовано, що поєднання бюджетних ресурсів із коштами бізнесу, громадського сектору та міжнародних донорів дозволяє диверсифікувати джерела фінансування соціальних програм, підвищити їх результативність і зменшити фіскальне навантаження на державний бюджет. Окремо розглянуто роль регіональних інноваційних підходів, які забезпечують адаптацію фінансових інструментів соціальної політики до специфіки розвитку територій і потреб місцевих громад. Результати дослідження свідчать, що системне вдосконалення фінансових інструментів соціальної політики для вразливих груп є необхідною умовою зміцнення соціальної стійкості, зниження рівня соціальної нерівності та забезпечення сталого соціального розвитку. Практична значущість статті полягає в можливості використання отриманих висновків і узагальнень у процесі формування та реалізації державних і регіональних програм соціальної політики, спрямованих на підтримку вразливих груп населення в умовах сучасних соціально-економічних викликів.

РОЛЬ ESG-ФАКТОРІВ У ФОРМУВАННІ СТРАТЕГІЙ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ НА ГЛОБАЛЬНИХ РИНКАХ

Юлія АНАНЬЄВА — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті здійснено всебічний науковий аналіз ролі ESG-факторів (Environmental, Social, Governance) у формуванні стратегій управління фінансовими ризиками на глобальних фінансових ринках в умовах зростаючої економічної нестабільності, посилення регуляторного тиску та трансформації моделей фінансового посередництва. Обґрунтовано, що сучасний етап розвитку світової фінансової системи характеризується зміщенням акцентів із короткострокової фінансової ефективності на довгострокову стійкість, де екологічні, соціальні та управлінські чинники виступають важливими детермінантами рівня фінансових ризиків і стабільності фінансових інститутів. Доведено, що ігнорування ESG-факторів призводить до накопичення прихованих ризиків, зокрема кредитних, інвестиційних, репутаційних і системних, що можуть реалізуватися у вигляді значних фінансових втрат у середньо- та довгостроковій перспективі. У дослідженні проаналізовано еволюцію підходів до управління фінансовими ризиками в контексті сталого розвитку та показано, що ESG-фактори поступово трансформуються з нефінансових індикаторів у повноцінні елементи системи ризик-менеджменту. Розкрито механізми впливу екологічних ризиків, пов’язаних із кліматичними змінами, екологічними стандартами та «зеленим» регулюванням, на вартість активів і кредитоспроможність позичальників. Окрему увагу приділено соціальним ризикам, що виникають унаслідок порушень трудових прав, соціальної відповідальності бізнесу та зниження довіри з боку стейкхолдерів, а також управлінським ризикам, зумовленим якістю корпоративного управління, прозорістю прийняття рішень і дотриманням принципів доброчесності. Досліджено специфіку інтеграції ESG-факторів у стратегії управління фінансовими ризиками банків і фінансових установ, зокрема в частині кредитної політики, оцінювання вартості застави, управління інвестиційними портфелями та формування внутрішніх систем контролю ризиків. Обґрунтовано, що розвиток зеленого банкінгу та ESG-орієнтованого фінансування сприяє зниженню довгострокових ризиків і водночас підвищує конкурентоспроможність фінансових інститутів на глобальних ринках. Показано, що впровадження ESG-стратегій дозволяє трансформувати ризик-менеджмент із реактивного інструменту мінімізації втрат у проактивний механізм запобігання фінансовим кризам. Особливу увагу в статті приділено ролі ESG-факторів в умовах кризових явищ та воєнного стану, коли фінансові ризики посилюються через макроекономічні дисбаланси, зниження платоспроможності економічних суб’єктів і зростання соціальної напруги. Обґрунтовано, що дотримання принципів соціальної відповідальності, ефективного корпоративного управління та прозорості фінансової діяльності є важливими чинниками підтримки фінансової стійкості та довіри до фінансової системи в період підвищеної невизначеності.

ІНСТИТУЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЛИХ І СЕРЕДНІХ ПІДПРИЄМСТВ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

Оксана КОПИЛЮК , Наталія МІЦЕНКО , Валентина КУЦИК — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті обґрунтовано роль інституційного середовища інноваційної діяльності як ключового чинника забезпечення економічної мобільності малих і середніх підприємств у регіонах України в умовах війни. Визначено регуляторно-стимулюючі, Інфраструктурно-екосистемний та соціально-капіталізаційні взаємозв’язки між формуванням інституційного середовища інноваційної діяльності та зростанням економічної мобільності малих і середніх підприємств у регіонах України в умовах війни Доведено, що якість регуляторної політики, розвиток інноваційної інфраструктури, доступ до фінансово-інвестиційних інструментів, формування людського капіталу та ефективна інституційна координація визначають здатність МСП до швидкої адаптації, релокації, диверсифікації діяльності та інтеграції у нові ринки. Окреслено напрями та інструментарій регіональної політики покращення інституційного середовища інноваційної діяльності та їх вплив на посилення економічної мобільності малих і середніх підприємств в Україні в умовах війни. Показано, що комплексне вдосконалення інституційного середовища сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємств, зміцненню економічної резилієнтності регіонів і формуванню передумов інноваційно орієнтованого повоєнного відновлення України.

ЕВОЛЮЦІЯ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ДО ТРАНСФОРМАЦІЇ СИСТЕМИ ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ ЧОРНОЇ ЛЬВИНКИ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Наталія ВДОВЕНКО , Олена ГОЛОВНІНА , Дмитро ГРИГОР’ЄВ — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено еволюцію наукових підходів до трансформації системи обліково-аналітичного забезпечення фінансового ризик-менеджменту будівельних підприємств у контексті реалізації інноваційних проєктів біоекономіки, зокрема будівництва ферм із вирощування чорної львинки. Обґрунтовано, що сучасні умови підвищеної макроекономічної нестабільності, воєнних ризиків, інфляційних коливань та трансформації галузевої структури економіки зумовлюють необхідність переходу від класичних кошторисно-контрольних моделей до інтегрованих ризик-орієнтованих концепцій управління. Визначено, що традиційні облікові підходи, орієнтовані на ретроспективний контроль витрат, не забезпечують достатнього рівня фінансової передбачуваності для будівельних підприємств, які реалізують біотехнологічні інвестиційні проєкти. Особливу увагу приділено специфіці будівництва інноваційних ферм із вирощування чорної львинки як об’єктів, що поєднують ознаки будівельних, аграрних і біотехнологічних комплексів й формують багаторівневу структуру фінансових ризиків, зокрема інвестиційних, технологічних, біологічних, ринкових, регуляторних. Розкрито трансформацію облікових і аналітичних процедур у напрямі інтеграції проєктного обліку, резервування, сценарного бюджетування, прогнозування грошових потоків. Запропоновано концептуальну модель інтегрованої ризик-орієнтованої системи, що включає обліковий, аналітичний, ризик-менеджмент та інформаційно-цифровий блоки та забезпечує взаємоузгодженість фінансових і біотехнологічних параметрів у процесі прийняття рішень з урахуванням даних обліку. На основі розрахункової моделі будівництва ферми з вирощування чорної львинки продемонстровано вплив нестабільності на показники капітальних витрат, операційних витрат, чистого прибутку та строку окупності та як джерело специфічних ризиків для будівельних підприємств. Розроблено підхід до інтеграції ризик-орієнтованих індикаторів у систему обліково-фінансового контролю будівельних підприємств.

СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПЛАНУВАННЯ ЛОГІСТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Сергій ВИШНЮК — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено стратегічні аспекти трансформації планування логістичного потенціалу підприємства в умовах зростання нестабільності зовнішнього середовища, ускладнення ланцюгів постачання та посилення вимог до адаптивності управлінських рішень. Логістичний потенціал розглянуто як самостійну системну категорію стратегічного управління, що відображає здатність підприємства ефективно формувати, координувати й трансформувати матеріальні, інформаційні та фінансові потоки відповідно до довгострокових цілей розвитку. Обґрунтовано необхідність відокремлення логістичного потенціалу від загального економічного потенціалу та його інтеграції у багаторівневу систему стратегічного, тактичного й оперативного планування. Систематизовано основні складові логістичного потенціалу та визначено їхню роль у формуванні синергетичного ефекту логістичної системи підприємства. Показано взаємозв’язок між рівнем нестабільності зовнішнього середовища та горизонтами планування розвитку логістичного потенціалу. Практичне значення результатів полягає у можливості використання запропонованих концептуальних положень для підвищення ефективності управління логістикою та забезпечення стійкого розвитку підприємств.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ СТРУКТУРНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Віталій ВИШНЮК — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено тенденції підвищення економічного потенціалу промислових підприємств України в умовах структурних трансформацій національної економіки. Проаналізовано еволюцію наукових підходів до визначення змісту економічного потенціалу, його ролі у забезпеченні стійкого розвитку підприємств і підвищенні конкурентоспроможності галузей. Розкрито зміст організаційно-економічного механізму нарощування потенціалу та визначено ключові чинники його формування – капіталоозброєність, інноваційно-технологічний рівень, кадровий потенціал і ефективність використання основних засобів. На основі моделі Солоу доведено взаємозв’язок між темпами зростання капіталу, трудових ресурсів і виробничої ефективності підприємств. Визначено, що підвищення економічного потенціалу потребує збалансованої державної політики, спрямованої на модернізацію промисловості, оновлення основних фондів та стимулювання інноваційної активності суб’єктів господарювання.

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВІДБУДОВИ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Валентина ЛУК’ЯНОВА, Роман МАЛІЦЬКИЙ , Григорій ГОРОВЕНКО — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

Післявоєнна відбудова економіки України та її підприємств є ключовим чинником національної стабільності та довгострокового розвитку. Економічний потенціал відбудови визначається сукупністю виробничих, фінансових, людських і інституційних ресурсів, які можуть бути мобілізовані для відновлення діяльності підприємств різних галузей та регіонів. Пріоритетність таких заходів залежить від масштабу руйнувань, галузевої структури регіональної економіки, рівня безпеки, доступу до фінансових ресурсів та інфраструктури, а також соціальних умов. Регiональна специфіка відбудови є критичною для ефективного використання наявного потенціалу. Західні області демонструють відносно збережені виробничі активи та високий рівень адаптивності бізнес-середовища, що сприяє швидкому відновленню малих і середніх підприємств та розвитку інноваційних секторів. Центральні регіони, зосереджуючи важку промисловість та машинобудівні підприємства, потребують значних капіталовкладень і модернізації виробничих потужностей, проте мають потенціал для інтеграції у національні та міжнародні виробничі ланцюги. Південні та східні регіони, які зазнали найбільших руйнувань інфраструктури та виробництва, потребують комплексної державної та міжнародної підтримки, поєднання державних субсидій, кредитів, грантів та стимулів для залучення приватних інвестицій. Північні області та місто Київ відіграють роль стабілізуючих центрів, забезпечуючи логістичну, фінансову та кадрову підтримку для інших регіонів. Для оцінювання економічного потенціалу підприємств застосовуються комплексні методики, які інтегрують фінансові, виробничі, людські та інституційні ресурси. Основні підходи включають багатофакторні індекси потенціалу, SWOT- та PESTEL-аналізи, економетричне моделювання та порівняльний аналіз. Ці методи дозволяють визначати пріоритети інвестицій, прогнозувати обсяги виробництва та оцінювати ефективність використання ресурсів. Регiональна та галузева специфіка відбудови визначає пріоритетність інвестицій та державної підтримки. У західних регіонах пріоритетними є агропромисловий комплекс, харчова промисловість та ІТ-сектор, у центральних – важка промисловість та машинобудування, у південних та східних – портова логістика, суднобудування та металургія, у північних – АПК та легка промисловість. Київ виконує функцію стратегічного центру фінансових, логістичних і інноваційних ресурсів. Таке регіонально-галузеве розподілення пріоритетів забезпечує оптимізацію відновлення виробничих потужностей та максимальний мультиплікативний ефект для національної економіки. Інвестиційно-інституційна політика має бути адаптивною та диференційованою, з урахуванням безпекових, соціальних та економічних аспектів. Це передбачає надання державних субсидій, грантів, пільгових кредитів, стимулів для приватних інвестицій та міжнародної допомоги відповідно до регіональних та галузевих пріоритетів. Соціальні заходи мають забезпечувати збереження робочих місць та стабілізацію доходів населення, а безпекові – контроль критичних об’єктів та захист інвестицій. Таким чином, економічний потенціал відбудови українських підприємств формує основу стратегічного планування післявоєнного розвитку країни. Комплексна оцінка ресурсів і пріоритетів, інтеграція державних, приватних та міжнародних інвестицій дозволяють підвищити ефективність відновлення та забезпечити довгострокову стійкість економіки.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РОЗВИТКУ КООПЕРАТИВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Світлана ТУЛЬЧИНСЬКА — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено теоретико-методичні засади оцінки ефективності соціально-економічного механізму розвитку кооперативних підприємств. Розкрито сутність та структуру соціально-економічного механізму, що інтегрує організаційну, економічну, соціальну, інституційну та інноваційну підсистеми. Систематизовано наукові підходи до оцінки ефективності кооперативної діяльності. Обґрунтовано систему критеріїв та показників оцінки, згрупованих за економічними та соціальними напрямами. Сформовано концептуальну модель комплексної оцінки ефективності, що враховує подвійну природу кооперативної діяльності. Визначено основні напрями підвищення ефективності соціально-економічного механізму розвитку кооперативних підприємств в умовах євроінтеграції.

