MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS

ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЯК ДЕТЕРМІНАНТА РОЗВИТКУ СТІЙКОЇ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Тетяна ЖЕЛЮК — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено роль матеріальних ресурсів закладів охорони здоров’я як ключового чинника формування стійкої медичної галузі України в умовах воєнного стану та поглиблення медичної реформи. Обґрунтовано зміст та структуру матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я, проаналізовано сучасні тенденції фінансування галузі у 2025–2026 рр., зокрема зростання видатків державного бюджету, посилення ролі Програми медичних гарантій, публічних інвестиційних проєктів та місцевих бюджетів. Показано, що матеріальні ресурси ЗОЗ формуються під впливом одночасних процесів відновлення зруйнованої інфраструктури, модернізації обладнання, розбудови спроможної кластерної мережі, розширення програм «Доступні ліки» та «Скринінг здоров’я 40+», а також цифрової трансформації (е-health, медичні інформаційні системи, ЕСОЗ). Методологічну основу дослідження становлять системний і структурно-функціональний аналіз для визначення місця та ролі матеріально-технічної бази в організаційно-економічному механізмі функціонування закладів охорони здоров’я; нормативно-правовий аналіз – для узагальнення чинної нормативної бази щодо фінансування, обліку та використання матеріальних ресурсів у секторі охорони здоров’я; статистичний аналіз для дослідження обсягів і структури бюджетних видатків на охорону здоров’я та інвестицій у матеріально-технічну базу; елементи експертного оцінювання для формування пропозицій щодо вдосконалення механізмів управління матеріальними ресурсами. За результатами дослідження обґрунтовано концептуальний підхід до розгляду матеріальних ресурсів як детермінанти стійкого розвитку медичної галузі, розвинуто методичні засади оптимізації використання матеріальних ресурсів, виокремлено напрями трансформації підходів до планування та управління матеріальним забезпеченням ЗОЗ в умовах воєнних загроз: обґрунтовано доцільність переходу до ризик-орієнтованої моделі управління запасами, формування незнижувальних резервів, децентралізації зберігання, забезпечення автономності закладів за енергетичними та життєво необхідними ресурсами, а також активного використання цифрових інструментів для крос-інвентаризації. Запропоновані підходи дозволяють підвищити стійкість, безперервність функціонування та конкурентоспроможність закладів охорони здоров’я на ринку медичних послуг, поєднуючи безпекові, економічні та соціальні аспекти розвитку системи охорони здоров’я.

АДАПТИВНІ ПРОЦЕСИ УПРАВЛІННЯ У ФОРМАТІ ІНСТИТУЦІЙНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ РОЗВИТКУ ІНТЕГРОВАНИХ ВИРОБНИЧИХ ЛАНЦЮГІВ

Максим МІЩУК — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

В статті досліджено ключові імперативи інституційного адміністрування для стабілізації ділової активності, а також обґрунтуванні пріоритетні напрями адаптивного управляння як системи протидії загрозам втрати рівноваги в сучасному просторі мережевої взаємодії для гармонізованого відтворення потенціалу інтегрованих виробничих ланцюгів як основи для відновлення економіки України.

Визначено особливості інституційного адміністрування, як експертної системи економічної взаємодії, яка задає пріоритети, орієнтири та імперативи для всіх учасників ланцюга - держави, бізнесу, громадськості, фінансових інститутів. Запропоновано системний підхід щодо налаштування адаптивних процесів управління в форматі інституційного адміністрування потенціалу інтегрованих виробничих ланцюгів через базові взаємопов’язані елементи. Обґрунтовано доцільність розробки адаптивних нормативно-правових засад, які виступають сучасним аналогом інституційних алгоритмів. Такі конструкції дозволяють синхронізувати потоки ресурсів і капіталу між різними партнерами, забезпечуючи стійкість усього ланцюга до зовнішніх шоків через чітку регламентацію взаємодії та спрямоване на три ключові вектори: відбудова інфраструктури, стимулювання попиту на житло та фіскальні пільги для виробників. Окреслено перспективи впровадження нормативно-правових монад інституційного адміністрування.

ПОЗИТИВНИЙ НАСТРІЙ ЯК ФАКТОР ПРОДУКТИВНОСТІ: МЕТОДИКА ДЛЯ МЕНЕДЖЕРА ПРОЄКТІВ ПОЛІГРАФІЧНОЇ КОМПАНІЇ ТА ЇЇ ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ

Альона МАКАТЬОРА, Дмитро МАКАТЬОРА, Руслан КУБАНОВ — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті розглядається проблема забезпечення позитивного настрою працівників поліграфічної компанії як стратегічного ресурсу, що поєднує психологічне благополуччя персоналу з економічною ефективністю підприємства. У сучасних умовах високої конкуренції, цифрової трансформації та постійного стресового навантаження емоційний стан працівників стає визначальним чинником продуктивності, точності виконання завдань та стабільності виробничих процесів. Позитивний настрій дедалі частіше розглядається не як побічний ефект комфортного середовища, а як ключовий фактор конкурентоспроможності компанії. Метою дослідження є наукове обґрунтування та практичне моделювання методики забезпечення позитивного настрою працівників поліграфічної компанії, яка базується на інтеграції трьох напрямів: адаптації до негативних емоцій за допомогою теорії мікрохобі, застосування технік тайм‑менеджменту та розвитку самомотивування. Теоретично методика спирається на когнітивно‑поведінкову психологію, концепції саморегуляції та внутрішньої мотивації, а практично трансформується у зростання продуктивності на 10–15%, зниження плинності кадрів на 15–20% та економію ресурсів на 20–25%. Методологічна основа дослідження визначається міждисциплінарним підходом, що поєднує психологічні, педагогічні та економічні концепції. Використано аналіз і синтез наукових джерел, порівняльний аналіз практик глобальних та українських компаній, систематизацію кейсів із поліграфічної сфери та економічне моделювання ефективності. Практичні інструменти дослідження включають таблиці, чек‑листи та покрокові плани для менеджерів проєктів. Результати дослідження показують, що впровадження методики забезпечує подвійний ефект: підтримку емоційного балансу працівників та економічну вигоду для компанії. Зокрема, адаптація через мікрохобі дозволяє швидко відновлювати внутрішній стан і знижує кількість конфліктів; тайм‑менеджмент забезпечує структурованість робочого дня та своєчасне виконання замовлень; самомотивування активує внутрішні ресурси працівників, підтримує їхню енергію та впевненість у власних силах. Особливе значення методика має для управління проєктами поліграфічної компанії, де точність, своєчасність і командна взаємодія є критично важливими. Вона допомагає менеджеру проєктів забезпечити стабільність процесів, уникнути зривів дедлайнів та підвищити рівень креативності команди. У довгостроковій перспективі методика сприяє формуванню корпоративної культури, орієнтованої на підтримку емоційного благополуччя, взаємної довіри та інноваційності. Таким чином, дослідження доводить, що позитивний настрій працівників є не лише психологічним чинником, а й стратегічним ресурсом, який забезпечує стійкий розвиток поліграфічної компанії, її економічну ефективність та конкурентоспроможність на ринку.

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ЯК КЛЮЧОВИЙ ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Сергій ЧІКАЛКІН — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексний теоретико-прикладний аналіз економічної безпеки корпорації як ключового елемента системи корпоративного управління. Обґрунтовано, що економічна безпека виступає не лише інструментом захисту від внутрішніх і зовнішніх загроз, але й стратегічною характеристикою ефективності функціонування підприємства, що забезпечує його стабільність, конкурентоспроможність та довгостроковий розвиток. Визначено сутність економічної безпеки як інтегрованої підсистеми корпоративного управління, що поєднує фінансові, інвестиційні, інформаційні, кадрові, правові та технологічні складові, які перебувають у тісній взаємодії та формують єдину систему захисту економічних інтересів корпорації.

Досліджено роль корпоративного управління як базового механізму забезпечення економічної безпеки, зокрема через реалізацію функцій контролю, управління ризиками, стратегічного планування та забезпечення прозорості діяльності. Проаналізовано повноваження загальних зборів акціонерів як вищого органу управління у формуванні стратегічних засад діяльності корпорації та закладенні основ економічної безпеки.

Виявлено основні проблеми забезпечення економічної безпеки в Україні, серед яких фрагментарність політик безпеки, недостатня інтеграція систем ризик-менеджменту, низький рівень корпоративної культури та обмежене використання міжнародних стандартів. Обґрунтовано необхідність удосконалення механізмів корпоративного управління шляхом інтеграції сучасних підходів до управління ризиками, впровадження міжнародних стандартів (OECD, ESG), підвищення прозорості діяльності та цифровізації управлінських процесів.

Зроблено висновок про те, що ефективна система економічної безпеки є невід’ємною складовою корпоративного управління та виступає ключовою передумовою забезпечення стійкого розвитку корпорації в умовах сучасних глобальних викликів.

ОНЛАЙН-ОСВІТА ЯК ДРАЙВЕР ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ УНІВЕРСИТЕТІВ І ФОРМУВАННЯ ЇХ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ

Наталія БОБРО — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті теоретично й аналітично обґрунтовано онлайн-освіту як системний драйвер цифрової трансформації університетів і водночас механізм зміцнення їх економічної стійкості. Мета дослідження – показати, яким чином поєднання EdTech-платформ, аналітики освітніх даних і ШІ, змішаних форматів навчання, а також інструментів імпакт-фінансування та партнерських екосистем переводить ЗВО від фрагментарної цифровізації до моделі повністю цифрового університету. Методологія спирається на міждисциплінарний підхід: систематизацію сучасних наукових джерел і практик, порівняльний інституційний аналіз форматів онлайн/змішаного навчання, економічну інтерпретацію ефектів масштабування, а також концептуальне моделювання архітектури цифрового університету.

Отримані результати демонструють, що онлайн-освіта формує нову логіку створення вартості у вищій освіті: забезпечує персоналізацію та адаптивність навчання завдяки ШІ-рішенням і навчальній аналітиці; підвищує керованість і прозорість через даноцентричні процеси; створює умови для масштабування освітніх послуг без втрати якості; активує ринкові механізми (мікро-/макроосвіта, агрегатори контенту, корпоративні кейси) й відкриває канали імпакт-інвестування (зокрема соціальні інвестиційні облігації) для фінансування цифрової інфраструктури та програм підвищення якості. Показано, що синтез онлайн-компонентів із офлайн-практиками є оптимальним перехідним етапом, який підвищує стійкість ЗВО до зовнішніх шоків, прискорює оновлення програм і скорочує цикл адаптації випускників до вимог ринку праці. Окреслено ключові структурні тренди ринку (інтернаціоналізація, кластери цифрового навчання, мережеві ефекти платформ) і регуляторно-етичні умови результативності (подолання цифрової нерівності, академічна доброчесність, прозорість алгоритмів і захист приватності).

