MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS

РОЛЬ ТА ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Іван ЮР, Йосиф СИТНИК — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядається генезис формування поняття відповідальності та розвитку концепції соціальної відповідальності в системах управління суб’єктів господарювання. Соціальна відповідальність належить до ключових складових стратегії сучасних підприємств. Соціальна відповідальність підприємництва накладає зобов’язання власникам та менеджменту підприємства щодо врахування й захисту інтересів усіх зацікавлених сторін у середовищі діяльності підприємства. Вивчення явища впливу соціальної відповідальності та численні дослідження у цій царині вказують на потребу структурування теоретичних підходів і знань у цій сфері,а також вивчення практик впровадження соціальної відповідальності в умовах сьогодення. Дослідження концепту соціальної відповідальності на основі цієї статті вказує на те, що менеджмент підприємств повинен змінювати підходи до традиційного управління суб’єктами господарювання та впроваджуючи її у свої стратегічні плани. Автори статті вважають, що зростання потреби в соціальній відповідальності залежить від впливу знаннєвого та інформаційного потоку в суспільстві. У статті узагальнено наукові підходи стосовно розвитку соціальної відповідальності. Проаналізовано та систематизовано розроблену різними науковцями концептуальну модель аналізування практик соціальної відповідальності. У статті розглянуто та розкрито змістовне наповнення основних принципів соціальної відповідальності. Запропоновано доповнити вже відомі види соціальної відповідальності в системах управління підприємств та сфері підприємництва загалом, новими категоріями: національно-державницька та культурно-духовна. Автори стверджують, що розвиток соціальної відповідальності в системі управління підприємств – це складний процес, де ефективна стратегія відповідальності може інтегрувати різні принципи та категорії залежно від розмірів та видів економічної діяльності підприємств.

ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНОГО ОПОДАТКУВАННЯ НА АКТИВІЗАЦІЮ ФІНАНСУВАННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ВИТРАТ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОІННОВАЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ

Надія НОВИЦЬКА — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядається роль екологічного оподаткування у зниженні надмірного навантаження на довкілля в Україні. Досліджено статичну та динамічну ефективності екологічного податку та визначено необхідність додаткових заходів для його удосконалення. Виявлено, що екологічне оподаткування в Україні наразі не стимулює підприємства до впровадження екологічних інновацій. Пропонується поєднання екологічного оподаткування з іншими податковими та адміністративними інструментами для підвищення його ефективності. У статті досліджено роль екоінновацій у зменшенні навантаження на довкілля та сприяння сталому розвитку економіки. Обговорюється важливість розробки стратегій економічного зростання, які враховують екологічні аспекти, зокрема, більш ефективне використання ресурсів та зменшення екологічних витрат. Висвітлено ключову роль екоінновацій у цьому процесі, їхній внесок у технологічні трансформації та сприяння переходу до постіндустріальної стадії розвитку. Також обговорюється вплив екологічного оподаткування на розвиток стійких економічних систем та прискорення розриву між ресурсоспоживанням і економічним зростанням. У статті висвітлено два основних аспекти цього процесу: розрив ресурсних зв’язків та розрив зв’язків навантаження на довкілля. Наведено два типи індикаторів цього розриву - відносний та абсолютний. Висвітлено, що процес розриву зв’язків вже розпочався і має тривати, проте для досягнення відчутних результатів необхідне прискорення цього процесу. Особлива увага приділяється ролі екологічного оподаткування в цьому контексті, а також його статичній та динамічній ефективності. Зазначено, що екологічне оподаткування може прискорити процес розриву зв’язків через спрямованість на скорочення бази та забезпечення зниження надмірного навантаження на довкілля найменш витратним способом.

СТАН ТА ПІДТРИМКА СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЕС

Дамір КУЛІШ — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано сучасний стан та підтримка стратегічного планування зовнішньоекономічної діяльності підприємств ЕС. Встановлено, що Європейський Союз, а точніше його держави-члени, має компетенцію щодо гармонізації законодавства, яку він здійснює в таких сферах, як вільний обіг товарів, послуг, капіталу, а також у таких секторах, як сільське господарство, рибальство, транспорт та енергетика. Між тим, охорона здоров'я, туризм і цивільний захист є прикладами сфер, де Європейський Союз може приймати закони лише на підтримку ініціатив держав-членів. ЄС має відносно відкритий режим торгівлі, що стало стимулом для розвитку відносин із широким колом торгових партнерів. Дійсно, ЄС глибоко інтегрований у світові ринки, і можна очікувати, що ця картина збережеться, оскільки сучасні транспортні та комунікаційні розробки створюють додатковий стимул для виробників обмінюватися товарами (і послугами) у всьому світі.

