ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Стаття присвячена аналізу ролі людського капіталу в забезпеченні сталого економічного розвитку. Вихідним положенням дослідження стало розуміння людського капіталу як ключового фактору, що визначає продуктивність праці, внутрішню інноваційну активність, а також здатність до впровадження технологічних інновацій через трансфер технологій. Розкрито роль людського капіталу через контури прямого економічного впливу, а також ширші соціальні та екологічні ефекти, які забезпечують підвищення якості життя та сталий розвиток суспільства. Виділено екстерналії розвитку людського капіталу. Серед них: поліпшення стану здоров’я, збільшення тривалості життя, зменшення злочинності та нерівності, громадянська активність та демократичність суспільства, зростання екологічної свідомості, трансформація відношення до раціонального використання природних ресурсів і підтримки екосистем. Одним із центральних аспектів дослідження став вплив людського капіталу на економічне зростання. У статті розглянуто теоретичні моделі, що описують вплив людського капіталу на економічне зростання, зокрема екзогенні та ендогенні моделі. Особлива увага в роботі приділяється модифікаціям класичних моделей, що включають людський капітал. Зокрема, модель Р. Солоу, модифікована для врахування людського капіталу, дозволила розглянути вплив інвестицій у освіту на продуктивність праці та економічне зростання. Розглянуто різні підходи до вимірювання людського капіталу через проксі-показники, такі як витрати на освіту, середній рівень освіти населення та інші індекси. Приділено увагу дослідженням, які показують, що людський капітал складає значну частину різниці в доходах на душу населення в різних країнах.

Важливою частиною статті є розгляд гендерного аспекту в контексті впливу освіти на економічне зростання. Дослідження показали, що інвестиції в освіту жінок сприяють зниженню народжуваності та демографічним змінам, що, в свою чергу, позитивно впливає на економічне зростання. Жінки з вищою освітою зазвичай відкладають народження дітей, мають меншу кількість дітей і забезпечують їм кращу освіту. Цей демографічний перехід сприяє зростанню економічно активного населення та знижує залежність від дитячої праці.