Новизна полягає у цілісному обґрунтуванні онлайн-освіти як системного драйвера переходу університетів від фрагментарної цифровізації до моделі повністю цифрового університету, де дані виступають стратегічним ресурсом. У рамках статті інтегровано педагогічну площину (змішані формати, мікро-/макроосвіта, персоналізація на основі навчальної аналітики та ШІ) з економічною (ефекти масштабу, зниження транзакційних витрат, диверсифікація доходів, імпакт-фінансування через соціальні інвестиційні облігації). Запропонована логіка «платформи – дані – сервіси – управління» показує, як EdTech та AI формують нову архітектуру створення освітньої вартості й підсилюють економічну стійкість ЗВО. Подальшу роботу доцільно спрямувати на розроблення процедур оцінювання вартості цифрових освітніх активів, проєктування моделей імпакт-фінансування онлайн-програм (зокрема з використанням соціальних інвестиційних облігацій) та їх валідацію на практиці, а також уточнення етичних стандартів і критеріїв прозорості застосування ШІ в персоналізованому навчанні з урахуванням академічної доброчесності й захисту приватності.

РОЛЬ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ УНІВЕРСИТЕТІВ У ДОСЯГНЕННІ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНИ ТА СЛОВАЧЧИНИ

Марина АЖАЖА, Тетяна НЕСТОРЕНКО, Яна ПЕЛІОВА — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено роль підприємницьких університетів у досягненні цілей сталого розвитку на основі порівняльного аналізу України та Словаччини. Обґрунтовано, що сучасний підприємницький університет є не лише освітньою і науковою установою, а й активним учасником інноваційного, соціального та економічного розвитку. Метою статті є виявлення особливостей внеску підприємницьких університетів у досягнення цілей сталого розвитку в українському та словацькому контекстах. У дослідженні використано порівняльний, аналітичний, системний та узагальнювальний підходи. На основі аналізу наукових джерел визначено, що в українському контексті підприємницький університет розглядається переважно як інструмент інноваційного розвитку, модернізації вищої освіти, підтримки стартапів і регіонального відновлення. У словацькому контексті основний акцент зроблено на формуванні підприємницьких компетентностей, сталого підприємництва, екологічної свідомості та соціальної відповідальності студентської молоді. Запропоновано авторський підхід до оцінювання внеску підприємницького університету у досягнення цілей сталого розвитку, що охоплює інституційно-управлінський, інноваційно-інфраструктурний, освітньо-компетентнісний та адаптаційно-стабілізаційний виміри. Доведено, що поєднання інституційного та освітньо-ціннісного підходів дає змогу розглядати підприємницький університет як важливий суб’єкт формування людського капіталу, розвитку інноваційних екосистем, соціальної стійкості та екологічної відповідальності. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення політики розвитку вищої освіти та посилення ролі університетів у забезпеченні сталого розвитку.

УПРАВЛІННЯ СТРУКТУРОЮ ВИТРАТ У ПІДПРИЄМСТВАХ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ В УМОВАХ ДИНАМІЧНОЇ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ПОПИТУ

Ірина ГРАБОВСЬКА — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню впливу структури витрат на прибутковість підприємств роздрібної торгівлі в умовах динамічного характеру операційної діяльності та невизначеності попиту. Актуальність зумовлена посиленням волатильності попиту, інфляційним тиском на витрати енергоносіїв, логістики та сировини, а також необхідністю швидкої адаптації операційних процесів у нестабільному ринковому середовищі. Визначено сутність структури витрат як співвідношення постійних і змінних, прямих та непрямих компонентів, що безпосередньо впливає на рівень операційного ризику, фінансовий леверидж та стійкість бізнесу. Автором обґрунтовано необхідність переходу від статичних методів оптимізації витрат до гнучких стратегій, що забезпечують підвищення еластичності витрат та зниження чутливості прибутку до спадів попиту. Запропоновано класифікацію витрат торговельних підприємств за основними ознаками з акцентом на їхній вплив на точку беззбитковості та операційний леверидж. Розглянуто особливості використання CVP-аналізу в торгівлі з урахуванням високої частки витрат на товари та операційних витрат обігу. Виокремлено основні стратегії управління структурою витрат: трансформацію постійних витрат у змінні, аутсорсинг непрофільних функцій, прогнозування попиту за допомогою сучасних інструментів (ШІ, машинне навчання, ERP-модулі) та комплексний інтеграційний підхід. Автором запропоновано основні принципи системного механізму адаптивного управління структурою витрат, що включає моніторинг ключових індикаторів, швидке коригування витратних статей та врахування зовнішніх факторів невизначеності для мінімізації операційного ризику та забезпечення довгострокової прибутковості в умовах турбулентного середовища.

НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО СЕКТОРУ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Олександр НАУМОВ, Ольга НАУМОВА, Олексій КРАСНОРУЦЬКИЙ — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті викладено авторську точку зору щодо напрямів забезпечення конкурентних позицій підприємств агропродовольчого сектору, яка може слугувати підґрунтям для подальшого формування стратегічних програмних документів галузевого розвитку. Дослідження присвячене визначенню стратегічних чинників і перспективних напрямів забезпечення конкурентоспроможності підприємств агропродовольчого сектору України в умовах невизначеності повоєнного стану. На основі абстрактно-логічного підходу було узагальнено процеси і явища, що визначають поточний та перспективний стан внутрішнього і зовнішнього середовища підприємств агропродовольчої сфери, їх переваги і можливості у конкурентному змаганні. Базою дослідження слугували наукові праці провідних дослідників, аналітичні публікації, особисті спостереження авторів.

Визначено, що найбільш важливими чинниками, що визначають перспективні тренди розвитку агропродовольчих ринків і стратегії провідних виробників є такі: зміни географії виробництва і реалізації аграрної і харчової продукції та трансформація глобальних ланцюгів постачання; цифрова трансформація процесів виробництва і реалізації продукції; процеси формування циркулярної економіки на принципах сталого розвитку; горизонтальна та вертикальна інтеграція бізнесу, зокрема формування мережевих виробничо-збутових структур.

Обґрунтовано, що ключем до забезпечення конкурентних переваг підприємств агропродовольчого сектору є інтеграція дрібних та середніх виробників у мережеві об’єднання. Поєднання концепцій цифровізації, циркулярної економіки та мережевої організації агропродовольчого бізнесу дозволить підвищити ресурсну та економічну ефективність виробництва, посилити маркетингово-збутову діяльність і на цих засадах забезпечити конкурентні позиції виробників у стратегічній перспективі

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЛОГІСТИЧНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Сергій ВИШНЮК — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано методичні основи управління логістичним потенціалом промислового підприємства в умовах глобальної економічної турбулентності та воєнних викликів. Розкрито еволюцію наукових підходів до трактування логістичного потенціалу від ресурсного до компетентнісного та потокового, що дозволило розглядати його як інтегровану динамічну здатність системи управління забезпечувати створення цінності. Запропоновано структурно-функціональну декомпозицію логістичного потенціалу та концептуальну модель системи управління з урахуванням законів синергії, самозбереження та інформаційної насиченості. Розроблено методичні положення щодо оцінювання логістичного потенціалу через співвідношення потенціалу розвитку та ентропії. Практичне значення результатів полягає у формуванні рекомендацій щодо підвищення стійкості та конкурентоспроможності промислових підприємств.

ВПЛИВ ЦИФРОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ НА ПОТЕНЦІАЛ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ВИРОБНИХ ЛАНЦЮГІВ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ

Лариса ЛЮБОХИНЕЦЬ, Ольга ПОПЛАВСЬКА — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано вплив цифрових трансформацій на формування та розвиток потенціалу інтеграційних ланцюгів створення вартості, зокрема на основі впровадження технологій Індустрія 4.0. Визначено сутність інтеграційного виробничого ланцюга як інтегровану мережу підприємств і інституцій, взаємодія яких базується на узгодженні стратегій, бізнес-процесів та цифрових рішень з метою ефективного використання сукупного потенціалу та досягнення синергійного ефекту в процесі створення доданої вартості. Охарактеризовано структурні елементи потенціалу інтеграційного виробничого ланцюга, ефективне поєднання яких визначає здатність останнього адаптуватися до змін зовнішнього середовища та забезпечувати стале зростання його результативності. Визначено ключові напрями цифровізації , що охоплюють впровадження технологій Індустрія 4.0, зокрема використання великих даних (Big Data), штучного інтелекту (АІ), Інтернету речей (IoT), хмарних обчислень та блокчейн-технологій.

БІБЛІОМЕТРИЧНИЙ ОГЛЯД ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ СИСТЕМНОЇ ДИНАМІКИ В ЕКОНОМІЦІ ТА ФІНАНСАХ

Дмитро ЖЕРЛІЦИН , Володимир МАНДРА , Наталія МАНДРА — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У цій статті представлено систематичний бібліометричний аналіз застосувань методології системної динаміки (СД) в економіці та фінансах, заснований на 945 публікаціях, індексованих у Scopus, за 1980–2026 роки. Аналітична структура поєднує аналіз розподілу частот, тематичну класифікацію за ключовими словами авторів, метрики цитування та аналіз спільної появи ключових слів. Результати демонструють стабільне зростання публікаційної активності, пов'язаної з СД, з 42 статей у 1980–1999 роках до 353 у 2020–2026 роках. У тематичній структурі домінують Інновації та технології (262 статті), Будівництво та інфраструктура (191) та Сталий розвиток (157), тоді як фінансові застосування, такі як Банківська справа та кредит (17), Структура капіталу (15) та Оподаткування (30), залишаються значно недостатньо представленими. Інструментальний аналіз показує, що VenSim є домінуючою платформою моделювання (44 згадки), тоді як інструменти на основі Python практично відсутні у вибірці (1 згадка). Стандарт сумісності XMILE не згадується в жодному рефераті у вибірці. Матриця класифікації відображає дванадцять тематичних кластерів за методологічними характеристиками, включаючи основні інструменти, гібридні підходи, звітність про валідацію та інтеграцію Python. Визначено та кількісно обґрунтовано чотири прогалини в дослідженнях: обмежене застосування SD в оподаткуванні та фіскальному регулюванні, відсутність інтеграції Python у фінансових дослідженнях SD, відсутність методології мікро- та макро-виведення, яка б пов'язувала моделі потоків запасів на рівні підприємства з динамікою юрисдикційних податків, а також системний розрив між усталеними протоколами валідації SD та фактичною практикою звітності. Запропонована матриця класифікації та ідентифікація прогалин забезпечують кількісну основу для спрямування майбутніх досліджень SD на малодосліджені області економічного та фінансового аналізу.

КАР’ЄРНИЙ УСПІХ ТА УПРАВЛІННЯ ТАЛАНТАМИ В СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАЦІЇ

Наталія БЄЛЯЄВА, Ірина МИКОЛАЙЧУК, Олена КАХОВСЬКА — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У сучасних умовах економіки знань і високої конкуренції стратегічні пріоритети організацій зміщуються у бік забезпечення кар’єрного успіху працівників та ефективного управління талантами. Способи створення компаніями цінності через людський капітал суттєво трансформуються під впливом стрімкого технологічного розвитку, глобалізації та змін у очікуваннях працівників. Хоча впровадження ефективних систем виявлення, розвитку та утримання талантів може значно підвищити організаційну ефективність і інноваційний потенціал, практична реалізація таких підходів залишається нерівномірною серед підприємств.

Оцінювання впливу ініціатив з управління талантами на кар’єрний успіх є важливим як з наукової, так і з практичної точки зору. Результати кар’єрного розвитку формуються під впливом складної взаємодії організаційних інвестицій у людські ресурси та індивідуальних факторів, таких як особисті цілі, риси характеру та уявлення про успіх. Відповідно, кар’єрний успіх слід розглядати як двовимірну категорію: він включає об’єктивні показники (посада, рівень доходу, статус) і суб’єктивні аспекти (професійне задоволення, особистісний розвиток, баланс між роботою та життям).