Регулювання ЗЕД здійснюється автономно або спільно на декількох рівнях: національному; двосторонньому і регіональному; глобальному. Зазвичай органи національних держав регулюють ЗЕД автономно, видаючи різні закони, постанови, правила, дозволи тощо. Автономно можуть діяти і органи регіональної компетенції, такі як Рада міністрів ЄС, Рада Безпеки ООН та ін. Узгоджене або спільне регулювання ЗЕД здійснюється шляхом видання спільних актів або підписання міжнародних договорів і угод, а також відповідно до різноманітних правил і звичаїв, прийнятих міжурядовими або неурядовими органами та організаціями. Будь-яке регулювання спрямоване на проведення тієї чи іншої зовнішньоекономічної політики (засоби якої ми роз'яснимо в наступній темі), а це сприяє економічній інтеграції у світове господарство. З іншого боку, процеси ЗЕД, все більш складні взаємини і прагнення до швидкого вирішення проблем призводять до зростання числа і ролі органів і організацій в регулюванні ЗЕД.

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ У БІЗНЕСІ

Леся ДОНЧАК, Діна ШКВАРУК — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена комплексному аналізу сучасних викликів та можливостей, пов'язаних із впровадженням екологічних інновацій у сфері бізнесу. Проаналізовано літературні джерела та запропоновано власне бачення категорії «екологічні інновації», що представляють собою новаторські рішення, технології, продукти або підходи, спрямовані на зменшення негативного впливу господарської діяльності на навколишнє середовище та сприяння сталому використанню ресурсів. Досліджено основні чинники, що ставлять під загрозу екологічну стійкість бізнес-середовища, такі як забруднення повітря та води, неефективне використання ресурсів та управління відходами. Виокремлено основні проблеми, з якими стикаються підприємства, зокрема, невизначеність щодо ефективності екологічних інновацій, високі витрати на їх впровадження, невпевненість щодо ринкової віддачі, недостатня державна підтримка, відсутність стандартів та технічні обмеження. Висвітлено перспективи впровадження екологічних інновацій у бізнес, зокрема, залучення інвестицій та фінансова підтримка. Зазначено позитивні аспекти, такі як збереження ресурсів, підвищення продуктивності та якості виробництва, а також покращення корпоративної відповідальності та створення позитивного іміджу суб’єкта бізнесу. На основі проведеного аналізу доведено, що успішне впровадження екологічних інновацій може стати важливим чинником для сталого розвитку та залучення нових інвестицій.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

Іванна СИДОРЧУК — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

У статті конкретизовано поняття «фінансовий потенціал підприємства» як сукупність фінансових можливостей підприємства, які разом із внутрішнім управлінським впливом перетворюються у фінансові ресурси і служать для досягнення цілей його розвитку. Визначено систему взаємопов’язаних та взаємообумовлених принципів, що дозволять отримати максимальний ефект потенціалу. Процес формування механізму управління фінансовим потенціалом підприємства представлено як координаційну складну систему забезпечення взаємозв’язків між модулями підготовки й оцінки інформаційної бази, розробки управлінських рішень, оцінки їх досягнення та вибору раціонального рішення щодо ефективного управління фінансовою діяльністю підприємства.

Ключові слова: потенціал, фінансовий потенціал, фінансові ресурси, фінансове управління, система управління фінансовим потенціалом

МОДЕЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІКРОПІДПРИЄМСТВА

Оксана ПРОСКУРОВИЧ, Інна ЧАЙКОВСЬКА, Катерина ГОРБАТЮК — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