НЕЧІТКО-ТЕНЗОРНЕ МОДЕЛЮВАННЯ РИЗИКІВ ПРОЄКТІВ ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА ДЛЯ СТАЛОГО СІЛЬСЬКОГО РОЗВИТКУ

Андрій ГУТОРОВ, Костянтин ЦЕНТИЛО — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

Метою статті є розробка та апробація багатовимірної нечітко-тензорної моделі оцінювання і прогнозування сукупних ризиків проєктів публічно-приватного партнерства для сталого сільського розвитку на основі інтеграції природно-кліматичних, ринкових, фінансових, інституційно-правових та технологічних чинників з урахуванням їх кореляційної взаємодії, регіональної асиметрії та сценарної динаміки. У статті досліджено проблематику оцінювання та управління ризиками проєктів публічно-приватного партнерства для сталого сільського розвитку в умовах високої невизначеності, кліматичних змін, ринкової волатильності та інституційної нестабільності. Обґрунтовано обмеженість традиційних лінійних і детермінованих підходів до аналізу ризиків, які не враховують багатовимірний і кумулятивний характер взаємодії природно-кліматичних, фінансово-економічних, ринкових, інституційно-правових і технологічних чинників. Запропоновано нечітко-тензорну модель оцінювання сукупного ризикового середовища, що поєднує інструменти економіко-математичного моделювання, теорії нечітких множин і сценарного аналізу. Розроблено інтегральний індекс ризику, що дає змогу здійснювати порівняльну оцінку інвестиційної прийнятності проєктів публічно-приватного партнерства з урахуванням регіональної асиметрії, кореляційної взаємодії окремих груп ризиків та нелінійних ефектів їх сукупного впливу на фінансову результативність. Емпіричну базу дослідження сформовано на основі статистичних даних кліматичного реаналізу ERA5, показників цінової, валютної та інфляційної динаміки, а також експертних оцінок інституційного і ринкового середовища аграрної сфери України. Проведено сценарне моделювання для типових проєктів інфраструктурного, логістичного, переробного та зрошувального спрямування, що дало змогу кількісно визначити очікувані втрати ефективності та критичні зони ризику. Результати дослідження підтверджують доцільність застосування диференційованих механізмів розподілу ризиків між державним і приватним партнерами, посилення ролі страхових і гарантійних інструментів, а також інтеграції кліматоадаптаційних і фінансово-стабілізаційних заходів у контрактну архітектуру публічно-приватного партнерства сталого сільського розвитку.