Ефективність кар’єрного просування в організації визначається двома ключовими чинниками: інституційною здатністю впроваджувати інтегровані системи управління талантами та узгодженістю між можливостями, які надає організація, і особистими цілями працівників. Дослідження базується на системному аналізі сучасної літератури з управління персоналом, організаційної психології та теорії кар’єри, поєднуючи теоретичні підходи з емпіричними даними щодо показників успіху.

Результати дослідження свідчать, що відсутність цілісної системи управління талантами обмежує можливості сталого професійного розвитку, що, у свою чергу, знижує мотивацію та лояльність працівників. Натомість організації, які впроваджують комплексні підходи до управління талантами, формують середовище, сприятливе для розвитку лідерства, безперервного навчання та довгострокової стабільності. Узгодження корпоративних стратегій із індивідуальними кар’єрними траєкторіями сприяє підвищенню залученості персоналу та формуванню стійкого кадрового потенціалу.

Дослідження підтверджує, що інтегрована система управління талантами є ключовим інструментом максимізації як індивідуального професійного успіху, так і конкурентоспроможності організації. Такі системи дозволяють перейти від традиційного адміністративного управління до стратегічного розвитку людського капіталу. Досягнення стійких результатів потребує одночасної уваги до виявлення потенціалу працівників, підтримки професійного розвитку, формування позитивної організаційної культури та впровадження довгострокового планування кар’єри.

УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ НА ПРОМИСЛОВІ ПІДПРИЄМСТВА

Василь БРИЧ , Віталій МИКИТЮК — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто проблеми недостатньо ефективного планування транспортних процесів на підприємствах, що призводять до збільшення тривалості перевезень, перевитрат матеріальних ресурсів і зниження продуктивності транспортно-виробничої діяльності. Обґрунтовано важливість удосконалення системи планування перевезень як ключового чинника підвищення ефективності функціонування підприємства, зокрема через оптимізацію маршрутів, підвищення рівня використання транспортних засобів та зниження витрат. Встановлено, що невідповідність між обсягами перевезень, можливостями транспорту та потребами підприємства зумовлює нераціональне використання ресурсів і затримки у виконанні виробничих та збутових операцій. Метою дослідження є розроблення рекомендацій щодо вдосконалення системи планування перевезень матеріальних ресурсів на виробничих підприємствах. У роботі використано методи аналізу і синтезу, порівняння, економіко-статистичні та графічні методи, а також логічне узагальнення. Доведено, що удосконалення системи планування перевезень сприятиме підвищенню ефективності використання транспортних засобів, зниженню витрат і покращенню організації транспортних процесів на підприємстві.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ФІНАНСУВАННЯ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У ПАРАДИГМІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Олена АРЕФ’ЄВА, Наталія САФОНІК, Ірина МЕЛЬНИЧУК — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено теоретичні та прикладні засади трансформації фінансування капітальних інвестицій у парадигмі сталого розвитку України. Обґрунтовано, що в сучасних умовах структурних економічних змін, посилення глобальних екологічних викликів, поглиблення соціальних дисбалансів та зростання ролі інституційних реформ питання формування нової моделі фінансового забезпечення капітальних інвестицій набуває стратегічного значення. Визначено, що традиційні механізми інвестиційного фінансування поступово втрачають здатність забезпечувати довгострокову відтворювальну стійкість економіки, що зумовлює необхідність їх переорієнтації на принципи сталого розвитку, ESG-підходу, фінансової інклюзії, цільового стимулювання інвестиційної активності та поєднання державних, приватних і міжнародних джерел капіталу. Розкрито зміст трансформації фінансування капітальних інвестицій як процесу якісного оновлення фінансових інструментів, регуляторних підходів, інституційної архітектури та механізмів мобілізації ресурсів у напрямі досягнення економічної, соціальної та екологічної результативності. Акцентовано увагу на ролі державного регулювання, державно-приватного партнерства, іноземних інвестицій, сталого фінансування, зелених облігацій та інших фінансових інструментів у формуванні інвестиційної екосистеми нового типу. Доведено, що трансформація фінансування капітальних інвестицій має відбуватися на основі інтеграції цілей сталого розвитку у систему національної інвестиційної політики, що сприятиме модернізації виробничої бази, інфраструктурному оновленню, підвищенню конкурентоспроможності економіки та зміцненню фінансової стійкості України. Встановлено, що результативність такої трансформації значною мірою залежить від узгодженості інституційних змін, якості фінансового регулювання та здатності держави формувати сприятливе середовище для довгострокового інвестування. Обґрунтовано, що поєднання економічних, соціальних та екологічних критеріїв у системі фінансування капітальних інвестицій створює підґрунтя для формування нової моделі інвестиційного розвитку, орієнтованої на стійкість, збалансованість і адаптивність національної економіки. Доведено доцільність розгляду фінансування капітальних інвестицій не лише як інструменту ресурсного забезпечення, а як важливого механізму стратегічного спрямування структурних змін у контексті довгострокових пріоритетів розвитку України.

МЕТОДИ ТА МОДЕЛІ ОЦІНЮВАННЯ ОБСЯГУ РЕАЛІЗОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ ШВЕЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Оксана ПРОСКУРОВИЧ, Олександр ВАЛЬКОВ — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено методичний інструментарій оцінювання, моделювання та прогнозування обсягів реалізації в умовах високої динамічності виробничих підприємств швейної промисловості. У роботі систематизовано економіко-логічні та математичні методи аналізу, виокремлено ключові фактори впливу на обсяг реалізованої продукції швейних підприємств. Авторами запропоновано поєднання детермінованого факторного аналізу з економетричним моделюванням часових рядів, що дозволяє враховувати вплив показників ефективності використання ресурсного потенціалу на результат виробничо-збутової діяльності швейного підприємства. Побудовано декілька багатофакторних та дві однофакторних економетричних моделей, трендові моделі зміни обсягу реалізованої продукції та факторів, що на нього впливають. Визначено значний вплив матеріаловіддачі, продуктивності праці та фондовіддачі на зміну обсягу реалізованої продукції. Прогнозування чистого доходу від реалізації продукції здійснено на основі існуючих на швейному підприємстві тенденцій та за використання експертного методу щодо зростання рівня матеріаловіддачі, продуктивності праці та фондовіддачі. Обидва варіанти дали позитивне зростання обсягу реалізованої продукції. Залежно від динамічності ринкового середовища можна рекомендувати ці моделі до впровадження у практику господарювання швейного підприємства. Окрему увагу приділено технології комп’ютеризації аналітичних розрахунків із використанням безпечного програмного забезпечення з відкритим кодом (Gretl), що забезпечує точність верифікації моделей. Визначено перспективи розвитку аналітичного апарату через впровадження алгоритмів машинного навчання та Big Data для предиктивного управління збутовою діяльністю.

МОДЕЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ОПЕРАЦІЙ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Марія ГАЛИК, Ігор РОМАНИЧ — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

В сучасних умовах ринкової економіки агробізнес потребує великої уваги щодо розвитку та можливостей покращення функціонування виробництва й невиробничих процесів, які його супроводжують. Якість продукції, яка виробляється, технологічність виробничих процесів, швидкість та інноваційність логістичних операцій прямо впливають на дохід аграрних компаній на мікрорівні, а на макрорівні – на економічну стабільність країни, країн-партнерів та контрагентів. Метою статті є побудова та дослідження оптимізаційної моделі операційних процесів підприємства сільськогосподарського сектору в цифровій ринковій економіці України. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи аналізу ринкових економічних систем, а саме методи аналізу та синтезу, логічного узагальнення, системного підходу та порівняльного аналізу наукових концепцій розвитку аграрного сектору. Для формалізації економічних процесів і побудови моделі оптимізації логістичних витрат підприємств аграрного сектора в умовах цифровізації використано інструментарій економіко-математичного моделювання, економіко-статистичні методи й сценарне моделювання для оцінки альтернативних траєкторій розвитку операцій аграрного підприємства в умовах ринку. Результатом дослідження є побудована та розв’язана економіко-математична модель оптимізації логістичних витрат підприємств аграрного сектора в умовах цифровізації, реалізований числовий приклад її застосування щодо пошуку кращих логістично-виробничих рішень. Побудова такої моделі допоможе визначити подальший розвиток підприємств аграрного сектору в умовах цифрової ринкової економіки. Запропонований підхід створює також підґрунтя для формування стратегій сталого розвитку агробізнесу, мінімізації ризиків та підвищення ефективності функціонування сільськогосподарського виробництва в динамічному ринковому середовищі. У цільовій функції побудованої моделі оптимізації логістичних витрат підприємств аграрного сектора в умовах цифровізації оригінально враховано витрати на впровадження цифрових рішень у логістичні процеси, що дозволяє більш точно оцінювати вплив інвестицій на економічні результати діяльності аграрних підприємств та підвищити економічну ефективність їх функціонування в умовах ринкової економіки.

ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА ІНВЕСТУВАННЯ В ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ

Леся САКУН, Ярослав ПРИХОДЬКО, Максим ЯКОВЕНКО — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню проблем і перспектив трансформації в оборонно-промисловому комплексі України за часів незалежності та інвестуванню в дану галузь. У теперішніх обставинах повномасштабної війни питання реформування та збільшення виробництва військових підприємств є ключовим для підтримання національної безпеки та міжнародного іміджу України.

У дослідженні були розглянуті етапи розвитку змін та трансформації ОПК України, сьогоденні проблемні питання та шляхи їх вирішення. Запропоновано рекомендації, які можуть допомогти при реформуванні або ж створенні новітньої системи оборонної промисловості України.

Дослідження даної статті надає представлення про те, які зміни відбувалися у оборонній промисловості за тридцять років незалежності та за важких умов повномасштабної війни з Росією.

ЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО СИСТЕМАТИЗАЦІЇ МАРКЕТИНГОВИХ КОНЦЕПЦІЙ

Владислав ОЗЕРАН — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено еволюційний розвиток маркетингових концепцій як науково-практичної бази управління діяльністю підприємств в умовах ринкової економіки. Показано, що становлення маркетингу зумовлене необхідністю узгодження попиту та пропозиції, формуванням конкурентного середовища та впливом науково-технічного прогресу.

Узагальнено наукові підходи до визначення сутності маркетингової концепції, яка розглядається як філософія бізнесу, система ідей і стратегій або спосіб поєднання виробничих можливостей із ринковими потребами. Проаналізовано історичну класифікацію концепцій маркетингу, запропоновану Ф. Котлером, яка охоплює концепції вдосконалення виробництва, вдосконалення товару, інтенсифікації комерційних зусиль, цільового та соціально-етичного маркетингу.

Обґрунтовано, що їх трансформація пов’язана зі змінами в поведінці споживачів, ролі держави, рівні конкуренції та глобальних економічних умовах. Показано, що вітчизняна практика маркетингу пройшла етапи світової еволюції із певним часовим лагом, адаптуючи напрацьовані моделі та формуючи підґрунтя для розвитку сучасних альтернативних підходів.