В науковій статі досліджено процес оцінювання результату моделювання діяльності мікропідприємства засобами економетричного моделювання. Наведено основні підходи до процесу моделювання результатів діяльності суб’єкта підприємництва за динамічних умов розвитку економіки. Побудовано економетричні моделі зміни чистого доходу від надання послуг мікропідприємства та здійснено його подальше прогнозування. Визначено значний вплив вартості засобів виробництва та чисельності працівників на зміну результату діяльності мікропідприємства. Прогнозування чистого доходу здійснено на основі існуючих на мікропідприємстві тенденцій та за використання експертного методу щодо зростання вартості засобів та предметів праці та незмінності чисельності персоналу. Обидва варіанти дали позитивне зростання чистого доходу від наданих послуг. Залежно від динамічності ринкового середовища можна рекомендувати ці моделі до впровадження у практику господарювання мікропідприємства.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРАКТИЧНОГО HR-МЕНЕДЖМЕНТУ В КРИЗОВИХ УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ТА ПОВОЄННОГО РОЗВИТКУ

Ніла ТЮРІНА, Тетяна НАЗАРЧУК, Олексій ГУРНИЦЬКИЙ — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано стан вітчизняного ринку праці за результатами, оприлюдненими на Форумі Human Capital UA. Розглянуто прогнозні дані щодо розвитку людського потенціалу за демографічними показниками. Визначено пріоритетні напрями збереження та розвитку людського потенціалу. Акцентовано увагу на трансформацію змістовного наповнення функцій HR-менеджменту під час війни. Сформовано першочергові задачі HR-служб, виокремлено важливість психологічної роботи з персоналом компаній за сучасних умов. Проаналізовано, задекларовані на саміті HR Wisdom Summit-2023, сучасні HR-стратегії та розглянуто можливості їх адаптації на підприємствах. Здійснено огляд окремих аспектів позитивного управління персоналом українськими компаніями в кризових умовах з використанням сучасних технологій. Охарактеризовано структуру сучасних діджитал-сервісів практикуючих компаній. Розглянуто можливість впровадження концепту Zero-HR та ефективного онбордингу в систему управління персоналом підприємств та організацій. Запропоновано нові підходи до мотивації працівників та відновлення їх ментального здоров’я, подолання стресу із застосуванням методики Basic PH.

КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ ЗА УМОВ ЦИФРОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Ірина НАДТОЧІЙ, Ірина КРАМАРЕНКО, Наталія ГРИШИНА — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

Процеси прискореної цифровізації туристичної індустрії потребують постійної уваги, враховуючі виклики сьогодення та швидкість появи нових цифрових технологій, темпи їх розвитку і розповсюдження. Основним критерієм задоволеності споживача туристичної послуги є безпека, та максимальний вибір при мінімальних зусиллях, персональних підхід. Необхідно зазначити, що туристичну індустрію характеризує високий цифровий потенціал. Впровадження інноваційних технологій може бути ефективним лише в тому разі, якщо будуть враховані особливість туристичної галузі, яка має ряд специфічних особливостей. Визначено підходи до побудови системи управління персоналом туристичної індустрії , що дозволяє забезпечити діагностику суб’єктів галузі за ступенем готовності до цифровізованого управління персоналом, сформувати цифрову платформу управління персоналом, провести аналіз і дати оцінку ризиків безробіття та соціальної напруженості цифровізованого управління. Визначено, що використання HR-метрики дозволяє не виміряти той чи інший HR-процес, але й оцінити ефекти його впливу на процес формування трудового потенціалу. Досліджено концепцію формування системи управління персоналом туристичної індустрії в умовах цифрових трансформацій. управлінські процеси та цифрові навики персоналу. Здійснено формування тактичного та стратегічного підходів до побудови системи управління персоналом у цифровому форматі, що базується на використанні інструментів реалізації. Запропоновано систему управління персоналом у цифровому форматі, що складається з трьох етапів. На першому етапі здійснюється діагностика та визначення цілей розвитку системи управління персоналом. На другому етапі формування цифрової платформи управління персоналом. На заключному етапі здійснюється оцінка результатів та ризиків розвитку системи управління персоналом у цифровому форматі. Визначено про багатоетапність та багатозадачність формування системи управління персоналом у HR форматі. Її реалізація дозволить оптимізувати робочі процеси управління, накопичити дані щодо кадрових процесів і результатів їх завершення, що формуються, а також сформувати необхідний рівень компетенцій співробітників для виконання поставлених завдань. Однак масштабність реалізації, пов'язана з багатьма складнощами та ризиками, як безробіття та зростаючою соціальною напруженістю, які також необхідно враховувати.