МАРКЕТИНГОВІ ТА ІННОВАЦІЙНІ ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ МОЛОЧНОЇ ГАЛУЗІ

Інна ЛЕВИЦЬКА — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено маркетингові та інноваційні чинники впливу на конкурентоспроможність підприємств молокопереробної галузі України. Обґрунтовано, що сучасна парадигма конкурентоспроможності зміщується від цінової конкуренції до конкуренції цінностей, якості, технологічності та екологічної відповідальності. Конкурентоспроможність розглядається як інтегрований механізм економічної безпеки, що базується на цифровізації, інноваційній модернізації та стратегічному маркетинговому управлінні. Проаналізовано динаміку виробництва молока та молочної продукції у 2024-2025 роках, визначено тенденцію концентрації виробництва у промисловому секторі, зростання продуктивності корів та географічне зміщення виробничих потужностей до центральних і західних регіонів. Встановлено, що зростання експорту та збереження позитивного торговельного сальдо формують нові вимоги до якості, простежуваності та відповідності стандартам ЄС. Обґрунтовано трансформацію маркетингу з інструмента збуту у стратегічний компонент системи стійкості підприємства, що охоплює брендинг, мультиканальне просування, розвиток e-commerce та адаптацію до принципів «European Green Deal». Доведено, що впровадження інноваційних технологій у виробництві та переробці молока стає базовою основою конкурентоспроможності підприємств молочної галузі. Зроблено висновок, що синергія технологічних інновацій, цифровізації та стратегічного маркетингу формує нову модель розвитку молокопереробних підприємств України, що заснована на інтеграційній складовій.

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Інна МАРТИНЮК — Thu, 29 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено стратегічні підходи до управління бізнес-процесами підприємств в умовах цифрової трансформації. Обґрунтовано, що цифровізація змінює роль бізнес-процесів у системі управління, перетворюючи їх з операційного інструменту на стратегічний ресурс забезпечення гнучкості, результативності та конкурентоспроможності підприємства. Проаналізовано еволюцію підходів до управління бізнес-процесами від класичного BPM та e-BPM до концепції Digital BPM, що базується на принципах інтеграції цифрових технологій, даних та клієнтоорієнтованості.

Доведено, що ефективна цифрова трансформація потребує узгодження корпоративної, бізнес- та процесної стратегій, а також інтеграції бізнес-процесів у систему стратегічного управління. У роботі визначено місце процесної стратегії як механізму реалізації стратегічних цілей підприємства та інструменту оперативної адаптації до змін зовнішнього середовища. Обґрунтовано доцільність використання стратегічних підходів Agile, Lean, BPM та Data-Driven Management у комплексі, що дозволяє забезпечити гнучкість, системність та обґрунтованість управлінських рішень.

Особливу увагу приділено ролі цифрових ключових показників ефективності (KPI) у стратегічному контролі бізнес-процесів. Запропоновано систематизацію цифрових KPI, орієнтованих на оцінювання процесної результативності, клієнтської цінності, адаптивності та досягнення стратегічних цілей. Доведено, що впровадження цифрових KPI забезпечує перехід від періодичного контролю до безперервного моніторингу процесної діяльності та підвищує якість стратегічного управління. Зроблено висновок, що стратегічне управління бізнес-процесами є ключовою передумовою успішної цифрової трансформації підприємств у сучасному економічному середовищі.