МЕХАНІЗМИ КОГНІТИВНОЇ ДЕТЕРМІНАЦІЇ СПОЖИВЧОГО ВИБОРУ В СЕРЕДОВИЩІ ЦИФРОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ УЧАСНИКІВ B2C-РИНКУ

Олександр ШАФАЛЮК, Ярослава ЛАРІНА — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті проведено комплексне дослідження теоретичних та прикладних аспектів когнітивної детермінації споживчої поведінки в умовах інтенсивної цифровізації B2C-ринку. Авторами науково обґрунтовано роль сучасного цифрового маркетингового інструментарію як активного детермінанта, що моделює когнітивні стани індивіда на різних етапах прийняття рішення. У роботі системно класифіковано ключові групи факторів когнітивного впливу: критичне інформаційне навантаження, що призводить до «паралічу вибору»; архітектуру вибору в межах UX/UI-дизайну; та інтерактивні механізми соціального підкріплення. Особливу увагу зосереджено на етичній площині цифрової взаємодії: проведено детальний аналіз маніпулятивних «темних патернів» та обґрунтовано необхідність переходу до концепції «етичного наджингу», що базується на принципах прозорості та підтримці раціонального вибору клієнта. Наукова новизна роботи полягає у розробці авторської моделі когнітивної взаємодії, яка візуалізує динаміку споживчого шляху через послідовну активацію чотирьох рівнів: сенсорної активації, когнітивної фільтрації, евристичної оцінки та емоційного афективного підкріплення. Практична значущість результатів дослідження полягає у формуванні рекомендацій щодо створення «когнітивно комфортних» цифрових екосистем, які дозволяють підприємствам мінімізувати когнітивний опір користувача та забезпечити формування сталої бренд-лояльності в умовах висококонкурентної мережевої економіки.

УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ: СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Руслан АВГУСТИН , Ірина ДЕМКІВ — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено теоретико-методичні засади управління ефективністю закладів освіти в Україні на основі формування системи показників забезпечення якості загальної середньої освіти. Метою дослідження стало визначення напрямів та засобів управління ефективністю закладу освіти, а також системи показників забезпечення якості загальної середньої освіти в Україні. Обґрунтовано необхідність переходу від адміністративно-інтуїтивної моделі управління до менеджменту за результатами, що передбачає використання кількісних і якісних індикаторів для оцінювання освітньої діяльності. Визначено, що комплексна система показників має охоплювати результати навчання здобувачів освіти, кадровий потенціал, ресурсне забезпечення, фінансову ефективність, організаційні процеси та рівень задоволеності стейкхолдерів. Доведено, що впровадження принципів data-driven management підвищує обґрунтованість управлінських рішень, сприяє оптимізації використання ресурсів і своєчасному виявленню проблемних зон у діяльності закладу. Зазначено, що адаптивність і системність індикаторів є ключовими умовами їх практичної результативності в умовах сучасних трансформацій освітньої сфери. Аргументовано, що реалізація запропонованих підходів сприятиме зміцненню інституційної спроможності закладів загальної середньої освіти, підвищенню прозорості та підзвітності управління, забезпеченню сталого розвитку освітньої системи України.

ІНВЕСТИЦІЙНО-ІНСТИТУЦІЙНИЙ БАЗИС РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗЕЛЕНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Ольга МАЙСТРЕНКО — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено питанням формування інвестиційно-інституційного підґрунтя управління «зеленою» конкурентоспроможністю підприємств в Україні в умовах переходу до циркулярної економіки та посилення екологічних вимог до господарської діяльності. Актуальність тематики дослідження зумовлена необхідністю забезпечення ефективного функціонування інституційного середовища, здатного стимулювати екологічно орієнтовані трансформації підприємств, активізувати «зелені» інвестиції та підвищити конкурентоспроможність національної економіки в умовах глобального переходу до сталого розвитку. У зв’язку з цим, дослідження має на меті сформувати підхід до розвитку інвестиційно-інституційного базису, який забезпечить ефективне управління «зеленою» конкурентоспроможністю підприємств в Україні.

В статті досліджено роль інституцій моніторингу та державного екологічного контролю у формуванні «зеленої» конкурентоспроможності підприємств, визначено їх вплив на трансформацію екологічних обмежень у фактор підвищення ефективності господарської діяльності. Проаналізовано ефективність державного екологічного контролю в Україні, та визначено рівень відшкодування екологічних збитків, ступінь добровільної екологічної відповідальності бізнесу та результативність механізмів екологічного адміністрування. Обґрунтовано необхідність переходу від примусової моделі державного регулювання до стимулюючої системи інституційного впливу, орієнтованої на формування інвестиційної привабливості екологічно відповідального бізнесу. Проаналізовано динаміку екологічних інвестицій та витрат на охорону довкілля в Україні, та виявлено їх недостатню частку в структурі національного інвестиційного портфеля та переважно компенсаційний характер. Виявлено обмежений доступ підприємств до ринків «зеленого» капіталу, недостатній розвиток інструментів зеленого фінансування, низьку інтеграцію фінансових установ у процеси екологічного кредитування та недосконалість механізмів екологічного оподаткування. Дослідження міжнародного досвіду розвитку «зелених» фінансів дозволило визначити зростання ролі екологічного оподаткування, інструментів кліматичного фінансування та міжнародного партнерства у забезпеченні переходу до «зеленої» економіки. Обґрунтовано доцільність розвитку інклюзивного доступу підприємств до зелених фінансових ресурсів, формування національної таксономії зелених інвестицій, розширення інструментів державної підтримки та посилення координації інституційного середовища. Дослідження дозволило виявити, що формування ефективного інвестиційно-інституційного базису має ґрунтуватися на принципах прозорості, регуляторної стабільності, адаптивності, інтегрованості та екологічної спрямованості.

ФУНКЦІОНАЛЬНО-ГАЛУЗЕВА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМНОГО РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РЕГІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Олександр ВЛАСЮК, Сергій СЕМІВ, Павло ВИГОВСЬКИЙ — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано теоретико-прикладні засади формування функціонально-галузевої спеціалізації інституційного забезпечення системного розвитку інноваційної діяльності в регіональній економіці. За результатами функціонально-галузевого аналізу доведено високу актуальність формування комплексної системи інституцій, здатної забезпечити узгоджене регулювання, координацію, стимулювання та інтеграцію інноваційних процесів у регіоні. Визначено, що сучасні виклики інноваційної трансформації, посилення глобальної конкуренції та необхідність підвищення стійкості регіональної економіки обумовлюють перехід від фрагментарної підтримки окремих галузей до системного управління інноваційним розвитком з урахуванням міжгалузевих взаємозв’язків, ресурсного потенціалу та стратегічних пріоритетів. Доведено, що узгодженість і взаємодоповнюваність цих елементів сприятимуть активізації інноваційної діяльності, підвищенню інвестиційної привабливості та формуванню конкурентних переваг регіону. Узагальнено, що реалізація такого підходу створює передумови для підвищення конкурентоспроможності регіону, зміцнення його позицій у національному економічному просторі та інтеграції у міжнародні інноваційні мережі.

АНАЛІЗ ТА ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ МІЖНАРОДНОГО МАРКЕТИНГОВОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ КИТАЙСЬКИХ ВИРОБНИКІВ ЧАЮ НА УКРАЇНСЬКОМУ РИНКУ

Валерій БОНДАРЕНКО, Інна ЛЕВИЦЬКА, Олена МОСКВІЧОВА — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено системний аналіз механізмів адаптації міжнародного маркетингового інструментарію китайських підприємств-експортерів чайної продукції до умов українського ринку. Актуальність дослідження зумовлена активізацією торговельно-економічної взаємодії між Україною та КНР, а також необхідністю трансформації маркетингових стратегій в умовах високої конкуренції та імпортної залежності вітчизняного чайного сектору.

Проаналізовано макроекономічні передумови розширення присутності китайських виробників, зокрема динаміку зовнішньоторговельного обігу між країнами. Охарактеризовано специфіку функціонування українського ринку чаю: домінування імпортної сировини, значну частку купажованої продукції, асортиментну диференціацію та впровадження інкрементальних інновацій у сфері пакування й товарної політики.

Особливу увагу приділено трансформації елементів маркетинг-міксу. Обґрунтовано необхідність локалізації продуктової політики шляхом забезпечення прозорого маркування та відповідності національним стандартам. Запропоновано диференційовані підходи до ціноутворення з урахуванням купівельної спроможності в масовому та преміальному сегментах. Визначено роль комунікацій у формуванні довіри до імпортного бренду через підкреслення автентичності китайського походження та традицій виробництва.

Наукова новизна полягає у розробленні інтегрованої моделі адаптації маркетингового комплексу з урахуванням фактора країни походження та особливостей споживчої поведінки в Україні. Практичне значення дослідження пов’язане з формуванням проектного підходу до управління виходом на ринок і мінімізацією ризиків для експортерів. Окреслено перспективи подальших розвідок щодо кількісної оцінки впливу країни походження на рівень споживчої лояльності.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ У СИСТЕМАХ ХЕДЖУВАННЯ РИЗИКІВ: БАНКІВСЬКІ ТА FINTECH-ІННОВАЦІЇ ДЛЯ МИТНОГО КОНТРОЛЮ

Ілона ДУМАНСЬКА — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У цій статті досліджується, як штучний інтелект (ШІ) може бути впроваджений у системи хеджування ризиків у банківництві та фінтех-сфері з акцентом на посилення митного контролю в транскордонній торгівлі. Дослідження мотивоване зростаючою вразливістю фінансових та торговельних екосистем до шахрайства, незаконних потоків, ухилення від сплати податків і порушень у дотриманні нормативних вимог в умовах швидкої цифровізації та глобалізації. У статті систематизовано основні напрямки застосування ШІ: прогнозна аналітика для раннього виявлення ризикованих транзакцій та відправлень; машинне навчання та гібридні моделі на основі правил для виявлення аномалій та шахрайства; інструменти RegTech/SupTech, що підтримують прийняття наглядових рішень; та цифрові митні платформи, що прискорюють обробку декларацій, стягнення мит та пост-митний аудит. Запропоновано структурну основу для вибору стратегічних пріоритетів в управлінні ризиками, включаючи вимоги до якості даних, сумісності, кібербезпеки, прозорості та підзвітності алгоритмів. У дослідженні також окреслено методологічні параметри для впровадження рішень ШІ відповідно до міжнародних стандартів, з акцентом на етичне управління (захист конфіденційності, контроль упередженості, пояснюваність) та гармонізацію нормативних актів у різних юрисдикціях. Результати демонструють, що поєднання заходів ефективності на основі ШІ з узгодженими інституційними реформами може підвищити продуктивність та прибутковість фінансових операцій, одночасно покращуючи показники стійкості, такі як дотримання вимог, аудитна достовірність і стабільність державних доходів. У статті стверджується, що Україна та подібні економіки можуть використовувати практики штучного інтелекту та фінтехнологій для модернізації хеджування банківських ризиків та митного нагляду, зменшення ризиків незаконної торгівлі та підвищення довгострокової адаптивності інтегрованих фінансових митних систем. Нарешті, запропонований підхід підкреслює важливість безперервної валідації моделей і протоколів обміну даними для підтримки надійного та масштабованого впровадження штучного інтелекту в митному та фінансовому нагляді.

СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЛОГІСТИЧНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

Ольга ГРОМОВА — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано теоретико-методичні засади формування системи управління логістичним потенціалом підприємства. Розкрито сутність логістичного потенціалу як інтегрованої сукупності ресурсів, здатностей та компетенцій у сфері управління потоковими процесами. Систематизовано структурні елементи логістичного потенціалу: ресурсну, процесну, компетентнісну та інформаційну складові. Визначено стратегічні орієнтири формування системи управління: інтеграцію логістичних процесів, клієнтоорієнтованість, гнучкість, інноваційність та сталий розвиток. Розроблено концептуальну модель системи управління логістичним потенціалом підприємства. Запропоновано практичні рекомендації щодо впровадження стратегічного підходу до управління логістикою.

ФОРМУВАННЯ ПРИНЦИПІВ КОРПОРАТИВНОГО КОМПЛАЄНСУ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВАМИ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Вікторія ЧОБІТОК , Роман НЕСТЕРЕНКО, Ірина ГОХ — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі підприємств критичної інфраструктури у забезпеченні стійкості соціально-економічних систем в умовах посилення безпекових викликів, цифрової трансформації та активізації євроінтеграційних процесів. Це підвищує вимоги до ефективності систем управління, зокрема щодо забезпечення відповідності нормативним вимогам, управління ризиками та підтримання безперервності діяльності. Імплементація європейських регуляторних норм у сфері стійкості критичних суб’єктів і кібербезпеки зумовлює необхідність формування сучасних комплаєнс-систем, інтегрованих у загальну систему управління підприємствами.

Аналіз наукових праць засвідчує, що проблематика корпоративного комплаєнсу, управління ризиками та внутрішнього контролю активно досліджується як зарубіжними, так і вітчизняними вченими. Водночас комплаєнс переважно розглядається як інструмент забезпечення прозорості та мінімізації ризиків, тоді як питання його системної інтеграції в управління підприємствами критичної інфраструктури залишаються недостатньо розробленими. Особливої уваги потребує формування цілісної системи принципів корпоративного комплаєнсу з урахуванням сучасних регуляторних та безпекових вимог.

Метою дослідження є обґрунтування принципів корпоративного комплаєнсу в управлінні підприємствами критичної інфраструктури в умовах європейської інтеграції та розроблення інтегрованої моделі комплаєнс-системи. У роботі узагальнено наукові підходи до трактування комплаєнсу, що дозволило виокремити його нормативний, управлінський та інституційний виміри. На цій основі запропоновано систему принципів корпоративного комплаєнсу та розроблено інтегровану модель його реалізації.

Запропонована модель поєднує зовнішні регуляторні вимоги, стратегічні орієнтири, ключові напрями реалізації, інструментарій та інформаційно-аналітичне забезпечення, а також передбачає поетапний механізм впровадження із зворотним зв’язком. Це забезпечує узгодженість управлінських процесів із європейськими стандартами, підвищує ефективність функціонування підприємств і сприяє їх адаптації до змінного регуляторного середовища. Доведено, що інтеграція комплаєнсу в систему корпоративного управління є важливою умовою підвищення стійкості підприємств критичної інфраструктури та мінімізації ризиків їх діяльності.

Формування системи управління логістичним потенціалом підприємств

Світлана СУДОМИР, Марія КУЛЯК — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У сучасних умовах глобалізації, посилення конкуренції та волатильності ланцюгів постачань формування ефективної системи управління логістичним потенціалом підприємств набуває стратегічного значення. Логістичний потенціал трактується як інтегральна категорія, що поєднує ресурсну базу, організаційні компетенції, інформаційно-технологічні можливості та динамічні здатності адаптації до зовнішніх шоків. Проблема полягає в недостатній адаптивності традиційних моделей до турбулентного середовища, що спричиняє неефективне використання ресурсів, зростання витрат та зниження конкурентоспроможності. Метою статті є розробка концептуальних та методичних засад формування системи управління логістичним потенціалом підприємств в умовах цифрової трансформації, геополітичних ризиків та зростання вимог до стійкості й екологічності. Виконано завдання: систематизовано теоретичні підходи з урахуванням Logistics 4.0 та Industry 5.0; проаналізовано вплив цифрових технологій (AI, IoT, big data, blockchain, digital twins) на підвищення resilience ланцюгів постачань; розроблено інтегративний метод оцінки на основі комплексного індексу LPI, AHP та сценарного моделювання; обґрунтовано чотирирівневу архітектуру системи на принципах agility, проактивного ризик-менеджменту, зелених практик та data-driven рішень; запропоновано практичні рекомендації для підприємств реального сектору (виробництво, торгівля, АПК). Результати свідчать про потенційне підвищення стійкості ланцюгів постачань на 25–30 %, скорочення операційних витрат на 15–20 %, прискорення реагування на 25 % та зниження вуглецевого сліду на 18–20 % за результатами Monte Carlo симуляції (1000 ітерацій) на вибірці 50 підприємств та літературних оцінках. Запропонований підхід забезпечує об’єктивну діагностику (LPI від 0,56 до 0,82 залежно від цифрової зрілості) та синергетичний ефект у поєднанні операційної ефективності, економічної стійкості та відповідності цілям ООН сталого розвитку. Дослідження поглиблює теорію ресурсного підходу та динамічних можливостей, надаючи практичний інструментарій для підвищення конкурентоспроможності українських підприємств у турбулентному середовищі 2025–2030 років. Перспективи подальших розвідок: емпіричні дослідження Logistics 5.0, регіональні моделі для МСП АПК, довгострокові ефекти AI у циркулярній економіці, порівняльний аналіз у Східній Європі.

ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИЙ ПІДХІД У ЗРОСТАННІ ЕКОНОМІЧНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МСП В УКРАЇНІ

Ольга МУЛЬСКА , Олександр ВИГОВСЬКИЙ — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано застосування програмно-цільового підходу як інструменту забезпечення зростання економічної мобільності малих і середніх підприємств (МСП) в Україні на регіональному рівні. За результатами програмно-цільового планування для Львівської області визначено доцільність формування комплексної програми розвитку підприємництва, що інтегрує секторальні напрями підтримки великого бізнесу, МСП та інноваційної інфраструктури. Встановлено, що у короткостроковій перспективі ключовими пріоритетами є зміцнення стійкості МСП через підтримку їх створення і масштабування, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, а також активізація міжнародної, зокрема зовнішньоекономічної, діяльності. Доведено, що короткострокові заходи мають забезпечувати синергію із середньостроковими цілями підвищення життєздатності підприємств на основі їх економічної мобільності та довгостроковими орієнтирами її зростання як чинника зміцнення ролі регіону у процесах релокації бізнесу. Сформовано систему цілей, завдань і заходів програми розвитку МСП Львівської області на 2026–2027 роки, що охоплює підтримку створення та масштабування підприємств, підвищення їх інноваційності та конкурентоспроможності, а також розвиток міжнародної діяльності та інтеграції у глобальні ринки. Особливу увагу приділено формуванню інституційної екосистеми, стимулюванню підприємств з інноваційним потенціалом і підвищенню ефективності процесів релокації. Обґрунтовано необхідність підтримки траєкторій розвитку МСП на всіх етапах їх життєвого циклу, що сприяє подоланню практик «дроблення бізнесу», стимулює масштабування діяльності, посилює участь підприємств у міжнародних партнерствах і глобальних ланцюгах доданої вартості, а також забезпечує цифровий і зелений перехід економіки.

ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ В ДІЯЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНО ТА ЕКОЛОГІЧНО ВІДПОВІДАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО СЕКТОРУ

Інна МИКОЛЕНКО, Денис ЯЛОВЕГА — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено питанням впровадження інновацій у діяльність соціально та екологічно відповідальних малих і середніх підприємств в умовах трансформації глобальної економіки та посилення вимог до сталого розвитку. Актуальність тематики дослідження зумовлена зростаючою роллю МСП як потужних суб’єктів економічного розвитку, що забезпечують значну частку зайнятості, створення доданої вартості та формування конкурентного середовища, водночас здійснюючи істотний вплив на довкілля. Дослідження має на меті обґрунтувати теоретико-методичні засади та розробити практичні рекомендації щодо впровадження інновацій у діяльність соціально та екологічно відповідальних МСП.

В статті розглянуто сучасні підходи до трактування екологічно орієнтованих інновацій, зокрема у контексті концепції сталого розвитку та підходів міжнародних організацій, що передбачають інтеграцію екологічних, соціальних та економічних складових у систему управління підприємством. Узагальнено підходи до класифікації екологічно та соціально орієнтованих інновацій, які охоплюють продуктові, процесні, маркетингові та організаційні зміни. Обґрунтовано, що впровадження інновацій у діяльність МСП сприяє підвищенню ресурсоефективності, зниженню негативного впливу на довкілля, оптимізації виробничих процесів та формуванню стійких конкурентних переваг. Систематизовано ключові характеристики екологічних інновацій та визначено їх вплив на економічні, соціальні та екологічні результати діяльності підприємств. Виявлено, що попри високий потенціал МСП до інноваційної діяльності, зумовлений їх гнучкістю та адаптивністю, існує низка системних бар’єрів, зокрема обмеженість фінансових ресурсів, недостатній рівень технологічного розвитку, слабка інтеграція в інноваційну інфраструктуру та дефіцит кваліфікованих кадрів. Дослідження особливостей функціонування МСП дозволило виявити асиметрію можливостей щодо впровадження інновацій порівняно з великими підприємствами. Обґрунтовано необхідність формування комплексних механізмів стимулювання інноваційної активності у секторі МСП, що включають фінансові, податкові, інституційні, організаційно-економічні, цифрові та кадрово-освітні інструменти. Ефективне поєднання зазначених механізмів сприятиме активізації інноваційної діяльності, підвищенню інвестиційної привабливості МСП та їх інтеграції у сучасні інноваційні екосистеми.

МІГРАЦІЯ І МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ: БІБЛІОМЕТРИЧНИЙ І КЛАСТЕРНИЙ АНАЛІЗ

Олександр ГРИЦЕНКО — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено теоретичне та бібліометричне осмислення категорій «міграція» і «міграційні процеси» в сучасному науковому дискурсі з метою наукового обґрунтування змісту зазначених понять, а також виявлення тематичної структури, географічної концентрації й часової динаміки досліджень з цієї тематики. На основі бібліометричного аналізу публікаційної активності у базі даних Scopus, а також мережевого картографування ключових слів за допомогою VOSviewer встановлено, що категорія «міграція» репрезентує передусім сам факт переміщення, тоді як «міграційні процеси» відображають ширшу систему взаємопов’язаних явищ. У ході аналізу також встановлено стале зростання кількості публікацій протягом 2015-2025 рр. за обома запитами «міграція» і «міграційні процеси» у базі даних Scopus, домінування соціальних наук у їх галузевій структурі та географічну концентрацію досліджень у провідних наукових центрах світу (США, Велика Британія). При цьому, ключові тематичні кластери охоплюють демографічні, економічні, соціальні, культурні, медичні, правові та кризові аспекти міграції. У результаті зроблено висновок про необхідність чіткого розмежування аналізованих понять як різних рівнів наукової абстракції, що є важливим для подальших досліджень і формування міграційної політики.

ВИБІР ОПТИМАЛЬНОЇ ERP-СИСТЕМИ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА ЗАСОБАМИ БАГАТОКРИТЕРІАЛЬНОГО АНАЛІЗУ

Анжеліка АЗАРОВА, Еліза ВОЙТКО — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено можливості підвищення ефективності управління діяльністю підприємства засобами сучасних ERP-систем. Проаналізовано роль інформаційних технологій у покращенні результативності управління підприємством, оптимізації бізнес-процесів та підвищенні рівня узгодженості між окремими структурними підрозділами. На основі проведеного аналізу визначено основні переваги та недоліки використання ERP-рішень у діяльності підприємств, а також окреслено фактори, що впливають на результативність їх впровадження в умовах цифрової трансформації економіки. Сформовано критерії для порівняння сучасних ERP-систем і оцінювання їх продуктивності з метою забезпечення ефективної діяльності підприємства, підвищення його конкурентоспроможності та адаптивності до змін зовнішнього середовища.

Доведено, що впровадження ERP-систем сприяє автоматизації бізнес-процесів, підвищенню оперативності управлінських рішень та покращенню координації діяльності підрозділів підприємства. Використання ERP-систем дозволяє підприємствам підвищувати ефективність своєї діяльності, раціональніше використовувати ресурси та адаптуватися до умов цифрової економіки. У процесі дослідження було здійснено комплексне порівняння ERP-систем на основі технічних, функціональних, економічних і організаційних критеріїв. Одним із найбільш доцільних підходів до такого оцінювання став метод багатокритеріального аналізу, заснований на лінійній моделі зважених сум, який дав змогу комплексно порівнювати альтернативні ERP-рішення та визначати найбільш прийнятний варіант для потреб підприємства. Практична цінність дослідження полягала у можливості використання запропонованого підходу для підтримки процесу прийняття управлінських рішень щодо вибору ERP-системи залежно від специфіки діяльності підприємства.

МЕХАНІЗМИ ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ВРАЗЛИВИХ ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Олександра КАЗАРЯН — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексне дослідження механізмів фінансування соціального захисту вразливих верств населення в умовах трансформації економіки України, що відбувається під впливом структурних реформ, соціально-економічної нестабільності та викликів післявоєнного відновлення. Обґрунтовано, що зростання кількості соціально вразливих груп населення, зокрема ветеранів війни, внутрішньо переміщених осіб, осіб з інвалідністю та малозабезпечених домогосподарств, актуалізує необхідність удосконалення фінансових інструментів реалізації державної соціальної політики. Проаналізовано сучасні підходи до фінансування системи соціального захисту, зокрема бюджетне забезпечення, діяльність фондів соціального страхування, механізми міжнародної фінансової допомоги та залучення недержавного сектору, з урахуванням обмеженості фінансових ресурсів і зростання навантаження на державні фінанси. Визначено роль держави як ключового суб’єкта фінансування соціального захисту, а також обґрунтовано доцільність переходу до програмно-цільового методу фінансування, посилення адресності соціальних виплат та впровадження результативно-орієнтованих підходів до розподілу бюджетних коштів. Особливу увагу приділено аналізу міжнародного досвіду фінансування соціального захисту вразливих груп населення, який свідчить про ефективність поєднання державних ресурсів із грантовим фінансуванням, соціальними інвестиціями та інноваційними фінансовими інструментами, включаючи соціальні облігації та спеціалізовані цільові фонди. Доведено, що соціальний захист ветеранів війни є пріоритетним напрямом фінансової соціальної політики, оскільки їх успішна соціальна та економічна реінтеграція безпосередньо залежить від стабільності та достатності фінансового забезпечення соціальних, медичних і освітніх програм. Узагальнено, що в умовах трансформації економіки ефективність системи соціального захисту визначається рівнем диверсифікації джерел фінансування, прозорістю використання коштів та адаптацією міжнародних практик до національних умов розвитку. Зроблено висновок про необхідність формування комплексної фінансової моделі соціального захисту, орієнтованої на забезпечення соціальної стабільності, зниження соціальних ризиків та досягнення сталого соціально-економічного розвитку України.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ РИНКУ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ

Ольга КУДИМ — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано концептуальні засади розвитку ринку медичних послуг України в умовах системної реформи охорони здоров’я, децентралізації, воєнних загроз та посилення євроінтеграційних процесів. Показано, що трансформація інституційного середовища, запровадження нової моделі фінансування через Національну службу здоров’я України, руйнування медичної інфраструктури, зміна демографічної структури населення та міграційні процеси зумовлюють необхідність переосмислення теоретичних підходів до сутності, структури й механізмів функціонування ринку медичних послуг.

Метою статті є формування цілісної концепції розвитку ринку медичних послуг України з урахуванням національних особливостей, воєнних ризиків та стратегічного курсу на європейську інтеграцію.

Методологічну основу дослідження становлять системний, інституційний та комплексний підходи. Використано методи аналізу й синтезу, порівняльного та структурно-логічного аналізу, узагальнення результатів вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень, а також елементи статистичного аналізу для оцінки динаміки та структурних зрушень на ринку медичних послуг.

За результатами дослідження уточнено зміст категорії «ринок медичних послуг» як багаторівневої відкритої соціально-економічної системи, у якій поєднуються бюджетні, страхові та приватні джерела фінансування, а держава виступає ключовим замовником, регулятором і гарантом базових медичних послуг. Систематизовано чинники трансформації ринку в умовах війни та післявоєнного відновлення; охарактеризовано його структуру за суб’єктами пропозиції й попиту, видами медичних послуг та рівнями надання допомоги. Запропоновано концептуальну модель розвитку ринку медичних послуг, що ґрунтується на принципах людиноцентризму, інклюзивності, стійкості до криз та воєнних загроз, децентралізації при збереженні єдиного медичного простору, прозорості, конкуренції постачальників і цифрової інтегрованості.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні теоретичного обґрунтування ринку медичних послуг як специфічного сегмента соціально орієнтованої економіки та розробці концептуальних засад його розвитку в умовах воєнних і післявоєнних викликів.

Практичне значення результатів полягає в можливості їх використання для вдосконалення державної політики у сфері охорони здоров’я, стратегічного планування післявоєнного відновлення медичної інфраструктури, розвитку механізмів публічно-приватного партнерства та підвищення ефективності функціонування національного ринку медичних послуг.

ІННОВАЦІЙНІ ТА ПОВЕДІНКОВІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ УПРАВЛІННЯ УБЕЗПЕЧЕННЯМ ДІЯЛЬНОСТІ ТА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

Василь ЛУТЮК, Наталія ГАВЛОВСЬКА, Євгеній РУДНІЧЕНКО — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено вплив макросередовища функціонування підприємств на формування мотиваційної складової управління убезпеченням їх діяльності. Обґрунтовано, що макроекономічна нестабільність, регуляторна невизначеність, адміністративний тиск, часті перевірки та зростання трансакційних витрат формують складне інституційне середовище функціонування підприємств, яке особливо відчутно позначається на діяльності підприємств харчової галузі. Визначено, що за таких умов мотивація персоналу до убезпечення діяльності підприємства часто набуває переважно примусового характеру та орієнтується на уникнення санкцій, штрафів і претензій, що зумовлює формалізацію безпекозабезпечувальної поведінки, зниження ініціативності працівників і послаблення їхньої відповідальності за результати діяльності.

Особливу увагу приділено розмежуванню примусової та внутрішньо-усвідомленої мотивації персоналу до убезпечення діяльності підприємства. Доведено, що примусова мотивація має реактивний характер і ґрунтується переважно на зовнішньому контролі, адміністративному тиску та загрозі покарання, тоді як внутрішньо-усвідомлена мотивація формується на основі внутрішнього сприйняття значущості безпечної поведінки, усвідомлення особистої відповідальності та розуміння економічної доцільності дотримання встановлених вимог. На цій основі акцентовано, що підвищення ефективності управління мотиваційною складовою можливе лише за умови трансформації примусової мотивації у внутрішньо-усвідомлену.

Запропоновано підхід до пояснення трансформації мотивації працівників на основі соціально-економічного обміну між працівником і підприємством, за якого ключовою умовою переходу до внутрішньо-усвідомленої мотивації визначено збалансованість вигод сторін. Удосконалено підхід до типологізації підприємств за економічними детермінантами формування мотивації персоналу до убезпечення діяльності, що дозволило виокремити фінансово нестійкі підприємства, фінансово стабільні підприємства з помірною динамікою розвитку, підприємства, що динамічно зростають, а також масштабні підприємства з ознаками фінансової нестійкості окремих параметрів, та встановити відповідні їм моделі мотивації персоналу.

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ПРИНЦИПІВ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БІЗНЕСУ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ: РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Юлія КРАВЧЕНКО, Вікторія ОНЕГІНА, Станіслав ТИТОВ — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено імплементацію принципів соціальної відповідальності бізнесу в аграрному секторі з урахуванням ролі державного регулювання. Метою є обґрунтування теоретико-методичних засад та аналіз впливу державних інструментів на розвиток соціально відповідального агробізнесу. У дослідженні використано методи наукового узагальнення, системного аналізу, порівняння та статистичного аналізу. Визначено сутність і складові соціальної відповідальності, а також особливості її реалізації в аграрному секторі. Обґрунтовано значення державного регулювання у стимулюванні економічної, юридичної, етичної та філантропічної відповідальності підприємств. Наукова новизна полягає у комплексному підході до оцінки впливу державної політики на процеси імплементації соціальної відповідальності бізнесу. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання при формуванні ефективної державної політики та стратегій розвитку агробізнесу. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою методів оцінювання ефективності політик соціальної відповідальності бізнесу.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ КОМПЛАЄНС-РИЗИКІВ У КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Михайло САГАЙДАК — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

В роботі представлено дослідження теоретичних та методичних засад проблематики комплаєнс-ризиків та їх впливу на забезпечення економічної безпеки підприємств. В сучасних умовах господарювання в результаті посилення зовнішніх факторів впливу та формування переліку негативних загроз, внутрішня система управління підприємств суттєво трансформується, що вимагає все нових підходів до ідентифікації та управління комплаєнс-ризиками. В результаті наукового пошуку було встановлено, що комплаєнс-ризики мають крос-функціональний характер впливу, а зонами їх негативної дії можуть виступати фінансова, інформаційна, репутаційна складові економічної безпеки підприємств. Представлено основні джерела можливого виникнення комплаєнс-ризиків та відповідні структурні елементи бізнес-процесів підприємства, що підвладні вразливості впливу. Для надійного виявлення комплаєнс-ризиків було запропоновано ідентифікувати їх за допомогою інструментів моніторингу бізнес-процесів, проведення внутрішнього аудиту, застосування сучасних методів аналітики та due diligence. В роботі здійснено типологізацію комплаєнс-ризиків за переліком ознак, що характеризуються системним підходом та представлені з метою структуризації й подальшого ефективного управління ними. В результаті це допомогло сформувати механізм управління комплаєнс-ризиками, що включає їх визначення, оцінювання, упорядкування аудиту та перелік заходів для зниження впливу на діяльність підприємства. Установлено, що запропонований підхід характеризується проактивною спрямованістю та орієнтований на підвищення конкурентоспроможності, фінансової стійкості й правової захищеності підприємства, що в сукупності створює передумови для зміцнення його економічної безпеки у довгостроковій перспективі. Отримані результати можуть слугувати теоретико-методичним підґрунтям для їх подальшої практичної імплементації та розроблення інструментарію оцінювання впливу комплаєнс-ризиків на діяльність підприємств.

ТРАНСФОРМАЦІЯ РИНКУ ПРАЦІ У БУДІВЕЛЬНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

Тетяна СКЛЯРУК, Ярина ТАРНОВЕЦЬКА — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню трансформації ринку праці у будівельній галузі України в умовах війни та повоєнного відновлення. Проаналізовано динаміку зайнятості, рівень оплати праці та попит на робочу силу у 2020–2025 рр., визначено основні тенденції розвитку галузі. Особливу увагу приділено впливу воєнних, демографічних та економічних чинників на формування попиту і пропозиції трудових ресурсів. Систематизовано ключові проблеми ринку праці, зокрема кадровий дефіцит, міграційні процеси, невідповідність кваліфікації працівників потребам роботодавців та погіршення умов праці. Обґрунтовано перспективи розвитку будівельної галузі в контексті відбудови економіки України та визначено напрями підвищення ефективності використання трудових ресурсів, включаючи розвиток професійної освіти, перепідготовку кадрів і вдосконалення державної політики зайнятості.

ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ У КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ

Юлія АНАНЬЄВА — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено всебічне дослідження процесів оцінювання фінансових ризиків як ключового елемента системи забезпечення фінансової безпеки суб’єктів господарювання в умовах глибоких структурних зрушень в економіці, посилення макроекономічної нестабільності, глобалізаційних викликів та дії режиму воєнного стану. Доведено, що фінансові ризики набувають системного характеру та трансформуються з локальних загроз у комплексні чинники, які здатні спричиняти довгострокові негативні наслідки для фінансової стійкості підприємств, банківських установ і національної економіки загалом. У роботі уточнено економічний зміст категорії «фінансові ризики» та розкрито їх взаємозв’язок із поняттям фінансової безпеки як станом захищеності фінансових інтересів від дестабілізуючих впливів внутрішнього й зовнішнього середовища. Обґрунтовано доцільність застосування комплексного підходу до оцінювання фінансових ризиків, який поєднує традиційні інструменти фінансового аналізу з сучасними методами фінансової діагностики, сценарного прогнозування та стрес-тестування. Визначено, що використання системи інтегральних показників дозволяє не лише кількісно оцінити рівень окремих фінансових ризиків, але й сформувати узагальнену оцінку фінансової безпеки суб’єкта господарювання з урахуванням динаміки зовнішніх загроз. Значну увагу приділено аналізу ролі інституційної інфраструктури фінансового ринку у зниженні системних ризиків, а також використанню ринкових інструментів хеджування, зокрема похідних фінансових інструментів, як ефективного механізму нейтралізації валютних, процентних та ринкових ризиків. Особливий акцент зроблено на дослідженні специфіки прояву фінансових ризиків в умовах воєнного стану, коли суттєво зростає імовірність втрати активів, порушення платіжної дисципліни, зниження ліквідності та обмеження доступу до фінансових ресурсів. У цьому контексті обґрунтовано важливість державних програм підтримки фінансової стійкості, регуляторних послаблень та антикризових інструментів як складових механізму забезпечення фінансової безпеки. Доведено, що своєчасне та системне оцінювання фінансових ризиків створює передумови для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, підвищення адаптивності суб’єктів господарювання до кризових умов і формування стійкої фінансової поведінки в коротко- та довгостроковій перспективі. Отримані результати мають як теоретичне значення для розвитку наукових підходів до дослідження фінансових ризиків, так і практичну цінність для формування ефективної системи фінансової безпеки в умовах трансформації економіки України.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ІТ-КОМПАНІЙ У КОНТЕКСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ

Інна СИСОЄВА , Вікторія НАГАЙЧУК — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексне дослідження функціонування ІТ-компаній в умовах трансформації економічних систем на засадах циркулярної економіки. Акцентовано увагу на зміні ролі ІТ-сектору як ключового драйвера цифровізації та інструмента забезпечення ефективного використання ресурсів. Доведено, що традиційні підходи до оцінювання ефективності діяльності підприємств, які ґрунтуються переважно на фінансових показниках, не дозволяють повною мірою врахувати екологічні аспекти та довгострокову стійкість бізнес-моделей.Обґрунтовано доцільність інтеграції екологічних, соціальних і управлінських (ESG) критеріїв у систему оцінювання результативності ІТ-компаній. Запропоновано удосконалений методичний підхід до аналізу економічної та екологічної ефективності, який передбачає поєднання фінансових індикаторів із показниками ресурсної ефективності, енергоємності, вуглецевого сліду та рівня цифрової оптимізації бізнес-процесів.Встановлено, що впровадження цифрових технологій, зокрема хмарних рішень, аналітики великих даних та штучного інтелекту, сприяє зниженню витрат, мінімізації екологічного впливу та підвищенню адаптивності підприємств до змін зовнішнього середовища. Доведено, що ІТ-компанії виступають не лише користувачами ресурсів, а й активними провайдерами інноваційних рішень, які забезпечують перехід до замкнених виробничо-споживчих циклів. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування запропонованого підходу для формування стратегій сталого розвитку ІТ-компаній, підвищення їх інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності в умовах глобальних екологічних викликів.

УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСОМ КЛІЄНТСЬКОЇ ПІДТРИМКИ: СТРАТЕГІЯ ЗМІН І ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ

Валентина ЖУКОВСЬКА, Вадим КЛИМАНСЬКИЙ — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено управління бізнес‑процесом клієнтської підтримки підприємства в умовах цифрових змін та зростаючої невизначеності зовнішнього середовища. Обґрунтовано, що стратегія змін у контексті цифрової трансформації є цілеспрямованою системою управлінських рішень, спрямованих на узгодження параметрів бізнес‑процесу клієнтської підтримки з новими цифровими вимогами та забезпечення його адаптивності. Доведено, що реалізація стратегії змін здійснюється шляхом використання інструментарію сценарного імітаційного моделювання, який дає змогу прогнозувати альтернативні варіанти розвитку бізнес‑процесу, оцінювати їх ефективність і визначати оптимальні управлінські рішення.

Сценарний підхід забезпечує врахування динаміки цифрових змін, варіативності факторів впливу та високого рівня невизначеності середовища функціонування підприємства. Емпіричне дослідження малого підприємства електронної торгівлі підтвердило, що перехід від базового сценарію до AI‑орієнтованого сприяє скороченню тривалості операційного циклу, зростанню пропускної здатності, зменшенню навантаження на персонал та підвищенню якості сервісу. Запропоновано матричний підхід для системної оцінки рівня цифрової трансформації та ступеня узгодженості бізнес‑процесу зі стратегічними пріоритетами підприємства. Отримані результати формують науково‑практичне підґрунтя для прийняття управлінських рішень щодо впровадження цифрових інновацій та підвищення конкурентоспроможності підприємств у сфері B2C‑електронної торгівлі.

РОЛЬ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ КЕРІВНИКІВ У ЗАПОБІГАННІ ПРОФЕСІЙНОМУ ВИГОРАННЮ КОМАНД У БІЗНЕС-ОРГАНІЗАЦІЯХ

Вікторія ЛУГОВА, Карина САТУШЕВА, Ольга МИРОНОВА — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено сучасні наукові підходи до аналізу емоційної регуляції керівників у контексті запобігання професійному вигоранню персоналу в бізнес-організаціях. Професійне вигорання розглядається як системний організаційно-психологічний феномен, що формується під впливом як індивідуальних психологічних чинників, так і управлінських практик, емоційного клімату та стилю лідерської взаємодії. Обґрунтовано, що емоційна регуляція керівника виступає ключовим операційним компонентом емоційного інтелекту, через який здійснюється вплив на психологічну безпеку команд, рівень емоційного виснаження, деперсоналізації та професійної ефективності працівників.

На основі аналізу сучасних теоретичних і емпіричних досліджень систематизовано основні психологічні та організаційні механізми впливу емоційної регуляції керівників на професійне вигорання персоналу. Показано, що через механізми емоційного лідерства, емоційного зараження, соціального навчання та управлінського моделювання керівник формує домінуючі емоційні стани в команді, норми емоційної взаємодії та допустимі способи реагування на стресові й кризові ситуації. Доведено, що розвинена емоційна регуляція керівників сприяє зниженню інтенсивності негативних емоцій, підвищенню рівня довіри, відкритості та психологічної безпеки, що, у свою чергу, зменшує ризик розвитку професійного вигорання працівників.

У статті запропоновано причинно-наслідкову модель впливу емоційного інтелекту керівника на професійне вигорання та психологічне благополуччя персоналу, яка відображає трансформацію індивідуальних психологічних характеристик керівника у стабільні організаційні результати. Узагальнено інструменти реалізації емоційної регуляції в управлінській діяльності та визначено їхній вплив на ключові компоненти професійного вигорання. На основі проведеного аналізу сформульовано рекомендації щодо розвитку емоційної регуляції керівників на індивідуальному та організаційному рівнях як умови підвищення психологічної стійкості команд, збереження людського капіталу та забезпечення довгострокової конкурентоспроможності бізнес-організацій.

ЕКОНОМЕТРИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ІТ-ПРОЄКТІВ НА ОСНОВІ ЛОГІСТИЧНОЇ РЕГРЕСІЇ

Олена ПІСКУНОВА, Світлана САВІНА, Тетяна КМИТЮК — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Метою даного дослідження є розроблення економетричного інструментарію для визначення та кількісного оцінювання факторів, що впливають на ймовірність залучення зовнішнього фінансування ІТ-проєктами в умовах цифрової економіки.

Методологічна база ґрунтується на методах економетричного моделювання, зокрема бінарній логістичній регресії (логіт-моделі), а також системному аналізі, статистичних методах обробки даних та підходах до роботи з незбалансованими вибірками (перезважування та проріджування). Верифікацію моделей здійснено за критерієм Вальда, тестом відношення правдоподібності та тестом Хосмера–Лемешоу на якість підганяння.

На основі моделювання вибірки українських ІТ-проєктів було визначено ключові детермінанти успішного фандрейзингу. Встановлено вирішальний вплив наявності ранніх інвесторів, що суттєво підвищує ймовірність отримання фінансування. Підтверджено статистично значущий додатний вплив комерційної орієнтації проєкту та цифрової присутності. Крім того, обґрунтовано синергетичний ефект між технологічною інноваційністю, зокрема використанням штучного інтелекту, та операційною гнучкістю – що виявляється у скороченні часу виходу на ринок.

Запропонований підхід може бути застосований як інструмент підтримки прийняття рішень в управлінні ІТ-проєктами, зокрема для оцінювання інвестиційної привабливості, оптимізації стратегій розвитку та підвищення ефективності процесів комерціалізації інноваційних продуктів. Практичне значення розроблених моделей полягає в їхній здатності надати ІТ-менеджерам та венчурним інвесторам аналітичний інструментарій для аудиту ініціатив на ранніх етапах, тим самим мінімізуючи ризики «долини смерті» та оптимізуючи розподіл фінансових ресурсів. Практичне значення запропонованих моделей полягає в їхній спроможності надати ІТ-менеджерам та венчурним інвесторам аналітичний інструментарій для аудиту ініціатив на ранніх етапах, тим самим мінімізуючи ризики «долини смерті» та оптимізуючи розподіл фінансових ресурсів. Отримані результати сприяють зниженню ризиків на ранніх етапах життєвого циклу проєкту та підвищують надійність управлінських рішень. Майбутні напрямки досліджень передбачають використання рекурентних нейронних мереж для прогнозування довгострокових тенденцій розвитку ІТ-продуктів на глобальному цифровому ринку.

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА В СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Ірина ЗАКРИЖЕВСЬКА, Павло ГЛАДУН — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти управління інноваційним потенціалом підприємства як важливого елемента системи забезпечення його економічної безпеки. Узагальнено наукові підходи до трактування сутності інноваційного потенціалу та визначено його структурні складові, зокрема кадрову, фінансову, науково-технологічну, інформаційну та організаційну. Обґрунтовано, що рівень розвитку інноваційного потенціалу безпосередньо впливає на здатність підприємства протидіяти внутрішнім і зовнішнім загрозам, забезпечуючи стійкість функціонування та адаптивність до змін ринкового середовища. Визначено основні групи показників оцінювання інноваційного потенціалу, що дозволяють комплексно характеризувати ресурси, процеси та результати інноваційної діяльності. Запропоновано концептуальний підхід до інтеграції управління інноваційним потенціалом у систему економічної безпеки підприємства, який передбачає узгодження стратегічних, тактичних і операційних рішень. Доведено, що ефективне управління інноваційним потенціалом сприяє підвищенню конкурентоспроможності, інноваційної активності та економічної стійкості підприємства.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЇ БАЗИ ПАСПОРТУ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ВЕЛИКОГО МІСТА - НА ПРИКЛАДІ М. ОДЕСА

Тетяна УМАНЕЦЬ, Юрій НЕУСТРОЄВ — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено обґрунтуванню засад формування інформаційно-аналітичної бази паспорту економічного розвитку територіальної громади великого міста (м. Одеса) в умовах децентралізації, цифрової трансформації публічного управління та посилення міжтериторіальної конкуренції за інвестиційні ресурси. Актуальність тематики дослідження зумовлена необхідністю підвищення ефективності стратегічного управління територіальним розвитком на основі використання комплексних інформаційно-аналітичних інструментів, здатних забезпечити обґрунтованість управлінських рішень, своєчасний моніторинг соціально-економічних процесів та формування довгострокових напрямів розвитку міського середовища. Дослідження має на меті удосконалити теоретико-методичні засади формування інформаційно-аналітичної бази паспорта економічного розвитку територіальної громади великого міста (м. Одеси).

В статті досліджено сутність паспорта економічного розвитку громади як інтегрованого аналітико-інформаційного інструменту стратегічного планування територіального розвитку. Визначено роль в системі публічного управління та обґрунтовано функціональне значення інформаційно-аналітичної бази у процесі прийняття управлінських рішень та забезпечення сталого розвитку територій. Запропоновано структуру інформаційно-аналітичної бази паспорта громади великого міста (м. Одеса), яка складається з загального, демографічного, економічного, інфраструктурного, фінансово-бюджетного, інвестиційного та екологічного блоків. Побудова інформаційно-аналітичної бази має ґрунтуватись на принципах системності, комплексності, функціональної взаємозалежності та просторової інтегрованості даних Запропонована в дослідженні структура відображає соціально-економічний стан території, дозволяє оцінювати рівень її конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості та фінансової спроможності та формує інформаційне підґрунтя для стратегічного прогнозування розвитку громади. Ефективність інформаційно-аналітичної бази значною мірою залежить від рівня інтеграції статистичних, фінансових, геопросторових та аналітичних даних у межах єдиної інформаційної системи підтримки прийняття рішень. Правильно сформована інформаційно-аналітична база паспорту економічного розвитку створює передумови для підвищення ефективності стратегічного планування, зміцнення фінансової автономії громади, формування сприятливого інвестиційного середовища та забезпечення сталого функціонування великого міста.

МОДЕЛІ МАРКЕТИНГУ ВІДНОСИН В УМОВАХ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Євген ХОЛОСТЕНКО — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Метою статті є обґрунтування принципів трансформації моделей маркетингу відносин в умовах розвитку цифрової економіки.

В статті наведено обґрунтування принципів трансформації моделей маркетингу відносин в умовах розвитку цифрової економіки. Розглянуті основні підходи до визначення маркетингу відносин. Проаналізовані моделі маркетингу відносин в умовах цифрової економіки. Визначені відмінності класичних моделей відносин від динамічних систем взаємодії в контексті трансформації концепції маркетингу відносин в цифровій економіці. Обґрунтовані новітні моделі маркетингу відносин, які реалізуються в наступних напрямках: digital relationship marketing; social CRM; маркетинг залученності або customer engagement в онлайні; бренди як частина цифрових екосистем (platform ecosystems); споживачі, як співтворці цінності (Value co-creation). Доведено, що цифрові канали комунікації змінюють не тільки інструменти взаємодії зі споживачами, але й трансформують спосіб формування довіри, комунікації та спільнот навколо бренду.

БІЗНЕС-МОДЕЛІ ГНУЧКОГО УПРАВЛІННЯ ІТ-КОМАНДАМИ НА ЗАСАДАХ АНАЛІТИКИ ПЕРСОНАЛУ В ЦИФРОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Олена ЧУКУРНА, Тетяна ТАРДАСКІНА, Кирило НЕСТЕРЕНКО — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Метою статті є обґрунтування та формування комплексного підходу на основі застосування інтегрованих моделей командної взаємодії на засадах використання інструментарію People Analytics, емоційного інтелекту та гейміфікації. Такий підхід реалізує на практиці бізнес-модель гнучкого управління ІТ-командами, націлених на підвищення продуктивності проектної діяльності в ІТ-компанії.

У статті досліджено теоретичні та прикладні засади використання People Analytics як сучасного інструменту гнучкого управління ІТ-командами. Обґрунтовано, що аналітика персоналу забезпечує перехід від інтуїтивного до data-driven управління, підвищує якість управлінських рішень, продуктивність команд, рівень залученості працівників і ефективність HR-процесів. Визначено ключові елементи системи People Analytics, серед яких збір та інтеграція даних із корпоративних цифрових платформ, використання метрик продуктивності, вигорання, плинності кадрів і задоволеності персоналу, а також прогнозування ризиків і персоналізація професійного розвитку співробітників.

На прикладі IT-компанії GlobalLogic запропоновано покроковий механізм впровадження People Analytics, що включає формування цілей, створення інфраструктури даних, побудову KPI, дашбордів, сценаріїв реагування та масштабування системи на всі проєкти компанії. Доведено доцільність інтеграції інструментів емоційного інтелекту та гейміфікації у бізнес-модель управління ІТ-командами, що сприяє формуванню психологічно безпечного середовища, посиленню мотивації, покращенню комунікації та розвитку культури безперервного навчання.

Проведено економічне обґрунтування впровадження запропонованих рішень. Результати розрахунків підтвердили високу ефективність інвестицій у People Analytics завдяки зниженню плинності кадрів, скороченню рівня вигорання, зростанню продуктивності команд та оптимізації витрат на навчання і розвиток персоналу. Визначено, що використання People Analytics у поєднанні з EQ та гейміфікацією є перспективним напрямом підвищення конкурентоспроможності ІТ-компаній в умовах цифрової економіки.

Практична значущість полягає у розробці методичних засад щодо запровадження інструментарію People Analytics, емоційного інтелекту та гейміфікації в бізнес-моделі гнучкого управління ІТ-командами.

Наукова цінність дослідження полягає у запропонованому методичному підході інтеграції емоційного інтелекту та гейміфікації в гнучкі бізнес-моделі управління ІТ-командами на засадах People Analytics.

ІННОВАЦІЙНА ДЕТЕРМІНАНТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САМОРОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ ТА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

Єгор БІРЮКОВ, Світлана ТУЛЬЧИНСЬКА — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено теоретичні та практичні засади інноваційного розвитку як ключової детермінанти забезпечення саморозвитку територій в умовах сучасних глобальних викликів і повоєнного відновлення України. Проаналізовано сучасні тенденції інноваційного розвитку у глобальному вимірі на основі показників Глобального інноваційного індексу, що дозволило визначити позиції країн-лідерів та встановити відставання України за ключовими індикаторами. Встановлено, що значне погіршення позицій держави у міжнародних рейтингах зумовлено не лише структурними економічними проблемами, а й масштабними втратами внаслідок воєнних дій, руйнуванням інфраструктури, зниженням інвестиційної активності та обмеженням можливостей трансферу технологій. Обґрунтовано роль саморозвитку територій як важливого механізму забезпечення їх стійкості, адаптивності та відновлення в умовах децентралізації. Доведено, що ефективний саморозвиток передбачає не лише здатність територіальних громад формувати власні стратегії соціально-економічного розвитку, а й активне впровадження інновацій, використання місцевих ресурсів, розвиток підприємництва та людського капіталу. Визначено ключові напрями інноваційного забезпечення розвитку територій.

НАПРЯМИ ВПЛИВУ РОЗВИТКУ ПРІОРИТЕТНИХ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ЗМІЦНЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Ярослав БЕРЕЗІВСЬКИЙ — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено напрями впливу розвитку пріоритетних видів економічної діяльності на зміцнення технологічної конкурентоспроможності національної економіки України. Обґрунтовано, що поряд із визначенням стратегічно важливих галузей економіки особливого значення набуває формування ефективних механізмів, інструментів та засобів державної політики, здатних забезпечити реалізацію їх потенціалу у зміцненні технологічного розвитку країни. Визначено ключові канали впливу розвитку пріоритетних галузей на зміцнення технологічної конкурентоспроможності національного господарства. До них віднесено стимулювання технологічної модернізації виробництва, формування інноваційних екосистем на основі взаємодії науки, освіти, бізнесу та держави, розвиток ланцюгів створення доданої вартості і міжгалузевої кооперації, акумуляцію інвестиційних ресурсів для реалізації технологічних проєктів, а також розвиток людського капіталу. Показано, що реалізація зазначених напрямів сприяє підвищенню технологічної складності виробництва, активізації інноваційної діяльності, інтеграції національної економіки у глобальні ланцюги створення вартості та формуванню сприятливого середовища для технологічної трансформації економіки.

ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР НА ДЕРНОВО-ПІДЗОЛИСТИХ ГРУНТАХ ПОЛІССЯ УКРАЇНИ

Тетяна РАТОШНЮК, Віктор РАТОШНЮК, Віктор РАТОШНЮК — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Мета статті полягає в проведенні комплексного економічного аналізу елементів технології вирощування польових сільськогосподарських культур на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся України з обґрунтуванням ефективних систем удобрення та оптимальних режимів вологозабезпечення, які забезпечують підвищення продуктивності агроценозів і рентабельності виробництва. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю розробки та впровадження ефективних, економічно доцільних і екологічно безпечних систем удобрення, які б забезпечували підвищення продуктивності польових сільськогосподарських культур та конкурентоспроможності аграрного виробництва в умовах сучасних глобальних викликів. Важливим у еколого-економічному аналізі технологій вирощування сільськогосподарських культур є визначення структури витрат на посів, догляд за ними та їх збирання, що дає можливість виявити резерви зменшення матеріально-технічних засобів та енерговитрат на окремих напрямках, зокрема добрива, засоби захисту, паливно-мастильні матеріали, тощо. Це, в свою чергу, залежно від впливу різних способів обробітку ґрунту та норм внесених добрив допомагає скоригувати виробничі процеси та підвищити рентабельність вирощування культур в ланці сівозміни.